Ухвала

від 21.01.2025 по справі 495/347/25

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

Справа № 495/347/25

Номер провадження 2-о/495/50/2025

21 січня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ГеллаС.В., отримавши матеріали заяви ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Білгород-Дністровська філія Одеського обласного центру зайнятості про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

20.01.2025 року ОСОБА_1 звернулись до суду з заявою в порядку окремого провадження, за участю зацікавленої особи Білгород-Дністровської філії Одеського обласного центру зайнятості, якою просить: встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , внаслідок припинення трудового договору на підставі п.8-1 ч.1 ст. 36 Кодексів Законів про працю України з 27 травня 2021 року.

В обґрунтуванні своєї заяви, заявниця посилається на те, що вона 21.08.2020 року на підставі Наказу № 2-К2020 уклала трудовий договір (на невизначений строк) із ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Запис про трудові відносини внесено 25.08.2020 року до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування Пенсійного фонду України. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла роботодавець ОСОБА_2 , однак відомості про припинення трудового договору від 21.08.2020 року, укладеного між заявницею та померлою в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування Пенсійного фонду України відсутні. На підставі вищевикладеного заявниця з метою захисту своїх прав та трудових інтересів змушена звернутися до суду з відповідною заявою.

Ознайомившись зі змістом заяви та доданими до неї матеріалами, суд приходить до висновку про те, що у відкритті провадження за вказаною заявою в порядку цивільного судочинства слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 вказаної статті визначено категорії справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України, передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 1постанови "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

При вирішенні питання про підвідомчість справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

На переконання суду, у цьому випадку відсутня потреба у встановленні судом факту припинення трудових відносин заявника з померлою ОСОБА_2 , оскільки у випадку смерті однієї із сторін трудові відносини між ними закінчуються автоматично (достроково) та не потребують вчинення інших дій на їх підтвердження.

Разом з тим, суд зазначає про наявність потреби у внесенні відповідного запису про припинення трудових відносин до трудової книжки заявниці.

Згідно з абз. 1 п. 2.21-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 (далі - Інструкція), трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов`язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.

Відповідно до реч. 1 абз. 2 п. 2.21-1 Інструкції зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 05 березня 2003 року № 06/2-2/51, який оприлюднено на офіційному вебпорталі парламенту України (документ v06_2203-03), враховуючи відсутність сторони, яка повинна здійснювати запис у трудову книжку про звільнення працівника, запропонувало посадовій особі служби зайнятості в трудову книжку працівника вносити відповідний запис.

Суд погоджується із запропонованим Міністерством праці та соціальної політики України порядком внесення запису у трудову книжку працівника, роботодавець якого помер, оскільки це відповідатиме абзацу 3 п. 2.21-1 Інструкції, який визначає, що унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, незалежно від місця реєстрації трудового договору, і засвідчуються його печаткою.

Підчасприйняттянароботу вноситься запис: "Прийнятий на роботу (далізазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номердоговору),зареєстрованим у державнійслужбі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості),при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості:"трудовий договір (номер), зареєстрований (дата)"), а при звільненні - запис: "Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)",при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості:"трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)".

Отже, для захисту своїх трудових прав заявнику слід звернутися до органу державної служби зайнятості для внесення у трудову книжку запису про припинення трудового договору та засвідчення цього запису.

Лише у випадку відмови вчинити вказані дії або вчинення бездіяльності з боку органу державної служби зайнятості заявник вправі звернутися до суду за захистом шляхом подання відповідного позову до цієї служби.

Згідно з ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.186ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства в окремому провадженні.

Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

Частиною першоюстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першоїстатті 4 КАС України).

Державна служба зайнятості є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями та забезпечує виконання завдань і функцій у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функцій виконавчої дирекції Фонду, визначених законами України«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та«Про зайнятість населення»до внесення змін до цих законів України.

Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами пункту 1 частини першоїстатті 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин.

Однак до переліку, визначеного у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, юридичний факт, який просить встановити заявниця, не відноситься.

Таким чином, в розумінні цивільного процесуального законодавства України, встановлення факту припинення трудових відносин не є фактом, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов переконання, що заявницею ОСОБА_1 заявлено вимогу про встановлення факту, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, тому у відкритті провадження необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, разом з тим суд вважає за необхідне роз`яснити заявниці, що для захисту своїх трудових прав їй слід звернутися до органу державної служби зайнятості для внесення у трудову книжку запису про припинення трудового договору та засвідчення цього запису, а у випадку відмови органу державної служби зайнятості вчинити вказані дії вона має право подати позов на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19,186,260,261,353-355ЦПК України, суд

постановив:

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 ,зацікавлена особа:Білгород-Дністровськафілія Одеськогообласного центрузайнятості провстановлення факту,що маєюридичне значення - відмовити.

Роз`яснити заявниціїї право подати позов на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства до Одеського окружного адміністративного суду.

Заяву з усіма додатками повернути заявниці.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.В. Гелла