Ухвала

від 13.01.2025 по справі 760/21010/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.09.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській областіОСОБА_8 та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі захисник зазначала, що договір про надання правовою допомоги між нею та ОСОБА_7 укладено 14.10.2024, а копію оскаржуваної ухвали вона отримала лише 10.12.2024, у зв`язку з чим, на переконання захисника, строк апеляційного оскарження слід рахувати з

---

Справа №760/21010/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/876/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

10.12.2024.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначала, що до

клопотання не було долучено та слідчим суддею не долучено довідки та витяги із бази даних Інтерполу на підтвердження перебування ОСОБА_7 у міжнародному розшуку.

У даній справі відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_7 був проінформований про розгляд справи щодо нього.

Органом досудового розслідування не надсилався жоден виклик на адресу місця проживання ОСОБА_7 . У слідчого був наявний контактний телефон ОСОБА_7 , однак він не здійснював спробу з`ясувати у останнього щодо можливості реалізації ним права на особисту участь при розгляді його справи судом.

Крім того, апелянт зазначала про відсутність у справі доказів ймовірної винуватості ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочину.

Також захисник зазначала про порушення права на захист підозрюваного під час розгляду клопотання слідчого, з тих підстав, що судовий розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу було здійснено за участю захисника за призначенням ОСОБА_10 , який не узгоджував правову позицію із ОСОБА_7 , не долучав до справи документи на спростування доводів сторони обвинувачення, не повідомив ОСОБА_7 про прийняте слідчим суддею рішення про обрання щодо нього запобіжного заходу, та не оскаржував таке рішення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , яка в режимі відеоконференцзв`язку підтримала подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, а також заявила клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з посиланням на те, що отримала копію повного тексту оскаржуваної ухвали лише 10.12.2024, думку прокурора ОСОБА_5 , який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 розглядалось 12.09.2024 за участю захисника ОСОБА_10 за призначенням. Проголошення ухвали за наслідком розгляду клопотання відбулось 12.09.2024 за відсутності учасників судового провадження, у зв`язку із неприбуттям останніх.

Даних про направлення копії прийнятого у справі рішення учасникам судового провадження, матеріали справи не містять.

Згідно даних наявної у справі розписки, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на підставі договору від 14.10.2024, отримала копію оскаржуваної ухвали 10.12.2024, та 15.12.2024 подала апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки стороні захисту не були відомі мотиви та обгрунтування прийнятого рішення до отримання повного тексту оскаржуваної ухвали 10.12.2024, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110000023, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2024 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в період часу, не пізніше 23.04.2022 по теперішній час, достовірно знаючи що РФ здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 та Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, здійснюють пособництві державі-агресору, тобто організацію вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора через підконтрольну останнім ТОВ «Велрок», шляхом сплати до бюджету РФ податків, які використовуються у збройній агресії проти України.

25.07.2024 старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , складено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 22024101110000023 від 09.01.2024, про підозру ОСОБА_7 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб пособництва державі-агресору, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчиненому громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111-2 КК України.

Згідно відповіді оперативного підрозділу - Правобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 22.08.2024 № 51/25-1209, підозрюваний ОСОБА_7 не перетинав кордон України в визначених пунктах пропуску, станом на теперішній час перебуває на території держави - агресора.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 від 22.08.2024 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_7 .

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 від 22.08.2024 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_7

05.09.2024 старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням від 28.08.2024,в якому просила обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.09.2024 задоволено клопотання слідчого та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Обираючи підозрюваному ОСОБА_7 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

Як убачається із матеріалів судового провадження, у зв`язку із встановленням даних про перебування підозрюваного на території держави-агресора, повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.07.2024, а також повістки про виклик останнього до слідчого у кримінальному провадженні № 22024101110000023 було опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку, що органом досудового розслідування дотримано вимоги ст.ст. 135, 278 КПК України та вжито відповідних заходів для повідомлення ОСОБА_7 про підозру у кримінальному провадженні № 22024101110000023 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 надалі переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення злочину, в якому підозрюється.

Крім того, слідчим суддею враховано, що згідно наявних у матеріалах судового провадження відомостей, ОСОБА_7 на даний час перебуває на території держави-агресора, у зв`язку з чим його оголошено у міжнародний розшук.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111-2 КК України.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, посилання захисника на відсутність достатніх доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є передчасними.

Доведеність винуватості підозрюваного, у тому числі достатність доказів для доведення наявності у його діях складу інкримінованого злочину, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для обрання підозрюваному запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Посилання захисника на те, що до клопотання не було долучено та слідчим суддею не досліджено довідки та витяги із бази даних Інтерполу на підтвердження перебування ОСОБА_7 у міжнародному розшуку, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За правилами ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Матеріали клопотання слідчого містять відомості про здійснення органом досудового розслідування заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, а також відомості про перебування ОСОБА_7 на території держави-агресора, та з урахуванням вказаних обставин, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 від 22.08.2024 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено міжнародний розшук

Колегія суддів звертає увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку дотримано органом досудового розслідування.

Крім того, положеннями ст.ст. 183, 184 КПК України не передбачено обов`язку слідчого долучати до поданого клопотання дані із бази даних Інтерполу на підтвердження перебування особи у міжнародному розшуку, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Порушень органом досудового розслідування встановленого законом порядку оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук, колегією суддів не встановлено.

Крім того, вищевказані доводи апелянта фактично зведені до оскарження законності постанови слідчого про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, що не є предметом даного апеляційного розгляду. Згідно положень ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Посилання апелянта на те, що матеріали провадження не містять даних про направлення повідомлення ОСОБА_7 про виклик у судове засідання по розгляду клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу, з огляду на положення ч. 6 ст. 193 КПК України, не є визначеною законом підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Доводи апеляційної скарги про порушення права підозрюваного на захист під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, обумовлене тим, що судовий розгляд здійснено за участю захисника за призначенням ОСОБА_10 , який не узгоджував правову позицію із ОСОБА_7 , не долучав до справи документи на спростування доводів сторони обвинувачення, не повідомив ОСОБА_7 про прийняте слідчим суддею рішення про обрання щодо нього запобіжного заходу, та не оскаржував таке рішення, ретельно перевірялися під час апеляційного розгляду, однак не знайшли свого підтвердження.

Так, як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу розглянуто за участю захисника ОСОБА_10 , залученого до для надання ОСОБА_7 безоплатної вторинної правничої допомоги на підставі доручення для надання безоплатної правової допомоги Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 01.08.2024 №004-260008974, виданого на підставі постанови слідчого ОСОБА_8 .

З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання дотримано вимоги ст. 52, 53, ч. 3 ст. 193 КПК України, та за відсутності даних про залучення підозрюваним захисника за договором, слідчим суддею вжито всіх необхідних заходів для забезпечення підозрюваного захисником, участь якого є обов`язковою у даному кримінальному провадженні.

Як убачається із даних журналу судового засідання від 12.09.2024, під час розгляду клопотання захисник ОСОБА_10 , яки й діяв в інтересах ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення поданого клопотання та просив відмовити в обранні запобіжного заходу щодо підозрюваного.

За таких обставин, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що об`єктивних даних на підтвердження доводів апеляційної скарги про порушення права на захист ОСОБА_7 через неналежне, на думку апелянта, виконання професійних обов`язків адвокатом ОСОБА_10 , який діяв за призначенням, яке б могло призвести до істотного обмеження прав підозрюваного, у матеріалах провадження не міститься.

З системного аналізу кримінального закону випливає, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність. Вказане узгоджуєься і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.04.2021 у справі № 520/2598/17.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до повноважень апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не належить надання оцінки ефективності тактики захисту адвоката та належного виконання ним професійних обов`язків, натомість законом визначено окремий порядок оскарження до уповноваженого органу поведінки адвоката, яка, на думку зацікавленої особи, може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Поновити захиснику ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3