Рішення

від 21.01.2025 по справі 730/1284/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/1284/24

Провадження № 2/730/26/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до Борзнянського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00201110086 від 13.11.2020 р. у розмірі 28302,75 грн., а також 2422,40 грн. у відшкодування сплаченого судового збору та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.11.2020 р. між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201110086. Згідно умов даного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 7029,00 грн, тобто свої зобов`язання виконав в повній мірі. Натомість, боржник не здійснив жодного платежу, не виконав свої зобов`язання та не вніс платежі, передбачені умовами договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за даним договором позики. 30.06.2021 р. ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 20210630-Ф/2, згідно якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Ухвалою від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, а саме: відомостей від АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на поточний/картковий рахунок позичальника ( ОСОБА_1 ).

Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. 20.11.2024 р. звернувся до суду з заявою, в якій повідомив, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі реєстру боржників та підтвердження судових витрат на правову допомогу. З будь-якими іншими заявами до суду не звертався.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У силу приписів ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У даній справі, позивач, на підтвердження права стягувати заборгованість за кредитом звернувся до суду з заявою про витребування від АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» даних про перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на поточний/картковий рахунок ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвал суду про витребування доказів, 05.11.2024 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшла відповідь, згідно якої у АТ КБ «ПриватБанк» відсутня інформація про перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на поточний/картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 000201110086 від 13.11.2020р. на день/після його оформлення.

05.11.2024 року від АТ «Сенс Банк» до суду надійшла відповідь, згідно якої убачається, що для виконання ухвали суду АТ «Сенс Банк» необхідна додаткова інформація: сума операції, повний номер картки НОМЕР_1 , також, при наявності дані по терміналу (назва мерчанта, ID терміналу).

03.12.2024 від АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду надійшла відповідь, згідно якої у банку відсутня інформація про перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», код ЄДРПОУ 41762679, № рахунку НОМЕР_3 , МФО 320649, на поточний/картковий рахунок/№ картки № НОМЕР_4 на ім`я позичальника гр. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , по Договору про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 000201110086 від 13.11.2020р. Одночасно повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку відкрито карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), а також надано випису про рух коштів за вказаною картою за 13.11.2020 рік.

Згідно дослідженої судом виписки по рахунку № НОМЕР_4 , інформація про перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» на рахунок відповідача відсутня, як й відсутня взагалі інформація про перерахунок суми на рахунок відповідача в розмірі 7029,00 грн.

03.01.2025 р. від АТ «Сенс Банк» до суду надійшла відповідь, де зазначено, що АТ «Сенс Банк» не володіє інформацією щодо зарахувань на карту відповідача. Крім того, суду надано виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_6 , що належить ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» за період з 13.11.2020 року по 17.11.2020 року.

Згідно дослідженої судом вказаної виписки, інформація про перерахування коштів на ім`я ОСОБА_1 за будь-якими договорами між відповідачем та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» відсутня.

Тобто, витребувані судом докази не містять підтвердження факту перерахування коштів ОСОБА_1 в сумі 7029,00 грн. згідно договору між відповідачем та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201110086 від 13.11.2020 р.

Таким чином, у цій справі позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт перерахування відповідачу коштів первинним кредитором, доказів перерахування коштів відповідачу первинним кредитором матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі ч. 2 ст. 76 ЦПК України, ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Загалом, суд вважає у цій справі звернути увагу на повну пасивність представника позивача.

Так, судом неодноразово додатково витребовувалася інформація для повноти та об`єктивності розгляду справи.

Також, в своїй ухвалі від 10.12.2024 року суд прямо зазначив представнику позивача, після надходження відповідей, про те, що справа буде розглянута на підставі наявних доказів. Однак, після надходження справи до суду, представником позивача на адресу суду не було надіслано жодного клопотання чи заяви, не надходило жодних документів. Будь-яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач, із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Про намір брати участь в судових засіданнях не заявляв.

Суд зазначає, що учасники цивільного судочинства зобов`язані сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати добросовісно процесуальні обов`язки.

У відповідності до вимог частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України,суд сприяв позивачу в реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом, але позивач своїм правом не скористався, процесуальна поведінка позивача є пасивною.

Оцінюючи таку поведінку позивача, суд бере також до уваги й те, що справа має бути розглянута у розумні строки.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на ту обставину, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт перерахування коштів відповідачу згідно договору про надання позики на умовах фінансового кредиту, або, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит від ТОВ «ФК «Форза» в сумі 7029,00 грн. згідно договору про надання позики на умовах фінансового кредиту від 13.11.2020 р., у позові слід відмовити.

Суд не надає оцінку іншим доводам позивача та відповідача відповідно, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору, зазначені вимоги є похідними ід основної вимоги.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.