Постанова

від 21.01.2025 по справі 200/364/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року справа №200/364/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ та Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Галатіна О.О.), складене у повному обсязі 26 березня 2024 року, у справі № 200/364/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0270-0599 від 26.12.2023 в сумі 223 688,37 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ до Головного управління ДПС у Донецькій області про:

визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0270-0599 від 26.12.2023 в сумі 223 688,37 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0270-0599 від 26.12.2023 в сумі 223 688,37 грн. в частині суми пені в розмірі 82, 06грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що місце знаходження та здійснення його господарської діяльності є територія Селидівської міської територіальної громади, Покровського району, Донецької області, тобто територія ведення бойових дій.

Вважає, що відповідно до приписів п. 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та Порядку №225 позивач вважає, що його звільнено від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності за дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень).

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що сума пені розрахована та вказана в спірній вимозі правомірно.

Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ТОВ СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ з 14.11.2012 зареєстроване як товариство з обмеженою відповідальністю (реєстраційний номер 12761020000002643), перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Селидовській Державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Донецькій області (місце знаходження м. Селидове), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Основним видом діяльності Позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. У розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464) ТОВ СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ є платником єдиного внеску.

Станом на 30.11.2023 платник мав заборгованість з єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 Єдиний внесок, нарахований робітникам на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 223 688,37 гривень. Заборгованість виникла у період з 09.02.2023 по 30.11.2023 року згідно з наданими платником Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску: за IV квартал 2022 року розрахунок № 9304418603 від 03.02.2023; за I квартал 2023 року розрахунок № 9071467535 від 07.04.2023; за II квартал 2023 року розрахунок № 9183509554 від 25.07.2023; за III квартал 2023 року розрахунок № 9285404029 від 26.10.2023. Крім того, платником самостійно нараховано пеню відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2464 VI у сумі 82,06 грн згідно з уточнюючим Податковим розрахунком за IV квартал 2022 року № 9310731599 від 01.12.2022.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2023 № Ю-0270-0599, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску ТОВ СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ становить 223 668,37 грн, яка складається з недоїмки 223 606,31 грн та пені 82,06 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було частково сплачено заборгованість з єдиного внеску у сумі 187 440,36 гривень.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону № 2464-VI та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 2, 3, 11, 12 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з частиною 1 ст. 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

У випадках, зазначених в абзаці одинадцятому цієї частини, податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону №2464-VI вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Отже, вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, виноситься з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі Інструкція № 449), у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій, податковий орган протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають (вручають) вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за формою згідно з додатком 6 до Інструкції № 449 (для платника - юридичної особи).

Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ТОВ СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ, код за ЄДРПОУ 38301598, перебуває на обліку в Селидівській ДПІ (м. Селидове) ГУ ДПС, стан 0 - платник податків за основним місцем обліку. Станом на 30.11.2023 платник мав заборгованість з єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 Єдиний внесок, нарахований робітникам на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 223 688,37 гривень.

Заборгованість виникла у період з 09.02.2023 по 30.11.2023 року згідно з наданими платником Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Крім того, платником самостійно нараховано пені відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2464 VI у сумі 82,06 грн згідно з уточнюючим Податковим розрахунком за IV квартал 2022 року № 9310731599 від 01.12.2022.

Відповідно до п. 8 розділу VІ Інструкції № 449 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених вище положень ст. 25 Закону № 2464-VІ та розділу VІ Інструкції № 449 зумовлює висновок, що податковий орган має сформувати і надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу (недоїмки) на всю суму недоїмки, яку платник єдиного внеску має на кінець календарного місяця. У випадку збільшення суми боргу (недоїмки) загальний порядок формування вимоги не змінюється, але наступна вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Таким чином суми боргу в розмірі 223 688, 37грн., які визначені у спірній вимозі № Ю-0270-0599 з урахуванням сплачених позивачем сум в розмірі 187 440,36грн., є вірним.

Відтак, відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2023 року № Ю-0270-0599 на суму 223 688,37 грн за формою, наведеною у додатку 6 до Інструкції № 449.

Щодо пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9(22) Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Відтак нарахування пені, яка нарахована за період до 01.08.2023, в межах даного спору є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, спріна вимога підлягає скасування в частині визначення пені.

Крім того, суд зазначає наступне.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з абзацом 1 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Як встановлено судами, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ є м. Селидове.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 309 від 22.12.2022 Селидівська міська територіальна громада Донецької області входить до переліку територій можливих бойових дій з 24 лютого 2022 року (станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції).

Проте, пунктом 1.1. ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.3 ст. 1 ПК України, визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Частиною 2 ст. 8 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що відповідно до пп. 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України платники податків звільняються від передбаченої ПК України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, є необґрунтованими, оскільки єдиний внесок не є податком, а є збором та вимога, якою визначена сума боргу зі сплати єдиного внеску по своїй правовій природі не є рішенням про застосування відповідальності, а відображає суму заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску.

Пунктом 3 Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.07.2022 № 225, визначено, що у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

При цьому, згідно з ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 9-3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону; платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України звільняються від виконання обов`язків, визначених статтею 6 цього Закону.

Платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 309 від 22.12.2022 Селидівська міська територіальна громада не входить до переліку тимчасово окупованих територій України, а отже, позивач не звільняється від виконання обов`язків, визначених статтею 6 Закону № 2464-VI, та не зупиняється застосування до платника норм статей 25 і 26 Закону №2464-VI.

З наведеного вбачається, що сума боргу (недоїмки), підтверджується наданими відповідачем доказами, позивачем не оспорюються та не спростована належними та допустимими доказами, строки складання та надіслання позивачу спірної вимоги не порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апелянтом не доведено суду протиправності прийняття спірної вимоги, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СІДІАЙ АГРОТРЕЙДІНГ та Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 200/364/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.

Судді А.В. Гайдар

А.А. Блохін

І.Д.Компанієць