Рішення

від 20.01.2025 по справі 380/1712/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 рокусправа № 380/1712/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛЕР" до Львівської митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛЕР» (вул. Ковельська, 109 б, оф. 33, м. Львів; код ЄДРПОУ 35010033; далі - Позивач) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43971343; далі Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000301/2 від 03.11.2023; визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000211/2 від 31.08.2023.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Позивач зазначає, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МКУ, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення на його думку є протиправними та підлягають скасуванню.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому пояснює, що при винесенні рішень про коригування митної вартості товарів Львівська митниця Державної митної служби України діяла у межах й на підставі нормативних документів, визначених повноважень, тому вимоги позивача є необґрунтованими, просить повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 29.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

26.01.2023 між ТОВ ВЕЛЛЕР (Дистриб`ютор) та компанією URSA Polska Sp. Z o.o. (Постачальник) укладено Дистриб`юторську угоду, за умовами параграфу 1 якої встановлюються принципи довгострокового співробітництва між Сторонами для цілей продажу та просування Дистриб`ютором виробів з скловати та інших Товарів URSA. Постачальник надає Дистриб`ютору та Дистриб`ютор приймає від Постачальника невиключні права на розповсюдження Продукції на території України.

У відповідності до п. 5 параграфу 6 Дистриб`юторської угоди товар доставляється Постачальником на умовах, описаних в Інкотермс 2020 FCA.

Згідно з п.п. 1, 2 параграфу 9 Дистриб`юторської угоди відповідно до умов цього Договору, Постачальник погоджується продати Дистриб`ютору і Дистриб`ютор зобов`язується купувати у Постачальника Товар за цінами, встановленими в Додаток №1. Ціни в Прайс-листі є чистими цінами.

Ціни на Товари, наведені в підтвердженні замовлення Постачальника, виражені в євро, ІНКОТЕРМС 2020 FCA Постачальник у Домброва Гурніча - Зубковіце, Польща.

Згідно з п.п. 5, 6 параграфу 9 Дистриб`юторської угоди будь-які та всі платежі Постачальнику повинні здійснюватися Дистриб?ютором у банк Постачальника на рахунок, зазначений у рахунку-фактурі, виставленому Постачальником, у строк, зазначений на виставленому рахунку-фактурі. Датою оплати Дистриб?ютором буде дата, зарахування коштів на рахунок Постачальника. У разі затримки платежу Постачальник матиме право стягувати законні відсотки відповідно до § 2.4.

30.08.2023 ТОВ «ВЕЛЛЕР» (через уповноваженого представника декларанта ТОВ «БРОК-ІНВЕСТ», що діє на підставі Договору № UA209160/2023/0013 від 01.02.2023 про надання послуг по декларуванню товарів), подано до відділу митного оформлення митну декларацію №23UA209150008679U8 на «тепло та звукоізоляційний рулонний матеріал на основі скловати, виготовлений з непаралельно (хаотично) розташованих скляних волокон, з`єднаних за допомогою зв`язувальної речовини, в рулонах: мат URSA DF 45 100/1250/7000/1/30 MPS, шириною 1250мм, довжиною 7000мм 52,500 м.куб.; мат URSA DF 45 150/1250/5000/1/30 MPS, шириною 1250мм, довжиною 5000мм 225,000 м.куб.; мат DF39 SILVER 100/1250/7000/1/30 MPS, шириною 1250мм, довжиною 7000мм 52,500 м.куб.; мат DF39 SILVER 150/1250/4800/1/30 MPS, шириною 1250мм, довжиною 4800мм 27,000 м.куб.; Призначені для тепло - та звукоізоляції в будівлях.» вагою (нетто) 6829 кг, заявленамитна вартість (за ціною договору) 7917,60 EUR.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: пакувальний лист (Packing list) від 28.08.2023 №8711259950, рахунок-проформа (Proforma order) №8302215662 від 21.08.2023, Рахунок-фактура (Invoice/Faktura VAT) № 8309972843 від 28.08.2023, автотранспортна накладна (CMR) від 28.08.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (Movement certificate) № PL/MF/AT 0047394 від 28.08.2023, заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №20, платіжна інструкція в іноземній валюті №11 від 22.08.2023, рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №20 від 28.08.2023, Додаток 1: Прайс-лист URSA для України від 25.08.2023 до Дистриб`юторської Угоди від 26.01.2023, Дистриб`юторська угода від 26.01.2023, договір про надання послуг по декларуванню товарів UA209160/2023/2013 від

01.02.2023, договір №22-05/2023 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2023, інформація про товар (інший некласифікований документ: декларація робочих характеристик) від 15.02.2023/09.01.2019, митна декларація країни відправлення 23PL331020Е0848311 від 28.08.2023.

За результатами здійснення контролю Львівська митниця Державної митної служби України не визнала заявлену позивачем митну вартість згідно митної декларації №23UA209150008679U8 від 31.08.2023 та прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000211/2 від 31.08.2023, згідно з яким, застосувавши метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (2б ст.60 МК України), митну вартість ввезеного товару визначено в розмірі 11547,84 EUR

В графі 33 рішення №UA209000/2023/000211/2 від 31.08.2023 року, було вказано:

…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: у п.2.1. договору купівлі-продажу №б/н від 26.01.2023 зазначено, що «Продавець продає свою продукцію, представлену в поточному "прайс-листі на основі підтверджених замовлень». Прийняття кожного замовлення означає укладення окремої угоди (переклад виконано працівником митниці самостійно). У фактурі №8309972843 від 28.08.2023 у розділі Order confirmation no. є посилання на підтвердження замовлення №5312554. Однак, такий документ до митного оформлення не надано; - подане платіжне доручення №11 від 22.08.2023 не можливо ідентифікувати з задекларованою партією товарів, оскільки, у гр. 70 "Призначення платежу" вказано лише посилання на контракт. згідно п. 1.2 договору №22-05/2023 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2023 заявка є невід`ємною частиною цього Договору. Така заявка до митного оформлення не подавалась у рахунку- фактурі № 8309972843 від 28.08.2023 та у рахунку проформі № 8302215662 від 21.08.2023 вказано умови поставки вантажу DDU LVIV. Натомість, задекларовані умови поставки FCA-Dabrova Gornicza.

…На вимогу декларантом надіслано заявку на перевезення. У заявці на перевезення № 20 вказано дату завантаження товару №28-29.08.2023, пакувальний лист № 871129950 теж від 28.08.2023 в ньому вписано номер транспортного засобу. Проте, у п. 2.1.3 договору на перевезення вказано, що замовник зобов`язаний повідомляти виконавця не пізніше ніж за добу до початку перевезення. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця Держмитслужби не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 55 МКУ консультації проводяться у письмовому вигляді, виключно на вимогу декларанта. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2023/047901 від 18.06.2023 де вартість такого товару становить 1,84 дол.США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

01.11.2023 року Львівською митницею винесено рішення № 15/15-02-02/13/5061 про результати розгляду скарги ТОВ «Веллер» на рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 31.08.2023 року № UA 209000/2023/000211/2 за результатами розгляду скарги прийнято рішення про залишення її без задоволення.

02.11.2023 ТОВ «ВЕЛЛЕР» (через уповноваженого представника декларанта ТОВ «БРОК-ІНВЕСТ», що діє на підставі Договору № UA209160/2023/0013 від 01.02.2023 про надання послуг по декларуванню товарів), подано до відділу митного оформлення митну декларацію №23UA209150012706U6 на «тепло та звукоізоляційний рулонний матеріал на основі скловати, виготовлений з непаралельно (хаотично) розташованих скляних волокон, з`єднаних за допомогою зв`язувальної речовини розташованих скляних волокон, з`єднаних за допомогою зв`язувальної речовини, в рулонах: мат URSA DF 45 100/1250/7000/1/30 MPS, шириною 1250 мм, довжиною 7000мм 131,250 м.куб.; мат DF39 SILVER 50/1250/7000/2/30 MPS, шириною 1250мм, довжиною 7000мм 26,250 м.куб.; мат DF39 SILVER 100/1250/7000/1/30 MPS, шириною 1250мм, довжиною 7000мм 26,250 м.куб.;мат DF39 SILVER 150/1250/4800/1/30 MPS, шириною 1250мм, довжиною 4800мм 405,000 м.куб.;Призначені для тепло - та звукоізоляції в будівлях.» вагою (нетто) 7194 кг, заявлена митна вартість (за ціною договору) 8130,24 EUR.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: пакувальний лист (Delivery Note) від 31.10.2023 №8711266154, рахунок-проформа (Proforma order) №8302215729 від 17.10.2023, Рахунок-фактура (Invoice/Faktura VAT) № 8309975072 від 31.10.2023, автотранспортна накладна (CMR) від 31.10.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (Movement certificate) № PL/MF/AT 0049271 від 31.10.2023, заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №25, платіжна інструкція в іноземній валюті №15 від 18.10.2023, рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №28 від 02.11.2023, Довідка №8 про транспортні витрати по доставці вантажу від 02.11.2023, Додаток 1: Прайс-лист URSA для України від 25.08.2023 до Дистриб`юторської Угоди від 26.01.2023, Дистриб`юторська угода від 26.01.2023, договір про надання послуг по декларуванню товарів UA209160/2023/2013 від 01.02.2023, договір №22-05/2023 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2023, інформація про товар (інший некласифікований документ: декларація робочих характеристик) від 15.02.2023/09.01.2019, митна декларація країни відправлення 23PL331020Е1119940 від 31.10.2023.

За результатами здійснення контролю Львівська митниця Державної митної служби України не визнала заявлену позивачем митну вартість згідно митної декларації №23UA209150012706U6 від 02.11.2023 та прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000301/2 від 03.11.2023, згідно з яким, застосувавши метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (2б ст.60 МК України), митну вартість ввезеного товару визначено в розмірі 12553,53 EUR.

03.11.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000301/2, в графі 33 якого було вказано:

…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: у п.2.1. договору купівлі-продажу №б/н від 26.01.2023 зазначено, що «Продавець продає свою продукцію, представлену в поточному "прайс-листі на основі підтверджених замовлень». Прийняття кожного замовлення означає укладення окремої угоди (переклад виконано працівником митниці самостійно). У фактурі № 8309975072 від 31.10.2023 у розділі Order confirmation no. є посилання на підтвердження замовлення №5328248. Однак, такий документ до митного оформлення не надано; - подане платіжне доручення №15 від 18.10.2023 не можливо ідентифікувати з задекларованою партією товарів, оскільки, у гр. 70 "Призначення платежу" вказано лише посилання на контракт. Додаток № 1 від 25.08.2023 до Додатку №1 від 26.06.2023 не підписаний з боку продавця поданий Додаток №1 від 25.08.2023 до Додатку № 1 від 26.06.2023 року (який є одночасно прайс листом) втратив чинність (діє з 01.07.2023 до 30.09.2023). Згідно п. 1.2 договору №22-05/2023 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2023 заявка є невід`ємною частиною цього Договору. Така заявка до митного оформлення подана, однак заявка до договору перевезення не має дати, а також замість печатки підприємства (круглої, яка є на угоді з перевезення) стоїть штамп (прямокутної). Експортна декларація містить посилання на CMR з номером № 8711266154, тоді як до митного оформлення надана CMR без номера.

…На вимогу декларантом надіслано лист роз`яснення, замовлення 16102023 -1; Надіслані документи не усувають та не роз`яснюють виявлені невідповідності. Всі інші додатково надані документи дублюють подані до митного оформлення документи. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця Держмитслужби не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 55 МКУ консультації проводяться у письмовому вигляді, виключно на вимогу декларанта. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МК України).Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2023/063487 від 10.08.2023 де вартість такого товару становить 1,84 дол.США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Позивач вважаючи, що прийняті відповідачем рішення є протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000211/2 від 31.08.2023 року, № UA 209000/2023/000301/2 від 03.11.2023 року порушень, суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 липня 2023 року у справі № 380/6441/22.

При вирішенні спору судом перевірено фактичну наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів в контексті наявності у наданих до митного оформлення документах таких розбіжностей, які впливають на правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився на митну територію України.

Стосовно твердження митного органу про те, що до митного органу не подано замовлення, суд зауважує, що відповідно до умов Договору від 26.01.2023 постачальник зобов`язується постачати Дистриб`ютору товари за цінами, які діють для території в поточному прайс-листі. Прайс-лист міститься в Додатку 1.

Суд зауважує, що у наданому до митного оформлення Додатку №1, який є специфікацією до договору, вказані ціни нетто на продукцію зі скловолокна та дійсні з 01.07.2023 по 30.09.2023 (а.с.67).

Необхідно відмітити, що ст.53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відтак суд погоджується із позивачем, що замовлення (заявка) до Договору не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці (замовленні) може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не має вплив на числові визначення митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Щодо твердження митниці про те, що «подане платіжне доручення №11 від 22.08.2023 не можливо ідентифікувати з задекларованою партією товарів, оскільки, у гр. 70 "Призначення платежу" вказано лише посилання на контракт», «подане платіжне доручення №15 від 18.10.2023 не можливо ідентифікувати з задекларованою партією товарів, оскільки, у гр. 70 "Призначення платежу" вказано лише посилання на контракт» суд зазначає таке.

У Додатку №1 до Дистриб`юторського договору від 26.01.2023 передбачені умови оплати: передоплата 100%. (а.с.15).

На виконання вказаного Договору Постачальником виставлено проформи від 17.10.2023 №8302215729 (а.с.36) на загальну суму 8130,24 Євро та від 21.08.2023 №8302215662 (а.с.38) на загальну суму 8042,33 Євро; а також рахунки фактури (інвойс) від 31.10.2023 №8309975072 (а.с.61) на загальну суму 8130,24 Євро та від 28.08.2023 №8309972843 (а.с.62) на загальну суму 7917,60 Євро. Суд зауважує, що декларантом до митного оформлення надано платіжний документ від 18.10.2023 №15 на суму 22460,43 Євро (а.с.42), та №11 від 22.08.2023 на суму 8042,33 Євро (а.с43), які містять посилання на Договір від 26.01.2023.

При цьому, сплачена дистриб`ютором сума узгоджується з пунктом 5 параграфу 9 (будь-які та всі платежі Постачальнику повинні здійснюватися Дистриб`ютором у банк Постачальника на рахунок, зазначений у рахунку-фактурі, виставленому Постачальником, у строк, зазначений на виставленому рахунку-фактурі. Датою оплати Дистриб`ютором буде дата, зарахування коштів на рахунок Постачальника), пунктом 3 параграфу 16 дистриб`юторської угоди від 26.01.2023 (Номер рахунку URSA Polska Sp. z 00: PL29124062471978000049794140).

Позивач вказує, що сторонами договору не узгоджувались додаткові вимоги щодо зазначення у графі «Призначення платежу» платіжного доручення спеціальних умов призначення платежу, а зазначення в платіжному дорученні позивачем посилання на Дистриб`юторську угоду від 26.01.2023 надає можливість ідентифікувати, що платіж Дистриб`ютором був сплачений на виконання умов цього договору та є підтвердженням оплати за товар, що постачається згідно з дистриб`юторською угодою від 26.01.2023 та у відповідності до рахунку-фактури.

Слід при цьому звернути увагу на те, що відповідно до п.32 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління банку України №216 від 28.07.2008, обов`язковими при заповненні реквізитів «Призначення платежу» є посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті.

Окрім того, здійснені позивачем оплати могли стосуватись не лише визначеного у конкретному інвойсі (проформі) товару, адже із вказаним контрагентом позивач співпрацює на постійній основі вже протягом тривалого часу, тому оплати за товар, що поставляється (відповідно, ввозиться на митну територію України) здійснюються в межах існуючих договірних відносин (тобто відповідно і на виконання договору від 26.01.2023).

Зважаючи на викладене, посилання у платіжному дорученні лише на зовнішньоекономічний контракт не може свідчити про наявність підстав для витребування додаткових документів, адже подані до митного оформлення документи у своїй сукупності дозволяють достовірно встановити на підставі яких документів здійснено оплату та не викликають сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо висновків відповідача про те, що ненадання заявок на перевезення.

Згідно п. 1.2 договору №22-05/2023 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2023, заявка є невід`ємною частиною цього Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати ,інші вимоги перевезення вантажу.

Така заявка до митного органу подавалась, а саме №28 від 02.11.2023,№20 від 22.05.2023 про що вказано у картках відмовах в прийнятті митної декларації ,митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209150/2023/000115 та UA209150/2023/000090 (а.с.51,52).

Щодо доводів відповідача про те, що у рахунку- фактурі та у рахунку проформі вказано умови поставки вантажу DDU LVIV. Натомість, задекларовані умови поставки FCA-Dabrova Gornicza.

У відповідності до п. 5 параграфу 6 Дистриб`юторської угоди товар доставляється Постачальником на умовах, описаних в Інкотермс 2020 FCA, які передбачають, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Задекларовані умови поставки FCA-Dabrova Gornicza.

Здійснення поставки товару на умовах угоди FCA-Dabrova Gornicza підтверджується іншими документами, наданого при митному оформленні товару, зокрема заявкою на перевезення, рахунком фактурою про надання транспортно експедиційних послуг, договором на перевезення на умовах FCA-Dabrova Gornicza, а не DDU LVIV. Суд відхиляє вказану підставу, як таку що впливає на підтвердження митної вартості товару, позаяк відповідач не привів жодних логічних обґрунтувань, як значення у рахунку- фактурі від 28.08.2023 та у рахунку проформі умови поставки вантажу DDU LVIV у спірній ситуації вплинуло на визначення складових митної вартості імпортованого товару.

Також суд критично ставиться до посилання митного органу, як на підставу для коригування митної вартості, те що дата проведення завантаження, вказана у заявці на перевезення та дата фактичного перевезення збігаються 28-29.08.2023 що є порушенням договірних зобов`язань, оскільки митний орган жодним чино не довів як саме такий недолік впливає на визначення складових митної вартості товару.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо не підписання з боку продавця Додатку № 1 від 25.08.2023 до Додатку №1 від 26.06.2023 (а.с.57), оскільки такий містить підпис продавця. Щодо доводів відповідача про втрату чинності Додатку № 1 від 25.08.2023 до Додатку №1 від 26.06.2023, то такий діє з 01.07.2023 до 30.09.2023.

Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відповідно до п.2 розділу 5 Дистриб`юторського договору, від початку дії цього договору постачальник повинен поставляти дистриб`ютору, а дистриб`ютор повинен купувати у постачальника попередньо упаковані та промарковані продукти за цінами, які діють для території в поточному прайс листі постачальника на дату підписання цього договору. Прайс лист міститься в додатку №1 до цього Договору.

Оформлення позивачем заявки на товар в межах дії додатку №1 до договору, втрата чинності додатку №1 з доповненнями на момент поставки товару не створює жодних перешкод у визначені митної вартості товару за основним методом. Окрім того у рішенні UA209000/2023/000301/2 від 03/11/2023 вказано, що позивачем було подано лист -роз`яснення та замовлення №16102023-1, однак оцінку таким документам відповідачем не надано.

Щодо доводів відповідача про відсутність у заявці на перевезення дати а також замість печатки підприємства стоїть штамп.

Згідно копії заявок на перевезення (а.с.53-54), такі містять інформацію щодо дати завантаження товару, штамп та підпис виконавця та печатку і підпис замовника.

Суд зазначає, що дане зауваження не є обставиною, яка може впливати на митну вартість товару. Також відповідачем не обґрунтовано, яким чином відсутність у заявці на перевезення дати її складення за наявності дати завантаження, відсутність печатки Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (виконавця) за наявності штампу та підпису впливає на числові значення митної вартості товару.

Суд враховує позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, де вказано: «Цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій».

Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Заявка не є обов`язковим документом, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, не містить числових значень та не доводить правильність визначення митної вартості, тому відповідач не може посилатися на неповноту відомостей заявки, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « [… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Перелік реквізитів, обов`язкових для первинних документів, наведений у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а також у п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88. Ні в Законі № 996, ні в Положенні № 88 печатка не фігурує як обов`язковий реквізит.

Відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатку, проте використання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитку печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

А тому вказані зауваження митного органу суд вважає необґрунтованими.

Щодо застосування резервного методу.

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000301/2 від 03.11.2023 відповідач посилається на митну декларацію № UA 209170/2023/063487 від 10.08.2023 де вартість подібного (аналогічного) товару становить 1,86 дол.США за кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2б.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000211/2 від 31.08.2023 відповідач посилається на митну декларацію № UA 209170/2023/047901 від 18.06.2023 де вартість подібного (аналогічного) товару становить 1,84 дол.США за кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2б.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000301/2 від 03.11.2023, №UА209000/2023/000211/2 від 31.08.2023, у зв`язку з чим такі необхідно скасувати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2422, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 03.11.2023 № UA209000/2023/000301/2.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 31.08.2023 № UA209000/2023/000211/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м. Львів, вул. Костюшка,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллер» (код ЄДРПОУ 35010033, м. Львів, вул. Ковельська, буд.109б, оф.33) сплачений судовий збір у сумі 2422, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна