Рішення

від 20.01.2025 по справі 580/11474/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року справа № 580/11474/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (далі - позивач) з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100553/3 від 05.11.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/003171.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у митного органу були відсутні жодні підстави для коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується числові та кількісні значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що дозволяла визначити митну вартість за основним методом. Позивач стверджує, що з аналізу положень Митного кодексу України можна дійти висновку, що заявлення митної вартості здійснюється декларантом самостійно, зокрема шляхом подання декларації митної вартості та подання обов`язкових (імперативних) та у передбачених законом випадках додаткових (альтернативних) документів, що підтверджують митну вартість товару. При цьому, подання додаткових документів відбувається на письмову вимогу митного органу лише у випадках, якщо обов`язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підроблення або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була сплачена чи підлягає сплаті за ці товари. Також позивач зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Разом з тим, як зазнає позивач, відповідач необґрунтовано прийняв рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог не було підтверджено обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Ухвалою від 25.11.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.12.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Жодного додаткового документу який спростовує виявлені розбіжності у наданих документах декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

12.12.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якій зазначив про необґрунтованість відзиву на позов з підстав, викладених у позові.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до міжнародного контракту № 01082019001 від 01.08.2019 та комерційного інвойсу EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024 ТОВ Тайрс придбало в компанії SHANDOG HAOHUA TIRE CO., LTD (КНР) шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів:

- розміром 385/65R 22.5 LANVIGATOR Т706 - 68 шт., вартістю 9 656,00 доларів США;

- розміром 385/55R 22.5 LANVIGATOR Т706 - 40 шт., вартістю 5 960,00 доларів США;

- розміром 185/75 R6С LANVIGATOR GAZILL - 188 шт., вартістю 5 170,00 доларів США;

- розміром 215/75 R17.5 LANVIGATOR Т706 -30 шт., вартістю 1 680,00 доларів США;

- розміром 385/65 R22.5 LANVIGATOR S201 -80 шт., вартістю 11 440,00 доларів США;

Умови поставки товару за даним інвойсом згідно міжнародних правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CFR (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. А всього загальна вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна), складає - 42 306,00 доларів США.

01.10.2024 товариством, з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів, до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 24UA209230091299U1 на вказані шини, в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом 42 306,00 доларів (гр. 22 декларації). Загальна (скорегована) митна вартість товару, із включенням вартості супутніх послуг становила - 1 537 527,24 грн. (гр. 45 декларації).

Разом з декларацією товариство надало копії документів, а саме:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н 24.07.2024;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) EU5-TYR-LAN20240613 13.06.2024;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) EU5-TYR-LAN20240613/1 від 27.06.2024

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EU5-TYR-LAN20240613С від 24.07.2024;

- Коносамент (Bill of lading) 140458159154 від 26.07.2024;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) бн 27.09.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4590948 від 24.09.2024;

- платіжна інструкція № 78 від 12.07.2024;

- платіжна інструкція № 93 від 12.08.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000055 30.09.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н 01.07.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н 20.04.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н 20.06.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н 15.03.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 01082019001 01.08.2019;

- Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 01123 від 01.11.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023;

- сертифікат відповідності UA.013.03918-24 від 30.09.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № ДГ-0000009 від 11.03.2024;

- заявка на перевезення № 1 від 26.09.2024;

- заявка на перевезення № 230924-1 від 23.09.2024;

- лист про оплату від 20.09.2024;

- лист про оплату № 1 від 23.09.2024;

- Специфікація 30.07.2024.

За результатами перевірки поданої митної декларації та поданих документів митним органом позивачу були направлене повідомлення № 649713 від 01.10.2024 із вимогою про надання додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України), в яких було зазначено про необхідність надання наступних документів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних повідомлень позивач додатково надав документи:

-Прайс-лист від 19.07.2024;

- Копія митної декларації країни відправлення №431020240000169442 від 24.07.2024.

За наслідками розгляду поданих документів по вказаній декларації, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100553/3 від 05.11.2024 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003171.

В обґрунтування вказаного рішення митний орган зазначив, що за результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- декларантом за МД заявлено контракт з виробником. ТСД документи не містять відомості про виробника товару та торгівельну марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Положенням п.6.1. контракту передбачено, що продавець несе відповідальність за якість товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ;

- відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2019 № 01082019001 (зі змінами та доповненнями) визначено що проформа-інвойс складається Продавцем на підставі Замовлення Покупця, разом з тим даний документ не надано митному органу. Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що таке замовлення існувало, так як відсутнє будь-яке посилання на таке;

- відповідно до вимог п. 5.5 контракту даного контракту (зі змінами та доповненнями) зазначено, що Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі сертифікат походження товару. Даний документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди;

- у проформі EU5-TYR-LAN-20240613 від 13.06.2024 загальна вартість товару становить 131 853 дол. США, умови оплати вказано:100% передоплата, проте до митного оформлення надано платіжне доручення № 78 від 12.07.2024 (40000дол США містить посилання на проформу) та платіжне доручення №93 від 12.08.2024 (35480 дол США містить посилання на інвойс, проте сума інвойсу - 42306 дол США), що стосується оплати згідно даної проформи від 13.06.2024 тобто умову передоплати не дотримано. Суми в платіжних документах не відповідає сумі у проформі;

- у платіжному доручені від 12.07.2024 № 78-зазначена сума-40000 дол США та посилання на проформу EU5-TYR-LAN20240613 від 13.06.2024, а сума платіжне доручення №93 від 12.08.2024 (35480 дол США містить посилання на інвойс) умови оплати вказано:100% передоплата сума даної проформи (131 853 дол. США) неможливо ідентифікувати до даного товару. Оскільки недотримано умов оплати вказаних у проформі. Платіжна інструкція не може бути взята до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. Лист про оплату №1 від 23.09.2024, відсутні бухгалтерські документи для перевірки числових даних щодо умов оплати. Таким чином не можливо впевнитися у достовірності числових даних;

- у рахунку на перевезення від 30.09.2024 № СФ-0000055 - підписано без ідентифікації особи;

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 670 км, а вартість 42000 грн. - що становить 62,69 грн/км, відстань по території України 65 км, а вартість 8000 грн. - що становить 123,08 грн/км);

- методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального» Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Очевидним є факт, що рахунок від 30.09.2024 № СФ-0000055 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань;

- рахунок на перевезення від 30.09.2024 № LS-4590948 містить пункт витрат "Експедиторська винагорода (місце постачання послуг - територія України, згідно п.п."ж" п. 186.3 Податкового Кодексу України)" (1033,92 грн). Однак, відповідні витрати даної послуги поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Рахунок містить посилання на Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 01123 від 01.11.2023, відповідно до п.1.3 «Під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку...» у заявці 230924-1 від 23.09.24 у графі «Послуга» вказано «Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону у порту Гданська, Польща. Входять локальні витрати у порту Гданська (в т.ч. вантажорозвантажувальні роботи з контейнером) та оформлення Т1», тобто згідно такої заявки не передбачено експедиторських послуг по території України;

- декларантом додатково надано експортну декларацію країни відправлення, яка не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, що підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Дана МД не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. В даній МД порт доставки Україна, а не Польща;

- прайс-лист вартість сформована на умовах FOB QINGDAO, такий документ містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції.

Митний орган зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також були встановлені розбіжності у поданих документах, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю.

Також, у вказаному рішенні митний орган також дійшов до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 24UA204150002957U1 від 02.09.2024 де вартість такого товару становить 188,83 дол. США за шт (даної ТМ).

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд з аналізу викладених норм зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд встановив, що 01.08.2019 позивач уклав з компанією SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (КНР) контракт № 01082019001. 15.03.2023 сторонами укладено додаткову угоду до Контракту № 01082019001 від 01.08.2019. Положеннями п. 2.1 контракту № 01082019001 від 01.08.2019 (в редакції додаткової угоди від 15.03.2023 до Контракту) визначено, що попередня ціна, кількість та сума товару кожної поставки за цим контрактом зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер (п.2.4).

На виконання вказаних контракту та додаткової угоди сторони склали проформу-інвойс № EU5-TYR-LAN-20240613 від 13.06.2024 на загальну вартість товару - 131 853 дол. США в якій сторонами обумовлено попередню ціну, кількість та суму товару.

В свою чергу остаточну номенклатуру, кількість та суму партії товару сторонами обумовлено у комерційному інвойсі № EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024 (а.с. 20) відповідно до якого ТОВ Тайрс придбало у компанії SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (КНР): шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів: - розміром 385/65R 22.5 LANVIGATOR Т706 - 68 шт., вартістю 9 656,00 доларів США; - розміром 385/55R 22.5 LANVIGATOR Т706 - 40 шт., вартістю 5 960,00 доларів США; - розміром 185/75 R6С LANVIGATOR GAZILL - 188 шт., вартістю 5 170,00 доларів США; - розміром 215/75 R17.5 LANVIGATOR Т706 - 30 шт., вартістю 1 680,00 доларів США; - розміром 385/65 R22.5 LANVIGATOR S201 - 80 шт., вартістю 11 440,00 доларів США; Загальна вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна), складає - 42 306,00 доларів США.

Платіжними інструкціями № 78 від 12.07.2024 на суму 40 000 дол. США та № 93 від 12.08.2024 на суму 35 480 дол. США підтверджується оплата позивачем компанії SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (КНР) коштів за товар згідно комерційного інвойсу № EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024. Крім того, листом від 20.09.2024 (а.с.25) компанія SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (КНР) підтвердила, що станом на 20.09.2024 отримали 100% оплати за товар, який було відвантажено згідно комерційного інвойсу № EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024 на суму 42 306,00 доларів США.

Суд встановив, що позивач разом із поданням декларацій митної вартості подав, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 01082019001 від 01.08.2019 та додаткову угоду від 15.03.2023 до Контракту № 01082019001 від 01.08.2019; проформу-інвойс № EU5-TYR-LAN-20240613 від 13.06.2024; Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024; платіжну інструкцію № 78 від 12.07.2024 та № 93 від 12.08.2024; Автотранспортну накладна (Road consignment note) б/н від 27.09.2024 та рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.09.2024 № LS-4590948; митну декларацію країни відправлення 431020240000169442.

З аналізу переліку поданих позивачем документів суд доходить висновку, що позивач подав необхідний перелік документів для підтвердження митної вартості поставленого товару, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому подані документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів у суду не викликає. У матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Надаючи оцінку правомірності спірного рішення № UA209000/2024/100553/3, суд зазначає, що сертифікат походження товару (п. 5.5. зовнішньоекономічної угоди) та замовлення покупця на підставі якого складається проформа-інвойс (п. 2.2. зовнішньоекономічної угоди) не є документами, що підтверджують числові показники митної вартості товару, оскільки не входять до переліку документів, подання яких митному органу є обов`язковим відповідно до приписів ч. 2 статті 53 МК України при декларуванні митної вартості товару. Також митний орган не наводить в рішенні обґрунтувань, які саме невідповідності у поданих позивачем документах із обов`язкового переліку (ч. 2 ст. 53 МК України) має підтвердити сертифікат походження, в частині перевірки кількісних та вартісних складників заявленої митної вартості товару та заявлений позивачем розрахунку митної вартості. З урахуванням зазначеного, посилання митного органу у цій частині як на підставу невизнання заявленої митної вартості товару суд вважає необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача про недотримання позивачем умов контракту про оплату, а також не надання належних платіжних документів, суд зазначає таке.

Як встановив вище суд, положеннями п. 2.1. контракту № 01082019001 від 01.08.2019 (в редакції додаткової угоди від 15.03.2023 до Контракту) визначено, що попередня ціна, кількість та сума товару кожної поставки за цим контрактом зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер (п.2.4).

Отже, основним та визначальним товаро-супровідним документом, який підтверджує поставку партії товару (номенклатура, кількість, вартість), в її остаточному вигляді, є комерційний інвойс, а в цьому випадку комерційний інвойс № EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024, передбачав поставку товару у обсязі, що чітко відповідав обсягам у проформі-інвойсі (№ EU5-TYR-LAN-20240613 від 13.06.2024), який було надано митному органу при декларуванні товару за митною декларацією № 24UA209230091299U1.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що основним та визначальним документом, який підтверджує поставку певної частини (траншу) товару в цьому випадку є комерційний інвойс EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024 на загальну суму 42 306 доларів США (з урахуванням вартості доставки), тому і оплаті за цією поставкою підлягав товар, який був фактично відвантажений покупцю згідно вказаного комерційного інвойсу, а не вся вартість та асортимент товару, що були зазначені у проформі-інвойсі № EU5-TYR-LAN-20240613 від 13.06.2024.

Докази сплати вартості товару за комерційним інвойсом декларантом митному органу були надані, що підтверджується платіжними інструкціями № 78 від 12.07.2024 на суму 40 000 дол. США та № 93 від 12.08.2024 на суму 35 480 дол. США. Вказані платіжні інструкції є належними платіжними документами, які містить усі необхідні реквізити, та підтверджують здійснення відповідних платежів.

За вказаних обставин, висновки відповідача щодо недотримання позивачем умов контракту про оплату а також те, що платіжна інструкція не є документом, який засвідчує факт переведення коштів суд вважає необґрунтованими.

Крім того, листом від 20.09.2024 (а.с.25) компанія SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD (КНР) підтвердила, що станом на 20.09.2024 отримали 100% оплати за товар, який було відвантажено згідно комерційного інвойсу № EU5-TYR-LAN-20240613С від 24.07.2024 на суму 42 306,00 доларів США.

Суд враховує висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 826/7085/16, у якій Верховний Суд вказав, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

З урахуванням зазначеного, рішення відповідача про недотримання позивачем умов контракту про оплату суд вважає необґрунтованими.

Стосовно доводів митного органу щодо непропорційності формування транспортних витрат відносно всього кілометражу транспортування товару, всупереч п. 49, 51 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, слід зазначити таке.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України). Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Також, відповідно до положень ст. 11 ЗУ Про ціни та ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.

Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на положення п. 49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення, а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не спростовують правильність формування перевізниками вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Стосовно доводів митного органу щодо не відповідності витрат на експедиторські послуги, суд врахував таке.

Суд встановив, що підчас декларування товару за вищевказаною декларацією, на підтвердження експедиційних послуг в порту призначення м. Гданськ (Польща) декларант подав: договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 01123 від 01.11.2023 укладений між декларантом та ТОВ «Ламан Шипінг», заявку № 230924-1 від 23.09.2024 (ТОВ «Ламан Шипінг») умовами яких передбачалося надання вказаним виконавцем послуг щодо розвантаження товару в порту призначення (м. Гданськ, Польща), що включало локальні витрати порту (в т.ч. вантажорозвантажувальні роботи з контейнером, зберігання контейнеру, використання контейнерного обладнання). На виконання вказаних послуг виконавець надав рахунок № LS-4590948 від 24.09.2024 в яких були зазначені зміст та вартість наданих виконавцем послуг. Як вбачається із змісту наданих вказаним виконавцем послуг, вони були надані за межами території України та стосувалися експедиційних послуг із вантажем позивача в порту призначення ( м. Гданськ, Польща). Водночас, в зазначеному рахунку № LS-4590948 від 24.09.2024 міститься зміст та вартість наданих послуг вказаним виконавцем з яких зокрема є: експедиторська винагорода (місце постачання послуг територія України, згідно п.п. «ж» п. 186.3 Податкового Кодексу, в сумі 1033,92 грн.( в т.ч. ПДВ 206,78 грн).

Відповідно до положень п. 186.3 ст. 186 Податкового Кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що транспортно-експедиційне обслуговування надавалося за межами території України (а саме: в порту м. Гданськ, Польща), натомість враховуючи, що отримувач експедиторських послуг (позивач) зареєстрований в Україні, надавач послуг, у відповідності до положень п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем надання послуг вказав - територію України. У свою чергу, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у спірному рішенні не обґрунтував яким чином не зазначення у заявці № 230924-1 від 23.09.2024 про надання експедиторських послуг по території України впливає на заявлену митну вартість.

З урахуванням зазначеного, доводи відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача про те, що експортна декларація країни відправлення № 431020240000169442, не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, оскільки надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України. Як зазначалось вище, подані позивачем документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Водночас, надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення 431020240000169442 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур. Крім того, в цій частині висновок відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, а тому в цій частині висновок митного органу суд вважає необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на те, що прайс-лист має обмежений термін дії, вартість сформована на умовах FOB QINGDAO суд зазначає, що прайс-лист не є транспортним, товаро-супровідним чи розрахунковим документом та не визначає умови поставки, натомість відображає лише наявну у продавця номенклатуру, асортимент та орієнтовну ціну товару, яка пропонується ним для вільного продажу на ринку на певну дату або в певний період. Водночас, умови поставки, вартість товару та його складники, а також інші необхідні характеристики товару, що поставляється за конкретною поставкою та конкретно визначеному покупцю визначається положеннями міжнародного контракту, складеними на його виконання проформами-інвойсами, комерційним інвойсом, а також іншими товаро-супровідними та розрахунковими документами, які підтверджують складові числової, кількісної та вартісної характеристики товару, які, як зазначалось вище, були надані митному органу в достатньому обсязі при декларуванні вищевказаного товару.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що підстави прийняття рішення № UA209000/2024/100553/3 від 05.11.2024 є необґрунтованими.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивач надав необхідні документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували: МД № 24UA204150002957U1 від 02.09.2024 де вартість такого товару становить 188,83 дол. США за шт (даної ТМ).

Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідач не довів, що вартість товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірними рішеннями, визначено з урахуванням індивідуальних ознак (фірми-виробника, якості тощо).

Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100553/3 від 05.11.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/003171.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, 127/11; код ЄДРПОУ 39790780) сплачений судовий збір в сумі 4846 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ