Рішення

від 21.01.2025 по справі 752/20503/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20503/24

Провадження № 2/752/1180/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов`язання звільнити зайняте приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов`язання звільнити зайняте приміщення та просить усунути перешкоди в користуванні спільним майном, а саме: допоміжним приміщенням (колясочною) та пожежним переходом між першим та другим під`їздами, що знаходиться на цокольному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача звільнити зазначене допоміжне приміщення (колясочну) та демонтувати стіни, а також встановлені ним двері за власний рахунок, та не чинити перешкод мешканцям будинку в користуванні вказаним приміщенням, а також стягнути на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , згідно Договору купівлі-продажу від 13.02.2021р. З моменту укладання вказаного Договору купівлі-продажу допоміжне приміщення «кімната чергової» фактично є захоплене відповідачем та перебуває в повному його користуванні. Інші мешканці будинку не мають доступу до допоміжного приміщення, у зв`язку з наявністю дверей та стін, які були встановлені відповідачем без згоди інших співвласників будинку. Представники позивача неодноразово звертались до відповідача в усному порядку, однак на усні прохання він не реагував. У зв`язку з цим 02.08.2023р. на зборах представників позивача було винесено питання щодо повернення захопленого відповідачем приміщення у спільне користування та зобов`язано відповідача зняти двері з «кімнати чергової» та надати усім мешканцям будинку доступ до неї. До цього часу відповідач не виконав рішення зборів та не здійснив жодних дій по наданню іншим мешканцям будинку доступу до «кімнати чергової», чим порушує законні права співвласників багатоквартирного будинку на користування спільним майном. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач разом з мешканцем квартири АДРЕСА_3

перегородив доступ до пожежного проходу між першим та другим під`їздом будинку, встановивши тамбурні двері, про що є відповідний лист Голосіївського районного управління головного управління ДСНС України у м. Києві, в якому в межах компетенції з виходом на місце представника управління було встановлено, що в загальному коридорі на цокольному поверсі самовільно встановлено двері, які постійно зачинені на замок, а також встановлено меблі та інші предмети, які перекривають перехід у суміжну секцію житлового буднику, що є порушенням пункту 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки України. Отже, як зазначає позивач, всупереч положенням законодавства, яке регулює порядок використання спільного майна, відповідач самовільно захопив спільне приміщення та використовує його на власний розсуд для зберігання там особистих речей. При цьому інші співвласники не мають фізичного доступу до приміщення, а відповідач відмовляється усунути вчинене ним порушення.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.10.2024р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Під час судового розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.

Згідно Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина, 17/4», затвердженого рішенням установчих зборів, протокол №1 від 01.04.2016р., Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина, 17/4» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно розділу ІІ Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та

використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом. Завданням та предметом діяльності об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отримання житлово-комунальних та інших послуг належності якості за обгрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить з Договір купівлі-продажу квартири від 13.02.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за №218.

Як вбачається, на порядок денний засідання представників Об`єднання багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» виносилось питання, зокрема, щодо вжиття заходів до власника квартири АДРЕСА_5 , та який разом з власником квартири АДРЕСА_3 перегородив пожежний прохід на цокольному поверсі будинку.

Згідно з протоколом №19 засідання представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» від 02.08.2023р. вирішено звільнити нежитлове приміщення будинку (колишня «калясочна») та пожежний прохід на цокольному поверсі будинку. При цьому член голова правління ОСББ «Паньківщина 17/4» Давидовський Ю.Б. повідомив про те, що відповідно до документів, отриманих правлінням ОСББ «Паньківщина 17/4», власник квартири АДРЕСА_6 незаконно займає нежитлове приміщення будинку (колишня «калясочна») та не надає доступу до нього представникам ОСББ. Також власник вказаної квартири разом з власником квартири АДРЕСА_3 незаконно перекрили пожежний прохід на цокольному поверсі будинку. При неодноразових спробах переконати власника вказаної квартири надати доступ до приміщення та звільнити пожежний прохід, правління отримало відмову та констатувало спробу підробки документів.

У листі Голосіївського районного управління Головного управління ДСНС України у м. Києві від 28.03.2024р. №71 24 01-428/71 24 01, адресованому голові ОСББ «Паньківщина 17/4», на лист щодо встановлення в загальному коридорі дверей, які перекривають прохід між першим та другим під`їздом будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що з виходом на місце представника районного управління було встановлено, що в загальному коридорі на цокольному поверсі самовільно встановлено двері, які постійно зачинені на замок, а також встановлені меблі та інші предмети, які перекривають перехід у суміжну секцію житлового будинку, що є порушенням пункту 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ( ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має

право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Передбачений ст. 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав ( 382 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Правовою підставою вимог про усунення перешкод у користуванні майном є норма статті 391 Цивільного кодексу України, відповідної до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Використання приміщень загального користування, а також допоміжних приміщень, зміна їхнього призначення, відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників будинку, а не окремих мешканців.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об`єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.

Отже, загальний коридор та колясочна на праві спільної сумісної власності належать співвласникам будинку по АДРЕСА_1 , а розпорядження ними здійснюється за рішенням загальних зборів ОСББ.

При цьому позивач не приймав рішення щодо надання в користування відповідачу колясочної та надання дозволу відповідачу на встановлення дверей у загальному коридорі на цокольному поверсі.

До того ж, як вбачається з листа Голосіївського районного управління Головного управління ДСНС України у м. Києві від 28.03.2024р., встановлення в загальному коридорі на цокольному поверсі дверей, які постійно зачинені на замок, є порушення пунктом 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні.

За встановлених обставин, відповідач зобов`язаний звільнити допоміжне приміщення (колясочну) та демонтувати за власний рахунок двері в загальному коридорі на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_4 . Разом з тим, підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача демонтувати стіни відсутні та вказані вимоги не знайшли своє підтвердження належними засобами доказування.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на

засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони,

в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, як вбачається з положень ст. 137 ЦПК України, її дія поширюється тільки на витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Адвокати - це особи, які володіють спеціальними знаннями у сфері права і практичним досвідом ведення справ у суді, для яких захист і надання допомоги в захисті прав, свобод та інтересів інших осіб - професійне заняття.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Професійна допомога при розгляді цивільної справи в суді є надзвичайно важливою та необхідною гарантією реалізації, захисту та охорони прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані в порядку ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

На цьому акцентувала Велика палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022р. у справі №496/3134/19, де вона зауважила, що в малозначних справах представником може бути особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 ЦПК України. Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особи, яка не є адвокат. Проте поняття «надання професійної допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати. Натомість представництво у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом. У цій справі юридичну консультацію надав ФОП, який не є адвокатом. Тож у задоволенні клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» юридичну допомогу надавало Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» згідно Договору про

надання юридичних послуг №1901202402 від 19.01.2024р., тому з огляду на наведене вище слід відмовити в компенсуванні витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов`язання звільнити зайняте приміщення задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди в користуванні спільним майном, а саме: допоміжним приміщенням (колясочною) та загальним коридором, що знаходиться на цокольному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити зазначене допоміжне приміщення (колясочну) та демонтувати встановлені двері в загальному коридорі на цокольному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок, та не чинити перешкод мешканцям будинку в користуванні вказаними приміщеннями.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паньківщина 17/4» (01032, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 17/4, код ЄДРПОУ 40444564).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.01.2025р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА