Рішення

від 20.01.2025 по справі 160/21950/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Справа № 160/21950/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. за участі секретаря судового засіданняКипітонової К.С. за участі: представника позивача - Замула Р.О. представника відповідача - Стець А.О. представника третьої особи - Михайлюк Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, у якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 25.07.2024 № 743/32-00-07-05-19 на загальну суму 28456 667,08 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позиція податкового органу, на підставі якої протиправно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, полягає в тому, що ПрАТ «ДТРЗ» у 2018, 2019 роках не дотрималося вимог рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 № 8/30, з урахуванням Порядку № 489. ПрАТ «ДТРЗ», в свою чергу, зазначає про свою повну незгоду з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає таке рішення таким, що прийняте виключно з метою покладення на суб`єкта господарювання надмірного фінансового тягаря, оскільки прийняте податкове повідомлення-рішення не містить законного підґрунтя, яке б надавало йому статусу правомірного, адже висновки Акту перевірки є необґрунтованими та необ`єктивними. Позивач уважає протиправними висновки контролюючого органу про те, що ПрАТ «ДТРЗ» мало б сплатити у 2018, 2019 роках податок на землю у 2,3% значенні від нормативної грошової оцінки землі, яка, в свою чергу, розрахована з оновленим коефіцієнтом з 01.03.2018 по 16.07.2018 - 2, з 17.07.2018 по 31.12.2019 3, без затвердження нової нормативно грошової оцінки після 01.03.2018.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу № 160/21950/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2024.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

10 вересня 2024 року до суду надійшов відзив Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на позовну заяву Приватного акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що в ході проведення перевірки ПрАТ «ДТРЗ» враховано наступні документи: податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за 2018-2019 роки; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 044447 від 11.11.2010; витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 рік від 10.07.2018 № 18/100718/03-07 та від 17.04.2019 № 1704-2594-нго; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянкиза 2019 рік від 17.04.2019 № 1704-2595-нго; лист департаменту по роботі з доходами місцевого бюджету Дніпровської міської ради від 25.03.2024 № 3/12-72; лист департаменту економіки, фінансів та місцевого бюджету Дніпровської міської ради від 25.11.2019 № 12/13-314; рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста»; рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 № 8/30 «Про внесення змін до рішенням міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста». З 01.01.2017 року вступив в дію Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 (надалі - Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777. Порядком № 489 передбачено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) при розрахунку її нормативної грошової оцінки застосовується із значенням 2,0 у період з 01.01.2017 по 16.07.2018 та із значенням 3,0 з 17.07.2018, відповідно до змін внесених до Порядку № 489 (з 17.07.2018 набирає чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162, яким внесено зміни до Порядку в частині визначення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки Кф). Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 рік від 10.07.2018 № 18/100718/03-07 наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату формування витягу 10.07.2018 року складає 636 075 275,46 гривень. Коефіцієнт Кф дорівнює 2.00. (Примітка: згідно з наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» використано Кф 2.00, тому що інформація не внесена до відомостей Державного земельного кадастру). Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 рік від 17.04.2019 № 1704-2594-нго наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 року складає 954 111 377,04 гривень. Коефіцієнт Кф дорівнює 3.00. (Примітка: згідно з наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» використано Кф 3.00, тому що інформація не внесена до відомостей Державного земельного кадастру). Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік від 17.04.2019 № 1704-2595-нго наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату формування витягу 17.04.2019 року складає 954 111 377,04 гривень. Коефіцієнт Кф дорівнює 3.00. (Примітка: згідно з наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» використано Кф 3.00, тому що інформація не внесена до відомостей Державного земельного кадастру). Отже, контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2024 № 743/32-00-07-05-19 на загальну суму 28 456 667, 08 грн (за платежем земельний податок з юридичних осіб 18 971 111, 33 грн; ш/с 9 485 555, 75 грн).

16 вересня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, доводи якої відповідають доводам викладеним у позовній заяві. Крім того, позивач зазначив, що на 2018-2019 роки була чинною нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:111:0007), яка затверджена рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська». При затвердженні такої нормативної грошової оцінки були застосовані відповідні коефіцієнти, які апріорі не можуть бути змінені в подальшому окремим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України без окремого на те внесення змін саме до прийнятої та затвердженої нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська (м. Дніпро) або шляхом прийняття нової нормативної грошової оцінки земель. Таким чином, ПрАТ «ДТРЗ» не мало правових підстав на сплату податку на землю, зокрема, у 2018 році із розрахунку 2,3% від розміру нормативної грошової оцінки, оскільки рішення Дніпровської міської ради, яким встановлювався новий відсоток від розміру нормативної грошової оцінки, є протиправним.

23 вересня 2024 року до суду надійшли пояснення відповідача на відповідь на відзив позивача, у яких відповідач зазначив, що за період з 01.03.2018 року згідно з рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27, в редакції рішення міської ради від 21.02.2018 № 8/30, ставка земельного податку для земель промисловості для юридичних осіб за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код виду цільового призначення земель 11.02) мала бути розрахована ПрАТ «ДТРЗ» на рівні 2,30 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Однак, ПрАТ «ДТРЗ» протягом 2018 року, як постійний землекористувач земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:06:111:0007, справляло земельний податок у розмірі 0,75 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тим самим підприємством з 01.03.2018 року порушено положення ст. 284 ПКУ в частині застосування ставок земельного податку.

08 листопада 2024 року до суду надійшли заперечення Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на позовну заяву позивача доводи, яких відповідають доводам викладеним у відзиві на позовну заяву.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 листопада 2024 року задовольнив клопотання Дніпровської міської ради про залучення її, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

04 грудня 2024 року до суду надійшли пояснення Дніпровської міської ради, у яких зазначено, що Дніпровською міською радою були прийняті рішення: від 06.12.2017 року №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», строк дії до 01.03.2018 року; від 21.02.2018 року №8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста». Дане рішення набрало чинності з 01.03.2018 року. Даними рішеннями були визначені ставки оподаткування земельних ділянок в залежності від виду цільового призначення земель. Відповідно до пунктів 286.1, 286.2 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Пунктом 289.1. статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. З 01.01.2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 (далі - Порядок). Пунктом 5 розділу ІІ Порядку визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі КВЦПЗ 2010 року. Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. 17.07.2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 року №162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0». Таким чином, з 01.01.2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф « 2,0», а з 17.07.2018 року - « 3,0».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.01.2025 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З 19.06.2024 по 20.06.2024 на підставі наказу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод від 08.05.2024 № 110-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «ДТРЗ» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати земельного податку з юридичних осіб за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:06:111:0007 за період діяльності з 01.03.2018 по 31.12.2019.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.06.2024 № 634/32-00-07-05-14/00659101 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «ДТРЗ».

За висновками Акту перевірки № 634/32-00-07-05-14/00659101 встановлено порушення ПрАТ «ДТРЗ» абз. 1 п. 284.1 ст. 284, п. 289.1 ст. 289 ПКУ, у результаті чого занижено суму земельного податку з юридичних осіб на 18 971 111, 33 гривень.

ПрАТ «ДТРЗ» не погодившись із вказаними висновками перевірки, надало заперечення від 11.07.2024 року

Листом від 24.07.2024 № 3399/6/32-00-07-05-04 Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків повідомило позивача за результатами розгляду заперечень ПрАТ «ДТРЗ» про їх неприйняття.

На підставі Акту № 634, з урахуванням відповіді на Заперечення підприємства від 24.07.2024 № 3399/6/32-00-07-05-04, Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2024 № 743/32-00-07-05-19 за платежем земельний податок з юридичних осiб (18010500) на загальну сума 28 456 667, 08 грн, в тому числі основний платіж 18 971 111, 33 грн, штрафні санкції 9 485 555,75 гривень.

Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2024 № 743/32-00-07-05-19 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами пункту 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Отже, використання землі в Україні є платним та нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки) на підставі даних державного земельного кадастру та відповідно до інформації, отриманої від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва.

Судом встановлено, що позивач на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 044447 є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 14,9410 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська області». м. Дніпро, вузи Краснозаводська, 7. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:111:0007. Цільове призначення (використання) земельної ділянки фактичне розміщення виробничих будівель та споруд.

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» та від 21.02.2018 року № 8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» позивачу у період з 01.03.2018 по 31.12.2018 року було встановлено ставку земельного податку у розмірі 2,3%.

Суд уважає безпідставними доводи ПрАТ «ДТРЗ» про відсутність правових підстав на сплату податку на землю, зокрема, у 2018 році із розрахунку 2,3% від розміру нормативної грошової оцінки, виходячи з такого.

Так, згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.5 статті 12 ПК України визначено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2245-VIII установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, -прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

В подальшому у постанові від 19.09.2022 у справі № 804/2474/18 Верховним Судом сформовано висновки, відповідно до яких з аналізу норм Закону №2245-VIII вбачається, що у 2018 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, про встановлення місцевих податків і зборів, зокрема і в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України. Суд вважає, що вказаний Закон №2245-VIII в тому числі і в частині принципів фіскальної достатності (підпункт 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), стабільності та порядку прийняття і оприлюднення органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів (незастосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4 та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України) спрямований на захист суспільних (публічних) інтересів та з урахуванням ситуації, яка виникла в Україні у той період часу та особливостей правової природи податкових правовідносин, мав на меті усунути об`єктивні (технічні) недоліки законодавчого регулювання конкретного аспекту оподаткування.

Аналогічний за змістом підхід був викладений ще у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 160/8448/18 від 11 червня 2024 року.

Суд зауважує, що рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» та від 21.02.2018 року №8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» позивачем у судовому порядку не оскаржувалось.

Отже, відповідач правомірно застосував ставку у розмірі 2,3% для нарахування Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" сум земельного податку за 2018, 2019 рік.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування для нарахування податку на землю у 2018,2019 роках із розрахунку нормативної грошової оцінки, коефіцієнтів 2 та 3 відповідно до Порядку № 489 від 25.11.2016, після затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська у 2015 році, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 286.1, 286.2 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 289.1. статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дніпровською міською радою рішенням від 15.07.2015 № 4/65 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська.

Частиною 1 статті 15 Закону України від 07.07.2011 року «Про Державний земельний кадастр» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Водночас, 15.02.2011 року набрав чинності Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, яким затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ 2010 року). Відповідно, з цього часу при веденні Державного земельного кадастру та державного реєстру земель, а також при функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру обов`язковою до використання була саме ця Класифікація.

З 01.01.2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489 (далі - Порядок).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі КВЦПЗ 2010 року.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

17.07.2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 року №162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0».

Позивачем не заперечував, що у витягах Держгеокадастр інформація стосовно коду цільового призначення земельної ділянки не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.

Суд, зауважує, що позивачу, як землекористувачу надано право на внесення змін до Державного земельного кадастру, натомість, посадові особи Держгеокадастру законодавчо не наділені правом на здійснення певних коригувань за власною ініціативою. Відтак, землекористувач і несе певний тягар негативних для себе наслідків у разі, якщо відомості Державного земельного кадастру не приведені у відповідність вимогам чинного законодавства з його вини.

Відтак, чинним законодавством передбачено можливість внесення змін до Державного земельного кадастру, зокрема щодо коду класифікації видів цільового призначення земельної ділянки чи інших значень, що впливають на нормативну грошову оцінку, що і необхідно вчинити позивачу.

Отже, при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком №489(з урахуванням внесених змін).

Таким чином, цей вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема у судовому порядку.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 12 липня 2021 року у справі №640/9862/20, від 29 липня 2024 року у справі №160/9289/20.

Доводи позивача про відсутність правових підстав на сплату податку на землю із розрахунку нормативної грошової оцінки, до формули якої увійшов коефіцієнт 2 та 3, оскільки Порядок № 489 було прийнято вже після затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська, є безпідставні та не ґрунтуються на положеннях законодавства, а тому не беруться судом до уваги.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 07 жовтня 2024 року у справі № 320/8015/20.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018 рік від 10.07.2018 № 18/100718/03-07. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2018 рік (станом на 10.07.2018) дорівнює 636 075 275,46 грн.

636 075 275,46 грн. = 149410 кв.м х 581,21 грн./кв.м х 3,36 х 1,09 х 2,00, де 149410 кв.м площа земельної ділянки; 581,21 грн./кв.м середня (базова) вартість земель населеного пункту; 3,36 зональний коефіцієнт Км2 (характеризує місце розташування земельної ділянки); 1,09 сукупний локальний коефіцієнт Км3 (характеризує місце розташування земельної ділянки); 2,00 коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф. ( том 1 а.с. 156).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2018 рік від 17.04.2019 № 1704-2594-нго наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 року складає 954 111377,04 гри. Коефіцієнт Кф дорівнює 3.00.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік від 17.04.2019 № 1704-2595-нго. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2019 рік дорівнює 954 111 377,04 грн. (954 111 377,04 грн. = 149410 кв.м х 306,35 грн./кв.м х 3,36 х 1,09 х 3,00 х 1,89720602) де 149410 кв.м площа земельної ділянки; 306,35 грн./кв.м середня (базова) вартість земель населеного пункту; 3,36 зональний коефіцієнт Км2 (характеризує місце розташування земельної ділянки); 1,09 сукупний локальний коефіцієнт Км3 (характеризує місце розташування земельної ділянки); 3,00 коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф; 1,89720602 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (том 1 а.с. 155).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно при нарахуванні земельного податку ПрАТ «ДТРЗ» за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року застосував ставку земельного податку із розрахунку 2,3% від розміру нормативної грошової оцінки та коефіцієнт (Кф) у розмірі 2 станом на 10.07.2018, та у розмірі 3 станом на 01.01.2019 та 17.04.2019.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.07.2024 № 743/32-00-07-05-19 на загальну суму 28 456 667, 08 грн (за платежем земельний податок з юридичних осіб 18 971 111, 33 грн; ш/с 9 485 555, 75 грн) прийнято відповідачем у межах повноважень, встановлених Конституцією та податковим законодавством, що виключає правові підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів РадиЄвропи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 січня 2025 року.

Суддя А.О. Коренев