Рішення

від 21.01.2025 по справі 160/21890/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуСправа №160/21890/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.А» до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: 13.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.А.» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №03892360412 від 12.06.2024 Форми «Ш» на суму штрафу 5550,55 грн. та №0382440412 від 12.06.2024 Форми «Ш» на суму штрафу 32 066,90 грн., які винесені на підставі акта камеральної перевірки від 26.04.2024 №29469/04-36-04-12/42055481 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «B.B.A» щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт перевірки від 26 квітня 2024 року №29469/04-36-04-12/42055481. В результаті перевірки встановлено порушення пп. 50.1 ст. 50, 57.1 ст. 57 та підпункту 203.2 статті 203, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині несвоєчасно сплаченого до бюджету в установлений термін узгодженого зобов`язання з податку на додану вартість за 2023 рік в сумі 431 680 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0382360412 від 12.06.2024, яким встановлено порушення строку сплати суми податку на додану вартість та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5 % - 5550,55 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №038440412 від 12.06.2024, яким встановлено порушення строку сплати суми податку на додану вартість та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 32066, 90 грн. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, прийнятими без врахування наданих позивачем до перевірки пояснень, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню. Позивач, посилаючись на положення п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вказує про відсутність підстав для виникнення у платника податкового боргу з 24.02.2022 і до припинення/скасування правового режиму воєнного стану. Крім того, зазначає, що порушення граничних строків сплати податкового грошового зобов`язання не залежить від підприємства та не може бути обумовлено його бездіяльністю, а застосування до платників податків наслідків несвоєчасної сплати податку на додану вартість, передбачених підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 та пінктами 57.1, 50.1, 57.3 ПКУ, можливе лише за наявності безпосередньої вини платника. Позивач вважає, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28 серпня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказує, що документальною камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 50.1, ст. 50 (з урахуванням п.п. 69.2 п. 69), п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 та п.69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України. Відповідач зазначає, що до позивача застосовано штрафні санкції у відповідності до пункту 124.1 ст.124 ПК України. При цьому, положення п.124.1 ст.124 ПК України не вимагають встановлення контролюючим органом вини платника податків в разі притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке було зафіксовано в Акті перевірки від 26 квітня 2024 року №29469/04-36-04-12/42055481. Встановлення ж вини як кваліфікуючої ознаки податкового правопорушення передбачено лише пунктами 124.2 та 124.3, що відповідно кореспондує положенню пункту 109.3 ст.109 ПК України. Крім того, на переконання відповідача, позивач мав можливість виконати податкові зобов`язання своєчасно. Товариством не надавалося до контролюючого органу заяв та документів щодо неможливості виконання податкових обов`язків в частині декларування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

02 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги та надав заперечення проти викладених відповідачем у відзиві обставин. Вказав, що із внесенням Законом України №2118-ІХ змін до ПК України перебіг визначених кодексом строків сплати податків та зборів зупинено з 24.02.2022 і до припинення /скасування правового режиму воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.В.А» (ідентифікаційний код: 42055481) (надалі ТОВ «В.В.А») зареєстровано як юридична особа з 06.04.2018, номер запису про державне реєстрацію 12271020000018370. Директором Товариства є громадянин України - ОСОБА_1 .

ТОВ «В.В.А» мас статус платника ІІДВ з 01.06.2018.

ТОВ «В.В.А» - виробниче підприємство (основний вид діядьності-виробипптво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (КВЕД 28.92.). Позивач здійснює переробку (механічну обробку) сировини для виробництва готової продукції, під час якого відбувається зміна коду придбаних товарів на коди товарів, що реалізується, Підприємство, зокрема, виробляє частини призначені виключно або переважно для обладнання товарних позицій УКТЗЕД розділу XVI (84-85), а саме машини, обладнання, механічні пристрої (8412. 8413, 8431. 8482); надає послуги з токарної обробки металевих деталей (25.62.10), ремонту та технічного обслуговування гідравлічного обладнання (33.12.12). Також ТОВ «В.В.А» займається неспеціалізованою оптовою торгівлею (46.90).

Суд встановив, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 з урахуванням підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ фахівцем Криворізького відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС та на підставі пункту 20.1 статті 20 розділу 1 ПКУ проведено камеральну перевірку ТОВ «В.В.А» щодо порушення термінів сплати (перерахування) ПДВ за звітні (податкові) періоди травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2023 року.

Камеральною перевіркою встановлено порушення ТОВ «В.В.А» пункту 57.1 статті 57, пункту 50.1 статті 50, підпункту 203.2 статті 203 та пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ в частині недотримання граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму ПДВ 431 680,00 грн, у тому числі порушення строку сплати до 30 календарних днів - на загальну суму ПДВ 111011,00 грн та більше 30 календарних днів - на загальну суму ПДВ 320 669,00 гривень, про що складено Акт камеральної перевірки від 26.04.2024 № 29469/04-36-04-12/42055481.

Вищевказаним актом було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, внаслідок чого до позивача застосовано визначені ст. 124.1 ПК України штрафні санкції:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу 5550, 55 грн;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу 32 066, 90 грн.

21 травня 2024 року ТОВ «В.В.А.» було подано заперечення на Акт камеральної перевірки від 26.04.2024 № 29469/04-36-04-12/42055481.

Листом 41735/6/04-36-04-12-14 від 07.06.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській відмовило у задоволенні вимог, які були вказані у запереченні на Акт перевірки.

На підставі Акту камеральної перевірки від 26.04.2024 №29469/04-36-04-12/42055481 Головним управління ДПС в Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення рішення від 12 червня 2024 року №0382360412, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5 % у сумі 5550, 55 грн відповідно до ст. 124.1 ПК України та податкове повідомлення рішення від 12 червня 2024 року №0382440412, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10 % у сумі 32 066, 90 грн відповідно до ст. 124.1 ПК України.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із застосування таких норм матеріального права.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано податкові декларації, в яких були зазначені суми податку на додану вартість за звітні періоди: травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2023 року. У зв`язку з поданням даної податкової декларації, суми податкових зобов`язань, які були в них вказані, набули статусу узгоджених.

Відповідно до п. 200.1., п. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 203.1., п. 203.2. ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Відповідно до п. 112.8. ст. 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема: пп.112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).

Суд встановив, що позивачем не заперечується факт пропуску терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ за розрахунками податкових зобов`язань з ПДВ.

Разом з цим позивач вважає, що до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПК України, оскільки строки виконання податкових зобов`язань під час воєнного стану зупиняться (1) та за відсутності вини позивача вчиненні податкового правопорушення (2).

У свою чергу, відповідач вважає, що позивачем допущено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання і позивач мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, з огляу на таке. Так, позивач самостійно визначив та подав розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Вказані розрахунки складені і підписані відповідно до ст. 48 Кодексу, та подані у спосіб, визначений діючим законодавством. У попередніх звітних періодах позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ; в Електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків; платник був обізнаний з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни.

Щодо зупинення строків виконання податкових зобов`язань під час воєнного стану.

12.05.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022.

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Законом № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом №2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення платників податків від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

Закон №2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин було скасовано мораторій на застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податків та зборів, а звільнення платників податків від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків визначеного ПК України обов`язку.

Разом із тим, суд вважає необгрунтованими доводи позивача, що він має право не сплачувати податкові зобов`язання у зв`язку з тим, що строки виконання платником податків податкових зобов`язань зупиняються у разі неможливості їх виконання, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів обставин неможливості виконання обов`язку зі своєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 Розділу 2 порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів).

До платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень; 4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи. 5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації; 6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Натомість, позивачем ані на час виникнення спірних правовідносин, ані під час розгляду справи в суді не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин неможливості виконання обов`язку зі своєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 112.8.9 пункту 112.8 ст. 112 ПК України, однією з обставин, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подачі позивачем сертифікату про форс-мажорні обставини в якості підстави для незастосування фінансової відповідальності, а так само на підтвердження неможливості виконання платником податків визначеного ПК України обов`язку.

Також, в ході розгляду справи не встановлено існування інших визначених п. 112.8 ПК України обставин, які б звільняли позивача від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, визначеного п.124.1 ПК України.

Щодо тверджень позивача про недоведення відповідачем вини позивача у вчиненні податкового правопорушення.

Суд встановив, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України в розмірі 5 та 10 % з посиланням на те, що позивачем допущено порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Так, згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з п.109.3. ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Тобто, згідно з пп.109.3 ст. 109 ПК України необхідною умовою встановлення контролюючими органами вини особи передбачено лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 ст. 123, пунктами 124.2, 124.3 ст.124, пунктами 125-1 .2-125-1.4 ст. 125-1 ПК України.

Натомість, до позивача застосована фінансова відповідальність за порушення вимог п. 124.1 ст. 124 ПК України, положення якої відсутні в пп. 109.3. ПК України.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що позивач не може бути притягнутий до фінансової відповідальності у спірних правовідносинах, поки його вина не буде доведена контролюючим органом або якщо контролюючий орган не доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються недостатніми.

Суд також не погоджується з доводами позивача про застосовність до спірних правовідносин положень п.112.7 ПК України в частині того, що платник податків не може бути притягнутий до відповідальності, поки контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Так, суд звертає увагу, що положення пункту 112.7 ПК України застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податквое правопорушення є наявність вини платника.

Натомість, позивачем було вчинено правопорушення, визначене п.124.1 ПК України, притягнення до відповідальності за яке не передбачає встановлення контролюючими органами вини особи (п.109.3. ПК України).

З огляду на викладене, враховуючи підтверджений факт несвоєчасно сплачених позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану варість за 2023 рік та відсутності підстав звільнення платника податків від відповідальності, відповідач правомірно виніс податкові повідомлення-рішення №0382360412 від 12.06.2024, №0382440412 від 12.06.2024, яким застосовано штраф у розмірі 5% у сумі 5550,55 грн. та штраф у розмірі 10% у сумі 32 066, 90 грн, у зв`язку з чим останнє не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги належать задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «B.B.A» (місцезнаходження: 50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дубки, буд. 73, ідентифікаційний код: 42055481) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферпольська, буд. 17-А, ідентифікаційний код: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон