Ухвала

від 06.09.2024 по справі 824/87/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-вк/824/72/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року м. Київ

Справа № 824/87/24

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Ящук Т.І., за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. (Чеська Республіка), яка подана представником Хомин Оксаною Мирославівною, про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року

у справі за позовом NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення 97 643,93 євро, в тому числі: 94 642 євро - основного боргу, 3001,93 євро - трьох процентів річних, витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу в сумі 2500 євро,

та за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) до NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) про стягнення 9937,41 євро неустойки (пені, штрафу) та арбітражних витрат,

встановив:

18 червня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) - адвоката Хомин О.М. про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року по справі № 418/2023, в якій просить надати дозвіл на примусове виконання вказаного рішення про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка): 93 534 євро 44 євроцентів - основного боргу, а також стягнути судові витрати, повязані з розглядом даної заяви - 500 євро витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі- 1514 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що 02 липня 2021 року сторонами був укладений договір на постачання товару № 53-129-01-21-02304, відповідно до якого позивач - NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) (постачальник) - зобов`язався передати відповідачу - Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі директора відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» товар - вимірювальний комплекс для проведення модального аналізу елементів лобових частин обмотки статора турбогенератора у кількості, асортименті і цінах, зазначених у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, рік поставки товару - до 26.12.2021 року, а відповідач прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити за товар.

30 квітня 2024 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України по справі № 418/2023 у складі одноособового арбітра Лади Павліковської, було ухвалено рішення про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка): 94 642 євро - основного боргу; 3001 євро 93 євроцентів - трьох процентів річних; 2500 євро - відшкодування витрат на правову допомогу; 4 718 євро 36 євроцентів - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, разом 104 862 євро 29 євроцентів .

Визнано обргунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення з NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка): 9937 євро 41 євроцентів - неустойки (пені, штрафу); 1390 євро 44 євроцентів - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, разом 11 327 євро 85 євроцентів.

Проведено зарахування задоволених за первісним позовом і за зустрічним позовом вимог, за результатами якого стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка): 93 534 євро 44 євроцентів - основного боргу.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року є остаточним і обов`язковим для сторін. Вказане рішення в добровільному порядку відповідачем не виконано. У зв`язку з цим виникла необхідність звернутися до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Вказує, що станом на день подання даної заяви Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії відокремленого підрозділу «Південноукраїнська АЕС» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» добровільно не виконало рішення арбітражного суду та не бажає його виконувати, що змушує NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. (Чеська Республіка) ініціювати виконання рішення у примусовому порядку.

У запереченнях на вказану заяву представник Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Мітічкін А.С. просить відмовити NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) у визнанні, наданні дозволу та видачі виконавчого листа на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року по справі № 418/2023.

Посилається на те, що в укладеному між сторонами договорі, у розділі 9 міститься арбітражне застереження. Проте розділом 9 Договору не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі.

Водночас укладання зазначеного Договору відбувалося за результатами проведення публічних закупівель, про що свідчить номер на прозоро № UA-2021-04-15-001948-b та посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-04-15-001948-b.

Відтак передання на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України спору щодо виконання Контракту про публічні закупівлі суперечить положенням ч. 2 ст. 22 ГПК України.

Також зазначає, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 93 534,44 євро з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки України, та матиме наслідок належного забезпечення оплати заробітної плати працівникам, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного підвищення ефективності електропостачання суб`єків господарювання та населення, зокрема в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.

Відповідно до викладеного вважає, що вина як підстава для відповідальності Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відсутня.

03 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від представника заявника - Хомин О.М. про те, що стягувач не погоджується з наведеними у запереченнях аргументами та вважає, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.04.2024 року у справі 418/2023 має бути виконано в повному обсязі.

05 вересня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» на адресу Київського апеляційного суду від представника боржника - Мітічкіна А.С. надійшло клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що станом на 05 вересня 2024 року боржником повністю виконано рішення МКАС від 30 квітня 2024 року № 418/2023 з урахуванням зарахувань, проведених при прийнятті рішення, що підтверджується копією платіжної інструкції № 63 від 21 серпня 2024 року на суму 93 534 євро 44 євроцентів.

В судовому засіданні представник NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) - Хомин О.М. підтримала заяву, просила її задовольнити частково, надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 євро.

Представник Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Мітічкін А.С. просив врахувати виконання рішення МКАС від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 та вирішити питання щодо судових витрат.

Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2021 року ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі директора відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом» Дорошенка Олега Миколайовича (покупець) та NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) (постачальник) уклали договір № 53-129-01-21-02304, за умовами якого NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) (постачальник) зобов`язався передати ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі директора відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом» Дорошенка Олега Миколайовича (покупець) товар - вимірювальний комплекс для проведення модального аналізу елементів лобових частин обмотки статора турбогенератора у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, рік поставки товару - до 26 грудня 2021 року, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити кошти за товар.

Згідно з пунктами 9.1 - 9.4 розділу 9 «Порядок вирішення спорів» договору сторони передбачили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за котрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промиловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська.

Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами контракту.

21 серпня 2023 року до МКАС при ТПП України надійшла позовна заява NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка) про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 96 368 євро 89 євроцентів, у тому числі 94 642 євро основного боргу за поставлений товар, 1726 євро 89 євро - трьох процентів річних, витрат, пов`язаних з арбітражним розглядом справи та витрат на правову допомогу в суммі 2500 євро.

Як вбачається зі змісту рішення МКАС при ТПП від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023, у судовому засіданні арбітражного суду 28 грудня 2023 року було розглянуто заяву ДП НАЕК «Енергоатом» про відсутність у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України компетенції щодо розгляду даної справи, за результатами розгляду арбітражний суд визнав наявність компетенції на розгляд зазначеного спору.

29 грудня 2023 року до МКАС при ТПП України надійшла зустрічна позовна заява ДП НАЕК «Енергоатом» з проханням:

- встановити, що МКАС при ТПП має юрисдикцію розглядати спори між ДП НАЕК «Енергоатом» та NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.,

- стягнути з NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. на користь ДП НАЕК «Енергоавтом» неустойку ( пеню, штраф) у розмірі 9937,41 євро та арбітражні витрати.

Правовою підставою розгляду справи в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України є арбітражне застереження, яке міститься у розділі 9 «Порядок вирішення спорів» договору на постачання товару від 02 липня 2021 року.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року по справі № 418/2023 стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка): 94 642 євро - основного боргу, 3001 євро 93 євроцентів - трьох процентів річних, 2 500 євро - відшкодування витрат на правову допомогу, а також 4 718 євро 36 євроцентів - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а разом 104 862 євро 29 євроцентів .

Визнано обргунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення з NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка): 9937 євро 41 євроцентів - неустойки (пені, штрафу); 1390 євро 44 євроцентів - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, разом 11 327 євро 85 євроцентів.

Проведено зарахування задоволених за первісним позовом і за зустрічним позовом вимог, за результатами якого стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.(Чеська Республіка): 93 534 євро 44 євроцентів - основного боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» від 6 лютого 2023 року, утворення товариства здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України №1420 від 29 грудня 2023 року «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» визначено: «Утворити акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» , 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661)».

Пунктом 3 зазначеної постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства».

11 січня 2024 року відбулася державна реєстрація правонаступника ДП «НАЕК «Енергоатом» - АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та його філій (відокремлених підрозділів), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до статті 474 ЦПК України, рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.

Під час вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених законом. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим.

Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача. З урахуванням цих положень повинна застосовуватися стаття 478 ЦПК України.

Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно зі статтею ІІ Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Нью-Йоркська Конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.

За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України, заява про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що МКАС при ТПП України суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду. Склад арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.

Виходячи зі змісту рішення МКАС при ТПП України від 30 квітня 2024 року, під час арбітражного розгляду справи представник ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у передбаченому статтею 16 Закону порядку подавав до арбітражного суду запереченя про наявність або дійсність арбітражної угоди та заяву про відсутність у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України компетенції на розгляд справи та перевищення арбітражним судом меж компетенції.

В судовому засіданні 28 грудня 2023 року заяву було розглянуто та встановлено наявність компетенції у МКАС на розгляд даного спору.

29 грудня 2023 року до МКАС при ТПП України надійшла зустрічна позовна заява ДП НАЕК «Енергоатом», в якій позивач за зустрічним позовом просив, зокрема, встановити, що МКАС при ТПП має юрисдикцію розглядати спори між ДП НАЕК «Енергоатом» та NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України у рішенні від 30 квітня 2024 року, проаналізувавши доводи сторін та вимоги чинного законодавства, дійшов висновку що переданий на розгляд МКАС спір відповідає предметній та суб`єктній юрисдикції МКАС, що встановлена у пункті другому статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункті 2 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (додаток № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») та статті 3 Регламенту МКАС. Спір у справі № 418/2023 про стягнення суми основного боргу за поставлену продукцію і процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є арбітрабільним і може бути предметом розгляду в МКАС при наявності між сторонами укладеної арбітражної угоди.

Звертаючись до МКАС із позовною заявою, позивач послався на арбітражне застереження, яке міститься в Контракті № 53-129-01-21-02304 від 02 липня 2021 року, як на правову підставу для розгляду спору в МКАС.

Арбітражний суд констатував, що зазначене арбітражне застереження є арбітражною угодою, укладеною в письмовій формі у вигляді самостійного структурного елементу Контракту № 53-129-01-21-02304. Ця арбітражна угода відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і частині першій статті 4 Регламенту МКАС. Із її змісту однозначно і беззаперечно випливає, що між Сторонами існує домовленість про передачу на розгляд до МКАС всіх неврегульованих спорів, які можуть виникнути із Контракту № 53-129-01-21-02304.

Закінчення строку дії Контракту, в якому міститься арбітражне застереження, не означає автоматичну втрату чинності арбітражним застереженням, яке в ньому міститься. Жодних доказів того, що сторони домовились припинити дію арбітражного застереження, що міститься в Контракті № 53-129-01-21-02304, одночасно з закінченням строку дії Контракту, відповідач не надав.

Враховуючи вищевикладене, арбітражний суд вважав, що МКАС компетентний розглядати даний спір, при цьому звернувши увагу, що сам відповідач, звертаючись із зустрічним позовом, вказав, що даний спір охоплюється однією арбітражною угодою, тим самим визнавши компетенцію МКАС при ТПП України розглянути первісний та зустрічний позови.

Разом з тим, як на підставу для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 представник АТ НАЕК «Енергоатом» посилається на ті ж самі обставини, що передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України даного спору суперечить ч. 2 ст. 22 ГПК України, оскільки спір виник при виконанні господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб (публічні закупівлі). При цьому розділом 9 договору не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд МКАС спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі.

Однак, такі доводи боржника суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пункті 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

Пунктом 9.3 розділу 9 «Порядок вирішення спорів» договору від 02 липня 2021 року № 53-129-01-21-02304 сторони передбачили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за котрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промиловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України.

У Законі немає заборони стосовно передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із публічними закупівлями.

Глава 51 розділу 1 Книги п`ятої ЦК України регулює питання правових наслідків порушення зобов`язання та відповідальності за такі порушення.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю, умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення, звітності тощо.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм значенням та метою є цивільно-правовим спором під час виконання контракту, який, зокрема, виникає щодо виконання стороною договірного зобов`язання зі сплати коштів за надані за контрактом послуги.

Під час розмежування цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами: у цивільно-правових - сторони договору є рівноправними, а у публічно-правових - хоча б одна сторона договору здійснює публічно-владні управлінські функції, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Отже, спори щодо виконання міжнародних договорів поставки, зокрема порушення умов оплати вартості поставленої продукції, стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміни продукції неналежної якості, підвідомчі арбітражним судам.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 824/118/22, провадження № 61-1261ав23, від 13 квітня 2023 року у справі № 824/117/22, провадження № 61-1569ав23, від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22 .

Враховуючи вказане, заперечення представника АТ НАЕК «Енергоатом», що законодавство України встановлює заборону передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражного суду спору, який виник між NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. (Чеська Республіка) та АТ «НАЕК «Енергоатом», є безпідставними.

Заперечення представника АТ НАЕК «Енергоатом» про те, що визнання і надання дозволу на виконання визнання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 порушить публічний порядок України, оскільки з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

У постанові Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 796/3/2018 вказано, що під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.

Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 824/256/2018, провадження № 61-10836ав19.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 692 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до матеріалів справи рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року вирішено питання про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. (Чеська Республіка), коштів у зв`язку з невиконанням умов контракту від 02 липня 2021 року, підписаного та погодженого сторонами, який не визнано недійсним у судовому порядку, отже, який є обов`язковим для сторін.

Вказане рішення не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не вказує на порушення бюджетного законодавства, а стосується порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту у сфері господарських правовідносин.

Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 30 квітня 2024 року року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Враховуючи викладене, суд вважає, що АТ «НАЕК «Енергоатом» не довело, що рішення арбітражного суду впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна, чи що вказане рішення завдасть шкоди суверенітету чи безпеці держави Україна, а отже, порушує публічний порядок України.

Таким чином, судом не встановлено підстав для відмови у визнанні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що з даною заявою представник NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. звернувся до Київського апеляційного суду 18 червня 2024 року, ухвалою від 18 липня 2024 року справу було призначено до розгляду в судове засідання на 06 вересня 2024 року, проте 05 вересня 2024 року представником боржника АТ НАЕК «Енергоатом» було надано копію платіжної інструкції № 63 від 21 серпня 2024 року про оплату АТ НАЕК «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. боргу в сумі 93 534 євро 44 євроцентів, що свідчить про повне виконання рішення МКАС при ТПП України від 30 квітня 2024 року у даній справі.

Представник NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. Хомин О.М. підтвердила в судовому засіданні факт повного виконання рішення МКАС, вказала на відсутність підстав для видачі виконавчого листа для примусового виконання рішення МКАС, однак від поданої заяви не відмовилась, вказуючи на необхідність вирішення питання про стягнення з боржника понесених судових витрат .

З огляду на викладене, оскільки підстав для відмови у визнанні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 не встановлено, проте після подання даної заяви та призначення справи до розгляду рішення МКАС боржником виконано у повному обсязі, суд вважає за необхідне відмовити у частині вимог заяви про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 та видачу виконавчого листа.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. підлягає стягненню 1514 грн. судового збору, сплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Також у заяві про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 представник стягувача просила стягнути з АТ НАЕК «Енергоатом» на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. витрати на оплату правничої допомоги під час розгляду заяви в Київському апеляційному суді в розмірі 500 євро.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України»).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що: «Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o.у зв`язку з розглядом цієї справи, представник NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. - Хомин О.М. надала:

- копію додаткової угоди № 1 від 27.05.2024 року до договору про надання правової допомоги № №KMLF/113/2023 від 03.07.2023 року, укладеного між NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. та Адвокатським Об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр».

- ордер про надання NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. правничої (правової) допомоги у Київському апеляційному суді адвокатом Хомин О.М. від 17 червня 2024 року серії АА № 1456102;

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1, в порядку та на умовах, визначених Договором, клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта в Київському апеляційному суді під час розгляду заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023.

Згідно з п.2 Додаткової угоди № 1 від 27.05.2024 року загальна сума додаткової угоди (сума гонорару адвокатського об`єднання) становить 500 євро, які клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом трьох робочих днів з дати укладення цієї угоди.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За умовами додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 27 травня 2024 року № KMLF/113/2023 NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. зобов`язалося оплатити послуги Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Копусь і Муляр» у євро.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц) зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання.

У зв`язку з цим, враховуючи договірні умови оплати NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. адвокатських послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви частково та визначення відшкодування витрат на правничу допомогу в євро.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

З огляду на наявність клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, а також відсутність документів про фактичне здійснення оплати зазначеної правової допомоги, проаналізувавши, виходячи із матеріалів справи, обсяг наданих Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» послуг (складання адвокатом Хомин О.М. заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС, додаткових пояснень та участь в судовому засіданні) суд вважає, що заява NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. (Чеська Республіка) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, на суму 100 євро.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст. 23, 474, 478, 479 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. (Чеська Республіка), яка подана представником Хомин Оксаною Мирославівною, про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023 - задовольнити частково.

Визнати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року у справі № 418/2023.

У задоволенні заяви в частині надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 квітня 2024 року та видання виконавчого листа - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) на користь NORMA TRADE ENGINEERING s.r.o. (Чеська Республіка) судовий збір в розмірі 1514 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 євро.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду. У разі, якщо ухвала не буде оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, вона набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після перегляду справи судом апеляційної інстанції

Повний текст ухвали складено 21 січня 2025 року.

Суддя Ящук Т.І.