Рішення

від 21.01.2025 по справі 280/4695/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Справа № 280/4695/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Яковлева Володимира Віталійовича ( АДРЕСА_2 ), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Яковлева Володимира Віталійовича до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 НГУ), третя особа Центральний архівний відділ Національної гвардії України, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 05 липня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі: 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн за період з 1 березня 2018 року до 05 липня 2020 року включно в загальній сумі: 125 688,06 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Крім того, просить розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а в позові наявне клопотання про витребування від Центрального архівного відділу Національної гвардії України довідки про виплату або невиплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 із зазначенням базового місяця, який застосовувався для обрахування індексації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розмір виплаченої індексації за період з березня 2018 року по липень 2020 року є виплатою поточної індексації тоді, як відсутні відомості про нарахування та виплату індексації різниці за період з березня 2018 року по липень 2020 року, нарахування якої передбачена абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 вимог. На думку позивача індексація за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року позивачу взагалі не нараховувалась та не виплачувалась як це передбачало чинне на той час законодавство (із застосуванням базового місяця для обрахування індексації грошового забезпечення січень 2008 року). Розмір та порядок нарахування індексації позивача за період з 07.08.2013 року по 01 грудня 2015 року позивачем не оскаржується у зв`язку із додержанням відповідачем порядку виплати індексації. Так, у зв`язку із невиплатою за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексації з урахуванням базового місяця для обрахування індексації січень 2008 року, невиплатою за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2020 року індексації різниці позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 27.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 27.05.2024 витребувано від Центрального архівного відділу Національної гвардії України: належним чином засвідчені копії особистих карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 (особистий номер Г-012244) за 2013-2016 роки.

03.06.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: особистої картки на грошове забезпечення №80 ОСОБА_1 за 2013-2014 рік та особистої картки на грошове забезпечення №62 ОСОБА_1 за 2015 - 2016 рік.

24.06.2024 від Центрального архівного відділу Національної гвардії України на адресу суду надійшли витребувані докази.

26.06.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. На виконання вимог пункту 3 Постанови №1013 в січні 2016 року військовослужбовцям Національної гвардії України, в тому числі військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі. Позивача було зараховано до списків особового складу військової частини 07.08.2013, тобто станом на 01.01.2008 позивач на військовій службі не перебував, грошове забезпечення військовослужбовця не отримував, а отже посадовий оклад позивача у січні 2008 року не підвищувався. Отже, твердження позивача, що січень 2008 є базовим, не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи позивача щодо нарахування та виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року не є обґрунтованими, оскільки позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 норму пункту 5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. Також зазначає, що позивачу з грудня 2018 по липень 2020 року ВЧ НОМЕР_1 виплачувалась індексація в повному обсязі. Таким чином, позивачу в період з 01.01.2016 до 01.03.2018 було підвищено посадовий оклад та виплачувалось індексація грошового забезпечення. Крім того, з посиланням на практику Верховного Суду, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 07.08.2013 №159 старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків ВЧ НОМЕР_1 НГУ, який прибув із військової частини НОМЕР_2 .

У період з 07.08.2013 по 06.07.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 06.07.2020 №135 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення і продовольчого забезпечення починаючи з 05 липня 2020 року.

01 квітня 2024 року в інтересах ОСОБА_1 подано на адресу ВЧ НОМЕР_1 НГУ адвокатський запит.

У відповідь на вказаний вище запит ВЧ НОМЕР_1 НГУ направлено на адресу представника позивача лист від 12.04.2024 за вих. №3/26/12/635-5A3 з доданими до нього документами.

З аналізу доданих документів позивач вважає, що індексація за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року йому взагалі не нараховувалась та не виплачувалась як це передбачало чинне на той час законодавство

У зв`язку із невиплатою за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексації з урахуванням базового місяця для обрахування індексації січень 2008 року, невиплатою за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2020 року індексації різниці позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.

Щодо строку звернення до суду.

Стосовно подібних правовідносин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 грудня 2024 року по справі №400/5432/24 зазначив наступне: «Верховний Суд звертає увагу на те, що 06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Таким чином, до вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 стосовно утримання військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 в період дії правового режиму воєнного стану у період його безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з 24 лютого 2022 року по 19 липня 2022 року та зобов`язання відповідача виплатити позивачу утриманий військовий збір при виплаті доходів у вигляді грошового забезпечення за вказаний період застосуванню підлягають приписи частини другої статі 233 Кодексу законів про працю України - у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До вимог щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 стосовно утримання військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 в період дії правового режиму воєнного стану у період його безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з 19 липня 2022 року по 17.08.2022, з 28.08.2022 по 17.09.2023, з 03.10.2023 по 29.10.2023, з 20.11.2023 по 30.11.2023, з 15.12.2023 по 18.12.2023, з 03.01.2024 по 18.02.2024, з 27.02.2024 по 06.03.2024 та зобов`язання відповідача виплатити позивачу утриманий військовий збір при виплаті доходів у вигляді грошового забезпечення за вказаний період застосуванню підлягають приписи частини першої статі 233 Кодексу законів про працю України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, Верховний Суд уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин за період з лютого 2022 року по 19 липня 2022 року редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, чинну на момент звернення позивача до суду із позовом, що виключає повернення позовної заяви в частині позовних вимог за наведений період».

З урахуванням викладеної позиції Верховного Суду суд висновує, що оскільки спір по даній справі стосується періоду до 19 липня 2022 року строки звернення до суду з даним позовом на позивача не поширюються.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої-другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначено статтею 4 Закону №1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016.

Отож з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-XII, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 установлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-XII.

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Водночас абзац 5 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

За змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 визначає, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Також у новій редакції на підставі Постанови №1013 був викладений пункт 10-2 Порядку №1078, згідно з приписами якого для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Питанням, яке суд має вирішити в межах розгляду цієї справи, є, в тому числі, визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно.

Порядок №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Так, базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Так, для прикладу абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 пункту 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції визначав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Водночас пункт 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

До 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На вказані особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу в пункті 45 постанови від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.

Кабінет Міністрів України 09.12.2015 прийняв Постанову №1013, згідно з пояснювальною запискою до проекту якої мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні їх заробітної плати.

Пунктом 2 Постанови №1013 внесено зміни до Порядку 1078, що відповідно до Пояснювальної записки передбачали: 1) здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»; 2) зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).

Крім того, положеннями пунктів 1, 3 Постанови №1013 було встановлено, що: 1) підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери; 2) підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду; 3) у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду; 4) міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року; 5) для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом пункту 6 Постанови №1013 цей акт застосовується з 01.12.2015.

Отже, Постановою №1013 з 01.12.2015 підвищено посадові оклади окремим працівникам бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.

У цьому контексті можна дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.

Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже, січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).

Розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить, що відповідно до запроваджених Постановою №1013 змін, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок №1078, у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст, а саме, це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», оскільки визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Однак вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу», індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

За умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078, зі змінами внесеними Постановою №1013, є січень 2008 року.

Отже, з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та враховуючи правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати нарахування індексації його грошового забезпечення за спірний період.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у його численних постановах, зокрема від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 31.05.2022 у справі №400/4491/20, від 15.06.2022 у справі №520/4061/21, від 23.06.2022 у справі №120/2399/21-а, від 27.06.2022 у справі №420/5976/20, від 28.06.2022 у справі №640/8991/21, від 19.04.2023 у справі №380/10594/21, від 31.05.2022 у справі №300/1055/21, від 17.08.2023 у справі №380/9039/22, від 23.08.2023 у справі №380/20441/21, від 30.04.2024 у справі №260/1352/21 стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку №1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, суд констатує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23 від 27 червня 2024 року у справі №580/602/22.

Щодо виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення в розмірі: 4463,15 грн за період з 1 березня 2018 року до 05 липня 2020 року включно в загальній сумі: 125 688,06 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 у постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»: пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» та у пункті 10 цифри і слова «01 січня 2019 року» замінено цифрами і словами «01 березня 2018 року».

Таким чином, з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів військовослужбовців, у тому числі, посадовий оклад за посадою, яку займав позивач.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів.

Відтак, квітень 2018 року є наступним базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення за посадою, яку займав позивач у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Разом з тим, індексація грошового забезпечення провадиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

У зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні - листопаді 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація грошового забезпечення позивачу відповідачем за цей період не провадилася.

У грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, тому розпочалися виплати індексації грошового забезпечення.

Також позивачем вказано, що за період з 01.01.2018 по 05.07.2020 відповідачем виплачена лише поточна індексація у розмірі 3336,79 гривень, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%, однак не виплачена індексація-різниця у фіксованому розмірі 4463,15 гривень. В обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що у березні 2018 року не відбулося підвищення загального доходу. В той час, коли Закон не ставить виплату індексації в залежність підвищення доходу, а в залежність від підвищення посадового окладу, без врахування інших складових грошового зобов`язання або заробітної плати.

Відповідно до карток на особисте грошове забезпечення позивача, в березні 2018 посадовий оклад позивача був змінений в бік збільшення на 2020 грн.

Тому твердження позивача щодо невиплати індексації за період з 01.03.2018 по 05.07.2020 у фіксованому розмірі 4463,15 гривень є безпідставними.

Розрахунок нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2017 по 05.07.2020 доданий відповідачем до відзиву та долучений судом до матеріалів справи.

Позивачу з грудня 2018 по липень 2020 року ВЧ НОМЕР_1 НГУ виплачувалась індексація в повному обсязі. Підтвердження виплати є картки на грошове забезпечення позивача за 2018, 2019, 2020 рік, які долучені до матеріалів справи.

Також, згідно довідки виданої начальником фінансової служби позивачу була здійснена виплата індексації грошового забезпечення, нарахування якої передбачена абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Враховуючи зазначене суд вважає позовні вимоги, в цій частині, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші вимоги позивача є похідними від зазначених, в зв`язку з чим також не підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В зв`язку з тим, що позивач, п. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судового збору судом не вирішувалось.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Яковлева Володимира Віталійовича ( АДРЕСА_2 ), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «21» січня 2025 року.

СуддяР.В. Кисіль