Рішення

від 20.01.2025 по справі 380/5680/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 рокусправа № 380/5680/24м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 законним представником якої є Касараб Ірина Володимирівна, Касараб Данила Ігоровича законним представником якого є Касараб Ірина Володимирівна про визнання протиправними дій та бездіяльності Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 законним представником якої є Касараб Ірина Володимирівна, Касараб Данила Ігоровича законним представником якого є Касараб Ірина Володимирівна з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, які полягали у безпідставному вилученні у ОСОБА_1 Посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 виданого Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області 19.07.2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, яка полягала у непродовженні безстроково строку дії та у неповерненні ОСОБА_1 , Посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області 19.07.2022 року.

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області продовжити безстроково строк дії та повернути ОСОБА_1 Посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 , видане Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області 19.07.2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що комісією з спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що ОСОБА_3 , чоловік та батько позивачів, помер в період проходження служби при виконанні ним службових обов`язків. Зазначає, що судом у справі № 380/17803/21 було встановлено, що смерть ОСОБА_3 , що мала місце 17.02.2020, настала в період проходження служби при виконанні ним службових обов`язків. У відповідності до Рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі № 380/17803/21 комісія визнає, що нещасний випадок, який стався 17 лютого 2020 року з інспектором СРПП № 4 Жовківського відділення поліції Кам`янко-Бузького ВП ГУНП у Львівській області Касарабом Ігорем Ігоровичем слід кваліфікувати як такий, що стався в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків. Вказує, що померлий (загиблий) поліцейський ОСОБА_3 помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службових обов`язків, а отже, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII в редакції станом на 17.02.2020 та відповідно до пункту 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII він є особою прирівняною до осіб з інвалідністю внаслідок війни, тобто до ветеранів війни (ст. 4 Закону № 3551-XII в редакції станом на 17.02.2020). Вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї померлого (загиблого) поліцейського ОСОБА_3 . Вказує, що позивачі 1, 2, 3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 17.02.2020 набули статусу осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII в редакції станом на 17.02.2020. Зазначає, що в липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, де їй було видано Посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, а також Довідки на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 19.07.2022 року № № 645, 646 про те, що вони належать до осіб, члена сім`ї загиблого відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і мають право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. Вказує, що ОСОБА_1 та малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із смертю годувальника поліцейського ОСОБА_3 , - при виконанні службових обов`язків, що мало місце 17.02.2020, саме з 17.02.2020 набули статусу осіб - членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII в редакції даного Закону саме станом на 17.02.2020. Отже вважає, що право позивачів на отримання ними вказаного статусу та на визнання за ними права на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, було реалізоване ще 19.07.2022, а отже, з прийняттям подальших змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, виходячи з Конституційних принципів щодо неможливості звуження соціальних прав громадян, таке право позивачів не могло бути звужено чи скасовано. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 19 березня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 19.03.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується як визнання позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть від 17.02.2020 серії НОМЕР_2 (а.с.54).

ОСОБА_1 дружина ОСОБА_3 згідно свідоцтва про шлюб від 07.08.2015 Серії НОМЕР_3 (а.с.53).

ОСОБА_2 донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження від 18.05.2016 серії НОМЕР_4 (а.с.55).

ОСОБА_4 син ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження від 18.05.2020 серія НОМЕР_5 (а.с.57).

Відповідно до яких за результатами повторного спеціального розслідування випадку смерті у підрозділі та у відповідності до Рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі № 380/17803/21 скланено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 17 лютого 2020 року о 03 год. 35 хв., від 31.05.2022 року за формою Н-5* (а.с.104-116) та Акт № 109 (а.с.117-128) про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1*, затверджений 31.05.2022 начальником ГУНП у Львівській області Шляховським Олександром Анатолійовичем, в яких комісія визнає, що нещасний випадок, який стався 17 лютого 2020 року з інспектором СРПП № 4 Жовківського відділення поліції Кам`янко-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 слід кваліфікувати як такий, що стався в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

Відповідно до Постанови № 9 (а.с.129) медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 15.06.2022 травма (психофізіологічний фактор, нервово-психічні перевантаження, різке погіршення стану здоров`я) «Цереброваскулярна хвороба у вигляді ішемічного інфаркту стовбурової ділянки головного мозку (гістологічно: фокуси гіпоксично-ішемічних змін з геморагіями, периваскулярні крововиливи)», що призвела до набряку головного мозку і смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків (підстава: Акт форма Н-1 від 31.05.2022р. № 109, Акт форма Н-5 від 31.05.2022р.).

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, де видано посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 (а.с.59), а також Довідки на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 19.07.2022 № № 645, 646 (а.с.60, 61) про те, що вони належать до осіб, члена сім`ї загиблого відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і мають право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Термін дії посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 від 19.07.2022, яке видане ОСОБА_1 , встановлено до 19.07.2023.

Терміни дії Довідок від 19.07.2022 № № 645, 646, які були видані ОСОБА_1 на малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , встановлені відповідно до 15.05.2030 та до 14.05.2034.

У зв`язку із зверненням до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області щодо продовження строку дії посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 та продовження строку довідок на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як осіб - членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області посвідчення члена сім`ї загиблого серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 вилучило.

Далі, ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, в якій просила видати їй посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, а також Довідок на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що вони належать до осіб - членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і мають право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Листом Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області від 06.10.2023 № 01-5/1349 ОСОБА_1 відмовлено у видачі зазначених посвідчення та довідок з покликанням на статтю 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в чинній на даний час редакції (а не в редакції станом на 17.02.2020, коли у позивачів саме і виникло право на отримання статусу осіб членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Суд розцінює зазначений лист як фактичну відмову у наданні позивачеві відповідного посвідчення.

Не погоджуючись із позицією відповідача та його відповіддю щодо відмови позивачу, вважаючи таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо фактичної відмови у наданні позивачеві посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон № 3551) (в редакції станом на виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Приписами статті 1 Закону № 3551 визначено, що закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно з нормами статті 2 зазначеного Закону, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Згідно статті 4 Закону № 3551 Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно пункту 1 статті 10 Закону № 3551, чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

Згідно до статті 7 Закону № 3551, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

02.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» № 580-УІІІ, який набув чинності з 07.11.2015 року, відповідно до якого 07.11.2015 року Закон України «Про міліцію» втратив чинність.

Відповідно до пункту 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до прирівняних осіб до загиблих ветеранів війни, є наявність доказів смерті поліцейського внаслідок виконання службових обов`язків.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не оскаржується відповідачем померлий, ОСОБА_3 , чоловік та батько позивачів, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні службових обов`язків відповідно до Постанови № 9 медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 15.06.2022 травма (психофізіологічний фактор, нервово-психічні перевантаження, різке погіршення стану здоров`я) «Цереброваскулярна хвороба у вигляді ішемічного інфаркту стовбурової ділянки головного мозку (гістологічно: фокуси гіпоксично-ішемічних змін з геморагіями, периваскулярні крововиливи)», та відповідно Акту форма Н-1 від 31.05.2022р. № 109, Акту форма Н-5 від 31.05.2022р.

Суд також встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року в справі № 380/17803/21 позов ОСОБА_1 було задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувати Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), від 11.06.2021 року за формою Н-5*, що стався 17 лютого 2020 року о 03 год. 35 хв., з старшим лейтенантом поліції інспектором СРПП № 4 ПП Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області Касараб Ігорем Ігоровичем та Акт № 107 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ*, затверджений 11.06.2021 року начальником ГУНП у Львівській області Шляховським Олександром Анатолійовичем.

Визнано протиправною бездіяльності Комісії Головного управління Національної поліції у Львівській області з спеціального розслідування випадку смерті в підрозділі, що стався 17 лютого 2020 року о 03 годині 35 хвилин з старшим лейтенантом поліції інспектором СРПП № 4 ПП Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області Касараб Ігорем Ігоровичем, яка полягає у неналежному розслідуванні нещасного випадку, а саме випадку смерті в підрозділі, що стався 17 лютого 2020 року о 03 годині 35 хвилин з старшим лейтенантом поліції інспектором СРПП № 4 ПП Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404, та не складенні за результатами розслідування вказаного нещасного випадку актів за формою Н-5* Н-1*.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ: 40108833) повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, а саме випадку смерті в підрозділі, що стався 17 лютого 2020 року о 03 годині 35 хвилин з старшим лейтенантом поліції інспектором СРПП № 4 ПП Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , у порядку та у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404, та скласти за результатами спеціального розслідування вказаного нещасного випадку акти за формами Н-5* Н-1* за висновками яких вказати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

Суд у справі № 380/17803/21 зазначає : «висновок про те, що смерть ОСОБА_3 наступила під час проходження служби в поліції не при виконанні службових обов`язків суперечить фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, та зміст спірних актів в тій частині, що смерть ОСОБА_3 наступила не при виконанні службових обов`язків, повинні бути переглянуті відповідно до вимог чинного законодавства.»

Отже, судом у справі № 380/17803/21 встановлено, що смерть ОСОБА_3 , що мала місце 17.02.2020, настала в період проходження служби при виконанні ним службових обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що померлий чоловік та батько позивачів помер при виконанні ним службових обов`язків, відтак відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до інвалідів війни, а згідно статті 4 Закону № 3551-XII - до ветеранів війни.

Статтею 10 Закону № 3551-XII визначені особи, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, такими є сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

- утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія

- батьки;

- один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

- діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

- діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

Отже, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні та діти, які не мають (і не мали) своїх сімей.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Відповідно до п. 4 Положення № 302 в чинній редакції членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого, а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України.

Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 і статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, до досягнення ними 14- річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім`ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими дітьми 14-річного віку їм видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України відповідно, а після досягненням ними 18-річного віку їм у посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує строк дії посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 і статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Абзацом 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації особи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на даний час дружині загиблого (померлого) ветерана війни видається Посвідчення члена сім`ї загиблого на безстроковий термін до повторної реєстрації шлюбу, якщо таке буде колись мати місце, а інакше пожиттєво.

Разом з тим, цьому рішення про скасування чи визнання недійсними Довідок на дітей від 19.07.2022 № № 645, 646 в матеріалах справи відсутні, відтак вказані Довідки є на даний час дійсними, при тому що строк дії їх ще не сплив, отже, тим самим відповідач не заперечує статусу малолітній дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як осіб - членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що для встановлення позивачці статусу члена сім`ї загиблого та надання відповідного посвідчення наявні всі підстави, виконані всі умови, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Як встановлено судом, чоловік позивачки помер при виконанні службових обов`язків, а тому позивачка є членом сім`ї загиблого, у розумінні пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і на неї поширюється чинність цього Закону.

Згідно вищевказаних висновків суд вважає, що відповідачем не було доведено правомірності позиції, викладеної в листі від 06.10.2023 № 01-5/1349, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд вважає, що лист відповідача від 06.10.2023 № 01-5/1349 (на відміну від рішення суб`єкта владних повноважень) не є актом індивідуальної дії та не потребує скасування.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки та зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого, що має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, та видачі відповідного посвідчення.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого, що має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого, що має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, та видачі відповідного посвідчення.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області (79008 м. Львів вул. Винниченка 8; код ЄДРПОУ 44000827) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) статус члена сім`ї загиблого, що має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20.01.2025.

СуддяКоморний Олександр Ігорович