Ухвала

від 21.01.2025 по справі 453/773/22

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/773/22

№ провадження 2-р/453/2/25

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

21 січня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Брони А.Л.,

при секретарі Бендеш А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе заявустаршого державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області ЗМУМЮ С. Лискової про роз`яснення судового рішення Сколівського районного суду Львівської області у справі №453/773/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину яка продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2025 року старший державнийвиконавець Сколівськоговідділу державноївиконавчої службиу Стрийськомурайоні Львівськоїобласті ЗМУМЮС.Лискова звернулася до Сколівського районного суду Львівської області із заявою, в якій просить роз`яснити рішення суду та встановити спосіб і порядок виконання виконавчого документа, а саме роз`яснити чи підлягає виконанню виконавчий лист №453/773/22 від 09.11.2022 року, виданий Сколівським районним судом Львівської області, якщо дитина продовжує навчатися не в Університеті банківської справи у Познані, а навчається в Новороздільському політехнічному фаховому коледжі, та чи необхідно продовжувати стягнення аліментів з боржника щодо вказаного виконавчого провадження.

Заяву мотивує тим, що на виконанні у Сколівському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області ЗМУМЮ перебуває виконавчий лист № 453/773/22 від 09.11.2022 року, виданий Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається, в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.07.2022 року і до закінчення дитиною навчання, але не довше як до досягнення двадцяти трьох років.

25 жовтня 2024 року до Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про продовження стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання сина ОСОБА_3 в Новороздільському політехнічному фаховому коледжі.

Зазначає, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжує навчатися не в Університеті банківської справи у Познані, а навчається в Новороздільському політехнічному фаховому коледжі, склались обставини які ускладнюють виконання рішення суду.

Старший державнийвиконавець Сколівськоговідділу державноївиконавчої службиу Стрийськомурайоні Львівськоїобласті ЗМУМЮС.Лискова та інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про таке повідомлялись, причини не явки суду не відомі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши заяву та додані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Виходячи з цієї норми закону, роз`яснення рішення суду це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту.

Роз`яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення суду. Таким чином, суд роз`яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб`єкта, якому надано право звернення за відповідним розясненням. Між тим, необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають виключно рішення суду як судові акти, ухвалені по суті позовних вимог та які можуть бути реалізовані в тому числі шляхом їх виконання, проте суд не роз`яснює державному виконавцю доцільність подальшого примусового виконання виконавчого листа.

Судом встановлено, що у провадженні Сколівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа № 453/773/22 (провадження № 2/453/361/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання.

За результатами розгляду справи, 06.10.2022 року судом було ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 було задоволено частково та вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (останнє відоме місце проживання: с. Задільське Стрийський район Львівська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в Університеті банківської справи у Познані, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.07.2022 року і до закінчення дитиною навчання, але не довше як до досягнення двадцяти трьох років.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відвовідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У своїй заяві старший державний виконавець просить надати роз`яснення щодо доцільності подальшого примусового виконання виконавчого листа №453/773/22 виданого 09.11.2022 року Сколівським районним судом Львівської області. Таким чином, старший державний виконавець ставить перед судом питання не про роз`яснення змісту рішення суду або його резолютивної частини, а про доцільність подальшого примусового виконання виконавчого листа.

Питання, яке порушує у своїй заяві державний виконавець, відноситься до моментів, пов`язаних з безпосереднім виконанням судового рішення, які вирішуються в інший передбачений цивільним процесуальним законодавством спосіб.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що підстави для задоволення заяви старшого державноговиконавця Сколівськоговідділу державноївиконавчої службиу Стрийськомурайоні Львівськоїобласті ЗМУМЮС.Лискової в частині надання роз`яснень про доцільність подальшого примусового виконання виконавчого листа № 453/773/22, виданого 09.11.2022 року Сколівським районним судом Львівської області, відсутні.

Щодо вимоги державного виконавця про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У частині третій ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України"Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25 листопада 1995 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною або встановлення способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна або встановлення способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна або встановлення способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну або встановлення способу і порядку виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна або встановлення способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово.

Звертаючись із заявою в частині встановлення способу і порядку виконання рішення державний виконавець не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, державний виконавець не зазначає будь якого способу та/або порядку виконання судового рішення, лише зазначивши про те, що існують обставини, що роблять неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку і про відмову у задоволенні заяви в частині встановлення способу і порядку виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 271, 435, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволеннізаявистаршого державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області ЗМУМЮ С. Лискової про роз`яснення судового рішення Сколівського районного суду Львівської області у справі №453/773/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину яка продовжує навчання відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя