Постанова

від 13.01.2025 по справі 295/6694/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/6694/23 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №295/6694/23 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру зайнятості про зобов`язання виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В.

встановив:

У травні 2023 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила зобов`язати Житомирський обласний центр зайнятості виплатити їй суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, та суму допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

На обґрунтування позову вказувала, що 09.02.2017 року була прийнята на роботу в Житомирський обласний центр зайнятості, де працювала на різних посадах: із 09.02.2017 року на посаді провідного юрисконсульта Житомирського обласного центру зайнятості, а з 26 грудня 2022 року була переведена на посаду заступника начальника юридичного відділу Житомирського обласного центру зайнятості. При цьому, під час роботи звернулась із заявами від 13.01.2023 року та від 20.02.2023 року про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, які надіслала за допомогою поштового зв`язку на адресу відповідача. Листом від 01.02.2023 року №389/10-23 Житомирський обласний центр зайнятості повідомив, що не погоджує виплату матеріальної допомоги, оскільки затвердженим тимчасовим кошторисом видатків на І квартал 2023 року у межах розрахованого фонду заробітної плати не передбачається можливості фінансування виплат матеріальної допомоги, в тому числі для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення. Листом від 27.02.2023 року №750/10-23 Житомирський обласний центр зайнятості, посилаючись на лист Державного центру зайнятості від 15.02.2023 року «Про кошторис видатків на 2023 рік», повідомив, що Фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі, розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами, преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, матеріальної допомоги та оплати за цивільно-правовими договорами. Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення розраховані на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 року №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості». Одночасно позивача проінформували, що про надання матеріальної допомоги подається письмова заява працівника, завізована керівником відповідного структурного підрозділу/керівником міської та районних філій/керівником міських центрів зайнятості та головним бухгалтером обласного/міського центру зайнятості. Однак ні в колективному договорі Житомирської обласної служби зайнятості на 2021-2022 роки, ні в Положенні про надання матеріальної допомоги не вказано, що заяви на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам неможливо відсилати поштою з рекомендованим листом. При надходженні таких заяв поштою передбачається можливість візування при безпосередньому розгляді таких заяв як керівником відповідного структурного підрозділу, так і головним бухгалтером.

Відповідно до наказу Житомирського обласного центру зайнятості від 21.02.2023 року №108-к «Про звільнення ОСОБА_1 » її звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу Житомирського обласного центру зайнятості 28.02.2023 року за скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, при остаточному розрахунку при звільненні 28.02.2023 року суми виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, виплачені не були. За словами позивача, право на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення підлягає реалізації і захисту, зважаючи на те, що у затвердженому кошторисі Житомирського обласного центру зайнятості до її звільнення 28.02.2023 року були передбачені видатки на ці цілі, а таке її право як працівника закріплене у колективному договорі Житомирської обласної служби зайнятості на 2021-2022 роки, схваленому загальними зборами колективу обласної служби зайнятості від 08.04.2021 року, протокол №1.

Вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, а доводи про відсутність фінансування та дії в межах бюджетних асигнувань в умовах затвердженого кошторису видатків на 2023 рік є безпідставними.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючисьіз вказанимсудовим рішенням,позивачподала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що між адміністрацією та трудовим колективом Житомирської обласної служби зайнятості на 2021-2022 роки на загальних зборах трудового колективу Житомирської обласної служби зайнятості від 08.04.2021 року протоколом №1 прийнято Колективний договір. Зокрема, згідно з пунктом 3.1.5. Колективного договору, передбачено обов`язок Житомирського обласного центру зайнятості, як роботодавця, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника відповідно до «Положення про надання матеріальної допомоги працівникам служби зайнятості». Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Додатку №3 до Колективного договору матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань: надається за умови наявності коштів на оплату праці в межах асигнувань, передбачених кошторисом, у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника; поширюється на керівників та фахівців служби зайнятості, які працюють, як правило, не менше одного року; допомога для оздоровлення надається за умови: наявності коштів на оплату праці в межах асигнувань, передбачених кошторисом, у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника; поширюється на керівників та фахівців служби зайнятості, які працюють, як правило, не менше шести місяців.

Вказує, що доводи суду першої інстанції та відповідача стосовно того, що матеріальна допомога не входить до обов`язкових виплат, а їх виплата здійснюється на підставі заяви працівника за рішенням керівника відповідного органу у межах фонду оплати праці є безпідставними, оскільки аналізуючи положення пункту 3.1.5 Колективного договору, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань позивачу є обов`язком адміністрації (передбачена колективним договором і не залежить від фінансового становища установи).

Крім того, якщо позивачем подані відповідні заяви, то мала би бути виплачена матеріальна допомога при звільненні, а її виплата не залежить від граничної чисельності працівників (зазначена норма не передбачена колективним договором), а фонд оплати праці на рік уже було затверджено (у тому числі передбачено видатки на виплату матеріальної допомоги). Ні Колективним договором, ні трудовим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено право відповідача в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов`язань передбачених Колективним договором, в тому числі і на підставі листів Державної служби зайнятості. Зазначене унормовано і в абзаці 2 пункту 1.2. Колективного договору.

Станом на 28.02.2023 року, тобто на день звільнення позивача за скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, постійний кошторис видатків на 2023 рік уже було затверджено та доведено до відома Житомирському обласному центру зайнятості Державним центром зайнятості від 15.02.2023 року, а тому вірним є твердження що фондом оплати праці передбачались видатки на виплату матеріальної допомоги, в тому числі і позивачу.

Застережень (приміток) щодо статті видатків на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оздоровлення, в частині розрахунку лише на граничну чисельність працівників, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 року №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості», а не всіх працівників, в тому числі тих, які вивільняються у зв`язку із скороченням штатів, або знаходяться поза штатом ні у Колективному договорі, ні у Додатку 3 до Колективного договору, ні у наказі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.02.2021 року №396 «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості» не передбачено.

Також в порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у Житомирського обласного центру зайнятості фінансової можливості здійснити виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань позивачу, як і не надано доказів на підтвердження відсутності можливості у Житомирського обласного центру зайнятості внесення змін до кошторису видатків на 2023 рік. Крім того, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності економії фонду оплати праці Житомирського обласного центру зайнятості у цей період на спростування спроможності відповідача виплатити допомогу.

Представник Житомирського обласногоцентру зайнятостіподав досуду відзивна апеляційнускаргу,в якомупросить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що затверджений тимчасовий кошторис видатків на 1 квартал 2023 року, у межах розрахованого фонду заробітної плати, не передбачав можливість фінансування виплат матеріальної допомоги, в тому числі для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, що не суперечить змісту нормативно-правових актів щодо умов оплати праці працівників Державної служби зайнятості в контексті права як міри можливої, а не необхідної поведінки щодо надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення.

Помилковим є твердження позивача щодо того, що кошторис видатків на 2023 рік (постійний), передбачав видатки на виплату матеріальних допомог позивачу тільки тому, що його було затверджено на день звільнення позивача. Адже, в листі Державного центру зайнятості від 15.02.2023 року №33/1111/986-23 «Про кошторис видатків на 2023 рік» вказано, що фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, матеріальної допомоги та оплати за цивільно-правовими договорами. Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення розраховані на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 року №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості».

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити її вимог, скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що на підставі наказу №523-к від 23.12.2022 року «Про переведення фахівців апарату обласного центру зайнятості» ОСОБА_1 , провідного юрисконсульта юридичного відділу Житомирського обласного центру зайнятості, переведено на посаду заступника начальника цього ж відділу цього ж центру із 26 грудня 2022 року (а.с.69, т.1).

Згідно з наказом №108-к від 21.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу Житомирського обласного центру зайнятості з 28 лютого 2023 року за скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України, компенсації за 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 09.02.2021 по 08.02.2022, за 19 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 09.02.2022 по 08.02.2023, за 2 календарні дні невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за ненормований робочий день за період роботи з 09.02.2022 по 08.02.2023 та за 1 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 09.02.2023 по 28.02.2023 відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» (а.с.13, т.1).

Згідно з п.п. 3.1.1, 3.1.5 Колективного договору Житомирської обласної служби зайнятості на 2021-2022 роки, схваленого загальними зборами колективу обласної служби зайнятості, протокол №1 від 08.04.2021 року, адміністрація зобов`язалась забезпечити оплату праці працівників, зокрема, відповідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.02.2021 року №396 «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості», а також надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника відповідно до Положення про надання матеріальної допомоги працівникам служби зайнятості (додаток 3 до колективного договору). Ця допомога надається в межах затвердженого фонду оплати праці. Зі змісту Положення про надання матеріальної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення працівникам обласної служби зайнятості слідує, що останнє розроблено, у тому числі, на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.02.2021 року №396 (а.с.26-43, т.1).

Наказом директора Державного центру зайнятості №128 від 08.12.2022 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості» затверджено граничну чисельність працівників Державної служби зайнятості у Житомирській області у кількості 70 чоловік (а.с.119-120, т.1).

Зі змісту затвердженого директором Державного центру зайнятості 29.12.2022 року штатного розпису апарату Житомирського обласного центру зайнятості на 2023 рік вбачається, що у юридичному відділі обласного центру відсутня посада заступника начальника відділу (а.с.70-72, т.1).

У листі від 15.02.2023 №33/1111/986-23 «Про кошторис видатків на 2023 рік» директор Державного центру зайнятості зазначила, що Фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами, преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, матеріальної допомоги та оплати за цивільно-правовими договорами. Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення розраховані на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 № 128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості» (а.с.67-68, т.1).

Листами від 01.02.2023 року, 27.02.2023 року директор Житомирського обласного центру зайнятості Корінна Г. роз`яснила ОСОБА_2 , що центр зайнятості не погоджує виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення з посиланням на підпункт 3 пункту 2 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.02.2021 року №396 «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості», яким передбачається право директора Державного центру зайнятості, керівників регіональних та базових центрів зайнятості (як міра можливої, а не необхідної поведінки) в межах затвердженого фонду оплати праці, зокрема, надавати працівникам матеріальну допомогу в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Затвердженим Положенням про надання матеріальної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення працівникам обласної служби зайнятості передбачається, що вказана допомога надається за умови наявності коштів на оплату праці в межах асигнувань, передбачених кошторисом, у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (а.с.22-25, т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що матеріальні допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань не належать до обов`язкових виплат, а їх виплата здійснюється на підставі заяви працівника за рішенням керівника відповідного органу у межах встановленого фонду оплати праці. Таким чином, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення є правом, а не обов`язком керівника обласного центру зайнятості, яка здійснюється за наявності коштів та у межах економії фонду оплати праці. Як зазначалось вище, за кошторисом на 2023 рік видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення були розраховані з огляду на граничну чисельність працівників Державної служби зайнятості у Житомирській області у кількості 70 чоловік.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина 1 статті 16 ЦК України визначає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно статі 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення входить до структури заробітної плати, а саме до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

При вирішенні спорів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування (постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №357/9161/17 та від 28 квітня 2020 року у справі № 492/7/17)

У пунктах 1, 2 розділу І Положення Про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 16 грудня 2020 року №2663 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, та складається з Державного центру зайнятості, міжрегіональних, регіональних центрів зайнятості та їх філій, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.

Умови оплати праці працівників Державного центру зайнятості, міжрегіональних, регіональних центрів зайнятості та їх філій визначаються наказами Мінекономіки (пункт 7 розділу І Положення).

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості» від 26 лютого 2021 року №396 надано право директору Державного центру зайнятості, керівникам регіональних та базових центрів зайнятості в межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (підпункт 3 пункту 2).

У підпункті 3 пункту 12 Положення про Житомирський обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості 20 вересня 2017 року №130 зазначено, що директор регіонального центру зайнятості керує діяльністю регіонального центру та підпорядкованих йому базових центрів зайнятості, філій регіонального та базових центрів зайнятості, забезпечує виконання покладених на них завдань і функцій, належне використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків (а.с.14-20, т.1).

Відповідно до положень статей 10, 11 КЗпП України, з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців укладається колективний договір на основі законодавства та прийнятих сторонами зобов`язань. Колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (стаття 18 КЗпП України).

08 квітня 2021 року на загальних зборах колективу Житомирської обласної служби зайнятості було схвалено колективний договір між адміністрацією та колективом Житомирської обласної служби зайнятості на 2021-2022 роки.

Колективний договір укладається відповідно до діючого законодавства, він є нормативно-правовим актом, що регулює виробничі, соціально-економічні та трудові відносини на основі взаємного узгодження інтересів сторін, гарантує захист прав та інтересів усіх працівників (пункт 1.2 розділу 1 договору).

Розділом 3 колективного договору врегульовано питання оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо).

У п.3.1 вказаного розділу зазначено, що адміністрація зобов`язується:

- забезпечити оплату праці працівників відповідно до наказів: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) від 26 лютого №396 «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.03.2021 року за №289/35911; розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23.03.2021 №609 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокурори, судів та інших органів, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2021 року за №474/36096) (зі змінами) (п.п.3.1.1);

- раціонально використовувати фонд заробітної плати за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом (п.п.3.1.3);

- надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника відповідно до «Положення про надання матеріальної допомоги працівникам служби зайнятості». Ця допомога надається в межах затвердженого фонду оплати праці (п.п.3.1.5).

Проаналізувавши умови колективного договору, можна зробити висновок, що надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення є обов`язком роботодавця і здійснюється у межах затверджених видатків на оплату праці. Інших будь-яких умов для надання такої допомоги у колективному договорі не передбачено.

Відповідно до Положення про надання матеріальної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення працівникам служби зайнятості, яке є додатком №3 до колективного договору, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення (п.1.1, п.1.3):

- надається за умови наявності коштів на оплату праці в межах асигнувань, передбачених кошторисом у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника;

- поширюється на керівників та фахівців служби зайнятості, які працюють, як правило, не менше одного року.

Для надання матеріальної допомоги та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань подається письмова заява працівника, завізована керівником відповідного структурного підрозділу/керівником міської та районних філій/керівником міських центрів зайнятості та головним бухгалтером обласного/міського центру зайнятості; протокольне рішення засідання комісії Житомирського обласного центру зайнятості про результати розгляду поданих письмових заяв (п.2.1).

Для надання допомоги на оздоровлення подається письмова заява працівника, завізована керівником відповідного структурного підрозділу/керівником міської та районних філій/керівником міських центрів зайнятості та головним бухгалтером обласного/міського центру зайнятості (п.2.2).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала із 09 лютого 2017 року на посаді провідного юрисконсульта Житомирського обласного центру зайнятості, а з 26 грудня 2022 року переведена на посаду заступника начальника юридичного відділу Житомирського обласного центру зайнятості.

13 січня 2023 року та 20 лютого 2023 року звернулася із заявами про виплату їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення.

Листом від 01.02.2023 року №389/10-23 Житомирський обласний центр зайнятості повідомив, що не погоджує виплату матеріальної допомоги, оскільки затвердженим тимчасовим кошторисом видатків на І квартал 2023 року, у межах розрахованого фонду заробітної плати, не передбачається можливості фінансування виплат матеріальної допомоги, в тому числі для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення.

Листом від 27.02.2023 року №750/10-23 Житомирський обласний центр зайнятості, посилаючись на лист Державного центру зайнятості від 15.02.203 року №33/1111/986-23 «Про кошторис видатків на 2023 рік» повідомив, що Фонд заробітної плати, затверджений в кошторисі, розрахований відповідно до законодавства та з врахуванням забезпечення виплат за посадовими окладами, надбавками та доплатами, преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, матеріальної допомоги та оплати за цивільно-правовими договорами. Видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення розраховані на граничну чисельність, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 року №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості».

Станом на 28.02.2023 року, тобто на день звільнення позивача за скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України постійний кошторис видатків на 2023 рік уже було затверджено та доведено до відома Житомирському обласному центру зайнятості Державним центром зайнятості від 15.02.2023 року, а тому вірним є твердження, що фондом оплати праці передбачались видатки на виплату матеріальної допомоги, в тому числі і позивачу.

Застережень (приміток) щодо статті видатків на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, в частині розрахунку її лише на граничну чисельність працівників, затверджену наказом Державного центру зайнятості від 08.12.2022 року №128 «Про затвердження граничної чисельності працівників Державної служби зайнятості», а не всіх працівників, в тому числі тих, які вивільняються у зв`язку зі скороченням штатів, або знаходяться поза штатом ні у колективному договорі, ні у додатку №3 до колективного договору, ні наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.02.2021 року №396 «Про умови оплати праці працівників Державної служби зайнятості» 295/6694/23 не передбачено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що колективним договором передбачено обов`язок відповідача Житомирського обласного центру зайнятості здійснювати виплату всім працівникам центру матеріальної допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Однак, відповідач свій обов`язок належним чином не виконав, тому вимоги позивача про зобов`язання Житомирськогообласного центрузайнятості виплатитиїй сумуматеріальної допомогидля вирішеннясоціально-побутовихпитань урозмірі,що неперевищує середньомісячноїзаробітної платипрацівника,та сумудопомоги дляоздоровлення врозмірі,що неперевищує середньомісячноїзаробітної платипрацівника є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував всіх обставин, які мають значення для справи, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином,невідповідність висновківсуду обставинамсправи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа тапорушення нормпроцесуального права,призвело доухвалення усправі незаконногорішення,а томуостаннє підлягаєскасуванню зпостановленням новогосудового рішенняпро задоволенняпозовуз вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру зайнятості про зобов`язання виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов`язати Житомирський обласний центр зайнятості виплатити на користь ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціального-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Зобов`язати Житомирський обласний центр зайнятості виплатити на користь ОСОБА_1 суму допомоги для оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий Судді