Рішення

від 21.01.2025 по справі 420/35792/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35792/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. ВП №73676628 від 14.11.2024 року про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штрафу у сумі 5 100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року у справі №420/12177/23 був здійснений розрахунок потреби в коштах та 10.11.2023 року був надісланий лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду в сумі 448 638,12 грн.

В зв`язку із відкриттям виконавчого провадження та надходженням на адресу позивача відповідної постанови ВП №73676628, позивач з метою отримання кошторисних призначень на виконання рішення суду 08.01.2024 року надіслав на адресу центрального органу управління Служби судової охорони доповідну записку щодо виділення кошторисних призначень на виконання постанов у виконавчому провадженні. Інформацію про вжиті заходи та підтверджувальні документи було направлено 10.01.2024 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Водночас, 14.11.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ВП №73676628 було накладено на Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штраф у сумі 5 100 грн.

На підставі вищезазначеного позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.11.2024 року у справі №420/35792/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку ст.262 ч.5 КАС України за наявними у справі матеріалами з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст. 287 КАС України.

Ухвалою суду від 27.11.2024 року провадження у справі було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та поновлено 12.12.2024 року.

На виконання ухвали суду від 27.11.2024 року, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслав до суду матеріали виконавчого провадження №73676628.

Крім того, від представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області підготовлено та направлено доповідну записку Голові Службі судової охорони стосовно вирішення питання щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 . З листа територіального управління Служби судової охорони у Одеській області вбачається, що сума нарахованої додаткової винагороди буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості за рішеннями суду з Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Однак, сама виплата територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області додаткової винагороди у сумі 375547,24 грн. стягувачу не здійснена, та не надано на адресу Відділу жодних документів підтверджуючих виконання рішення суду та вжиття певних заходів стосовно виплати стягувачу заборгованості окрім доповідної записки.

Окремо у відзиві було звернено увагу на те, що рішення суду виконано частково, а саме в частині проведення нарахування додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою КМУ №168 від 28.02.2022. В обґрунтування неможливості виконати рішення суду в частині виплати нарахованої додаткової щомісячної винагороди боржник посилається на відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості за рішеннями суду, проте не надає ані виписок з рахунків, ані жодних інших доказів, які б підтверджували дійсну відсутність коштів.

10.12.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку до суду надано не було.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , пояснень по суті спірних правовідносин не надав.

Порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження визначений ст.ст. 258, 262 КАС України.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина 4 ст. 287 КАС України).

Рішення у справі ухвалено в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування головуючого у справі у відпустці та на лікарняному.

Судом у справі встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року по справі №420/12177/23 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 грн. на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 073,60 грн.

Стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рішення від 16.10.2023 року по справі №420/12177/23 набрало законної сили 16.11.2023 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року у справі №420/12177/23, 10.11.2023 року був здійснений розрахунок потреби в коштах та надісланий лист до Голови Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання вказаного рішення суду в сумі 448 638,12 грн.

26.12.2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73676628 на підставі виконавчого листа №420/12177/23, виданого 19.12.2023 року Одеським окружним адміністративним судом. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

В зв`язку із відкриттям виконавчого провадження та надходженням на адресу позивача відповідної постанови ВП №73676628, позивач з метою отримання кошторисних призначень на виконання рішення суду додатково 08.01.2024 року надіслав на адресу Голови Служби судової охорони доповідну записку щодо виділення кошторисних призначень на виконання постанов у виконавчому провадженні.

Інформацію про вжиті заходи та підтверджувальні документи було направлено 10.01.2024 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Водночас, 14.11.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ВП №73676628 було накладено на Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штраф у сумі 5 100 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов, відзив на нього, відповідь на відзив, та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).

Так статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно положень ст.27 Закону України Про виконавче провадження, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз визначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.

Як було встановлено судом, Територіальним управлінням Служби судової охорони в Одеській області рішення суду від 16.10.2023 року по справі №420/12177/23 було виконано частково, а саме було здійснено розрахунок потреби в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди та направлено лист голові Служби судової охорони лист щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, а 08.01.2024 було додатково направлено доповідну записку про виділення додаткових кошторисних призначень на виконання постанови у виконавчому провадженні №73676628, відкритого за виконавчим листом №420/12177/23, виданим 19.12.2023 року.

Крім того, позивачем 08.01.2024 року направлявся лист старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. (який був отриманий відповідачем 10.01.2024 року), в якому зазначалось, що виконання зазначеного судового рішення відбудеться в найкоротший термін відразу після надходження відповідних асигнувань.

З цього приводу суд зазначає, що правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства закріплені в Бюджетному кодексі України.

Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч.3 ст.148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України.

Разом з тим, розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони, а Територіальне управління Служби судової охорони в Одеській області є розпорядником бюджетних коштів третього рівня.

З огляду на викладене позивачем, після проведення розрахунку розміру додаткової винагороди на виконання рішення суду від 16.10.2023 року по справі №420/12177/23, було направлено відповідний лист Голові Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до виконаного розрахунку, а також додатково направлялася доповідна записку про виділення додаткових кошторисних призначень по витратам виконавчого провадження №73676628.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 року за вих.№08020-01-3/34132, у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя передбачено призначення в обсязі 10,0 млн. гривень.

В рамках зазначеної програми Територіальне управління Служби судової охорони в Одеській області 04.01.2024 року в Головному управління Державної казначейської служби України в Одеській області відкрило рахунок за КПКВК 0501150 "Загальний фонд".

Згідно із затвердженим Кошторисом на 2024 рік, Територіальному управлінню Служби судової охорони в Одеській області за вищевказаною бюджетною програмою виділено лише 454 597 грн.

За твердженням сторони позивача, в липні 2024 року за вищевказаною програмою надійшли асигнування у розмірі 67 054 грн., а в серпні 2024 року - 331 933,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду Територіальним управлінням Служби судової охорони в Одеській області в частині виплати ОСОБА_1 розрахованої суми додаткової винагороди через відсутність відповідного бюджетного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вживаються всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.11.2024 року у виконавчому провадженні №73676628 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн. є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 241-246, 255, 257, 258, 262, 287, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.11.2024 року у виконавчому провадженні №73676628 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Білостоцький