Рішення

від 21.01.2025 по справі 511/4391/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/4391/24

Номер провадження: 2-о/511/43/25

21 січня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання- Полихи Ю.О.,

за участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи- ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи -військової частини - ОСОБА_10.(дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту смерті військовослужбовця під час проходження військової служби під час ведення бойових дій,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви.

27.11.2024 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просить суд встановити факт смерті її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пропав безвісті ІНФОРМАЦІЯ_4 в населеному пункті Бахмут Донецької області, знаходячись в районі бойових дій та виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона, є матір`ю ОСОБА_3 , який згідно бойового розпорядження командира ТГр "Бахмут" № 232 дек від 26.02.2023р., та бойового наказу командира військової частини № 7 від. 26.02.2023р. старший стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у складі 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 27.02.2023р. прибув в підпорядкування 93 ОМБр. в м. Бахмут.Під час виконання бойового завдання в ніч з 9-го на 10-е березня група у складі чотирьох військовослужбовців а саме: солдата ОСОБА_3 , солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7 виконували бойове завдання на позиції в будинку приватного сектору м. Бахмут. Під час спостереження за місцевістю о 01 годині 40 хвилин солдат ОСОБА_3 отримав кульове поранення від ворожого снайпера яке було не сумісне з життям. Також в заяві просить суд звернути увагу на те, шо з моменту, як її син ОСОБА_3 зник безвісті минуло 1 рік 7 місяців, однак будь-якої інформації щодо нього не надходило.

Встановлення факту смерті сина для заявниці необхідне для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» як мати загиблого військовослужбовця.

Зазначене стало підставою звернення до суду.

У ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії.

Ухвалою судді Роздільнянського райононого суду Одеської області від 27.11.2024 року відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.12.2024 року залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) до участі в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), військова частина НОМЕР_3 про встановлення факту смерті особи.

Позиції сторін в суді.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, що відповідають змісту заяви та просила суд їх задовольнити.

Заінтересована особа- ОСОБА_2 в судовому засіданні не оспорювала того факту, що її чоловік - військовослужбовець ОСОБА_3 , виконуючи бойове завдання у населеному пункті Бахмут в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_4 міг загинути від отриманого кульового поранення, але спілкуючись з військовослужбовцями, які на той час також перебували в складі ОМБр. в м. Бахмут та повернулися додому, остані зазначали, що тільки бачили що ОСОБА_3 впав від кулі снайпера, яка поцілела йому в голову. При цьому ніхто з цих військовослужбовців домтомено не вказав про те, що ОСОБА_8 помер від отриманого поранення, оскільки вони одразу покинули місце свого спостереження і в наслідок інтенсивного ворожого обстрілу не мали можливості забрати свого побратима. Вона сподівається на те, що батько її дітей - ОСОБА_3 всеж такі міг залишитися пораненим та вижити.

Представник заінтересованої особи військової частини ОСОБА_10, який діяв на підставі довіреності від 01.12.2023 року в судовому засіданні вимоги ОСОБА_1 підтримав, та суду пояснив, що військовою частиною НОМЕР_1 враховано, що звернення до суду з метою оголошення ОСОБА_3 померлим обумовлено наявністю достатніх підстав вважати, що така особа загинула в ході ведення бойових дій, встановлених в ході проведення службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 . За неможливості забрати тіло військовослужбовця з не підконтрольної території та здійснити реєстрацію смерті, така особа рахується як зникла без вісти. Зазначений стан справ також не дозволяє командуванню військової частини НОМЕР_1 виключити такого військовослужбовця зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а родині зниклого військовослужбовця - отримати свідоцтво про смерть, отримати спадщину та реалізувати свої права на отримання соціальних гарантій, зокрема, одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів мУкраїни від 28.02.202 № 168.

Представник заінтересованої особи - Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса)в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій не заперечував проти задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог, та просили справу розглядати без участі представника Роздільнянської міської ради. ( а.с.95)

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що заявниця є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясениця-Замкова Старосамбірського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого Ясинеце-Замківською сільською радою Старсамбірського р/в ЗАГСу віт 22 травня 1989 року на підставі актового запису № 11, графі мати зазначена заявниця- ОСОБА_1 . ( а.с.11)

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_5 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.07.2017 року ОСОБА_3 є військовослужбовцем (зворотній бік а.с.69-71).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2023 №55 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) призначено на посаду старшого стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Вказаний військовослужбовець у складі підрозділу того ж дня вибув на виконання бойових завдань у м. Бахмут, Донецької області. ( зворотній бік а.с.53)

ІНФОРМАЦІЯ_3 після виконання бойового завдання в м. Бахмут та повернення групи до КСП роти, виявлено зникнення старшого стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з журналу обліку ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 12.03.2023 року, том № 1, з доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2023 №727 вбачається, що солдат ОСОБА_3 , старший стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти знак безвісти в м. Бахмут приблизно 09.10год ІНФОРМАЦІЯ_4. (зворотній бік а.с.54,55)

З письмових пояснень військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 слідує, що 09.03.2023 року вночі їх підрозділ по черзі проводив чергування на позиції в м. Бахмут, до завдань підрозділу входило спостереження за місцевістю, для виявлення ворога, та оборона позиції «Джокер». Приблизно о 01.40год. ОСОБА_3 отримав кульове поранення від ворожого снайпера, у зв`язку із інтенсивними ворожими обстрілами забрати тіло загиблого військовослужбовця не було змоги. ( а.с.60-64)

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №1202305215000666 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч.2 ст. 115 КК України, за фактом звернення командира в./ч НОМЕР_1 про те, що з 05.03.2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з відсічу стримування незаконної збройної агресії рф в районі міста Бахмут Донецької області зникли безвісті військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 , зокрема 6) старший стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( а.с.59)

Разом із тим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 11.03.2023 №45 за фактом зникнення вказаного військовослужбовця призначено службове розслідування, в ході проведення якого (поза розумним сумнівом) було встановлено, що солдат ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 імовірно був вбитий від кульового поранення у голову, перебуваючи на бойовій позиції у м. Бахмут, Донецької області, однак, через інтенсивні бойові дії тіло загиблого військовослужбовця було неможливо евакуювати; згодом зазначена територія була окупована військами противника, що унеможливлює здійснення пошуку військовослужбовця та/або його останків.( а.с.46-80)

Відповідно до сповіщення № 18 на солдата ОСОБА_3 від 11 березня 2023 року, вказано про те, що старший стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_7 ОСОБА_3 , 1989 року народження, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов`язок, в ході запеклого бою за Україну, її свободу і не залежність, зник безвісті в м.Бахмут ІНФОРМАЦІЯ_4. ( а.с.12)

Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.05.2023 року №274 «Про результати службового розслідування», встановлено, що при перевірці у процесі службового розслідування фактичні дані достатньо підставою для визнання зниклого безвісти за особливих обставин старшого стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_7 ОСОБА_3 , 1989 року народження, таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Бахмут під час виконання бойового завдання, беручи безпосередню участь у бойових діях і перебуваючи безпосередньо в районі їх ведення (здійснення). Встановлено, що зникнення безвісти за особливих обставин солдата ОСОБА_3 та його імовірна гибель не пов`язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи самогубства. (а.с.13-15).

Листом в.о .начальника Управління з питань осіб, зниклих без вісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України (Секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих без вісти за особливих обставин) відмовлено військовій частині НОМЕР_1 в отриманні витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, однак, додатково повідомлено, що інформація щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ( а.с.44)

Згідно листа Директора Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР РОЗБУДОВИ МИРУ» від 05.09.2024, яке виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, станом на дату формування виписки у розпорядженні Бюро стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня інформація щодо підтвердження факту перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, інформація щодо стану здоров`я через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста; підтвердження про перебування у полоні держави-агресора з інших відкритих джерел також відсутнє. ( а.с.45)

Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 67/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, термін якого продовжено.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за N 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац перший частини першої статті 317 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23) вказано, що: «загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції. Статтею 317 ЦПК України (в редакції Закону № 2345-ІХ від 01 липня 2022 року) передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду».

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Вказані висновки застосовані Верховним Судом у постановах від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23), від 06 червня 2024 року у справі № 188/56/24 (провадження № 61-6215св24).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України).

Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23) та від 13 березня 2024 року у справі № 204/724/23 (провадження № 61-16728св23).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що заявниця фактично просить суд встановити факт смерті її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (військовослужбовця), який пропав безвісті ІНФОРМАЦІЯ_4 в населеному пункті Бахмут Донецької області, знаходячись в районі бойових дій та виконуючи бойове завдання, з метою виплати одноразової грошової допомоги , яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як мати загиблого військовослужбовця.

Як на фактичні підстави звернення до суду заявниця посилалась на те, що в ніч з 9 на ІНФОРМАЦІЯ_5 її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув під час бойових дій в м. Бахмут Донецької області

Як на правові підстави звернення до суду із заявою заявниця ОСОБА_1 посилається на частини першу статті 317 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Натомість на підтвердження вимог своєї заяви заявниця надала суду лише копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.05.2023 року №274 «Про результати службового розслідування», яким встановлено, що при перевірці у процесі службового розслідування фактичні дані достатньо підставою для визнання зниклого безвісти за особливих обставин старшого стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_7 ОСОБА_3 , 1989 року народження, таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Бахмут під час виконання бойового завдання, беручи безпосередню участь у бойових діях і перебуваючи безпосередньо в районі їх ведення (здійснення). Встановлено, що зникнення безвісти за особливих обставин солдата ОСОБА_3 та його імовірна гибель не пов`язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи самогубства (а.с.13-15) та сповіщення № 18 на солдата ОСОБА_3 від 11 березня 2023 року, де вказано що старший стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_7 ОСОБА_3 , 1989 року народження, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов`язок, в ході запеклого бою за Україну, її свободу і не залежність, зник безвісті в м.Бахмут ІНФОРМАЦІЯ_4. ( а.с.12)

Крім того, згідно службового розслідування встановлено, щосолдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 імовірно був вбитий від кульового поранення у голову, перебуваючи на бойовій позиції у м. Бахмут, Донецької області, однак, через інтенсивні бойові дії тіло загиблого військовослужбовця було неможливо евакуювати; згодом зазначена територія була окупована військами противника, що унеможливлює здійснення пошуку військовослужбовця та/або його останків.( а.с.46-80)

Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

До такої позиції дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28 лютого 2024 р. у справі №506/358/22, провадження № 61-7094св23 в аналогічній справі за заявою заявниці про встановлення факту смерті чоловіка - військовослужбовця, який загинув виконуючи бойове завдання, який скасував рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та ухвалив нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - Окнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовив.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» від 02.06.2016 р. встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів».

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту смерті військовослужбовця під час проходження військової служби під час ведення бойових дій, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 21.01.2025 року.

Суддя С. І. Гринчак