Рішення

від 21.01.2025 по справі 759/24156/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24156/24

пр. № 2/759/1367/25

21 січня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 , яка за життя склала на позивача заповіт, яким заповіла онуці все належне їй на день смерті майно. За заявою позивача у Дванадцятій київській нотаріальній конторі 06.02.2024 року відкрито спадкову справу №375703970. Спадщина померлої складається з 3/16 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0750 га, кадастровий номер 8000000000:75:195:0023. Проте, 27.06.2024 року державний нотаріус повідомила позивача про те, що видача свідоцтва про право на спадщину на 3/16 частини житлового будинку після смерті ОСОБА_3 зупинено до зняття арешту, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №384546779 від 27.06.2024 року накладено арешт на будинок відповідно до ухвали суду, серія номер: б/н, виданої 15.09.1997 року Народним судом Харківського району, власник: ОСОБА_2 .

Позивач вказала, що надати копію вказаної постанови не вбачається можливим, оскільки згідно архівної довідки у відповідно до алфавітних покажчиків архіву суду за 1997 рік встановлено, що цивільної справи за участю ОСОБА_2 не перебувало. Для отримання копії ухвали, на підставі якої було накладено арешт необхідно вказати номер справи та відомості про учасників справи, що не вбачається можливим зробити. Позивач зазначає, що особа ОСОБА_2 нікому із співвласників будинку невідома, яке відношення він мав до будинку у 1997 році невідомо. Оскільки державним реєстратором не було внесено номеру справи у рамках якої судом було винесено ухвалу, позивач позбавлена можливості вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного у 2004 році на належну спадкодавцеві частку спірного будинку, а тому позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №157/2024, що була заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19 грудня 2024 року від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №157/2024, що була заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачу ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялась на його зареєстроване місце проживання згідно інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА: АДРЕСА_2 , соціальний заклад.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про причини повернення/досилання конверт повернувся до суду із відмітками «повертається», «за закінченням терміну зберігання».

Частина 1 ст. 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

Судом також враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Крім того, судом постановлено повідомити відповідача ОСОБА_2 про розгляд цієї справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав подану позовну заяву, просив задовольнити з викладених в ній підстав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Про причини своєї неявки суд не повідомив, жодних заяв та / або клопотань на адресу суду не направляв.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Зважаючи на те, що інші учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про зняття арешту із спадкового майна за наявними матеріалами справи.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання усіх учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 грудня 2023 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 12 жовтня 2012 року, Щербиною Я.О., державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, за реєстровим № 8-809, яким все її майно, рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалося і, взагалі, все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиме право вона заповіла своїй онуці - ОСОБА_1 .

06 лютого 2024 року в Дванадцятій Київській державній нотаріальній конторі за заявою позивача заведено спадкову справу за № 157/2024, що підтверджується витягом про реєстрації в Спадковому реєстрі № 75703970 від 06 лютого 2024 року.

Згідно копії матеріалів спадкової справи № 157/2024 від 06 лютого 2024 року, наданими державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, до спадкової маси померлої ОСОБА_3 увійшло нерухоме майно:

- 3/16 частин житлового будинку АДРЕСА_3 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 жовтня 2012 року Щербина Я.О., державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 8-807;

- 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0.0750 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:75:195:0023, яка належить померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 жовтня 2012 року Щербина Я.О., державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 8-808.

Інша 3/16 частина житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки належить на праві власності ОСОБА_1 , що також підтверджується вищезазначеними свідоцтвами про право на спадщину, нерухоме майно успадковувалося після смерті чоловіка ОСОБА_3 , дідуся позивача - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Іншими співвласниками будинку є мати позивача - ОСОБА_6 власник 1/8 частини будинку та ОСОБА_7 , власник 1/2 частини будинку відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2024 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від №384546779 від 27.06.2024 року накладено арешт на будинок АДРЕСА_4 . Відповідно до: ухвали суду, серія. Номер б/н, виданого 15.09.997 року Народним судом Харківського району.

27 червня 2024 року державний нотаріус Дванадцятої Київської державної контори Тітова О.В. повідомила позивача про те, що видачу свідоцтва про право на спадщину на 3/16 частини житлового будинку після смерті ОСОБА_3 зупинено до зняття арешту, оскільки відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 384546779 від 27 червня 2024 року накладено арешт на будинок АДРЕСА_5 відповідно до - Ухвали суду, серія, номер: б/н. виданого 15 вересня 1997 року Народним судом Харківського району.

Із матеріалів справи вбачається, що державним нотаріусом було направлено до Першої Київської державної нотаріальної контори запит з вимогою надати копію документів на підставі яких було внесено обтяження на житловий будинок АДРЕСА_5 за 1997 рік.

10 липня 2024 року Перша Київська державна нотаріальна контора надала відповідь про те, що в них не має можливості надати копії документів у зв`язку з їх відсутністю.

08 серпня 2024 року представником позивача ОСОБА_8 було подано до Дніпровського районного суду м. Києва адвокатський запит про надання копії ухвали Народного суду Харківського району міста Києва від 15 вересня 1997 року, можливий учасник справи - ОСОБА_2 , на підставі якої було накладено арешт на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно відповіді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року, відповідно до алфавітних покажчиків архіву суду за 1997 рік встановлено, що цивільної справи за участю сторони ОСОБА_2 у провадженні Харківського районного суду м. Києва не перебувала.

Крім того, у відповіді зазначено, що для отримання належним чином засвідченої копії ухвали, необхідно зазначити прізвище, ініціали відповідача (позивача) а, також якщо відомо номер справи.

Вищевказаною інформацією позивач не володіє, встановити її не вбачається можливим, відомо тільки те, що зазначено в державному реєстрі речових прав відповідно до інформаційної довідки № 3902400569 від 08 серпня 2024 року, а саме: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1407191, зареєстровано 25.10.2004 10:44654 за №14071191 реєстратором: Перша Київська державна нотаріальна контора, 03135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99-96, підстава обтяження: ухвала, б/н, 15.09.1997, Нарсуд, р-н Харківський, об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_5 , власник: ОСОБА_2 . Причина відсутності коду: архівний запис.

Під час вчинення нотаріальних дій було виявлено, що позивач не може оформити спадщину після смерті бабусі, оскільки встановлено наявність обтяження (арешту нерухомого майна) на належну спадкодавцю частку будинку, що є спадковим майном.

Позивач в інший спосіб, крім зняття арешту із спадкового майна в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Так, за змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Враховуючи, що державним нотаріусом зупинено видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набула право звернення до суду з позовом, як спадкоємиця померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємицею щодо нерухомого майна, на яке у 2004 році було накладено арешт.

Матеріали справи не містять відомостей щодо відчуження цього майна на користь третіх осіб.

Суд зазначає, що виконавчих проваджень стосовно спадкодавця не існує, з моменту накладення арешту пройшов тривалий час, будь-яких майнових претензій з боку ОСОБА_2 немає, то на даний час не доведено існування будь-яких законних підстав для обмеження у розпорядженні цим майном, а також не доведено необхідності застосування такого заходу як арешт спірного майна

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1,ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Арешт на спадкове майно було накладено Першою Київською державною нотаріальною конторою у 2004 році, на даний час відсутні будь - які документи щодо накладення арешту як у нотаріальній конторі так і в суді, однак, арешт, накладений на спірне майно, знято не було.

На даний час відсутні будь-які стягнення за виконавчими документами з померлої бабусі позивача.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) житлового будинку АДРЕСА_1 перешкоджає позивачу в оформленні спадщини.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки у Першій Київській державній нотаріальній конторі відсутні документи, на підставі яких було накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Отже, Перша Київська державна нотаріальна контора позбавлена можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на спадкове майно, порушується право позивача на отримання спадщини, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з спадкового майна.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого Реєстраційний номер обтяження: 1407191, Зареєстровано: 25.10.2004 10:44:54 за № 1407191 реєстратором: Перша Київська державна нотаріальна контора, 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11, 234-65-63, 234-99-96, Підстава обтяження: ухвала, б/н, 15.09.1997, Нарсуд, р-н Харківський. Об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_4 , Власник: ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , Причина відсутності к оду: архівний запис.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко