Окрема думка

від 21.01.2025 по справі 280/8497/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

21 січня 2025 року Справа № 280/8497/24

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Запорізького апеляційного суду (лист від 29.08.2024 за № 01-15/1861/24) щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із визначенням розміру суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024 у розмірі - 3028,00 грн.; зобов`язати Запорізький апеляційний суд направити ОСОБА_1 та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., із відкликанням із ГУ ПФУ в Запорізькій області раніше виданої довідки № 07-37/42 від 12.04.2024.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Запорізького апеляційного суду (лист від 29.08.2024 за №01-15/1861/24) щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із визначенням розміру суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024 у розмірі - 3028,00 грн. Зобов`язано Запорізький апеляційний суд направити ОСОБА_1 та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн. В іншій частині позовної заяви відмовлено.

Суди дійшли висновку, що Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми, в той час як у Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, відповідні зміни не вносилися.

Цілком погоджуюся з висновком судів, що за приписами статті 130 Конституції України держава має забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. При цьому розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Це також підтвердив Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020(230/20).

Разом з тим, вважаю, що в контексті спірних правовідносин суди мають враховувати економічно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні, застосовуючи при цьому окремі рішення ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що Держави-учасниці Конвенції користуються досить широкою свободою розсуду під час регулювання своєї соціальної політики. Відповідно, оскільки регулювання державних видатків і доходів зазвичай передбачає розгляд політичних, економічних і соціальних питань, ЄСПЛ вважає, що органи влади Держави загалом мають кращі можливості для вибору найбільш відповідних засобів досягнення цієї мети, і поважатиме їхнє рішення, якщо воно не позбавлене розумних підстав. Ця свобода стає ще ширшою, коли питання стосуються оцінки пріоритетів щодо розподілу обмежених державних ресурсів («Куфакі та Адеді проти Греції», «Да Сільва Карвалью Ріку проти Португалії», «Хонякіна проти Грузії»).

У справі «Куфакі та Адеді проти Греції» (Koufaki and Adedy v. Greece) про зменшення винагороди, пільг, премій і пенсій державних службовців у зв`язку з економічною і фінансовою кризою, з якою зіткнулася країна, ЄСПЛ дійшов висновку, що вжиття оскаржуваних заходів було виправдане існуванням виняткової кризи, а також пропорційним, оскільки не створювало для заявника ризику життєвих труднощів, несумісних зі статтею 1 Протоколу № 1.

У справі «Савіцкас та інші проти Литви» (Savickas and Others v. Lithuania) ЄСПЛ розглянув ситуацію з виконувачами обов`язки суддів, зарплати яких були тимчасово знижені. Загалом Суд нагадав про всі принципи, сформульовані в його попередній судовій практиці та дійшов до висновку, що порушення статті 1 Протоколу № 1 до неї не було.

Особливої уваги заслуговують висновки ЄСПЛ в наведеній справі, які стосуються пропорційності скорочення.

При розгляді питання про те, чи був дотриманий належний баланс між інтересами заявників та інтересами інших осіб, Суд взяв до уваги той факт, що заходи жорсткої економії були вжиті на тлі фактичної, несподіваної бюджетної кризи в Литві.

Суд визнав вирішальним те, що скорочення заробітної плати в державному секторі не виділяло судову систему. Скорочення заробітної плати суддів є, навпаки, частиною набагато ширшої програми заходів жорсткої економії, які зачіпають заробітну плату в усьому державному секторі.

Суд також нагадав про висновок Конституційного суду Литви про те, що, попри принцип незалежності суддів, було б несправедливо ставитися до суддів як до виключення і звільняти їх від заходів жорсткої економії.

Беручи до уваги висновки Європейського суду з прав людини, в контексті спірних правовідносин, переконана у відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , адже є загальновідомим та неоспорюваним факт глибокої економічно та політичної кризи в Україні, обумовленої введенням в 2022 році воєнного стану в Україні.

Більш того, судді та судді у відставці не відносяться до незахищених чи малозабезпечених верств населення, а тому введення певних обмежувальних заходів при обрахунку суддівської винагороди в період існування глибокої економічно-політичної кризи в Державі, не створило для позивача ризику життєвих труднощів.

Вважаю, що відповідач в спірних правовідносинах правомірно відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку розміру суддівської винагороди з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3 028,00 грн).

Суддя О.В. Головко