Постанова

від 15.01.2025 по справі 317/33/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.01.2025 Справа № 317/33/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/33/22 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.

Провадження № 22-ц/807/165/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Косякової Зої Миколаївни на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих Ірини Федорівни, стягувач: Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою на дії та рішення державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих Ірини Федорівни, стягувач: Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області.

В обґрунтування скарги посилається на те, що ОСОБА_1 добровільно виконав рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року про витребування у нього земельної ділянки, яка розташована в межах смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області площею 0,5170 га кадастровий номер 2322155600:05:009:0396, про що повідомив виконавця заявою від 26 квітня 2024 року. Проте, не зважаючи на наявність інформації, долученої до заяви від 26 квітня 2024 року, яку державний виконавець отримав 29 квітня 2024 року, державний виконавець Марцих І.Ф. 01 травня 2024 року склала акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно з яким її було передано представнику стягувача Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області. 01 травня 2024 року виконавче провадження № 74720696 було закінчено у зв`язку з повним виконанням, про що державним виконавцем складено постанову від 01 травня 2024 року. Одночасно з цим, 01 травня 2024 року державним виконавцем Марцих І.Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74895036 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізького ВДВС виконавчого збору в сумі 70265,47 грн, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 536,04 грн та постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в межах суми 70801,51 грн.. Оскільки рішення суду добровільно було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тому відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується.

Незважаючи на зазначений припис Закону, 01 травня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74895036 на підставі постанови № 74720696, виданої 18 квітня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізького ВДВС виконавчого збору в сумі 70265, 47 грн, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 536,04 грн та постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в межах суми 70801, 51 грн.

Таким чином дії державного виконавця Запорізького ВДВС Марцих І.В, вважає протиправними, а дії державного виконавця, прийнятті в процесі виконання виконавчих проваджень № 74720696 та № 74895036 незаконними.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих І.Ф. в частині складання 01 травня 2024 року в приміщенні Запорізького ВДВС за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, 16-а, акту передачі, за яким земельну ділянку за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, площею 0,5170 га, кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 передав відсутній боржник ОСОБА_1 , а прийняв представник селищної ради за довіреністю Пономаренко В.О.; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих І.Ф. від 01 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 74720696 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих І.Ф. від 01 травня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № 74895036, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_1 , адвокат Косякова Зоя Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 . Стягнути з державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих Ірини Федорівни на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не допускає законної можливості добровільного виконання судового рішення, а припускає лише примусове їх виконання. Боржник на виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року у справі №317/33/22 сплатив судові витрати по справі, та надав до Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області копію рішення суду, на підставі якого 28 березня 2024 року право власності на земельну ділянку площею 0,5170 га кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 було зареєстровано за Кушугумською селищною радою Запорізького району Запорізької області, що свідчить про добровільне виконання рішення суду. Проте, 11 квітня 2024 року на адресу Запорізького ВДВС надійшла заява прокуратури про примусове виконання рішення суду та державним виконавцем Запорізького ВДВС було відкрито виконавче провадження №74720696. Суд не надав будь якої оцінки тій обставині, що як на дату видачі виконавчого листа (03 квітня 2024 року), так і на дату надсилання прокурором заяви про примусове виконання рішення суду (11 квітня 2024 року) та на дату відкриття виконавчого провадження (18 квітня 2024 року) земельна ділянка, щодо якої виник спір, вже належала на праві комунальної власності Кушугумській селищній раді Запорізького району Запорізької області (з 28 березня 2024 року). Про добровільне виконання рішення суду боржник повідомив державного виконавця протягом десяти днів, які були надані державним виконавцем на добровільне виконання рішення суду. Незважаючи на добровільне виконання рішення суду, державний виконавець в порушення норм законодавства, вчинив протиправні дії, а саме: відкрив виконавче провадження, стягнув витрати виконавчого збору, виніс постанову про арешт коштів боржника в межах суми 70801,51 грн (сума виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Державний виконавець Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих Ірини Федорівни, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилась. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунченко А.О. про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою головного державного виконавця Штепою К.Д. ( т. 3 а.с. 130-131).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому,колегія суддівзауважує,що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки відділ державноївиконавчої службиу Запорізькомурайоні Запорізькоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справу, останній реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу вданому судовомузасіданні, відмовивши в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, вважаючи зазначені причини в клопотанні неповажними. При цьому, апеляційний суд зауважує, що відділ є юридичної особою, має безліч працівників, які б могли з`явитися на розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи навказане,колегія увідповідності доположень ч.2ст.372ЦПК України ухвалилаздійснювати апеляційнийрозгляд увідсутності відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях та постановах державного виконавця Марцих І.Ф. з відкриття виконавчого провадження порушень вимог Закону України"Провиконавче провадження" та прав заявника, а також про безпідставність вимог заявника для визнання протиправними дій державного виконавця в частині складання акту передачі земельної ділянки, оскільки відомості щодо добровільного виконання рішення боржником з наданням акту передачі земельної ділянки були відсутні. Юридична перереєстрація земельної ділянки, яка підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно, що відбулось 28 березня 2024 року за відсутності акту приймання-передачі земельної ділянки від однієї сторони до іншої, який фіксує згоду обох сторін та факт передачі земельної ділянки від однієї сторони до іншої яка його приймає, а також відсутність претензій позивача щодо стану земельної ділянки, яка підлягає передачі, не свідчить про фактичне її передання та виконання судового рішення в добровільному порядку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року у справі № 317/33/22 (провадження №2/317/9/2024), позов першого заступника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, поданий в інтересах держави в особі Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, задоволено у повному обсязі.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована у межах населеного пункту смт Кушугум Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203262423221), площею 0,5170 га, на користь Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір в сумі 11674,82 грн (т.1 а.с.163-176).

На виконання рішення суду, 03 квітня 2024 року Запорізьким районним судом Запорізької області видано виконавчий лист по справі № 317/33/22 про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована у межах населеного пункту смт Кушугум Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203262423221), площею 0,5170 га, на користь Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (т.2 а.с.185).

11 квітня 2024 року на адресу Запорізького ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява від першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Максима Соколова, подана в інтересах держави в особі Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, про примусове виконання виконавчого листа № 317/33/22 від 03.04.2024, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована у межах населеного пункту смт Кушугум Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203262423221), площею 0,5170 га, на користь Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області. До заяви додано оригінал виконавчого листа Запорізького районного суду Запорізької області від 03 квітня 2024 року у справі № 317/33/22 (т.3 а.с.8).

18 квітня 2024 року державним виконавцем Запорізького ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марцих І.Ф. відкрито виконавче провадження ВП № 74720696 з примусового виконання виконавчого листа № 317/33/22 від 03 квітня 2024 року виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована у межах населеного пункту смт Кушугум Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203262423221), площею 0,5170 га, на користь Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області. В постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 днів. (т.3 а.с.17).

Відповідно до рішення Запорізького районного суду Запорізької області №317/33/22 від 24 січня 2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2322155600:05:009:0396 площею 0,5170 га, становить 702654,70 грн. Так, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 18 квітня 2024 року державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 74720696 зазначено щодо стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 70265,47 грн.

Також, 18 квітня 2024 року державним виконавцем винесено вимоги виконавця щодо забезпечення явки боржника ОСОБА_1 та представника Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, який має всі права та обов`язки представника для приймання земельної ділянки, для участі у проведенні виконавчих дій щодо витребування земельної ділянки площею 0,5170 га, кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203262423221), що розташована у межах населеного пункту смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, які будуть проводитись 01 травня 2024 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , та з метою складання акту державного виконавця, передбаченого п.24 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, або повідомити про фактичне виконання рішення у термін до 3 робочих днів (т.3 а.с.19,22).

Копію вищезазначених постанов та вимоги направлено боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_2 , рекомендованою поштовою кореспонденцією від 18 квітня 2024 року, що підтверджується копією реєстру поштових відправлень (т.3 а.с.20,21).

Яке було вручено особисто ОСОБА_1 20 квітня 2024 року ( т. 3 а.с. 21).

30 квітня 2024 року до Запорізького ВДВС надійшла заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів виконавчого провадження витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно. В зв`язку з виконанням судового рішення просить виконавче провадження закрити, постанову про стягнення виконавчого збору і виконавчих витрат скасувати. Вказана заява 30 квітня 2024 року зареєстрована канцелярією та 01 травня 2024 року керівником відділу розписана до виконання на державного виконавця Марцих Ірину (т.3 а.с.28).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 31 травня 2024 року, право власності на земельну ділянку 2322155600:05:009:0396, площа 0,517 га зареєстровано 28 березня 2024 року за реєстраційним номером 22003262423221, за територіальною громадою, Орган місцевого самоврядування Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ: 24912102 (т.3 а.с.31).

Юридична перереєстрація, яка підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно, що відбулась 28 березня 2024 року, номер відомостей 54365774, рішення внесено державним реєстратором Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк Анною Ігорівною, відбулося на підставі рішення суду, яке набрало законної сили без участі відповідача, за заявою Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області. Участь в цьому процесі ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до листа Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 29 липня 2024 року за вих. №01-45/1822 вбачається, що боржник ОСОБА_1 до Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області для добровільного виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області по справі 317/33/22, а саме складання акту приймання-передання земельної ділянки кадастровий номер 2322155600:05:009:0396 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 220326242321), площею 0,5170 га, не звертався (т.2 а.с.47).

01 травня 2024 року до Відділу за вимогою виконавця від 18 квітня 2024 року з`явився представник Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Пономаренко В.О. для проведення виконавчих дій, а саме передачі - приймання вищезазначеної земельної ділянки, боржник ОСОБА_1 - не з`явився, що відображено в акті державного виконавця (т.3 а.с.23,24).

01 травня 2024 року представник Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Пономаренко В.О., в присутності понятих, підписав акт передачі земельної ділянки, що розташована у межах населеного пункту смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер 2322155600:05:009:0396, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203262423221, площею 0,5170 га, на користь Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області. Заяв та зауважень з приводу процесуальних дій державного виконавця в учасників були відсутні.

03 травня 2024 року відповідь на вищевказану заяву № 24269/7 від 02 травня 2024 року направлено ОСОБА_1 згідно з трекінгом АТ «Укрпошта» (трек-номер відправлення 0600916661506), відправлення вручено особисто. У листі Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначено, що 18 квітня 2024 року державним виконавцем винесено вимогу виконавця, в якій зазначено забезпечити явку боржника ОСОБА_1 , для участі у проведенні виконавчих дій щодо витребування вищезазначеної земельної ділянки, та з метою складання акту державного виконавця, передбаченого п. 24 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №02 квітня 2012 року № 512/5, або повідомити про фактичне виконання рішення у термін до 3 робочих днів. Сторонами виконавчого провадження не було долучено до матеріалів виконавчого провадження повідомлення про самостійне виконання рішення суду боржником або акт приймання-передавання земельної ділянки, складений до відкриття виконавчого провадження. 01 травня 2024 року складено акт державного виконавця та здійснено фактичну передачу земельної ділянки, зазначеної в рішенні суду. 01 травня 2024 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 18 квітня 2024 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом у сумі 70265,47 грн. Станом на 01 травн6я 2024 року боржником виконавчий збір погашено не було. Оскільки рішення виконано у повному обсязі, постанова про стягнення виконавчого збору підлягає виведенню в окреме виконавче провадження. Тому, відсутні підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору (т.3 а.с.30,32).

01 травня 2024 року державним виконавцем Запорізького ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74720696 на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», яка направлена за вих. № 24035/7 сторонам виконавчого провадження (т.2 а.с.27).

Так як виконавчий збір не було стягнуто в рамках ВП № 74720696, постанови про стягнення виконавчого збору була виведена в окреме виконавче провадження.

01 травня 2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №74895036 з примусового виконання постанови № 74720696 від 18 квітня 2024 року виданої Запорізьким відділом державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 70265,47 грн (т.1 а.с.196).

Керуючись ч. 2 Розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, 01 травня 2024 року одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 74895036 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 536,04 грн (т.1 а.с. 197).

01 травня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах ВП № 74895036 на суму 70801,51 грн (сума з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) з метою реального забезпечення виконання рішення (т.1 а.с.198).

Статтями 129, 129-1Конституції України передбачено, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у ЦПК України, а також Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Так, частиною першою статті 18ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суди, здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації принципу обов`язковості судового рішення.

Згідно зі статтею 1Закону України"Провиконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5Закону України"Провиконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями статті 10Закону України"Провиконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

В силу частини першої статті 18Закону України"Провиконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 60Закону України"Провиконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

За встановленими у справі, яка переглядається, обставинами на примусовому виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий документ із виконання судового рішення про витребування з чужого незаконного володіння у боржника ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2322155600605:00960396 розташованої у межах населеного пункту смт Кушугум Запорізького району, Запорізької області на користь Кушугумської селищної роади.

У спорах про витребування й повернення майна, якщо за результатами вирішення спору шляхом задоволення позову відбувається зміна належності спірного майна (зміна власника), то ці вимоги мають вартісний, грошовий вираз і носять характер майнового спору (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 905/98/20).

У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

У постановах від 30 травня 2018 року та від 14 січня 2020 року у справі № 2-690/11, від 13 листопада 2019 року у справі № 314/738/15-ц, від 28 жовтня 2022 року у справі № 754/4345/'8 Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення про витребування нерухомого майна повинно виконуватись державним виконавцем у порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому поняття "витребування" відповідає поняттю "вилучення та передача предметів", вказаному у пункті 3 частини першої статті 10Закону України"Провиконавче провадження" у переліку заходів примусового виконання рішення.

Згідно із висновками Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року в справі № 369/13690/20 рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, вказаних у рішенні. Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про витребування майна та зобов`язання передати його власнику, не може свідчити що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки його виконання передбачає вчинення виконавцем дій щодо вилучення майна у боржника і передачі його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.

З урахуванням наведеного, виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року, яким із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність Кушугумської селищної ради витребувано спірне нерухомого майна, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 2322155600605:00960396, площею 0, 5170 га розташованої у межах населеного пункту смт Кушугум Запорізького району, Запорізької області на користь Кушугумської селищної ради, що передбачає вчинення державним виконавцем дій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що зазначене судове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом вилучення майна у боржника, передачі його стягувачу та складення відповідного акту.

Згідно з п. 24 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складається акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші- вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

Акт приймання передачі земельної ділянки фіксує згоду обох сторін та факт передачі предмету від однієї сторони до іншої яка його приймає, а також відсутність претензій позивача щодо стану майна яке підлягає передачі. В даному випадку предметом, який потрібно передати є земельна ділянка, тому важливо зазначити відсутність претензій Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , а саме щодо відсутності споруд та будівель, парканів та інше на земельній ділянці

.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-V111, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не пред`явив державному виконавцю акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2322155600605:00960396, площею 0, 5170 га розташованої у межах населеного пункту смт Кушугум Запорізького району, Запорізької області, який мав бути складений на виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року у справі № 317/33/22 про витребування у ОСОБА_1 на користь Кушугумської селищної ради земельної ділянки.

З матеріалів виконавчого провадження №74720696 з примусового виконання виконавчого листа № 317/33/22 від 03 квітня 2024 року виданого Запорізьким районним судом Запорізької області вбачається, що на адресу державного виконавця від представника Кушугумської селищної ради також не надходило жодних повідомлень щодо повного чи часткового виконання судового рішення в добровільному порядку.

Напроти, на запит державного виконавця від 29 квітня 2024 року, голова Кушугумської селищної ради надав відповідь, що боржник ОСОБА_1 до Кушугумської селищної ради для добровільного виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 317/33/22, а саме складання акту приймання-передачі земельної ділянки не звертався.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 01 травня 2024 року до відділу за вимогою виконавця від 18 квітня 2024 року з`явився представник Кушугумської селищної ради Пономаренко В.О. для проведення виконавчих дій, а саме передачі-приймання вищезазначеної земельної ділянки, боржник ОСОБА_1 не з`явився.

Представник Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Пономаренко В.О. підписав акт передачі вищезазначеної земельної ділянки в присутності двох понятих, заяв та зауважень з приводу процесуальних дій державного виконавця в учасників були відсутні.

01 травня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74720696 на підставі п. 9 ст. 39 Закону України « Про виконавче провадження», яка направлена за вих. № 24035/7 сторонам виконавчого провадження.

З огляду на зазначене, доводи ОСОБА_1 про те, що ним добровільно виконано рішення суду, у зв`язку з перереєстрації земельної ділянки 28 березня 2024 року за Кушугумською селищною радою Запорізького району Запорізької області, про що було повідомлено державного виконавця заявою від 26 квітня 2024 року з доданим до неї витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно, яка отримана державним виконавцем 29 квітня 2024 року, за відсутності надання відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки між сторонами, не заслуговують на увагу, оскільки виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року у справі № 317/33/22 передбачає вилучення майна у боржника і передачі його стягувачу, що підтверджується актом приймання-передачі складеного між сторонами, а не обмежується лише діями щодо перереєстрацією права власності на земельну ділянку державним реєстратором.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо добровільного виконання рішення суду боржником з наданням акту приймання - передачі земельної ділянки, підстави для визнання протиправними дії державного виконавця Марцих І.Ф. в частині складання акту передачі земельної ділянки від 01 травня 2024 року, відсутні.

Згідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3,4,6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,9 ( крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа ( закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця ( Постанова Верховного Суду у справі № 460/2478/19).

Згідно до частини 1-2 статті 27 Закону № 1404-V111 ( в редакції після 28 серпня 2018 року) виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, з 28 серпня 2018 року виконавчий збір стягується не від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, а від суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Так як виконавчий збір не було стягнуто в рамках ВП № 74720696, постанова виконавчого збору була виведена в окреме виконавче провадження, що відповідає Закону України «Про виконавче провадження» .

01 травня 2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 74895036 з примусового виконання постанови № 74720696 від 18 квітня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 70265,47 грн.

Таким чином, державним виконавцем було правомірно винесено постанови у виконавчому провадженні № 74895036, № 74720696, тому підстави для скасування даних постанов відсутні.

Встановивши відсутність у діях державного виконавця порушень вимог Закону України"Провиконавче провадження" у виконавчому провадженні № 74895036, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 ..

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції яким надана відповідна оцінка обгрунтована викладена в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

Інші наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.

У Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява N 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "RuizTorija v. Spain", заява серія A N 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч.ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга апеляційним судом залишене без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Косякової Зої Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького районногосуду Запорізькоїобласті від21жовтня 2024року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 16 січня 2025 року.

Головуючий. суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.