Рішення

від 20.01.2025 по справі 520/17693/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р. № 520/17693/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 травня 2024 року, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 01 квітня 2024 року (зареєстровану в Мінреінтеграції 03 квітня 2024 року) про встановлення факту позбавлення ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 травня 2024 року в частині непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Зазначає, що нею було подано достатній перелік документів для встановлення факту позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, однак відповідач безпідставно відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 19.07.2024 було замінено відповідача - з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (бульв. Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186, ЄДРПОУ 40446210) на належного - Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (ЄДРПОУ 40446210, 03186, бульв. Чоколівський, буд. 13, м. Київ).

Представником Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що члени Комісії приймали відповідне рішення на власний розсуд за особистим переконанням керуючись законодавством та з урахуванням опрацьованих документів, що були наявні в Комісії. Просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У період з 30.12.2024 по 17.01.2025 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення даної справи здійснюється в перший робочий день після відпустки.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач), є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27 листопада 2012 року.

На підставі заяви позивача було відкрито кримінальне провадження за фактом незаконного позбавлення волі ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022221100000508 від 24 вересня 2022 року.

Також, згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240124-1248 від 24 січня 2024 року, ОСОБА_2 має статус особи, яка зникла безвісти за особливих обставин на території тимчасової окупації частини України.

У зв`язку із вищезазначеними подіями, позивач звернулася до відповідача із заявою від 01 квітня 2024 року про встановлення факту позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Заява була складена за формою, затвердженою Наказом Мінреінтеграції №281 від 01 грудня 2022 року "Про затвердження форм заяв для забезпечення соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей". На підтвердження викладених в заяві обставин позивачем було додано до заяви документи.

Листом Мінреінтеграції №22/М-6143-6.1-4020 від 03 червня 2024 року повідомлено позивача, що Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія) на засіданні 17.05.2024 за результатами розгляду заяви позивача від 03.04.2024 прийнято рішення про непідтвердження Факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що рішення про встановлення зазначеного Факту не набрало достатньої кількості голосів. У разі наявності додаткових відомостей або документів, що підтверджують Факт та обставини позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Ви можете повторно звернутись до Комісії.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 376 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2020 р. № 371) Мінреінтеграції є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій, дотримання норм міжнародного гуманітарного права на всій території України (крім повноважень з координації розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вирішення інших пов`язаних з цим питань відповідно до Закону України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), інформаційного суверенітету України (крім здійснення повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ), у сфері захисту прав примусово переміщених (депортованих) осіб, зокрема захисту прав осіб, депортованих за національною ознакою.

Згідно Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон про зниклих безвісти) особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру (абзац дванадцятий частини першої статті 1 Закону про зниклих безвісти).

Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом (частини перша, друга статті 4 Закону про зниклих безвісти).

Розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім`ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім`ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.

Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку.

Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи (стаття 20 Закону про зниклих безвісти).

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 , на даний момент, є особою зниклою безвісти за особливих обставин на території тимчасової окупації частини України, що не заперечується позивачем та підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20240124-1248 від 24.01.2024, отже, даний факт є встановленим у відповідності до вимог чинного законодавства.

В той же час, з виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, виданій 29.01.2024 у відповідь на заяву адвокату Мельник Юрію Олексійовичу - представнику позивача, вбачається, що підтвердження про перебування ОСОБА_2 у полоні держави - агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста відсутнє, як і підтвердження про його перебування у полоні держави-агресора з інших джерел.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 року №2010-ІХ (далі Закон №2010-ІХ) цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.

Приписами п.2 ч.1 ст. 2 Закону №2010-ІХ визначено, що дія цього Закону поширюється на громадян України: які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:

а) у зв`язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;

б) у зв`язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.

Тобто, законодавцем чітко встановлено перелік осіб на яких поширюється дія Закону.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем до заяви, що подавалася для розгляду Комісією з метою встановлення факту позбавлення особи особистої свободи поданої, а також і до позовної заяви не додано жодних доказів, які б вказували про наявність вищенаведених обставин, як передумову встановлення факту позбавлення ОСОБА_2 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України у порядку пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

Аналізуючи вищенаведене можна зробити висновок, що одна й та сама особа в один й той самий час/момент не може мати статус особи, що зникла безвісти за особливих обставин (тобто місцезнаходження якої невідомо) і бути особою, яку позбавили особистої свободи внаслідок збройної агресії (тобто такою що перебуває в полоні), оскільки останнє передбачає, що такий факт є підтвердженим всіма доступними способами та засобами, (тобто місцезнаходження особи виявлено/встановлено). Крім того, лише належне підтвердження факту перебування людини в полоні, а саме встановлення її місця перебування, може стати підставою для припинення її розшуку.

Згідно із статтею 3 Закону №2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Згідно із пунктом 1 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 (далі - Положення), Комісія утворюється при Мінреінтеграції з метою виконання завдань, визначених Законом України Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 3 Положення, завданнями Комісії є:

1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

3) прийняття рішень про визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

4) проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

5) встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення з урахуванням положень, зазначених у пункті 15 цього Положення.

Пунктом 5 Положення визначено, що Комісія утворюється у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів Комісії.

До складу Комісії входять:

представник, визначений Президентом України;

по одному представнику Мінреінтеграції, МЗС, Мін`юсту, Міноборони, МВС, Мінсоцполітики, МОЗ, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Офісу Генерального прокурора, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;

не більше п`яти представників від громадських об`єднань, у тому числі міжнародних, що провадять діяльність у сфері захисту прав людини та опікуються особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, документують факти та злочини збройної агресії проти України, провадять пошукову діяльність.

Згідно із пунктом 7 Положення, організаційною формою роботи Комісії є засідання.

Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.

За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Згідно із пунктом 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:

1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;

2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;

3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;

4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.

З цього випливає, що заявник надає на власний розсуд на розгляд Комісії документи та/або відомості, які, за його переконанням, підтверджують факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Позивачем було надано для розгляду Комісією:

1) Лист від Центру прав людини ZMINA вих. № 02_0029 від 12.02.2023;

2) Витяг з ЄРДР (к/п № 12022221100000508);

3) Відповідь УСБУ в Харківській області;

4) Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) Виписка з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави - агресора, видана НІБ.

При цьому, не надано документів, які б підтверджували факти та віднесення ОСОБА_2 до тієї категорії осіб, які визначені пунктом 2 частини першої статті 2 Закону.

Додаткова інформація щодо факту затримання та звільнення військовими рф у членів Комісії ОСОБА_2 на дату засідання Комісії, відсутня.

Члени Комісії при прийнятті рішення є незалежними, керуються законодавством, ураховують документи, інформацію та матеріали, що надіслані до Комісії на підтвердження звернення Заявника, та приймають відповідні рішення за власними переконанням, беручи до уваги різні фактори.

Серед факторів, що можуть впливати на рішення Комісії можуть бути справедливість, індивідуальність ситуації, відносність, усвідомленість, послідовність, раціональність та причинно-наслідковий зв`язок.

Відповідно до Положення, рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України є виключно дискреційним повноваженням Комісії.

Фундаментальною основою прийняття тих чи інших рішень є втілення правового реалізму у конкретному випадку, з урахуванням матеріалів, що були направлені до Комісії.

В даному випадку, члени Комісії приймали відповідне рішення на власний розсуд за особистим переконанням керуючись законодавством та з урахуванням опрацьованих документів, що були наявні в Комісії.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (бульв. Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186, ЄДРПОУ 40446210) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов