Постанова

від 20.01.2025 по справі 320/44824/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/44824/23 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Польського Максима Вікторовича, подану від імені ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Дарницького відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернулась в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 1/Дарницький відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 2/ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати протиправними дії Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (відповідь № K-273/6/8025-23/8025/37-23 від 05 липня 2023 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про малолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;

- зобов`язати ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесенням (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів даних про дітей, групу крові і резус-фактор, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;

- визнати протиправними дії Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (відповідь № K-273/6/8025-23/8025/37-23 від 05 липня 2023 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;

- зобов`язати ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила про те, що своїми діями відповідач порушує її право та її дітей на вільне пересування, яке встановлено статтею 33 Конституції України, у тому числі право вільно залишати територію України, а також право на ім`я, в контексті про неприйнятність втручання держави у приватне та сімейне життя. Наголосила, що у своїй заяві просила забезпечити реалізацію законних прав, видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, без використання засобів Реєстру (надання згоди на обробку персональних даних, а саме - на присвоєння УНЗР, зняття біометричних даних, тобто відцифрування обличчя, підпису та відбитків пальців рук, включення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру та здійснення будь-яких маніпуляцій з тілом особи), не давали згоди на збір і обробку своїх персональних даних, категорично заборонили передачу будь-яких даних про себе до Єдиного державного демографічного реєстру, заборонили формування по відношенню до особи УНЗР (унікального номеру запису у Реєстрі), будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо, заборонили використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у посадових осіб міграційної служби відсутні правові підстави для видачі позивачеві паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія. Крім того, видачі особі паспорта громадянина України для виїзду за кордон передує її звернення до відповідного органу/підрозділу ДМС України чи уповноваженого суб`єкта із визначеними пунктом 35 Порядку № 152 документами, формування заяви-анкети та її розгляд за процедурою, передбаченою Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, однак позивач із заявою-анкетою встановленого зразка та необхідними документами у встановленому законодавством порядку до територіальних органів УДМС не зверталась, отже законодавчо встановлена процедура подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачем не була дотримана.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. На її думку, під час вирішення спору по суті судом першої інстанції помилково не враховано, що відсутність у заявників паспорту для виїзду за кордон порушує гарантії, надані державою та передбачені статтею 33 Конституції України, на свободу та вільне пересування. Вимоги заявників до міграційної служби стосувались оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без надання згоди на збір та обробку персональних даних у системі Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому, такі вимоги ґрунтуються на Конституції України, конвенційному законодавстві та безпосередньо - на дотриманні принципу невтручання держави у приватне та сімейне життя суб`єкта персональних даних. При цьому, чинним законодавством України не врегульовано питання стосовно наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, а досягнення демократичного принципу щодо невтручання у приватне та сімейне життя можливо реалізувати, застосувавши як норми прямої дії Конституції України так і норми Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V. Норми цього Положення є чинними і надають право на оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів реєстру, УНЗР та не передбачають надання обов`язкової згоди на збір та обробку персональних даних при оформленні документів, що посвідчують особу, у тому числі паспорту для виїзду за кордон.

У відзиві на апеляційну скаргу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на правильність висновків суду першої інстанції про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних, а прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року припинено.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 19 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою (вх. К-273/6/8025-23) до Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області з метою подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без надання відбитків пальців рук та внесення інформації до безконтактного електронного носія для себе та своїх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

05 липня 2023 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян» позивачу надана відповідь на звернення за № К-273/6/8025-23/8025/37-23 та роз`яснено правила і процедуру оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зазначено про відсутність можливості оформлення та видачі паспортів громадянина України та паспортів громадянина України для виїзду за кордон будь-якого іншого зразка, ніж встановленого законодавством, зокрема, без застосування електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного демографічного реєстру, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних та без внесення інформації до безконтактного електронного носія.

Не погодившись з отриманою відповіддю, позивачка звернулась до суду, оскільки вважає, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на її ім`я та дітей без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, є протиправною та такою, що порушує її права, оскільки позбавляє на отримання нею документу у тій формі, яка згідно із законодавством є прийнятною та не порушує право на невтручання в особисте життя.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

У статті 3 Закону № 5492-VI наведені наступні визначення:

1) безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб кваліфікованого електронного підпису у випадках, передбачених законом;

2) біометричні дані - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук);

3) біометричні параметри - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу;

6) ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

10) верифікація - порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Положеннями абзацу 3 частини першої статті 4 Закону № 5492-VI визначено, що єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

У зв`язку з цим, безпідставними є доводи позивача стосовно того, що відмова відповідача у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних та застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру є втручанням держави у приватне та сімейне життя, оскільки такі вимоги чітко регламентовані Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", відповідають міжнародним стандартам і мають на меті забезпечення національної безпеки, запобігання підробці документів та захист прав громадян. Застосування цих вимог є законним обмеженням, яке відповідає статті 32 Конституції України та здійснюється в інтересах суспільної безпеки і правопорядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14 липня 2016 року № 1474-VІІІ внесено зміни до Закону України № 5492-VI, які набрали чинності з 1 жовтня 2016 року.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI передбачено, що термін «безконтактний електронний носій» вживається у значенні, як імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.

В свою чергу, приписами частини першої та третьої статті 13 Закону № 5492-VI встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, це паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші визначені Законом документи містять безконтактний електронний носій.

Статтею 15 Закону № 5492-VI встановлені вимоги до бланків документів та їх форми. Зокрема, передбачено, що бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки документів, в які імплантовано безконтактний електронний носій для внесення персональних даних, біометричних даних, параметрів та іншої інформації про особу, повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного Герба України.

Згідно із статтею 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.

До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).

Зразок бланку та технічний опис паспорта громадянина України для виїзду за кордон затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» від 07 травня 2014 року № 152 на виконання вимог частини другої статті 15 і частини другої статті 22 Закону № 5492-VI.

Пунктом 4 цієї Постанови встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка, якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм.

Відповідно до пункту 12 частини першої, третьої, сьомої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься визначена частиною 1 цієї статті інформація про особу, а саме: відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення, зокрема: паспорта громадянина України для виїзду за кордон). Інформація в Реєстрі зберігається для визначених цим Законом цілей. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України.

Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються.

Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів.

Передача шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи забороняється.

Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладається на уповноважених суб`єктів, передбачених пунктом 1, 2, 4-7 частини першої статті 2 цього Закону.

Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку.

Статтею 8 Закону № 5492-VI встановлено, що внесена до Єдиного державного демографічного реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

За положеннями частини четвертої статті 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Таким чином, Законом № 5492-VI надано можливість громадянам відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, але лише до того електронного носія, який міститься у паспорті громадянина України.

Втім, ні Закон №5492-VI, ні жодний інший нормативно-правовий акт, що регулює спірні правовідносини, не надає можливості такої відмови щодо паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Навпаки, частиною четвертою статті 22 Закону № 5492-VI чітко визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.

Отже, зазначеними нормами Закону № 5492-VI визначено обов`язковість внесення відповідних даних до Реєстру при оформленні особою паспорту громадянина України для виїзду за кордон і альтернативи щодо визначення підстав для невнесення таких даних до Реєстру Закон не містить.

Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що у Дарницького відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області були відсутні правові підстави для видачі позивачу в інтересах його дітей паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містять безконтактного електронного носія, оскільки прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія з 20 грудня 2016 року припинено, а прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється лише з безконтактним електронним носієм, до якого вносяться відцифровані образ обличчя особи, підпис особи, відбитки пальців.

А відтак, видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія, без зазначених відцифрованих даних не можливо.

При цьому, Закон № 5492-VI є чинним, не визнаний не конституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Діючих альтернативних нормативних актів, які б визначали по іншому порядок видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, немає.

Така правова позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 0240/3048/18-а, від 08 грудня 2022 року у справі №380/6916/20, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню у цій справі.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення відповідачами Закону України «Про захист персональних даних», оскільки частиною п`ятою статті 6 вказаного Закону чітко визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України у порядку, встановленому законодавством.

Тобто, така обробка передбачає альтернативу: або за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, встановлених законами України.

Законом, який передбачає обробку персональних даних у цьому спорі, є Закон № 5492-VI, що здійснюється в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» від 07 травня 2014 року № 152.

Також безпідставним є посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме: суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України), виключно з огляду на його релігійні переконання, для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції про недотримання позивачем законодавчо встановленої процедури подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталась з заявою-анкетою встановленого зразка та необхідними документами у встановленому законодавством порядку до територіальних органів УДМС.

При цьому, за встановленою процедурою відповідний орган/підрозділ ДМС України чи уповноважений суб`єкт саме за результатом перевірки поданих громадянином документів або перевірки відповідної інформації приймає рішення про відмову в прийнятті документів, про оформлення паспорта для виїзду за кордон або про відмову в його оформленні.

Тому, оскільки позивачка звернулась із заявою довільної форми про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та без подання необхідних документів, їй обґрунтовано надано відповідь за Законом України «Про звернення громадян».

Слід зауважити про те, що за положенням частини другої статті 22 Закону № 5492-VI мати паспорт громадянина України для виїзду за кордон є правом, а не обов`язком громадян України, і таке право може бути реалізовано не на власний розсуд особи, а у законодавчо встановлений спосіб з дотриманням певного порядку.

З урахуванням викладеного у сукупності колегія суддів не вбачає неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Польського Максима Вікторовича, подану від імені ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Штульман І.В.