Постанова

від 20.01.2025 по справі 419/2638/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1566/25 Справа № 419/2638/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Биченко Антона Олександровича на ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Новоайдарської РВЦА, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Заявник ОСОБА_1 звернувся досуду ззаявою проперегляд заочногорішення Новоайдарськогорайонного судуЛуганської областівід 19лютого 2016року посправі №419/2638/15-цза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,третя особа Службау справахдітей НовоайдарськоїРВЦА,про позбавленнябатьківських правта встановленняопіки,яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,позбавлено батьківськихправ відносномалолітньої дитини- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,яка зареєстрованата проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ,опікуном надмалолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .Про вищезазначенерішення віндізнався 01липня 2024року зЄДРСР,належним чиномзавірену копіюсудового рішеннявін неотримував.Зазначив,що з10квітня 2015року вінвзятий наоблік яквнутрішньо переміщенаособа заадресою АДРЕСА_2 .Вважає,що судомпід часухвалення рішенняне врахованодумку дитини,не буловраховано провідсутність доказівна підтвердженняфакту невиконання нимбатьківських обов`язків.Просить поновитистрок наподання заявипро переглядзаочного рішення,скасувати заочнерішення Новоайдарськогорайонного судуЛуганської областівід 19лютого 2016року посправі №419/2638/15-ц,призначити справудо розглядув загальномупорядку.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2024 року у задоволенні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Новоайдарської РВЦА, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про переглядзаочного рішенняНовоайдарського районногосуду Луганськоїобласті від19лютого 2016року посправі №419/2638/15-ц,залишити безрозгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Биченко А.О. просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, за наступних підстав.

Відповідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 419/2638/15-ц, суд першої інстанції виходив з того, що з часувинесення судовогорішення 19лютого 2016року дочасу зверненнявідповідача ОСОБА_1 з заявоюпро переглядзаочного рішенняпройшло більшевосьми років,тому судне вбачаєпідстав дляпоновлення строкуподання заявипро переглядзаочного рішення,оскільки заявник ОСОБА_1 мав можливістьза цейстрок дізнатисяпро наявністьсудового рішеннящодо ньогоз урахуваннямтого,що судомвживались необхіднізаходи щодоповідомлення належнимчином прочас імісце розглядусправи відповідача ОСОБА_1 .Окрім того,судом враховується,що ОСОБА_1 з 19лютого 2016року нецікавився життямдитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,оскільки віншому випадкуйому повиннобути відомо,що відноснонього постановленорішення пропозбавлення батьківськихправ.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 228 ЦПК України, у редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Статтею 231 ЦПК України (у редакції 2004 року) врегульовано порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Зокрема, частинами 3 та 4 зазначеної статті передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі 214/5505/16, питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду підлягає вирішенню під час розгляду цієї заяви по суті.

Відповідно положень ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду з заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно ст. 228 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (частина друга статті 284 ЦПК України, в чинній редакції).

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України, в чинній редакції).

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України, в чинній редакції).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас, відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,третя особа Службау справахдітей НовоайдарськоїРВЦА,про позбавленнябатьківських правта встановленняопіки- задоволені.

Відповідно до розпорядження Верховного суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, у тому числі з Новоайдарського районного суду Луганської області на Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до довідки Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року цивільна справа № 419/2638/15-ц з Новоайдарського районного суду Луганської області до Тернівського міського суду Дніпропетровської області не надходила. Згідно з данними АСД Новоайдарського районного суду Луганської області будь які відомості щодо вищезазначеної справи відсутні.

Оскільки паперові матеріали судової справи № 419/2638/15-ц з Новоайдарського районного суду Луганської області до Тернівського міського суду Дніпропетровської області не передавалися, рішення суду по вказаній справі отримано судом з ЄДРСР.

Відповідно до рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 лютого 2016 року по справі № 419/2638/15-ц, яке наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Новоайдарської РВЦА, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином наявні документи є належними та достатніми для відновлення втраченого судового провадження в частині рішення, тому суд дійшов висновку про відновлення втраченого провадження в частині рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 лютого 2016 року по справі № 419/2638/15-ц.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення ОСОБА_1 посилався на те, що про існування рішення він дізнався лише з Єдиного реєстру судових рішень лише 01 липня 2024 року.

Отже, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 копії заочного рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 лютого 2016 року по справі № 419/2638/15-ц, тому, в розумінні ст. 228 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення заочного рішення), ним не пропущено десятиденний процесуальний строк з дня отримання його копії.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2016 року № 7106000436 ОСОБА_1 фактично проживає АДРЕСА_2 .

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У справі, що розглядається, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо про розгляд цієї справи у суді першої інстанції.

Викладене, на думку колегії суддів апеляційного суду, дає підстави вважати, що за наведених обставин, наявні усі підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов помилкових та передчасних висновків.

Варто також зауважити, що у відповідності до ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду позбавить ОСОБА_1 права у подальшому на апеляційне оскарження заочного рішення суду, а відтак обмежить доступ до правосуддя, що є неприпустимим.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 369, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката БиченкоАнтона Олександровичазадовольнити.

Ухвалу Тернівського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від23жовтня 2024року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: