Ухвала

від 21.01.2025 по справі 520/33660/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

21 січня 2025 р. справа № 520/33660/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2024р. №820313-2405-2031-UA6312270000028556,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2024р. №820313-2405-2031-UA6312270000028556.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки позивачем набуто статусу та отримано посвідчення ветерана праці, котрим згідно п.11 ст.7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» встановлено пільгу у формі звільнення відплати за землю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження; постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) осіб; витребувано докази.

25.12.2024р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, аргументоване тим, що заявник пропустив встановлений законом місячний строк для звернення до суду з даним позовом.

Суд, розглянувши подане клопотання та матеріали справи, встановив наступне.

Між Харківською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 18.08.2016 б/н строком до 01.09.2062 року. Об`єкт оренди земельна ділянка площею 0,0050 га, кадастровий номер 6310136600:01:031:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (для обслуговування індивідуального гаража).

Згідно п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61632 грн., а з урахуванням коефіцієнту індексації 2014-2015 становить 110489,00 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку за рік згідно п.9 Договору становить 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.10 Договору у подальшому орендна плата обчислюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених відповідно до законодавства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:01:031:0020) площею 0,0050 га є ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 . Орендодавець: Харківська міська рада Харківської області.

Контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення № 820313-2405-2031-UA63120270000028556 від 12.06.2024 з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік на суму 3497,11 грн.

Відповідно до п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України заявником - ОСОБА_1 була направлена адміністративна скарга на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням від 11.09.2024 № 27524/6/99-00-06-01-03-06 Державна податкова служба України залишила податкове повідомлення-рішення № 820313-2405-2031-UA63120270000028556 від 12.06.2024 без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Рішення про результати розгляду скарги від 11.09.2024 № 27524/6/99-00-06-01-03-06 вручено позивачу відповідно до вимог Податкового кодексу України - 20.09.2024, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, у тому числі і в частині дотримання обов"язку звернення до суду у межах визначеного законом строку.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Суд зважає, як на те, що відповідно до ч.3 ст.122 КАС України іншими законами можуть встановлюватись інші строки звернення до адміністративного суду, так і на те, що відповідно до абз.1 ст.4 ст.122 КАС України у разі використання особою досудового порядку вирішення спору - для звернення до суду установлюється 3-місячний строк, який обчислюється від дати вручення рішення за наслідками розгляду адміністративної скарги.

Разом із тим, відповідно до п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відтак, суд належить визначитись стосовно поширення на спірні правовідносини дії абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, ч.3 ст.122 КАС України у кореспонденції з п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України, абз.1 ч.4 ст.122 КАС України.

З цього приводу суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20 зауважила, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Такий висновок також сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).

Окрім того, у постанові від 26.11.2020р. у справі № 500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Оскільки, як вбачається зі змісту позову, заявник скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та рішенням за результатами розгляду скарги Державної податкової служби України від 11.09.2024 № 27524/6/99-00-06-01-03-06 подану адміністративну скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2024р. №820313-2405-2031-UA6312270000028556 - без змін, то строк на звернення до суду з таким позовом становить один місяць.

Відтак, місячний строк звернення до суду розпочався - 20.09.2024р. і закінчився 21.10.2024р. (з урахуванням вихідних днів).

Отже, позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки подав позов - 09.12.2024р.

Водночас, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення.

Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

На переконання суду позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду позивача упродовж встановленого Законом місячного строку.

Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що обов`язок кожного громадянина знати законодавство закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Суд також зауважує, що згідно п.14, 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Клопотання Головного управління ДПС у Харківській області від 25.12.2024р. про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

2. Позов - залишити без руху.

3. Надати час для усунення недоліків - 5 днів від дати отримання цієї ухвали.

4.Встановити способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.

5.Роз`яснити, що невиправлення недоліків в оформленні позову зумовлює залишення позову без розгляду.

6.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко