Постанова

від 21.01.2025 по справі 234/13717/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1042/25 Справа № 234/13717/18 Суддя у 1-й інстанції - Кіблицька Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О.В.,

суддів: Космачевської Т.В., Максюта Ж.І.,

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справиза наявнимив нійматеріалами,у письмовомупровадженнім. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення і підігрів води (суддя першої інстанції Кіблицтка Д.А.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулось до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення і підігрів води, в якому просило стягнути з відповідачів на свою користь 17043,44 грн. заборгованість за теплову енергію на опалення і підігрів води.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення і підігрів води задоволено у повному обсязі.

31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 25 червня 2021 року скасовано заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2021 року та призначено справу до розгляду.

У грудні 2021 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог до 24048,17 грн.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів",враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 15.03.2022№ 8/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення і підігрів води задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" заборгованість за поставлену теплову енергію на опалення і підігрів води за період з01.10.2014 року по 30.11.2021 року в загальному розмірі24048,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" у рахунок повернення сплаченого судового збору по881грн з кожного відповідача.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без належного дослідження обставин справи.

Мотивує скаргу тим, що ОСОБА_1 не є ані власником, ані співвласником, не проживає та не користується квартирою з 8 річного віку, вихованням відповідача займався батько та бабуся через не належне виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків.

Наголошує на тому, що право власності на квартиру у АДРЕСА_1 , зареєстровано за власником ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 13.02.1999 року.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року скасувати в частині стягнення з нього заборгованості.

Від представника позивача ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Від ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно дочастини 1ст.368ЦПК Українисправа розглядаєтьсясудом апеляційноїінстанції заправилами,встановленими длярозгляду справив порядкуспрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно ч.1ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 24048,17 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 =90840), а тому справа підлягаєрозглядувпорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першоїінстанції встановлено,що позивач ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є юридичною особою, діє на підставі Статуту. Основним видом діяльності підприємства є діяльність з виробництва, постачання та транспортування тепло- та електричної енергії.

Відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг, які надає позивач, а саме, за поставлену теплову енергію і гаряче водопостачання.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за період з 01.10.2014р по 01.02.2018р за особовим рахунком № НОМЕР_1 , закріпленим за ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , по оплаті за поставлену теплову енергію на опалення і підігрів води числиться заборгованість в загальній сумі 17046,44грн.

Представником позивачабуло поданозаяву прозбільшення позовнихвимог,обґрунтовуючи цезбільшенням періодуутворення боргуа самез 01.01.2014року по30.11.2021року,а томупросить стягнутизаборгованість всумі 24048,17грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, з того, що у відповідачів наявна заборгованість за поставлену теплову енергію на опалення і підігрів води.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першоюстатті 4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюютьсяЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується наКонституції Україниі складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цьогоЗакону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"визначено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ч. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року N 630(далі - Правила N 630) централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п.п.18, 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженихПостановою КМУ від 21.07.2005р за №630розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. п. 3,4 ч. 2Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії -теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно п. 5ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Положеннями п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Статтеюст.67 ЖК Українипередбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не приймає до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наявної в матеріалах справи довідки, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 з 30.03.1999 року (а.с.6).

Згідно наданого позивачем розрахунку,заборгованість за надані послуги у відповідачів за період 01.01.2014 року по 30.11.2021 року з урахуванням сплаченого боргу за опалення в квітні-червні 2021 року складає 24048,17 грн., нарахування за опалення здійснюється за кількістю фактично зареєстрованих осіб у квартирі.

Колегія суддів вважає,що відповідачем належним чином вказана заборгованість не спростована, крім того, він її взагалі не заперечував та не доведено належними та допустимими доказами свого не проживання в ній, будь-якого Акту, що відповідач не проживає в ній певний час суду не надано.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України не втратив право користування жилим приміщенням внаслідок своєї відсутності та відповідно до ст. 109 Житлового кодексу України не виселений з квартири. Тобто, зазначений відповідач, маючи права на користування квартирою АДРЕСА_2 має й обов`язки по її утриманню та сплаті комунальних послуг, в тому числі й боргу за опалення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати надані позивачем послуги, оскільки фактично зареєстрований у даній квартирі і дана обставина не спростована, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Надані відповідачем докази стосовно того, що він проживає у м. Києві не спростовуються висновків суду першої інстанції щодо обов`язку сплачувати комунальні послуги.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись ст.ст. 374,375,381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від22травня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта