Постанова

від 21.01.2025 по справі 160/8346/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8346/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000228/1 від 23.11.2023 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000893.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КУТАН», Україна (Покупець) та компанією «SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERT GIDA TURIZM TASIMACILIK SAN.VE TIC. LTD. STI», Туреччина (Продавець) укладено Контракт від 23.08.2023 № 01/23-U, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити товари в асортименті, за цінами, вказаними в інвойсах. Всі ціни на товар обумовлюються в інвойсах Продавця та зазначаються в доларах США. Товар постачається на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати. Постачання товару здійснюється партіями, сформованими на підстави замовлень покупця в усній формі. Умови оплати 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах.

Позивачем 23.11.2023 було подано до митного органу електронну митну декларацію № 23UA110130024209U1 для здійснення митного оформлення партії товару відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № SAM 2023000000227 від 13.11.2023.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту в розмірі 13 000,00 доларів США.

Згідно з названою митною декларацією в адресу позивача постачається товар огірки, кількість 20 000,00 кг, вага брутто 21 500,00 кг.

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару було надано: ЗЕК від 23.08.2023 № 01/23-U; рахунок-фактура (інвойс) № SAM 2023000000227 від 13.11.2023; E-FATURA № SAM 2023000000227 від 15.11.2023; платіжна інструкція № 17 від 15.11.2023; Митна декларація країни відправлення № 23070100ЕХ00025612 від 15.11.2023; ВМД № TR07010000161890 від 15.11.2023; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 15.11.2023; сертифікат якості № А1186248 від 15.11.2023; фітосанітарний сертифікат № ЕС/TR А 5374566 від 15.11.2023.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. А саме:

- умовами зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 № 01/23-U передбачено, що умови оплати встановлюються інвойсом. Відповідно до наданого до митного контролю інвойсу від 15.11.2023 № SAM2023000000227 (переклад документу не надано), згідно даних google перекладача, фраза «mal mukabili» має переклад: «оплата проти товарів». Це означає, що оплата за товар здійснюється безпосередньо при відвантаженні без відстрочення такого платежу. Пункт 4.1 вищезазначеного контракту підтверджує, що умовами платежу є 100% передплата за товар. Декларантом документів, підтверджуючих оплату товару до митного контролю не надано.

- враховуючи відмітки у гр.17, 23 транспортного документа CMR від 01.11.2023 № б/н, згідно з якими перевезення здійснюється українським перевізником ТОВ «Трамп» у митниці є сумніви, щодо зазначених умов поставки CPT та/або в достовірності даних документу перевезення, оскільки це означає, що відправник уклав договір на перевезення з українським перевізником для доставки товару на адресу покупця.

Декларант повідомив митний орган про надання всіх належних документів, на підставі яких просив завершити митне оформлення товару.

Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA110130/2023/000228/1 від 23.11.2023, відповідно до якої вартість товару визначена за другорядним методом, а також картку відмову в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000893.

Незгода позивача з прийнятим рішеннями стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку зауваженням митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що інвойсом на поставку спірної партії товару передбачено умови поставки СРТ-Дніпро.

За умовами Інкотермс-2010, поставка CPT означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці і продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце.

Таким чином, митна вартість товару вже включає у себе вартість транспортування товару.

Умовами договору передбачена 100% передплата за товар.

На підтвердження оплати Товару позивачем було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 17 від 15.11.2023.

Апелянт звертає увагу, що названий платіжний документ не є таким, що підтверджує оплату спірної партії товару, адже містить посилання на два різні інвойси, сума проведеного платежу складає 27 000,00 дол. США.

Водночас, суд апеляційної інстанції не знаходить такі доводи підтвердженими.

З метою перевірки наданої платіжної інструкції на предмет ідентифікації зі спірною партією товару, суд апеляційної інстанції витребував у позивача інвойс SAM 20230000000226 від 13.11.2023, на який міститься посилання поруч з посиланням на інвойс SAM 20230000000227 від 13.11.2023.

Досліджений документ підтверджує, що в адресу позивача на підставі інвойсу SAM 20230000000226 від 13.11.2023 постачався товар на суму 14 000,00 дол. США.

У спірних правовідносинах товар постачався на суму 13 000,00 дол. США на підставі інвойсу SAM 20230000000227 від 13.11.2023.

Відтак, сумарна сума вартості товару за вищенаведеними інвойсами складає 27 000,00 дол. США, що дає можливість ідентифікувати платіжну інструкцію № 17 від 15.11.2023 як таку, що підтверджує оплату спірної партії товару.

Митний орган мав можливість на стадії митного оформлення товару так само витребувати у декларанта інвойс SAM 20230000000226 від 13.11.2023, на який міститься посилання в платіжному документі, та переконатися у відсутності числових розбіжностей в частині оплати за вказані партіє товару, що не було забезпечено відповідачем.

Відтак, висновки апелянта в цій частині не є обґрунтованими та доведеними.

Щодо доводів апелянта, що митна декларація країни відправлення містить інший номер рахунку, відмінний від заявленого від 15.11.2023 № SAM2023000000227, колегія суддів зазначає, що митна декларація країни відправлення не є документом, який входить до переліку документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а тому зауваження до цього документу не можуть бути покладені в основу рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Натомість, інші надані документи, подані для митного оформлення товару, не мають будь-яких розбіжностей в частині виду, ваги та ціни товару.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє «сумніви» митного органу щодо умов поставки, адже рішення суб`єкта владних повноважень має ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, а будь-які сумніви не можуть бути підставою для прийняття рішення щодо коригування митної вартості товару.

Доводи апелянта, що позивач мав подати договір на перевезення або будь-які інші транспортні документи з метою спростування таких сумніві, не є слушними, адже, як було зазначено вище, умови поставки СРТ включають в себе зобов`язання продавця по оплаті вартості транспортування товару, а тому такі витрати не підлягають додатковому доведенню з боку декларанта.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що митним органом не доведено належними та допустимими доказами не подання декларантом всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Відтак, оскаржуване рішення митного органу носить протиправний характер та підлягає скасування.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/8346/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 21 січня 2025 року року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 січня 2025 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров