Ухвала
від 15.01.2025 по справі 752/18416/24
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «АТЛАНТ» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на вилучене під час проведення 26.09.2024 обшуку за місцем розташування офісного приміщення відділу продажу «Атлант», який розташований на першому поверсі будинку, за адресою: Київська обл., с. Новосілки, вул. Приміська, 26, а саме:

1. Договір №ОДЧ2/1/56В від 26.08.2024 р. з додатками на 31 арк.;

2. Договір №ОД6/352 від 26.08.2024 р. з додатками на 33 арк.;

3. Договір №ОД6/318 від 24.07.2024 р. з додатками на 35 арк.;

4. Додатковий договір до №ОЗ/1/171 від 24.06.2024 р. на 1 арк.;

5. Договір №ОД5/КЛ459 від 01.08.2024 р. з додатками на 16 арк.;

6. Додатковий договір до №ОДЧ2/3/495 від 28.10.2021 р. на 6 арк.;

7. Договір №ОД6/261 від 16.09.2024 р. з додатками на 20 арк.;

8. Договір №ОД6/402 від 02.05.2024 р. з додатками на 22 арк.;

9. Договір №Л1/23 від 29.12.2020 р. з додатками на 28 арк.;

10. Договір №ОЗ1/351 від 11.10.2021 р. з додатками на 34 арк.;

11. Додатковий договір до №ОДЧ2/1/399 від 13.12.2023 р. на 4 арк.;

12. Договір №ОЗ1/371 від 04.10.2021 р. з додатками на 37 арк.;

13. Договір №ОД5/257 від 19.07.2021 р. з додатками на 25 арк.;

14. Договір №ОЗ1/378 від 15.11.2021 р. з додатками на 34 арк.;

15. Договір №ОДЧ2/1/354 від 13.10.2021 р. з додатками на 8 арк.;

16. Договір №ОЗ1/321 від 15.09.2021 р. з додатками на 33 арк.;

17. Договір №ОДЧ2/1/449 від 26.08.2024 р. з додатками на 26 арк.;

18. Договір №Л1/562 від 03.09.2024 р. з додатками на 35 арк.;

19. Договір №Л1/534 від 04.09.2024 р. з додатками на 37 арк.;

20. Договір №ОД6/328 від 12.09.2024 р. з додатками на 38 арк.;

21. Додатковий договір до №ОЗ/1/82 від 27.04.2021 р. на 4 арк.;

22. Договір №ОД6/252 від 12.09.2024 р. з додатками на 32 арк.;

23. Додатковий договір до №ОД6/433 від 14.01.2022 р. на 4 арк.;

24. Договір №ОДЧ2/1/290 від 14.09.2024 р. з додатками на 24 арк.;

25. Договір №ОДЧ2/1/371 від 14.09.2024 р. з додатками на 24 арк.;

26. Акт приймання-передачі майнових прав до дог. Л1/479 від 30.08.24 у 2-х екз. на 2 арк.;

27. Додаткова угода до Л1/452 від 20.12.2021 на 1 арк.;

28. Акт приймання-передачі майнових прав до дог. Л1/452 від 29.08.24 екз. на 1 арк.;

29. Договір №ОД6/347 від 09.09.2024 р. з додатками на 34 арк.;

30. Договір №ОДЧ2/1/38В від 06.09.2024 р. з додатками на 31 арк.;

31. Договір №ОДЧ2/1/104В від 19.09.2024 р. з додатками на 29 арк.;

32. Договір №ОД6/394 від 12.09.2024 р. з додатками на 42 арк.;

33. Додатковий договір до №ОД6/264 від 29.07.2024 р. на 3 арк.;

34. Договір до №ОД6/339 від 12.09.2024 р. на 33 арк.;

35. Договір №ОДЧ2/1/56В від 24.09.2024 р. з додатками на 31 арк.;

36. Акт приймання-передачі майнових прав до дог. Л1/55 від 04.11.2022 на 1 арк.

37. Договір №ОДЧ2/1/46В від 24.09.2024 р. з додатками на 33 арк.;

38. Договір №ОДЧ2/1/6В від 23.09.2024 р. з додатками на 31 арк.;

39. Додатковий договір до №ОД5/162 від 04.01.2021 р. на 1 арк.;

40. Договір №ОДЧ2/1/143В від 26.08.2024 р. з додатками на 31 арк.;

41. Договір №ОДП/130 від 25.07.2024 р. з додатками на 23 арк.;

42. Договір №ОД6/402 від 26.08.2024 р. з додатками на 34 арк.;

43. Договір №Л1/55 від 02.09.2020 р. на 7 арк.;

44. Договір Л1/284 від 03.03.2023 з додатками на 29 арк.;

45. Договір Л1/КЛ27 від 01.05.2023 з додатками на 15 арк.;

46. Додатковий договір до ОД5/371 від 16.04.2021 з додатками на 5 арк.;

47. Додатковий договір до ОД5/158 від 04.01.2021 з додатками на 6 арк.;

48. Договір ОДЧ2/1/61В від 24.10.2023 з додатками на 29 арк.;

49. Договір Л1/70 від 01.05.2023 з додатками на 33 арк.

50. Акт приймання-передачі майнових прав до дог. Л1/241 від 01.09.2023 на 1 арк.

51. Додатковий договір до ОД2/169 від 03.01.2019 з додатками на 5 арк.;

52. Договір ОЗ1/КЛ19 від 26.04.2024 з додатками на 17 арк.

53. Договір ОДЧ2/1/268 від 14.11.2022 з додатками на 20 арк.;

54. Договір ОДЧ2/1/90В від 05.04.2024 з додатками на 18 арк.;

55. Договір Л1/157 від 10.06.2021 з додатками на 32 арк.;

56. Додатковий договір до ОДЧ2/3/154 від 06.05.2020 на 1 арк.;

57. Акт приймання-передачі дериватива до дог. 241120-013 від 24.11.2020 на 1 арк.;

58. Довіреність № 2 від 02.01.2024 на 3 арк.;

59. Довіреність № 4 від 30.12.2021 на 3 арк.;

60. Договір ОД3/646 від 16.10.2018 з додатками на 18 арк.;

61. Договір ОД5/174 від 22.01.2021 з додатками на 13 арк.;

62. Договір ОД6/338 від 20.09.2024 з додатками на 20 арк.;

63. Договір ОДЧ2/2/31 від 08.12.2022 на 7 арк.;

64. Додатковий договір до ОД5/235 від 12.02.2021 на 2 арк.;

65. Додатковий договір до ОД5/245 від 15.02.2021 на 2 арк.;

66. Договір ОД3/39 від 06.03.2019 на 8 арк.;

67. Договір ОД3/83 від 05.06.2019 з додатками на 14 арк.;

68. Договір ОД3/15 від 01.06.2019 з додатками на 16 арк.;

69. Договір №ОДП/854 від 15.04.2024 р. з додатками на 18 арк.;

70. Договір №ОД3/25 від 02.07.2019 р. з додатками на 13 арк.;

71. Договір №ОД3/164 від 04.10.2018 р. на 8 арк.;

72. Договір ОД2/172 від 07.05.2018 на 6 арк.;

73. Договір ОД2/223 від 07.09.2018 на 7 арк.;

74. Договір ОД3/74 від 25.09.2018 на 8 арк.;

75. Договір Л1/513 від 17.10.2023 на 36 арк.;

76. Папка жовтого кольору з договорами купівлі-продажу майнових прав за номерами ОДЧ2/1/2-6,8,9,11,18,20,22, 24, 26-28, 32, 34, 36, 38, 39,41, 44-46, 48-50, 54, 56, 58, 60-62, 65-66, 69, 72-74, 76-78, 81, 83-87,90 та копіями актів виконаних зобов`язань;

77. Папка синього кольору з договорами купівлі-продажу майнових прав за номерами ОДЧ2/1/91,92,94-100, 102, 104-110, 112, 114-118, 120, 122-123, 125-126, 128-129, 133, 139, 143, 146, 148-150, 152-153, 156-160, 162-180 та копіями актів виконаних зобов`язань;

78. Папка зеленого кольору з договорами купівлі-продажу майнових прав за номерами ОДЧ2/1/182-240;

79. Флеш-носій ХО U20 16 GB з інформацією з робочих персональних комп`ютерів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, генеральний директор ПрАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «АТЛАНТ» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті вказаного майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.

Вважає, що прокурором не надано та не досліджено судом докази, які підтверджують факт прийняття службовими особами Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» будь-яких рішень.

Крім того, відсутні докази того, що саме директор Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України приймав рішення на користь своїх родичів.

Відсутні будь-які докази того, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:0157, 3222457400:04:002:0159, 3222457400:04:002:0160 належать до земель Національної академії аграрних наук України чи підпорядкованих установ/організацій. Такі докази не досліджувались і жодного посилання на них в ухвалі слідчого судді не має.

Таким чином, прокурором необґрунтовано, а слідчим суддею в порушення вимог ст. 370 КПК України не перевірено докази того, що земельні ділянки протиправно вибули з державної власності.

Окрім цього, ПрАТ «ВПБФ «Атлант» є власником первинних документів (договорів, актів, додаткових угод пов`язаних з поточною діяльністю підприємства).

В суді першої інстанції орган досудового розслідування жодним чином не довів необхідність арештовувати договори (та пов`язані з ними документи) на продаж майнових прав для збереження доказової бази (документів, рішень, наказів - фігурантів досудового розслідування).

Також оскаржуваною ухвалою було накладено арешт і на первинні документи інших компаній, які проводять будівництво на інших земельних ділянках та жодним чином не пов`язані з цим досудовим розслідуванням. Зокрема продавцем майнових прав за договорами купівлі-продажу майнових прав, які зазначені в оскаржуваній ухвалі за № 9, 18, 1926, 27, 28, 36, 43, 44, 45, 49, 50, 55, 75 є ТОВ «КАППІНО-БУД», а покупцями - фізичні особи. Володілець цих документів не був залучений до розгляду клопотання.

Щодо флеш-носія, то на ньому міститься службова та особиста інформація співробітників ПрАТ «ВПБФ «Атлант», яка органом досудового розслідування може бути скопійована, а повернення його володільцю в такому випадку жодним чином не вплине на збереження електронних документів як доказів.

Наклавши арешт на первинні та службові документи слідчий суддя унеможливив ПрАТ «ВПБФ «Атлант» займатись правомірною підприємницькою діяльністю.

Враховуючи, що з повним текстом представник товариства зміг лише 12.11.2024, апеляційна скарга є поданою в межах строку визначеного законом.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000716 від 23.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_10 від 26.09.2024 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 12024100000000716 від 23.02.2024 речовим доказом.

02.10.2024 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилученого під час проведення 26.09.2024 обшуку за місцем розташування офісного приміщення відділу продажу «Атлант», який розташований на першому поверсі будинку, за адресою: Київська область, с. Новосілки, вул. Приміська, 26.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого, прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За об`єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на вилучене під час проведення 26.09.2024 обшуку за місцем розташування офісного приміщення відділу продажу «Атлант», який розташований на першому поверсі будинку, за адресою: Київська обл., с. Новосілки, вул. Приміська, 26 , а саме: