Ухвала

від 15.01.2025 по справі 760/22366/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/22366/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/254/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника володільця майна ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, заборонивши користуватися, розпоряджатися та відчужувати належне йому майно, а саме на:

- 50 % корпоративних прав підприємства, де засновником є підозрюваний ОСОБА_6 , а саме: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО - ВИРОБНИЧА ФІРМА "ЕЛЄКС" (код ЄДРПОУ 32431676), розмір внеску до статутного капіталу - 15 000 000,00 грн - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2436200751237, кадастровий номер - 5123755800:01:003:5298, одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6

- з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1858665851101), одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6 - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1415546551101), одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6 - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 95255751101), якою на праві спільної часткової власності володіє підозрюваний ОСОБА_6 (розмір частки 1/12) - з метою конфіскації майна як виду покарання.

Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , погодженого прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024, а саме майна підозрюваного ОСОБА_6 , заборонивши користуватися, розпоряджатися та відчужувати належне йому майно, а саме на:

- 50 % корпоративних прав підприємства, де засновником є підозрюваний ОСОБА_6 , а саме: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО - ВИРОБНИЧА ФІРМА "ЕЛЄКС" (код ЄДРПОУ 32431676), розмір внеску до статутного капіталу - 15 000 000,00 грн - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2436200751237, кадастровий номер - 5123755800:01:003:5298, одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6

- з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1858665851101), одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6 - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1415546551101), одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6 - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 95255751101), якою на праві спільної часткової власності володіє підозрюваний ОСОБА_6 (розмір частки 1/12) - з метою конфіскації майна як виду покарання.

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення було винесено судом без виклику сторін по справі у судове засідання, сторонам не повідомили про дату та час судового засідання, зокрема власник майна ОСОБА_6 не отримав оскаржуване рішення.

Так, в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України слідчим суддею не було вчинено жодних дій щодо залучення власника майна до розгляду клопотання про арешт такого майна, що призвело до неповного дослідження обставин справи, порушення прав власника майна надавати слідчому судді свої аргументи та заперечення проти накладення арешту на майно.

Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді необґрунтована та незаконна, а арешт на майно ОСОБА_6 було накладено безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника володільця майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній просив задовольнити з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

За твердженням сторони обвинувачення, у 2022 році ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій з організації роботи підконтрольних компаній, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), організував постачання інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження, навігації та інших товарів на ООО «НПО «ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ» (рф), внаслідок чого до бюджету держави-агресора останнім перераховано грошові кошти у сумі 1 996 400 рублів, що відповідно до офіційно встановленого середнього курсу Національного банку України станом на 31 грудня 2022 року становило 917773,54 грн, чим здійснив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі інших активів державі агресору у вигляді грошових коштів, отриманих як прибуток представниками держави-агресора на визначену суму.

12.09.2024 ОСОБА_6 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

12.09.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

16.09.2024 старший слідчий СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий зазначив, що накладення арешту на майно ОСОБА_6 є необхідне з метою забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна як додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за злочин, за ознаками вчинення якого повідомлено про підозру власника майна.

25.09.2024 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, заборонивши користуватися, розпоряджатися та відчужувати належне йому майно, а саме на:

- 50 % корпоративних прав підприємства, де засновником є підозрюваний ОСОБА_6 , а саме: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО - ВИРОБНИЧА ФІРМА "ЕЛЄКС" (код ЄДРПОУ 32431676), розмір внеску до статутного капіталу - 15 000 000,00 грн - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна: тип об`єкта - земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2436200751237, кадастровий номер - 5123755800:01:003:5298, одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6 - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1858665851101), одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6 - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1415546551101), одноосібним власником якої є підозрюваний ОСОБА_6 - з метою конфіскації майна як виду покарання;

- об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 95255751101), якою на праві спільної часткової власності володіє підозрюваний ОСОБА_6 (розмір частки 1/12) - з метою конфіскації майна як виду покарання.

Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з того, що матеріали клопотання підтверджують, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна. Також матеріали клопотання містять відомості про належність зазначеного майна даному підозрюваному.

А тому, на даний час, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, забезпечення виконання всіх необхідних слідчих дій, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, запобігання спробам перешкоджання у встановленні істини та притягнення винних до кримінальної відповідальності, необхідно накласти арешт на вищезазначене майно у кримінальному провадженні.

З такими висновками погоджується й колегія суддів, зауважуючи на наступному.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, 12.09.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України /а.с. 130-144/.

Так, санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. .2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Відтак, висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вказане майно, та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Доводи апелянта, що слідчим суддею не було вчинено жодних дій щодо залучення власника майна до розгляду клопотання про арешт такого майна, що призвело до неповного дослідження обставин справи, порушення прав власника майна надавати слідчому судді свої аргументи та заперечення проти накладення арешту на майно, колегія суддів не вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

А тому, враховуючи, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, не було тимчасово вилучене, у слідчого судді були підстави для розгляду такого клопотання без участі власника майна, тобто підозрюваного.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4