Рішення

від 09.01.2025 по справі 620/3391/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/3391/24

Головуючої судді Ткаченко О.Є

за участю секретаря Косенко В.С.

представника позивача Калініна І.М.,

представника відповідача Ворони Ж.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі Комерц» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (далі - ПрАТ «ІМКК») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.11.2023 №12009/ж10/25-01-07-00, №12008/ж10/25-01-07-00, винесені Головним управлянням ДПС у Чернігівській області.

Обґрунтовуючи вимоги, представник позивача зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки порушення, зафіксовані в акті від 19.10.2023 №10035/ж5/25-01-07-02-01 документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ІМКК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування, є необґрунтованими та безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.11.2023 №12009/ж10/25-01-07-00, №12008/ж10/25-01-07-00 підлягають скасуванню. Вказує, по-перше, що ПрАТ «ІМКК» підтверджено первинними документами використання маркетингових послуг ТОВ «Фоззі Комерц» згідно з умовами договору про надання маркетингових послуг №212-ФКР/23 від 02.03.2023, що були включені ПрАТ «ІМКК» до податкового кредиту у липні 2023 року. В акті здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковій накладній зазначено найменування «Послуга маркетингу». ПрАТ «ІМКК» надавало звіти до актів здачі-приймання робіт від 31.07.2023 до договору про надання маркетингових послуг. По-друге, щодо неспівпадіння назви товару в податкових накладних, отриманих від ПрАТ «Нива-плюс» із первинними документами зазначає, що під час перевірки контролюючому органу були надані всі первинні документи (товарно- транспортні накладні, спеціалізовані товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировини, які містять всі відомості про господарську операцію між ПрАТ «Нива-плюс» (вантажовідправник) та ПрАТ «ІМКК» (вантажоодержувач). Вказані назви товару в первинних документах та податковій накладній, з урахуванням зазначеного коду УКТ ЗЕД, в повній мірі дає можливість ідентифікувати який саме товар був предметом господарської операції. По-третє, щодо неспівпадіння назви товару в податкових накладних, отриманих від ТОВ «Цукрагропром» із первинними документами, що не дає можливості в повні мірі ідентифікувати товар, зауважує, що назва товару «Цукор» і в первинних документах, яким є видаткова накладна, і в податкових накладних збігається, а саме, це «Цукор», вказані назви товару в первинних документах та податковій накладній, з урахуванням зазначеного коду УКТ ЗЕД, в повній мірі дає можливість ідентифікувати який саме товар був предметом господарської операції. По-четверте, щодо відсутності табелів робочого часу водіїв, якими здійснювалось перевезення цукру, вказує, що контролюючому органу під час перевірки були надані всі первинні документи, що стосуються даної господарської операції, при цьому табелі робочого часу не є первинним документом, що містить в собі дані про господарську операцію постачання цукру, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», водночас до заперечень були надані табель робочого часу водія ОСОБА_1 та копії цивільно-правових договорів, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 14.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.04.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 22.05.2024 залучено до участі в справі як третю особу на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі Комерц».

Ухвалою суду від 06.06.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 06.06.2024 провадження у справі зупинено до одержання всіх документів по справі, витребуваних судом.

Ухвалою суду від 25.10.2024 поновлено провадження у справі.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав, вказавши на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки платник податків не зміг підтвердити реальність господарських операцій, вказаних у податкових накладних, податкові накладні складені з порушенням норм Податкового кодексу (відсутність необхідних первинних документів, невідповідність номенклатури податкових накладних первинним документами). По-перше, щодо маркетингових послуг зазначив, що зібрані докази доводять, що маркетингові послуги з ТОВ «Фоззі Комерц» не були проведені, а первинні документи бухгалтерського обліку створювали видимість реальності господарської операції, що свідчить про те, що позивач зі своїм контрагентом діяли узгоджено, переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення у відповідача права на податковий кредит з ПДВ. Первинними документами не підтверджено використання маркетингових послуг, що були включені ПрАТ "ІМКК" до податкового кредиту у липні 2023 року по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Фоззі Комерц" за номенклатурою «Послуга маркетингу» всього на суму 1531615,88 грн. (у т.ч. ПДВ 255269,30 грн), у господарській діяльності підприємства. По-друге, податкові накладні, отримані від ПРАТ "Нива-плюс", №7 від 10.07.2023, №17 від 20.07.2023, №27 від 31.07.2023 за номенклатурою «Молоко» всього на загальну суму 4171825,58 грн. (у т.ч. ПДВ 695304,26 грн) складені з порушенням норм п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України і суми ПДВ за такими податковими накладними не можуть бути віднесені до податкового кредиту. По-третє, в податкових накладних, отриманих від ПрАТ «Нива-плюс» та ТОВ «Цукорагропром», неправильно зазначена назва товару, оскільки вона не співпадає з первинними документами і не дає можливості в повній мірі ідентифікувати товар, а саме, яке молоко та який цукор було отримано згідно зі своїми якісними характеристиками та форми чи фасовки, а також документально не підтверджено використання товарів у своїй господарській діяльності. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства та відсутні підстави для їх скасування.

Представник позивача подав відповідь на відзив, вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо недоліків первинних документів, складених щодо відповідної господарської операції з надання маркетингових послуг, надання маркетингових послуг повністю підтверджуються наданими документами.

Також представник позивача надав додаткові пояснення, уточнивши, яким чином відображені в бухгалтерському обліку господарські операції щодо отримання послуг з маркетингу від ТОВ «Фоззі Комерц», придбання молока у ПрАТ «Нива-Плюс», придбання цукру у ТОВ «Цукроагропром».

Представник відповідача надав заперечення, вказав, що позивач не зміг доказати належними доказами, що замовник (позивач), оплативши маркетингові послуги, отримав результат, який вплинув на його господарську діяльність, акт виконаних маркетингових послуг лише формально вказує на їх виконання, документи, що позивач надав як докази надання маркетингових послуг вказують на формально оформлену господарську операцію. Якщо господарська операція фактично не відбулась, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподаткованого доходу на суму витрат.

Представник ТОВ «Фоззі Комерц» подав пояснення, зазначив, що між ТОВ «Фоззі Комерц» та ПрАТ «ІМКК» укладені договори поставки, згідно з якими ПрАТ «ІМКК» як постачальник постачає власну продукцію ТОВ «Фоззі Комерц». Своєю чергою ТОВ «Фоззі Комерц» здійснює реалізацію вказаної продукції через магазини торгівельної мережі «Сільпо», з метою збільшення обсягів продажу продукції та просування її на ринку між ТОВ «Фоззі Комерц» та ПрАТ «ІМКК» укладений договір про надання маркетингових послуг №212-ФКР/23 від 02.03.2023. Оскільки, продукція, що була придбана у ПрАТ «ІМКК», реалізується через мережу магазинів Сільпо, ТОВ «ФОЗЗІ КОМЕРЦ» для виконання зобов`язань, у тому числі перед ПрАТ «ІМКК», щодо просування товару на ринку збуту укладено договір надання маркетингових послуг від 02.05.2022 №36 ФКР/22 з ТОВ «СІЛЬПО-ФУД». На виконання своїх зобов`язань перед ПрАТ «ІМКК», крім підписання актів здачі прийняття робіт (надання послуг) та звітів до них, ТОВ «Фоззі Комерц» надає повсякчас за запитами менеджерів ПрАТ «ІМКК» в електронній формі звітні та аналітичні дані про надані послуги, також представники ПрАТ «ІМКК» мають можливість безпосередньо перевіряти виконання процесу надання послуг в усіх магазинах мережі «Сільпо» і в разі наявності претензій щодо якості послуг заявляти відповідні претензії до ТОВ «Фоззі Комерц». За час співпраці між ТОВ «Фоззі Комерц» та ПрАТ «ІМКК» не виникало спірних питань щодо якості поставленого ПрАТ «ІМКК» товару, обсягу та якості наданих маркетингових послуг, а також своєчасності та повноти проведення оплати за відповідний товар, надані маркетингові послуги. Підтримує позицію позивача та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені безпідставно і підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив з урахуванням додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судові засідання не з`являвся, про дати, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Головним управління ДПС у Чернігівській області на підставі направлень від 25.09.2023 №4043/ж3/25-01-07-04-01 та №4044/ж3/25-01-07-04-01 (т. 1 а.с. 183, 184) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ІМКК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2023 №10035/ж5/25-01-07-02-01 документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ІМКК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування (далі також Акт) (т.1 а.с. 1529).

Відповідно до висновку акта перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування (з врахуванням уточнюючих розрахунків) встановлено порушення:

- п.200.1, абзацу «б» п.200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), пунктів 4, 5 розділу V Прядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами і доповненнями), підприємством завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 916 037 грн;

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями), абз.1 п.5 розділу V Прядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами і доповненнями), завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за липень 2023 року всього на суму 2 110 142 грн.

Не погоджуючись з висновками, зробленими в акті перевірки від 19.10.2023, ПрАТ «ІМКК» керуючись пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України направлено заперечення від 03.11.2023 вих №11/23-1816 на даний акт (т.1 а.с. 3238).

Розглянувши заперечення, Головне управління ДПС у Чернігівській області листом від 22.11.2023 №2318ж12/25-01-07-04-06 повідомила позивача про залишення без змін акта перевірки від 19.10.2023 №10035/ж5/25-01-07-02-01 (т. 1 а.с. 186193).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23.11.2023 №12008/ж10/25-01-07-00 та №12009/ж10/25-01-07-00.

23.11.2023 ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№12008/ж10/25-01-07-00, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 916037,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 229009,00 грн (а.с. 39-40 т.1);

№12009/ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2110142,00 грн. (а.с. 4142 т.1).

08.12.2023 позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 06.02.2024 №2906/6/99-00-06-01-04-06, яким скаргу ПрАТ «ІМКК» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 21.11.2023 №12008/ж10/25-01-07-00 та №12009/ж10/25-01-07-00 без змін (т. 1 а.с. 5565).

Вважаючи рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України, згідно з яким органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визначені ст.78 ПК України, дотримано. Строки проведення виїзної перевірки не порушено.

При цьому, дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов`язання, судом враховано, що згідно із пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов`язання", вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України. При цьому, оскільки в силу пп.9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, із урахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 Податкового кодексу України, якими визначені поняття "господарська діяльність" та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату дог оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, за придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, регулюється статтею 200 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10. ст.201 ПК України)

Сукупний аналіз зазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд зазначає, що позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованих податкових накладних залежить від умов, на підставі яких такі податкові накладні не можуть бути використані для формування податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

У статті 1 Закону №996-XIV надано визначення термінів, зокрема господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

По-перше, щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Фоззі Комерц» суд зазначає наступне.

ПрАТ «ІМКК» в липні 2023 року внесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Фоззі Комерц» за номенклатурою «Послуга маркетингу» всього на суму 1 531 615,88 грн ( у т.ч. ПДВ 255269,39 грн).

Відповідно до пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Суд зауважує, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат із господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству про необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мети їх проведення тощо. На підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

Таким чином, лише при дотриманні зазначених вище умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат.

Судом встановлено, що між ПрАТ «ІМКК» та ТОВ «Фоззі Комерц» укладено договори поставки від 01.11.2022 №584Р та від 01.12.2022 №587Р, згідно умов яких ПрАТ «ІМКК» як постачальник постачає власну продукцію (консерви молочні згущені) до ТОВ «ФОЗЗІ КОМЕРЦ», яке здійснює реалізацію вказаної продукції через магазини торгівельної мережі «Сільпо», на виконання яких складені цінові накладні ( т.2 а.с. 135- 143, 144151, 152-197).

Позивач також надав видаткові накладні на товар, що був поставлений ПрАТ «ІМКК» ТОВ «Фоззі Комерц протягом квітня-липня 2023 за договором поставки від 01.11.2022 №584Р від 24.04.2023 №№МК_00001211, МК_00001212, МК_00001213, від 01.05.2023 №№МК_00001283, МК_00001284, МК_00001285, від 08.05.2023 №№МК_00001361, МК_00001362, МК_00001363, від 15.05.2023 №№МК_00001429, МК_00001430, МК_00001431, від 17.05.2023 №МК_00001472, від 22.05.2023 №№МК_00001502, МК_00001503, МК_00001504, від 29.05.2023 №№МК_00001577, МК_00001578, МК_00001579, від 05.06.2023 №№МК_00001668, МК_00001669, МК_00001670, від 12.06.2023 №№МК_00001733, МК_00001734, МК_00001735, від 13.06.2023 №МК_00001769, від 19.06.2023 №№ МК_00001801, МК_00001802, МК_00001803, від 26.06.2023 №№МК_00001875, МК_00001877, МК_00001878, від 03.07.2023 №№ МК_00001949, МК_00001950, МК_00001951, від 04.07.2023 №МК_00001994, від 10.07.2023 №№МК_00002017, МК_00002018, МК_00002019, від 17.07.2023 №№МК_00002086, МК_00002087, від 24.07.2023 №№ МК_00002144, МК_00002147, МК_00002148, від 25.07.2023 №МК_00002184 на суму 6 792 482,89 грн. (т. 4 а.с. 2446).

Між ПрАТ «ІМКК» (замовник) та ТОВ «Фоззі Комерц» (виконавець) укладений договір про надання маркетингових послуг від 02.03.2023 №212-ФКР/23, відповідно до умов якого виконавець з метою збільшення обсягу збуту продукції надає замовнику послуги, зазначені в Додатку №1 до договору в місцях її реалізації. Під продукцією сторони розуміють продукцію, що поставляється виконавцю відповідно до укладених договорів поставки між замовником та виконавцем. Послуги надаються за цим договором виконавцем у торгівельних точках третіх осіб. Під торгівельними точками сторони розуміють всі магазини торгівельної мережі «Сільпо», що належать чи перебувають у користуванні ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (т. 1 а.с 6871).

В додатку №1 до договору про надання маркетингових послуг від 02.03.2023 №212-ФКР/23 заначено найменування та вартість послуг, що надаються, а саме: розповсюдження інформації про продукцію у торгівельних мережах (вартість 12% від відвантаженої продукції), технічний супровід питань, пов`язаних з реалізацією продукції (1% від відвантаженої продукції), надання необхідних послуг по передпродажній підготовці товару (5% від відвантаженої продукції), сприяння просуванню товару на ринку збуту (4% від відвантаженої продукції).

3 метою відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій по договору від 02.03.2023 №212-ФКР/23 сторонами належним чином були оформлені первинні документи, які відображають факт руху активів та зміни у власному капіталі.

Так, на виконання умов договору 31.07.2023 ПрАТ «ІМКК» та ТОВ «Фоззі Коммерц» підписали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0021500351, №0021500350, №0021500329, №0021500328, №0021491219, №0021491261, №0021491262, №0021491263, №0021491264, №0021491265, №0021491266, 0021491267, №0021491216, №0021491218, №0021491217, №0021491260, відповідно до яких ТОВ «Фоззі Комерц» були проведені такі роботи (надані послуги маркетингу) за договором від 02.03.2023 №212-ФКР/23 на загальну суму 1 531 615,88 грн (т. 1 а.с. 7287):

Крім того, до кожного із зазначених актів надано звіти, у яких конкретизовано послуги маркетингу відповідно до додатку №1 до договору маркетингових послуг від 02.03.2023 №212-ФКР/23, а саме: розповсюдження інформації про продукцію в торгівельних точках (вартість 12% від відвантаженої продукції), технічний супровід питань, пов`язаних з реалізацією продукції (1% від відвантаженої продукції), надання необхідних послуг по передпродажній підготовці товару (5% від відвантаженої продукції), сприяння просуванню товару на ринку збуту (4% від відвантаженої продукції) наведено розрахунок вартості послуг від відсотка вартості відвантаженої продукції (т. 1 а.с. 88103).

Додатком №1 до звітів до актів здачі-прийняття маркетингових послуг є перелік магазинів та номенклатури, по яким надавались маркетингові послуги у період квітень-липень 2023 (т. 3 а.с. 7896).

Додатком №2 до звітів до актів здачі-прийняття маркетингових послуг зазначено, які саме маркетингові послуги були надані, періодичність надання послуги та отриманий результат щодо кожної наданої послуги (т. 3 а.с. 97112).

Суд бере до уваги, що зазначені звіти разом з додатками до них містять детальну інформацію щодо кількості торгівельних точок, по яким надавалися маркетингові послуги, періодичність надання таких послуг, назви маркетингових послуг, результати надання послуг, період надання послуг, вартість послуг, із зазначенням вартості відвантаженої продукції та відсотку вартості відвантаженої продукції, з якого і розраховано вартість послуги.

Таким чином, суд вказує, що зміст виконаних ТОВ «Фоззі Комерц» робіт повною мірою розкритий вище зазначеними актами та звітами, з урахуванням особливостей послуг, що надавалися.

Вказані господарські відносини відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку 631 (розрахунки з вітчизняним постачальником) та карткою рахунку 3711 (розрахунки по виданим авансам в національній валюті), оборотно-сальдовою відомістю рахунку 4791 за квітень липень 2023 року (т. 2 а.с. 4852, 5860, 67).

Факт оплати позивачем маркетингових послуг, наданих ТОВ «Фоззі Комерц» підтверджується рахунками, на підставі яких проведено оплату, від 30.06.2023 №909382, №909383, №909384, №909385, №909386, №909387, №909388, №909389, від 06.07.2023 №910163, №910164, №910165, №910166, від 08.08.2023 №917182, №917183, №917184, №917185; платіжними дорученнями від 18.07.2023 №125, №126, №127, №128, №129, №130, №131, №132, №133, №134, №135, №136, від 30.08.2023 №159, №160, №161, №162 на загальну суму 1 531 615,88 грн (т. 3 а.с. 229244 з обох сторін).

Судом також встановлено, що у свого чергу, ТОВ «Фоззі Комерц» складено і зареєстровано наступні накладні, які не є зупиненими, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних, а саме: від 18.07.2023 №7000066, №7000067, №7000068, №7000069, №7000070, №7000071, №7000072, №70000073, №7000074, №7000075, №7000076, №7000077, від 31.07.2023 №7000811, №7000812, №7000813, №70008114 (т. 3 а.с. 245253, т. 4 а.с. 123).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ПрАТ «ІМКК», незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про нереальність господарських операцій з ТОВ «Фоззі Комерц». Отже, позивачем підтверджено первинними документами використання маркетингових послуг ТОВ «Фоззі Комерц» за умовами договору про надання маркетингових послуг від 02.03.2023 №212-ФКР/23, що правомірно були включені до податкового кредиту в липні 2023 року

По-друге, щодо господарських операцій позивача з ПрАТ «Нива-плюс» суд зазначає таке.

Відповідно до договору купівлі-продажу молока від 25.02.2022 №25/02/22, укладеного між ПрАТ «Нива-плюс» (продавець) та ПрАТ «ІМКК» (покупець), продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві товар, а саме: молоко коров`яче незбиране, охолоджене відповідно до умов договору та специфікацій до договору (т. 1 а.с. 104-109, 110-112, т.2 а.с. 198-202).

В липні 2023 ПрАТ «ІМКК» внесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ПрАТ «Нива-плюс» за номенклатурою «Молоко» всього на суму 4171825,58 грн (у тому числі ПДВ 695304,26 грн).

Протягом липня 2023 року ПрАТ «ІМКК» одержано від ПрАТ «Нива-плюс» в сукупності 302252 л молока коров`ячого незбираного, про що свідчать спеціалізовані товарно-транспорті накладні та товарно-транспорті №239 від 01.07.2023, №241 від 03.07.2023, №243 від 05.07.2023, №245 від 07.07.2023, №247 від 08.07.2023, №251 від 13.07.2023, №253 від 15.07.2023, №255 від 17.07.2023 №261 від 23.07.2023, №263 від 25.07.2023, №265 від 27.07.2023, №267 від 29.07.2023, №269 від 31.07.2023 (т. 1 а.с. 114-116, т. 2 а.с. 203 230).

На зазначені поставки молока виписано видаткові накладні від 10.07.2023 №250, від 20.07.2023 №251 та від 31.07.2023 №252, у яких найменування товару зазначено «Молоко коров`яче незбиране» (т. 1 а.с. 113, т. 2 а.с. 231233).

У результаті здійснення господарської операції виписані податкові накладні №7 від 10.07.2023, №17 від 20.07.2023, №27 від 31.07.2023, у яких у графі «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Молоко» на загальну на суму 4171825,58 грн (сума ПДВ 695304,26 грн) (т. 1 а.с. 117-118, т. 2 а.с. 234236).

Відповідач вважає, що такі розбіжності у номенклатурі товару вказують, на те, що податкові накладні складені з порушенням норм п.201.1 ст.201 ПК України та суми ПДВ за такими накладними не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Зокрема видаткові накладні, товарно-транспорті та спеціалізовані товарно-транспорті накладні є первинними документами, які містять всі відомості про господарську операцію між підприємствами, назву вантажовідправника, зокрема печатку та підпис уповноваженої особи, яка відправила товар, назву вантажоодержувача, його печатку, підпис уповноваженої особи, яка прийняла товар, назву та обсяги товару.

Відповідач не заперечує в Акті перевірки вказані господарські операції між ПрАТ «№ІМКК» та ПрАТ «Нива-плюс», а вказує на невідповідність номенклатури податкової накладної з первинними документами, а саме в первинних документах зазначений товар «Молоко коров`яче незбиране», проте в податкових накладних зазначено номенклатура товару «Молоко», що на думку відповідача не дає змогу ідентифікувати поставлені товари.

Необхідно зазначити, що акт перевірки не містить висновків, що в перевіряємий період між ПрАТ «ІМКК» та ПрАТ «Нива Плюс» існували які небудь інші господарські договори, і також не зроблено висновок, що за Договором купівлі-продажу молока №25/02/22 від 25.02.2022 відбувалось постачання будь-якого іншого товару, крім «Молоко коров`яче незбиране».

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі Порядок № 1307), платники податку, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП не повністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду. При цьому код згідно з УКТ ЗЕД зазначається на рівні позиції, підпозиції, категорії, підкатегорії відповідно до Закону України "Про Митний тариф України".

В податкових накладних ПрАТ «Нива-Плюс» вказаний обов`язковий реквізит код УКТ ЗЕД 0401 20 99 00, якому відповідає назва та наступні критерії: «Молоко та вершки, незгущені та без додання цукру чи інших підсолоджувальних речовин: - з вмістом жирів понад 1 мас.%, але не більш як б мас.%: - - інші».

Суд зауважує, що норми Порядку № 1307 не містять такої вимоги, що опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця) в графі 2 має відповідати найменуванню, зазначеному в первинних документах. Ідентифікувати товар, що постачається, можна на підставі коду товару УКТ ЗЕД, який також належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної (пп. "і" п.201.1 ст.201 ПК України). Саме за цим кодом податківці співставляють у платника ПДВ товари згідно з первинними документами та зазначені в податковій накладній.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що господарські операції щодо придбання молока у ПрАТ «Нива-Плюс» належним чином відображенні в бухгалтерському обліку. В бухгалтерському обліку оприбуткування «Молока» відображається: Дт 201-Сировина та матеріали, Кт 631-Розрахунки з вітчизняними постачальниками. Передоплата за Молоко розноситься в Дт 3711-Розрахунки по виданим авансам в національній валюті Кт 311-Поточні рахунки в національній валюті, остаточна оплата за Молоко розноситься в Дт 631 рахунку.

Картка рахунку 631 за червень 2023 року відображає надходження Молока від ПрАТ «Нива-Плюс» на загальну суму 5 231 842,23 грн, оплата за молоко у червні 2023 року в сумі 5 656 160,79 грн. По Картці рахунку 3711 за червень 2023 року - передоплата на молоко в сумі 343 839,21 грн. Картка рахунку 631 за липень 2023 року відображає надходження Молока від ПрАТ «Нива-Плюс» на загальну суму 4 515 664,79 грн, оплата за молоко у липні 2023 року в сумі 3 547 839,21 грн, заборгованість ПрАТ «ІМКК» перед ПрАТ «Нива-Плюс" станом на 01.08.2023 становить 967 825,58 грн. Картка рахунку «201-Сировина та матеріали» за червень-липень 2023 року відображає використання «Молока» у виробництві: Дт 2314-Основне виробництво Кт 201-Сировина та матеріали (т. 2 а.с. 1534, 4447, 57, 6366)

За таких обставин суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що податкові накладні №7 від 10.07.2023, №17 від 20.07.2023, №27 від 31.07.2023 складені з порушенням норм п.201.1 ст.201 ПК України та суми ПДВ за такими накладними не можуть бути внесені до податкового кредиту.

По-третє, щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Цукорагропром» суд зазначає наступне.

02.06.2022 між ТОВ «Цукорагропром» (постачальник) та ПрАТ «ІМКК» (покупець) укладено договір поставки №4ЦА/0622/01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність цукор-пісок (товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість (т. 1 а.с. 119125).

Головне управління ДПС у Чернігівській області в акті перевірки зазначає, що відповідно до додатку 73 від 26.06.2023, специфікація № 73, та додатку 74 від 11.07.2023, специфікація №74, до договору поставки №4ЦА/0622/01 від 02.06.2022 найменування товару «Цукор білий кристалічний», що не заперечується позивачем (т. 1 а.с. 21 зворотній бік).

На виконання умов вказаного договору поставки у липні 2023 року виписані податкові накладні №8068 від 03.07.2023, №8069 від 04.07.2023, №8070 від 05.07.2023, №8071 від 06.07.2023, №8072 від 10.07.2023, №8074 від 12.07.2023, №8075 від 13.07.2023, №8076 від 14.07.2023, №8579 від 20.07.2023, №8580 від 25.07.2023, №8581 від 26.07.2023 №8582, від 24.07.2023, №8583 від 27.07.2023, №8584 від 31.07.2023 на загальну суму 19728508,00 грн (сума ПДВ 3288085,00 грн) (т. 1 а.с. 126-129, т. 3 а.с. 923)

Факт придбання цукру ПрАТ «ІМКК» від ТОВ Цукрагропром» за договором поставки від 02.06.2022 №4ЦА/0622/01 підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними №8540 від 03.07.2023, №8668 від 05.07.2023, №8844 від 07.07.2023, №8961 від 10.07.2023, №9162 від 12.07.2023, №9291 від 14.07.2023, №9862 від 24.07.2023, №10011 від 26.07.2023 №10103 від 27.07.2023 №10191 від 28.07.2023, №10271 від 31.07.2023 (т. 2 а.с. 237247, т. 2 а.с. 248250, т. 3 а.с. 18).

Суд вважає за необхідне також зазначити, що господарська операція щодо придбання цукру у ТОВ «Цукорагропром» належним чином відображенні в бухгалтерському обліку картці рахунку 631 ( т. 2 а.с. 35-43, 53-56, ), картці рахунку 3711 (т. 2 а.с. 61-62).

Суд зауважує, що назва товару «Цукор» і в первинних документах, яким є видаткова накладна, і в податкових накладних збігається, а саме, це «Цукор».

Суд звертає увагу на те, що дані податкової накладної формуються на підставі первинних документів. Зокрема, опис товару зазначений у податковій накладній повинен відповідати опису товару вказаного у первинних документах (у тому числі у видаткових накладних). При цьому, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, тому дані податкової накладної не формуються на підставі такого договору, тобто відмінність найменування товару, зазначеного у договорі та у податковій накладній, складеній на підставі первинного документу, не вважається помилкою.

Водночас як вже зазначено судом в нормативних актах не вказано, що найменування товару зазначене у договорі обов`язково точно має збігатися з найменуванням товару, зазначеним у податковій накладній. Ідентифікувати товар, що постачається, можна на підставі коду товару УКТ ЗЕД, який також належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної (пп. "і" п.201.1 ст.201 ПК України).

В податкових накладних ТОВ «Цукорагропром» вказаний обов`язковий реквізит код УКТ ЗЕД 1701 99 10 00, якому відповідає назва та наступні критерії: «Цукор з цукрової тростини або з цукрових буряків і хімічно чиста цукроза, у твердому стані: цукор білий». Вказані назви товару в первинних документах та податкових накладних, з урахуванням зазначеного коду УКТ ЗЕД, в повній мірі дає можливість ідентифікувати, який саме товар був предметом господарської операції.

Щодо посилання відповідача на відсутність табелів обліку робочого часу водіїв.

Суд зазначає, що табелі обліку робочого часу це документ первинного обліку, який використовується переважно для цілей обліку робочого часу, слугує для роботодавця основою для підтвердження відповідного нарахування заробітної плати та ЄСВ, надбавок, доплат, виплат за відпустки, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, за роботу у вихідні/святкові дні/нічний час тощо, проте не є первинними документами, що містить в собі дані про господарську операцію, у даному випадку постачання цукру в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Водночас позивач у своїх заперечення на акт перевірки пояснив причини незатебелювання водіїв. Щодо водія ОСОБА_1 - даний працівник був звільнений згідно наказу №119-К від 17.07.2023, а оскільки при звільненні табеля обліку використання робочого часу на звільнених працівників складаються та підшиваються окремо, табель по цьому працівнику для перевірки надано не було. Надав відповідачу наказ та Табель обліку використання робочого часу. Щодо водія ОСОБА_2 05.07.2023 здійснював перевезення згідно цивільно-правового договору №5 від 04.07.2023. ОСОБА_2 04.07.2023 та 08.07.2023 не працював. Ці дати зазначені в акті перевірки, посилаючись на данні ТТН, в яких зазначено час вибуття: 04.07.23 9:35 та 08.07.23 09:30 - фактично час закінчення розвантаження на наступний день. Оскільки автомобіль прибув на територію заводу після закінчення робочого дня (після 17:00), автомобіль залишається водієм біля складу і розвантажується на наступний день без присутності водія. Щодо водія ОСОБА_4 - 24.07.23-25.07.23 та 28.07.23-29.07.23 здійснював перевезення згідно з цивільно-правовими договорами №29 від 21.07.2023 та №33 від 27.07.2023. Копії цивільно-правових договорів укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та актів приймання-здачі наданих послуг були надані відповідачу разом із запереченнями від 03.11.2023 №11/23-1816.

З огляду на зазначене, вказана інформація в акті перевірки відповідача не може доводити факт відсутності господарської операції із постачання цукру від ТОВ «Цукорагро».

За таких обставин суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що податкові накладні №8068 від 03.07.2023, №8069 від 04.07.2023, №8070 від 05.07.2023, №8071 від 06.07.2023 №8072 від 10.07.2023, №8074 від 12.07.2023, №8075 від 13.07.2023, №8076 від 14.07.2023, №8579 від 20.07.2023, №8580 від 25.07.2023, №8581 від 26.07.2023 №8582, від 24.07.2023, №8583 від 27.07.2023, №8584 від 31.07.2023 складені з порушенням норм п.201.1 ст.201 ПК України та суми ПДВ за такими накладними не можуть бути внесені до податкового кредиту.

Відтак суд не погоджується із фактами порушень податкового законодавства, що встановлені відповідачем в акті перевірки від 19.10.2023 №10035/ж5/25-01-07-02-01, який став підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 23.11.2023 №12008/ж10/25-01-07-00 та №12009/ж10/25-01-07-00.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 23.11.2023 №12008/ж10/25-01-07-00 та №12009/ж10/25-01-07-00 є такими, що суперечать чинному законодавству, та такими, що належить скасувати.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з огляду на межі заявлених позовних вимог, системний аналіз положень чинного законодавства України, оцінку поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на такі обставини.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16. 11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009 та від 11.07. 2013 № 6-рп/2013.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань; безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 38 900,00 грн.

Представник відповідача заперечила щодо розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши, що такі витрати не відповідають критеріям пропорційності щодо предмета спору, оскільки є завищеними. Вказує, що судові засіданні проводились в режимі відеоконференції, ще не вимагало від адвоката жодних витрат (часових та матеріальних), які необхідні для подалання шляху, щоб дістатися до суду, вважає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 28.02.2024 серії СВ № 1557575; копію посвідчення адвоката; договір про надання правничої допомоги від 03.01.2023 та додаткова угода №20/02/2024; акт приймання передачі послуг від 16.12.2024, із зазначенням видів послуг, кількості витраченого часу, вартості послуг на загальну суму 38900,00 грн (т. 1 а.с. 141146, 147, 148, 249 250, т. 3 а.с. 186 з обох сторін).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на спірні правовідносини, розрахунок наданих адвокатом послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38900,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною.

За таких обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, пропорційним предмету спору і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 25000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем за подання позову сплачено судовий збір у сумі 30280,00 грн (т. 1 а.с.14), суд вважає за необхідне стягнути на користь ПрАТ "ІМКК" сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області.

Керуючись статтями 139, 227, 241243 , 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі Комерц», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управляння ДПС у Чернігівській області від 23.11.2023 №12008/ж10/25-01-07-00, №12009/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" судовий збір у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (вул.Вишнева, 4, м.Ічня, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 16700, код ЄДРПОУ 00381152).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо на предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі Комерц» (просп. Павла Тичини, 1В, каб. 189, м.Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42751590).

Повний текст рішення суду складено 20 січня 2025 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО