Ухвала

від 21.01.2025 по справі 465/429/25

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/429/25

2-о/465/132/25

У Х В А Л А

21.01.2025 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О. І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ),

заінтересована особа: Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (ЄДРПОУ: 33286125, місцезнаходження: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, буд.29),

про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,

в с т а н о в и в:

21 січня 2025 року до Франківського районного суду м.Львова надійшла указана заяву, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Войкове, Донецької області, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 59 років, у м. Донецьк, Донецької області, Україна.

Заява про встановлення факту смерті може бути подана до будь-якого суду України за межами тимчасово окупованої території, незалежно від місця проживання заявника (ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

Згідно з вимогами частини четвертої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В заяві заявником зазначено про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 21 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до змісту пункту 21 частини першої статті 5 закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що у згаданих справах від сплати судового збору звільняються заявники не у всіх без виключення випадках, обумовлених збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, а лише у тому разі, коли такі обставини призвели до чітко визначених законодавцем наслідків, а саме: вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, втрата документів, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Отже, законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв`язок між подією (збройна агресія, конфлікт, тимчасова окупація тощо), яка потягла дію-наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), що стало підставою для звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом в ухвалі від 28.02.2024 року по справі №759/17678/22, тощо.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , підставою звернення до суду щодо встановлення факту смерті її чоловіка є та обставина, що він помер на тимчасово окупованій території України за адресою свого постійного проживання, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті, отримання свідоцтва про смерть та, як наслідок, позбавляє заявницю можливості вступити у право на спадщину.

При цьому, заява про встановлення факту смерті не містить доводів або будь-якої інформації про те, що смерть чоловіка заявниці перебуває у причинно-наслідковому зв`язку зі збройною агресією або тимчасовою окупацією території України.

Враховуючи, що сам по собі факт смерті особи на тимчасово окупованій території не віднесений законом до обставин, які надають пільги по сплаті судового збору при зверненні до суду з метою встановлення такого факту, тому суддя дійшов висновку про відсутність підстав вважати заявницю звільненою від сплати судового збору згідно п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 складає 3028грн. На підставі зазначеного, судовий збір за подання заяви у цій справі підлягає сплаті у розмірі 605,60 грн. (3028х0,2 = 605,60).

Тому заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. або надати документи, які підтверджують звільнення заявника від сплати судового збору.

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням інформації яка міститься у документах, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України (постанова Верховного Суду від 12.05.2021 року у справі № 220/1582/20).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 759/17678/22, зазначено, що при наданні оцінки, зокрема свідоцтву про народження дитини, довідці медичного характеру як доказам, потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, алеdefactoіснує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт народження дитини.Правова оцінкадокументам,поданим заявникомна підтвердженняфакту народженняна тимчасовоокупованій територіїУкраїни,зокрема документам,виданим органамита установамисамопроголошених утворень,розташованих наокупованій територіїУкраїни,надається судомцивільної юрисдикціїв сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України.

Заявник зобов`язанийдодати дозаяви всінаявні внього докази,що підтверджуютьобставини,на якихґрунтуються йоговимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), із зазначенням щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

До матеріалів заяви додано лише документи, видані органами на непідконтрольній території України, при цьому без зазначення того, у кого перебувають оригінали.

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ч.2ст.294 ЦПК України).

У зв`язку із цим, суддя звертає увагу заявника на те, що доказами, які підтверджують факт народження / смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути: пояснення заявників, свідків; письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів; копії лікарського свідоцтва /довідки про народження / смерть; наказ командира військової частини про виключення із особового складу; дані особистого листування; дані, отримані з відкритих джерел чи соціальних мереж, які доводять факт ведення бойових дій у конкретній місцевості у певний час; акти про настання смерті.

У зв`язку із цим, для забезпечення повноти таоб`єктивності розглядузаяви, суддя пропонує заявнику, у випадку усунення недоліків заяви додати до неї всі наявні докази, які можуть бути оцінені в сукупності із документами, виданим органами та установами самопроголошених утворень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 293, 294, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

п о с т а н о в и в:

Заяву залишити без руху.

Встановити заявнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

У разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Баран О.І.