Рішення

від 20.01.2025 по справі 441/2179/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 441/2179/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши в приміщенні суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська ягідка» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 09.09.2024 року звернувся в Городоцький районний суд Львівської області із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з ТОВ «Волинська ягідка» та ОСОБА_2 172843,47 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 15800 грн. витрат, пов`язаних з оплатою послуг евакуатора, та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.06.2024 року о 15.40 год. на автодорозі Т-03-02, 21 км. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та трактором марки «Lovol 504», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль отримав ряд ушкоджень. Згідно постанови Шацького районного суду Волинської області від 24.07.2024 року винуватцем такої ДТП було визнано ОСОБА_2 . Згідно висновку експерта №22617 від 29.08.2024 року, підготовленого для подання до суду згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 172843,47 грн. Крім того, позивач поніс додаткові витрати на оплату вартості проведення експертизи у розмірі 7000 грн. та витрати на оплату послуг евакуатора в розмірі 15800 грн. Враховуючи, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Волинська ягідка», просить стягнути солідарно з відповідачів 172843,47 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 7000 грн. витрат на проведення експертизи та 15800 грн. витрат на оплату послуг евакуатора.

Відповідно доухвали Городоцького районного суду Львівської області від 11.09.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Волинська ягідка» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, на підставі ч.1 ст.31 ЦПК України передано в Залізничний районний суд м.Львова.

30.09.2024 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та 01.10.2024 року згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк уповноваженим представником відповідача ТОВ «Волинська ягідка» - Гірук О.А. подано 18.11.2024 року суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення шкоди із ТОВ «Волинська ягідка», оскільки на час вчинення ДТП ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Волинська ягідка». При цьому, водій ОСОБА_2 керував трактором на підставі договору на виконання робіт ЦПХ №3 від 17.06.2024 року. Таким чином, в момент скоєння ДТП ОСОБА_2 не виконував роботи за трудовим договором, відтак не виконував службові, трудові обов?язки.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У поданій 19.11.2024 року відповіді на відзив позивача вказує, зокрема, на те, що станом на ДТП ОСОБА_2 виконував замовлення ТОВ «Волинська ягідка» та був підрядником, тому ТОВ «Волинська ягідка» повинне відшкодувати йому шкоду, завдану підрядником ОСОБА_2 .

Представник відповідача ТОВ «Волинська ягідка» - Гірук О.А. 04.12.2024 року подала до суду заперечення, у яких зазначила, що за результатами проведеного службового розслідування комісією ТОВ «Волинська ягідка» встановлено, що 19.06.2024 року о 15.40 год. ОСОБА_2 використовував трактор марки «Lovol 504», номерний знак НОМЕР_2 , у особистих цілях, а саме для внесення гербіциду на власному полі.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено,що 19.06.2024року наавтодорозі Т-03-02,21км.,сталася дорожньо-транспортнапригода заучастю автомобілямарки «Skoda»,номерний знак НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_3 ,та тракторамарки «Lovol504»,номерний знак НОМЕР_2 ,що належитьТОВ «Волинськаягідка»,та якимкерував водій ОСОБА_2 . Внаслідок цієї ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шацького районного суду Волинської області від 24.07.2024 року було встановлено вину водія ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст.124КУпАП (а.с.4).

Відповідно до ч.4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що автомобіль марки «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.5).

Згідно висновку №22617 від 29.08.2024 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 19.06.2024 року, в цінах на дату ДТП, становить 172843,47 грн. (а.с.10-52).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв?язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв?язку з порушенням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров?ю та/або майну потерпілого.

Пунктом «а» ч.1 ст.41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до вимог статті 21 вказаного Закону, зокрема 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надане визначення наземних транспортні засоби (далі - транспортні засоби), згідно з яким це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідні підрозділи МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Таким чином, не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Згідно із Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» коригуючий коефіцієнт для такого транспортного засобу як трактор не встановлено.

Крім того, пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз?яснено, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, судам слід мати на увазі, що для цілей обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільців транспортних засобів у пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведено визначення транспортних засобів. У зв?язку із цим, якщо шкоди завдано з вини особи, діяльність якої пов?язана з використанням іншого транспортного засобу (наприклад, гужової повозки, велосипеда) або механізму, що не належить до транспортних засобів (сільськогосподарські збиральні машини, косарки тощо), цивільно-правова відповідальність якої не підлягає обов?язковому страхуванню, шкода відшкодовується за загальними правилами, визначеними ЦК.

У статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання.

За загальними правилами, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля, чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Отже, законодавством передбачено, що володіння джерелом підвищеної небезпеки транспортним засобом, це його експлуатація.

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 зазначав, що заподіяна йому майнова шкода повинна бути відшкодована не лише винуватцем ДТП ОСОБА_2 , а і ТОВ «Волинська ягідка», посилаючись на необхідність застосування одного із двох законодавчих положень: ч.1 ст.1172 ЦК України- у випадку наявності трудових відносин; ч.2 ст.1172 ЦК України у випадку наявності відносин цивільно-правового характеру.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Щодо можливості застосування ч.1 ст.1172 ЦК України суд зазначає наступне.

За положеннями частини першої 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов?язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою.

Це один з випадків, коли суб?єктом деліктної відповідальності виступає юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов?язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати.

У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків.

Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за вказаною нормою пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов?язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Правовий зв?язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Деліктні зобов?язання, передбачені вказаною нормою, включають: потерпілу особу, що зазнала шкоди; відповідача - юридичну або фізичну особу, яка безпосередньо шкоди потерпілій стороні не завдавала; фактичного заподіювана шкоди - працівника, який пов`язаний з відповідачем виконанням своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв?язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов?язково слід ураховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває якихось особливостей. До таких обставин частина перша вказаної норми відносить виконання трудових (службових) обов?язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену вказаним працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

Юридична або фізична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотної вимоги (регресу) до цього працівника в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається законодавством, яке регулює відносини працівника, зокрема трудовим законодавством.

Причинно-наслідковий зв?язок у цьому виді деліктних зобов?язань може мати складний характер, тобто треба доводити не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те. що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 22.06.2017 року у справі №638/11853/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2024 року між ТОВ «Волинська ягідка», як замовником, та ОСОБА_2 , як виконавцем, укладено договір на виконання робіт ЦПХ №3 (а.с.98).

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`ання виконати такі роботи (надати послуги): косіння, дскування, розвезення хвої та інші роботи трактором Lovol на площі 32 га (реєстровий №89547АА) у період з 17.06.2024 року до 30.06.2024 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов?язкове державне соціальне страхування у зв?язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Згідно довідки ТОВ «Волинська ягідка» №98 від 12.11.2024 року ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Волинська ягідка» (а.с.100).

23.10.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області надано витребуванні ухвалою суду від 07.10.2024 року документи, з яких вбачається, що станом на вчинення ДТП 19.06.2024 року ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «Волинська ягідка» (а.с.79-81).

Враховуючи наведене, між ТОВ «Волинська ягідка» та ОСОБА_2 відсутні трудові відносини, а відтак ч.1 ст.1172 ЦК України не підлягає до застосування.

Щодо можливості застосування ч.2 ст.1172 ЦК України суд зазначає наступне.

Судом було визначено, що за своїм змістом вказана трудова угода не є трудовим договором, а є цивільно-правовою угодою, договором підряду.

В силу статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов?язків; замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв?язку з виконанням трудових (службових) обов?язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов?язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

З огляду на вищевикладене, обов`язок відшкодування покладається саме на замовника робіт, при виконанні яких було потерпілому завдано матеріальні збитки. При цьому, суд зауважує, що за змістом положення ч.2 ст.1172 ЦК Українизамовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Позивачем ненадано доказів,які ббезпосередньо табезспірно підтверджували,що ОСОБА_2 19.06.2024 року о 15.40 год. на автодорозі Т-03-02, 21 км., керуючи трактором марки «Lovol 504», номерний знак НОМЕР_2 , діяв за завданням замовника на виконання обов`язків за договором підряду від 17.06.2024 року.

Натомісь,як вбачаєтьсяіз акта№1службового розслідуванняТОВ «Волинськаягідка»,складеного комісієюв складідиректора ГірукО.А.,механіка ОСОБА_4 та головногобухгалтера ОСОБА_5 ,комісія дійшлависновку,що ОСОБА_2 , керуючи трактором марки «Lovol 504», номерний знак НОМЕР_2 , в напрямку м.Любомль, 19.06.2024 року о 15.40 год. використовував вказаний транспортний засіб у особистих цілях, а саме: роботи на власному полі, внесення гербіциду, що підтверджується поясненням ОСОБА_2 (а.с.122)

Згідно пояснень ОСОБА_2 від 27.11.2024 року він 19.06.2024 року виконував роботи на ТОВ «Волинська ягідка», згідно договору на виконання робіт ЦПХ №3 від 17.06.2024 року, а саме: внесення гербіциду трактором марки «Lovol 504», номерний знак НОМЕР_2 . Однак, з 13.00 год. по 15.40 год. 19.06.2024 року використовував трактор у власних цілях, а саме вносив гербіцид на власному полі (а.с.123).

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Волинська ягідка» та ОСОБА_2 наявний укладений цивільно-правовий договір, склалися правовідносин замовника і виконавця за договору підряду, однак на час ДТП ОСОБА_2 самовільно взяв трактор для власних потреб та виїхав на проїзну частину, а не на виконання обов?язків виконавця за договором підряду, відтак ч.2 ст.1172 ЦК України не підлягає до застосування, доводи позивача щодо такого правового регулювання спору не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі №756/2298/18 (провадження № 61- 3976св21) зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_2 на час вчинення ДТП не перебував у трудових відносинах із ТОВ «Волинська ягідка», а трактор марки «Lovol 504», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 використовував для власних потреб, тому ТОВ «Волинська ягідка» не несе відповідальність згідно із ч.1, 2 ст.1172 ЦК України, і як наслідок ТОВ «Волинська ягідка» є неналежним відповідачем у даній справі, тому у задоволенні вимог позивача, пред`явлених до ТОВ «Волинська ягідка», слід відмовити.

Статтею 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином,враховуючи,що дорожньо-транспортнапригода сталасяз вини ОСОБА_2 ,а отжесаме він,відповідно доположень ст.1188ЦК України,зобов?язаний відшкодуватизбитки спричиненівнаслідок вказаноїДТП,суд дійшоввисновку,що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню вартість матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 172843,47 грн.

Суд такождійшов висновкупро стягненняіз відповідачаОСОБА_2 на користь позивача понесених та підтверджених витрат на проведення експертизи у розмірі 7000 грн. (а.с.53) та 15800 грн. витрат, пов`язаних з оплатою послуг евакуатора.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України судовийзбір врозмірі 1956,43грн.,від сплатиякого позивачбув звільнений згідно Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268,274,275,279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 172843,47 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 15800 грн. витрат, понесених на оплату послуг евакуатора, а всього 188643,47 грн.

В позовних вимогах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська ягідка» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 грн. понесених судових витрат на проведення експертизи.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1886,44 грн. судового збору.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська ягідка», ЄДРПОУ 40271919, місцезнаходження: м.Львів, вул.Декарта, 6;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

Текст рішення складено 20.01.2025 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний