Рішення

від 21.01.2025 по справі 280/10865/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Справа № 280/10865/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» у період з 23.05.2024 по 12.06.2024;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» у період з 23.05.2024 по 12.06.2024, виходячи з її розміру 100000,00 грн на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Крім того, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у 10-денний термін, з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу (правову) допомогу, орієнтовний розмір якої становить 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» за час перебування його на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» у період з 23.05.2024 по 12.06.2024. Проте, за період перебування на медичній реабілітації (лікуванні) з ОСОБА_1 не були нараховані кошти, які передбачені законодавством, у зв`язку із чим останній змушений звернутись до суду.

Ухвалою судді від 02.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позов не направив.

На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , видане 08.06.2023 Головним управлінням НГУ.

07.05.2024 позивач при виконанні бойового завдання у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 НГУ поблизу населеного пункту Мала Токмачка, внаслідок мінометного обстрілу противника отримав травму: МВТ. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій лівого гомілково-стопного суглобу, травматичне пошкодження зв`язок лівого гомілково-стопного суглобу, що підтверджується довідкою від 02.11.2024 №975/2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Зі змісту вказаної довідки також встановлено, що травма позивачем отримана при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, підстава: бойове розпорядження командира 15 броп від 27.04.2024 №1633 ДСК. Рішення т.в.о. командира 15 броп від 02.11.2024.

Після отримання травми позивач був доставлений в ПХВ «Юрківка», де йому було надано первинна медична допомога, що підтверджується довідкою за формою № 100.

В подальшому, ОСОБА_1 доставлений до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, у якій у період з 07.05.2024 по 08.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом мінно-вибухова травма, закритий перелом бічної кісточки лівої гомілки без зміщення, ЗЧМТ, струс головного мозку, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №10285 відділення травматології.

08.05.2024 позивач був перенаправлений в Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» для подальшого стаціонарного лікування.

Відповідно до довідки № 053607 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» з 08.05.2024 по 22.05.2024.

Зі змісту розділу «Рекомендації» виписки із історії хвороби № 24/0871-349 Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» вбачається, що лікарняний листок № 053607 з 08.05.2024 по 22.05.2024. Продовжує хворіти. Враховуючи зберігаючийся ниючий біль в лівому гомілковостопному суглобі, періодичний ниючий головний біль дифузного характеру направляється на реабілітацію в МРЦ «Перлина Прикарпаття» на 21 день з 23.05.2024.

Окрім того, відповідно до рішення про направлення на медичну реабілітацію № 2503 від 21.05.2024 та висновку ЛКК №1312 від 21.05.2024 ОСОБА_1 направлений на медичну реабілітацію до МРЦ «Перлина Прикарпаття» за путівкою № 4416/р терміном на 21 день з 23.05.2024 по 12.06.2024.

В подальшому, строк лікарняного листка (довідка № 053607) з 23.05.2024 було продовжено довідкою № 053627 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України до 13.06.2024.

З 23.05.2024 по 12.06.2024 позивач перебував на медичній реабілітації в МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття», про що свідчить довідка №33-8-0961 та виписка з медичної карти стаціонарного хворого.

13.09.2024 представником позивача було направлено адвокатський запит на адресу ВЧ НОМЕР_1 НГУ із вимогою надати інформацію чому та на яких підставах позивачу не була здійснена виплата додаткової винагороди за період з 23.05.2024 по 13.06.2024, а також розрахунку заробітної плати, яка підлягає виплати позивачу за період з 07.05.2024 по 13.06.2024. Вказаний запит відповідачем отримано 17.09.2024, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

14.10.2024 представником позивача було отримано лист від 26.09.2024 № 3/29/12-15193 про продовження строків розгляду адвокатського запиту, в якому було повідомлено, що строк розгляду адвокатського запиту продовжено на 20 робочих днів.

У відповідь на вищезазначений запит було отримано лист відповідача від 18.10.2024 № 3/29/12-16543, в якому вказано, що солдату ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду пропорційно дням виконання бойових завдань, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та відповідно до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729.

Згідно з архівною відомістю № 3029-377992 за період травень-липень 2024 року за період перебування на медичній реабілітації (лікуванні) з 23.05.2024 року по 13.06.2024 позивач не отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2 - 4 цієї статті Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено відповідними Указами Президента України до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168.

В силу п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції від 16.04.2024) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно п.1-2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції від 16.04.2024) виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічні положення викладені і в наказі МВС України від 01.09.2023 № 729 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»», а саме: «зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки», Позивач не підпадає під виплату додаткової грошової винагороди за період лікування. (підпункт 1 пункту 15).

Змістовний аналіз Постанови № 168 та Наказу №729 дає підстави для висновку, що законодавець виокремив підстави виплати додаткової винагороди в залежності від ступеня тяжкості поранення, а саме: незалежно від ступеня тяжкості така винагорода виплачується тільки при перебуванні на стаціонарному лікуванні, а якщо поранення тяжке то оплачується також перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 07.05.2024 при безпосередній участі у бойових діях, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України при виконанні бойового завдання у складі підрозділу ВЧ 3029 НГУ поблизу населеного пункту Мала Токмачка, внаслідок мінометного обстрілу противника отримав травму.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

При цьому, судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, внаслідок такого поранення (отриманої травми), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі проходив реабілітаційне лікування в умовах стаціонару) у період 07.05.2024 по 12.06.2024.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі; реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров`я, соціального захисту або іншим суб`єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт; реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров`я у взаємодії з її середовищем.

У свою чергу, за визначенням понять, наведених у ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.

Таким чином, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров`я.

Згідно з Положення про «Медичний реабілітаційний центр МВС України «Перлина Прикарпаття», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2003 № 1286 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2016 № 971), Центр є самостійним державним закладом охорони здоров`я, що забезпечує на основі відповідної ліцензії реабілітаційним, санаторно-курортним лікуванням, оздоровленням та відпочинком державних службовців МВС, поліцейських, військовослужбовців Національної гвардії (далі військовослужбовці НГУ), пенсіонерів з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців НГУ, поліцейських, членів їх сімей, працівників МВС та поліції, ветеранів органів внутрішніх справ.

Медична реабілітація (відновне лікування) вид медичної допомоги, що включає систему лікувальних заходів, які спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму, виявлення та активізацію його компенсаторних можливостей, профілактику ускладнень та рецидивів захворювання. При цьому, медична реабілітація може надаватись пацієнтам як стаціонарна чи амбулаторна допомога.

Позивачем до матеріалів справи долучено виписку з медичної карти стаціонарного хворого, складену МРЦ «Перлина Прикарпаття». Суд наголошує, що у всіх медичних картах, виписках відображено, що лікування проводилось у зв`язку з пораненням, отриманим 07.05.2024, в тому числі і реабілітація.

Таким чином, на думку суду, наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди, за час перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Відповідач не обґрунтував, з яких підстав позивачу не було нараховано та не було виплачено додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі за період перебування на реабілітаційному лікуванні в умовах стаціонару в МРЦ «Перлина Прикарпаття» внаслідок отриманого ним поранення.

Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування на реабілітаційному лікуванні в умовах стаціонару в МРЦ «Перлина Прикарпаття» з 23.05.2024 по 12.06.2024, а тому бездіяльність відповідача щодо здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою №168 є протиправною.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 26.04.2024 між позивачем та адвокатом Шумським І.В. був укладений договір про надання юридичної (правової) допомоги.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 18.11.2024 до договору про надання юридичної (правової) допомоги від 26.04.2024, сторони погодили, що за надання юридичних послуг (консультації, підготовка адвокатських запитів, підготовка позову для суду та інших процесуальних документів) для захисту законних прав та інтересів ОСОБА_1 у спорі з ВЧ НОМЕР_1 НГУ в Запорізькому окружному адміністративному суді щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» у період з 23.05.2024 по 12.06.2024, розмір гонорару адвоката складав 10000,00 грн. Перелік робіт та їх вартість визначені у підписаному сторонами «Акті виконаних робіт» від 18.11.2024. Сторони провели взаємні розрахунки та підтверджують, що гонорар адвокату на загальну суму 10000,00 грн було сплачено ОСОБА_1 на підставі виписаних адвокатом квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг, сума наданих послуг складає 10000,00 грн, а саме: надано юридичну консультацію та складено адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_1 НГУ вартістю 2000,00 грн, підготовлена позовна заява із додатками для звернення до суду у спорі з ВЧ НОМЕР_1 НГУ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, вартістю 8000,00 грн.

Факт оплати послуг адвоката підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 18.11.2024 №18112024/1 та №18112024/2, які містяться в матеріалах справи.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених у звіті, слід вказати, що такі послуги як усна консультація по справі, складання та направлення адвокатських запитів є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру щодо виготовлення документів, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим.

Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом, який відображено у детальному описі наданих послуг, є складання позовної заяви.

Судом встановлено, що адвокатом Шумським І.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001196 від 29.11.2016 та ордеру на надання правової допомоги серія АР №1208292 від 18.11.2024, підготовлена та подана позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду. При цьому, суд враховує об`єм позову (12 сторінки), втім суті предмету позову із них стосується лише 3, в іншій частині містить викладення нормативно правового регулювання та позиції щодо строків подання позовної заяви та сплати судового збору тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн за складання та подання до суду адміністративного позову. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ НОМЕР_1 НГУ судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом покладення обов`язку на відповідача у десятиденний строк з дня отримання рішення суду, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання рішення суду у цій справі, слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що суд наділений правом під час ухвалення рішення у справі встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Керуючись ст. ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» за час перебування на реабілітаційному лікуванні в умовах стаціонару у МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» у період з 23.05.2024 по 12.06.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» за час перебування на реабілітаційному лікуванні в умовах стаціонару у МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» у період з 23.05.2024 по 12.06.2024, із розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу лікування, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак