Вирок

від 21.01.2025 по справі 461/9510/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/9510/24

1-кп/461/255/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2025 м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

провівши в приміщенні суду судове засідання по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024141360002681 відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 07.09.2024, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Троїцьке Слов`янського району Донецької обл., громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.06.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим терміном 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень,передбаченихч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 . 05 вересня 2024 року, у період часу з 05 год. 00 хв. по 05 год. 45 хв. год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Стара, 3, поблизу ринку «Добробут», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), під час дії воєнного стану, з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, шляхом вільного доступу. таємно викрав сумку синього кольору, яка належить ОСОБА_5 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, всередині якої знаходився мобільний телефон марки «Redmi Note IIS» IMEІ 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 318 євро, що станом на 05.09.2024, згідно з курсом Національного банку України становить 14502 гривні 87 копійок, паспорт громадянина України, виданий на ім?я ОСОБА_5 , ідентифікаційний код, гаманець, який матеріальної вартості для потерпілого не становить, банківська картка № НОМЕР_3 , емітентом якої являється АТ «ПриватБанк», рахунок ( НОМЕР_4 ).

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 14502 гривні 87 копійок.

Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , 05 вересня 2024 року, у період часу з 05 год. 00 хв. по 05 год. 45 хв. год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Стара, 3, поблизу ринку «Добробут», діючи умисно, з метою подальшого викрадення грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку, з корисливих мотивів, незаконно викрав з сумки ОСОБА_5 банківську картку № НОМЕР_5 ), яка відкрита на ім?я ОСОБА_5 , та яка, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію». п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом.

Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , 05 вересня 2024 року, у період часу з 05 год. 50 хв. по 05 год. 57 хв., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), під час дії воєнного стану, з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав грошові кошти з банківської карти № НОМЕР_3 , емітентом якої являється «ПриватБанк», рахунок ( НОМЕР_4 ), яка видана на ім?я ОСОБА_5 , на загальну суму 45500,00 гривень шляхом їх зняття в банкоматі у відділенні №291/13 АБ «УКРГАЗБАНК».

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 45500,00 гривень.

Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 25 вересня 2024 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у центральній частині м. Львова, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою подальшого викрадення грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, з корисливих мотивів, незаконно викрав банківську картку іноземного банку «Credit Agricole» № НОМЕР_6 , рахунок НОМЕР_7 , банківську картку іноземного банку «ING bank» № НОМЕР_8 , рахунок НОМЕР_9 , які відкрито на ім?я ОСОБА_7 , та які, відповідно до ст. І Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом.

Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , 25 вересня 2024 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у місті Львові, діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно, умисно, викрав з банківських карток «Credit Agricole», № НОМЕР_6 , рахунок НОМЕР_7 , «ING bank», № НОМЕР_8 , рахунок НОМЕР_9 , грошові кошти на загальну суму 1804,36 польських злотих, що згідно з курсом Національного банку України станом на 25.09.2024 становить 19472 гривні 11 копійок, розрахувавшись за товари та послуги у магазинах «Світ Напоїв». «Еліт», що за адресою: м. Львів вул. Театральна, 23, та в інших невстановлених досудовим розслідуванням місцях.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 19472 гривні 11 копійок.

Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 02 листопада 2024 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, з метою подальшого викрадення грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку, з корисливих мотивів, незаконно викрав банківську картку № НОМЕР_10 , емітентом якої являється АТ «ПриватБанк», рахунок ( НОМЕР_11 ), яка відкрита на ім?я ОСОБА_8 , яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом.

Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_4 , 02 листопада 2024 року, у період часу з 19 год. 48 хв. по 23 год. 30 хв., перебуваючи у центральній частині м. Львова, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), під час дії воєнного стану, з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав грошові кошти з банківської карти № НОМЕР_10 , емітентом якої являється АТ «ПриватБанк», рахунок ( НОМЕР_11 ), яка відкрита на ім?я ОСОБА_8 , на загальну суму 8168,00 грн., розрахувавшись за товари та послуги в закладах громадського харчування, магазинах одягу та аптеках, зокрема в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 23, «Hot Dogers», що за адресою: м. Львів, пл. Князя Осмомисла, «Beer Set», що за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 23/2, «Parot», що за адресою: м.Львів, вул. Куліша, ФОП ОСОБА_9 , що за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 41, ДП ЛПП Україна АТ ЛПП, що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б, аптеці «Recipe», що за адресою: м.Львів, вул. Куліша. 42, «Фрі Хаус», що за адресою: м. Львів, вул. Зернова, 1/5, супремаркет «Арсен», що за адресою: м. Львів, вул. Стара, 3, «Напої світу», що за адресою: м. Львів, пл. Старий Ринок, 1.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 8168,00 грн.

Отже, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Із постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 521/844/21 випливає, що роз`яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч. 3ст. 349 КПКне повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3ст. 349 КПК, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.

Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч. 3ст. 349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.

Під час судового розгляду обвинувачений усвідомлено відмовився від повного розгляду справи у встановленому законом порядку, а дійсність і добровільність вказаної відмови перевірена судом, свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному проступкувикраденні офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, погодився із кваліфікацією дій за ч. 1ст.357 КК України, а також свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушеннітаємному викраденні чужого майна (крадіжці), у період дії воєнного стану, вчиненому повторно, погодився зі кваліфікацією дій за ч.4ст. 185 КК Українита визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, та дав згоду на розгляд кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_4 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз`яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч. 3ст. 349 КПК Україниобвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду.

Зазначене підтримав також прокурор. Окрім цього, у матеріалах справи знаходяться заяви від потерпілих, у яких вони просять проводити розгляд справи у їх відсутності. При визначенні міри покарання ОСОБА_4 покладаються на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 ,після роз`яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив зазначені у обвинувальному акті обставини, зазначив, що щиро кається у вчиненому та просив його суворо не карати.

Відповідно до цих вимог закону, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Діїобвинуваченого ОСОБА_4 вірнокваліфіковані зач. 1 ст. 357 КК України,оскільки він вчинив викрадення офіційного документа з корисливих мотивів.

Також діїобвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані зач.4 ст.185КК України, оскільки він вчинив таємневикрадення чужого майна (крадіжку) повторно, в умовах воєнного стану.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185та ч. 1 ст. 357 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннямист. 50 КК Українийого мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.65 КК Українисуд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другоюстатті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; та 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, яку суд застосовує у відповідності до приписів ч. 6ст. 368 КПК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, що згідно зіст. 12 КК України, є кримінальним проступком та тяжкими умисними злочинами проти власності та проти авторитету органів державної влади; дані про особу винного, який є раніше судимий та вчинив зазначені кримінальні правопорушення під час іспитового строку, не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, неодружений, до поміщення в установу мав постійне місце проживання у м. Львові, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Зважаючи на особу винного та фактичні конкретні обставини у цьому кримінальному провадженні у їх сукупності, без застосуванняст. 314-1 КПК України, яка є правом суду, а не обов`язком, указаний випадок не є винятковим, і указане питання перед судом учасниками судового провадження не порушувалося, відповідно до постанови Верховного Суду від 07.06.18. (справа № 534/2180/16-к), суд призначає покарання у межах санкції інкримінованих статей: за ч. 4ст.185 КК України- позбавлення волі на строк 5 років та за ч. 1ст.357КК України -обмеження волі на строк 1 рік;

На підставі ч. 1ст. 70 КК України,за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - позбавлення волі на строк 5 років.

Саме такий вид та розмір покарання засновані на вимогах виваженості та справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання та адекватності вчиненому. На переконання суду цей захід примусу сформує правослухняну поведінку обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Підстав для призначення більш суворого чи більш м`якого покарання суд не вбачає. Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставіст. 69 КК України, суд не знаходить, так як усе вищеописане слугує підставою для призначення покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі у мінімальному його строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи засудженим 01.06.2023 вироком Шевченківського районного суду м. Львова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі та, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком три роки, вчинив цей кримінальний проступок у період іспитового строку, а тому суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 71 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, частково приєднати покарання, невідбуте за попереднім вироком.

Також суд враховує те, що відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробування і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2021 року (справа № 127/25037/17), якою наголошено, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.

Оцінюючи заявлені у справі цивільні позови, суд виходить з таких доводів, міркувань та мотивів.

Цивільний позивач ОСОБА_5 до спільного розгляду з обвинувальним актом подав цивільний позов до обвинуваченого, у якому просить стягнути на його користь майнову шкоду у розмірі 60002,87 грн.

Цивільний позов обґрунтований тим, що своїми протиправними діями обвинувачений завдав матеріальної шкоди у розмірі 14502,87, що є вартістю викраденого мобільного телефону, який обвинувачений йому так і не повернув, та у розмірі 45500,00 грн., оскільки вказану суму обвинувачений зняв з банківської картки потерпілого ОСОБА_5 .

Окрім цього, цивільна позивачка ОСОБА_7 до спільного розгляду з обвинувальним актом подала цивільний позов до обвинуваченого, у якому просить стягнути на його користь майнову шкоду у розмірі 19472,11 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000,00 гривень.

Цивільний позов обґрунтований тим, що своїми протиправними діями обвинувачений завдав матеріальної шкоди у розмірі 19472,11, оскільки вказану суму обвинувачений зняв з банківської картки потерпілої ОСОБА_7 .

В обґрунтування моральної шкоди, цивільна позивачка зазначає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, вона зазнала сильного емоційного потрясіння через те, що її банківські картки були викрадені, а з рахунків знято значну суму коштів. Дії обвинуваченого вплинули на почуття безпеки потерпілої, змусивши її хвилюватися за збереження своїх фінансових та особистих даних. Факт незаконного використання викрадених коштів у кількох магазинах посилив стрес та відчуття приниження. Також вказує, що потерпілій довелося витратити значну кількість часу та енергії на звернення до правоохоронних органах, участь у слідчих діях, залучення представника для захисту її прав та інтересів у суді. Ці обставини відволікали її від звичного способу життя, негативно вплинули на її загальний емоційний стан. Також потерпіла вказує, що є особою з інвалідністю 3-ої групи, що підсилює ступінь її моральних страждань. Наявність інвалідності зумовлює додаткові психологічні та фізичні труднощі, які загострилися внаслідок вчиненого правопорушення.

Обвинувачений-цивільний відповідач ОСОБА_4 відзиви на цивільні позови суду не надав. У судовому засіданні обвинувачений зазначив, що цивільні позови визнає повністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У статті 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких передбачено, у тому числі, і завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У частині першій ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається уст. 16 Цивільного кодексу України.

За змістом п. 8 частини другої ст.16 ЦК України, одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 ст. 1166 ЦК України).

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суть якого полягає у таємному викраденні майна, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а також не заперечується самим обвинуваченим.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 60002,87 гривень. Зі вказаною сумою обвинувачений погодився.

Також своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 19472,11 гривень. Зі вказаною сумою обвинувачений погодився.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

А тому суд приходить до висновку, що цивільні позови у частині стягнення майнової шкоди у сумі є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначення поняття моральної шкоди та способи її відшкодування і визначення розміру наведені у статті 23 ЦК України.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини 2 цієї статті, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Верховний Суд України у п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд бере до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як наведено вище, на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, цивільна позивачка посилається на те, що внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_4 , вона зазнала сильного емоційного потрясіння через те, що її банківські картки були викрадені, а з рахунків знято значну суму коштів. Дії обвинуваченого вплинули на почуття безпеки потерпілої, змусивши її хвилюватися за збереження своїх фінансових та особистих даних. Факт незаконного використання викрадених коштів у кількох магазинах посилив стрес та відчуття приниження. Також вказує, що їй довелося витратити значну кількість часу та енергії на звернення до правоохоронних органах, участь у слідчих діях, залучення представника для захисту її прав та інтересів у суді. Ці обставини відволікали її від звичного способу життя, негативно вплинули на її загальний емоційний стан. Також наявність інвалідності зумовлює додаткові психологічні та фізичні труднощі, які загострилися внаслідок вчиненого правопорушення.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, відповідно до положень частини 3 статті 23 ЦК України, суд бере до уваги характер правопорушення, вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, а також майновий стан, враховує вимоги розумності і справедливості, надані суду докази щодо заподіяння моральної шкоди, а тому, виходячи з наведеного, вважає обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 гривень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою слід залишити в силі до вступу вироку у законну силу.

Цивільний позов ОСОБА_5 у кримінальному провадженні слід задовольнити повністю та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 60008,87 грн.

Цивільний позов ОСОБА_10 у кримінальному провадженні слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_10 майнову шкоду у розмірі 19472,11 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368,370,374, ч. 16 ст. 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,визнативинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (один) рік обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_4 цим вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.06.2023 у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та за сукупністю вироків остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_4 залишити у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту взяття під варту, тобто з 12.11.2024.

Цивільний позов ОСОБА_5 у кримінальному провадженні - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 60002 (шістдесят тисяч дві) гривні 87 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_7 у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 19472 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 11 копійок та 5000,00 (п`ять тисяч) гривень - компенсації спричиненої моральної шкоди.

У решти позовних вимог відмовити.

Речові докази по справі: 1) CD-R диск та DVD-R диски - залишити в матеріалах кримінального провадження;

2) кофту червоно-чорного кольору повернути ОСОБА_4 ;

3) коробку від мобільного телефону «Redmi Note 11S» повернути ОСОБА_5 .

Роз`яснити учасникам, що вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11