Ухвала

від 15.01.2025 по справі 757/42776/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погодженого прокурором третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на грошові кошти, у загальній сумі 1500 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США із наступними серійними номерами: LA83580326A, PF1954584K, KK06802853A, PF47610210I, PF19545498K, ME75485744B, ME75485748B, PF19545055K, LF27587402F, PF19545051K, ME75485753B, PF19545491K, ME75485751B, ME75485749B, ME75485752B, які вилучені під час проведення обшуку у період часу з 13 год 54 хв по 16 год 33 хв 30.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 23.04.2024 по справі № 757/18343/24-к, у квартирі АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_9 , та яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.

Вказує на те, що прокурором порушені строки подання клопотання про арешт майна, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Крім того, грошові кошти були вилучені серед особистих речей ОСОБА_7 разом з її мобільним телефоном, є її особистими заощадженнями та не мають відношення до кримінального провадження.

Також, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі посилається на ой факт, що санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає додаткову міру покарання у виді конфіскації майна, а ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. Однак, оскільки ОСОБА_9 не є працівником Одеської таможні, він не може мати влади чи службового становища для зловживання для прийняття рішень. Тобто на момент вручення підозри відсутній суб`єкт кримінального правопорушення, передбачений ст. 368 КК України.

Враховуючи, що строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання особою судового рішення, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження даної ухвали слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддіввважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002321 від 20.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

23.09.2024старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на грошові кошти, у загальній сумі 1500 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США із наступними серійними номерами: LA83580326A, PF1954584K, KK06802853A, PF47610210I, PF19545498K, ME75485744B, ME75485748B, PF19545055K, LF27587402F, PF19545051K, ME75485753B, PF19545491K, ME75485751B, ME75485749B, ME75485752B, які вилучені під час проведення обшуку у період часу з 13 год 54 хв по 16 год 33 хв 30.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 23.04.2024 по справі № 757/18343/24-к, у квартирі АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_9 , та яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року клопотання старшого слідчого задоволено.

Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом третім частини другої статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно із частиною п`ятою статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження 30.04.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням наведених вище обставин, дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання старшого слідчого про арешт майна та арешту цього майна.

Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи апеляційної скарги про належність вказаних грошових коштів ОСОБА_7 , є належним чином недоведеними, а тому такими, які не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків слідчого судді та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погодженого прокурором третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на грошові кошти, у загальній сумі 1500 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США із наступними серійними номерами: LA83580326A, PF1954584K, KK06802853A, PF47610210I, PF19545498K, ME75485744B, ME75485748B, PF19545055K, LF27587402F, PF19545051K, ME75485753B, PF19545491K, ME75485751B, ME75485749B, ME75485752B, які вилучені під час проведення обшуку у період часу з 13 год 54 хв по 16 год 33 хв 30.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 23.04.2024 по справі № 757/18343/24-к, у квартирі АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_9 , та яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/301/2025 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 757/42776/24-к

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11

Доповідач: ОСОБА_1