Рішення

від 21.01.2025 по справі 280/9008/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2025 року Справа № 280/9008/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Фомін Павло Вікторович (61001, м.Харків, а/с 888, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 19, ЄДРПОУ 24908253) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним і скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23 травня 2024 за №5/58- 2024 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Позовну заяву мотивовано тим, що 23.05.2024 Дисциплінарною палатою КДКА Запорізької області позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік. Позивач вважає вказане рішення немотивованим, протиправним та незаконним, оскільки його було прийнято без додержання процедури, а адвоката не було повідомлено про його існування. Адреса робочого місця та місця проживання позивача знаходиться в м. Мелітополі, яке з 26.02.2022 окуповано військами рф. З початком бойових дій позивач не мала змоги залиши своє місце проживання через відсутність іншого місця проживання. Похилий вік, поганий стан здоров`я і вцілому через відсутність такої можливості. На окупованій території не працюють не працюють органи державної влади України, українські банки та оператори мобільного звязку. В 2022 - 2024 роках представником позивача направлялися звернення до НААУ та ради адвокатів Запорізької області з приводу неможливості сплати внесків на час військового стану та зупинення адвокатської діяльності. Лише після неодноразових скарг право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено 13.12.2023. На переконання позивача у її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки відсутній обов`язків елемент складу злочину як суб`єктивна сторона. Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2024 відмовлено у звільнення позивача від сплати судового, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.12.2024 позивача звільнено від сплати судового.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) та витребувано у відповідача копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 03.01.2025 повторно витребувано у відповідача копії документів, що стали підставою для прийняття рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23 травня 2024 за №5/58- 2024 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, витребувано у Ради адвокатів Запорізької області: копію подання Ради адвокатів Запорізької області на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за відмову сплатити щорічні внески за 2023 - 2024 роки; інформацію про надходження до Ради адвокатів Запорізької області заяв адвоката ОСОБА_1. про зупинення адвокатської діяльності від 27.09.2023 та від 15.11.2023, і про результати їх розгляду.

07 січня 2025 року представником позивача надано до суду електронне листування з приводу зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву в установлені судом строки, не скористався, про причини неподання чи неможливість подання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 04.09.1997.

На підставі рішення Запорізької обласної КДКА від 27.01.1994 № 1 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.01.1994 № 166.

Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України щодо ОСОБА_1 міститься запис про те, що право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 13.12.2023 на підставі заяви.

Рішенням Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23.05.2024 № 5/58-2024 на підставі подання Ради адвокатів Запорізької області про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із відмовою у сплаті страхових внесків за 2023 - 2024 роки, адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 01 рік.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено згідно п. 3 ч. 1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 23.05.2024 по 23.05.2025 на підставі рішення № 5/58-2024 КДКА Запорізької області.

Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

За змістом частини 1-3 статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI, в редакції на час спірних відносин).

Статтею 2 Закону №5076-VI визначено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (ч. 1 ст. 4 Закону №5076-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом статті 21 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

За правилами частини 1 статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 33 вказаного Закону, дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 34 Закону №5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Стаття 36 вказаного Закону визначає, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Статтею 37 Закону №5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

У відповідності до частини 2 статті 38 Закону №5076-VI член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 5076-VI, за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

За змістом статті 40 Закону № 5076-VI дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.

Частиною 1 статті 41 Закону №5076-VI передбачено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

Згідно з частинами 1, 3 статті 50 Закону №5076-VI, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів; кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.

Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 50 Закону №5076-VI до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, зокрема, прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 6 статті 50 Закону №5076-VI встановлено, що засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат.

Частиною 7 статті 50 Закону №5076-VI передбачено, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат.

Відповідно до частини 1 статті 7 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Згідно з статтею 70 Правил адвокатської етики, при застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики та/або Професійних етичних (деонтологічних) норм поведінки адвокатів іноземної держави (у випадках, передбачених цими Правилами), що діють в країнах, в яких такі адвокати мають право здійснювати адвокатську діяльність, дисциплінарні органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема, повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.

Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.

Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог пункту 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», змістом якого є обов`язок адвоката виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, в даному випадку рішення Ради адвокатів України від 16.02.2013 № 72.

Суд вважає за необхідне наголосити, що правову оцінку рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області суд може надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.

Наведена позиція висловлена Верховним Судом 10.06.2021 у справі № 826/15590/15.

Верховний Суд у постанові № 641/463/16-а від 20.06.2019 зазначив, що вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності належить до виключної компетенції дисциплінарних органів, а саме КДКА та ВКДКА, і суд не має права зобов`язувати відповідачів приймати те чи інше рішення.

Також у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17, від 24.06.2020 у справі №813/2639/18, від 14.12.2020 у справі №821/1030/17, від 10.06.2021 у справі № 826/15590/15 було сформовано правову позицію, відповідно до якої адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

При цьому, правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

Таким чином, вирішенню у даному спорі підлягає питання дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану КДКА/ВКДКА юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їхньої достатності/недостатності.

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що позивач, не сплатила внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування за 2023 та 2024 роки.

Радою адвокатів України встановлено розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання) (п. 6 ч. 4 ст. 55 Закону № 5076-VI).

Із аналізу наведених вище норм Закону № 5076-VI слідує, що питання визначення розмірів сум щорічного внеску та одноразового внеску на організаційно-технічне забезпечення адвокатського самоврядування належить до виключних повноважень органу адвокатського самоврядування - Ради адвокатів України.

Так, рішенням Ради адвокатів України № 176 від 13.10.2018 затверджене Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України 03.07.2021 № 50 (далі - Положення №176), згідно пунктів 2.1, 2.2 якого сплата щорічного внеску на реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування, відповідно до рішень з`їзду адвокатів України, Ради адвокатів України, актів НААУ є професійним обов`язком кожного адвоката; адвокати України сплачують встановлений розмір щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування в національній валюті України на банківські рахунки органів адвокатського самоврядування двома платежами, оприлюдненими відповідно до п. 2.13. цього Положення, згідно наступного розподілу: шляхом перерахування 70% від встановленого розміру щорічного внеску на поточний рахунок відповідної ради адвокатів регіону; шляхом перерахування 30% від встановленого розміру щорічного внеску на поточний рахунок Національної асоціації адвокатів України.

Відповідно до п. 2.5 Положення № 176, адвокати сплачують щорічні внески до 31 березня поточного року.

Особи, які склали присягу адвоката України та отримали свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, сплачують щорічний внесок у повному розмірі, незалежно від того, в якому місяці поточного року таке свідоцтво отримано (п. 2.6. Положення №176).

Адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких було зупинено, після поновлення такого права сплачують щорічний внесок за рік, в якому таке право поновлено у повному обсязі (п. 2.6. Положення № 176).

Адвокати, вказані в пунктах 2.6. та 2.7. цього Положення, зобов`язані сплатити щорічні внески не пізніше 5 робочих днів відповідно з дня отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю чи з дня поновлення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 5076-VI рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами.

Порушення адвокатом порядку та строків сплати щорічних адвокатських внесків вважається невиконанням рішення органу адвокатського самоврядування та, відповідно, вважається дисциплінарним проступком (пункт 2.16 Положення № 176).

Так, пунктом 2.18 Положення №176 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадку порушення адвокатом порядку сплати щорічних внесків, а також/чи прострочення встановлених цим Положенням строків їх сплати понад три місяці, до нього за поданням Ради адвокатів України або ради адвокатів регіону застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року.

З аналізу положень пунктів 2.6. та 2.7. Положення № 176 вбачається, що адвокати, право на зайняття адвокатською діяльністю яких було зупинено не сплачують внески в період зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Як встановлено судом з матеріалів справи станом на дату прийняття оскаржуваного рішення від 23.05.2024 за № 5/58-2024 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за несплату внесків за 2023 - 2024 роки право на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено з грудня 2023 року на підставі особистої заяви ОСОБА_1 .

При цьому, з огляду на Положення №176, оскільки з 13.12.2023 право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено на підставі її особистої заяви у позивача не виникло підстав для сплати внесків за 2024 рік.

Вказане дає суду підстави дійти висновку про те, що під час здійснення дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_1. відповідачем не виконано обов`язку щодо проведення перевірки відомостей, викладених у поданні Ради адвокатів Запорізької області.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховний Суд 11.09.2023 у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №120/10896/22.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що відповідач під час розгляду дисциплінарної справи та прийняття оскаржуваного рішення від 23.05.2024 за № 5/58-2024 повинен був ретельно перевірити обставини справи до кваліфікації діянь адвоката чого зроблено відповідачем не було.

З огляду на викладене, судом встановлено, що під час розгляду дисциплінарної справи встановлено не здійснення відповідачем належної та повної перевірки обставин справи, наявності підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача на здійснення належного розгляду дисциплінарної справи, суд доходить висновку про наявність підстав для належного їх відновлення шляхом визнання протиправним і скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23 травня 2024 за №5/58- 2024 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що в даній справі, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Фомін Павло Вікторович (61001, м. Харків, а/с 888, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 19, ЄДРПОУ 24908253) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23 травня 2024 за №5/58- 2024 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21 січня 2025 року.

Суддя О.О. Артоуз