Постанова

від 20.01.2025 по справі 560/5745/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5745/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

20 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідача), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а саме за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні - за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період прострочки, а саме з 31 травня 2017 по 19.03.2024.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 11.07.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.06.2017 по 18.07.2022 становить 309786,78 гривень, а за період з 19.07.2022 по 20.01.2023 - 47223,54 гривень, що разом становитиме 357010,32 гривень. Ця сума (357010,32 гривень), на думку суду, є співмірною з сумою розрахованої судом за затримку виплати при звільненні позивача - 630662,76 грн за період з 01.06.2017 по 19.03.2024 (2484 дні), адже складає 56,61% (357010,32/ 630662,76 х 100%) від суми розрахованої без обмеження строку визначеного ст.117 КЗпП України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено істотність частки коштів, які не було виплачено позивачу на виконання рішення суду у справі 560/8172/23 та яка розраховується у співвідношенні до суми середнього заробітку за весь час затримки з 31.05.2017 по 19.03.2024, та становить 06 %.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 31 травня 2017 року за №128 (по стройовій частині) старшину ОСОБА_1 , інструктора (стрільця) 2-го штурмового відділення взводу спеціального призначення патрульної роти в/ч НОМЕР_1 , звільненого відповідно до пункту «ї» частини 8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу частини.

На виконання рішення суду по справі №560/8172/23 відповідач 19.03.2024 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30 листопада 2011 року по 31 травня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), в розмірі 42399,45 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Оскільки Законом № 2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116-117 Кодексу законів про працю України.

Наведене відповідає правовій позиції щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16 та від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.

При цьому, статтею 117 КЗпП у редакції Закону 2352-ІХ від 01 липня 2022 року у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції враховував, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як встановлено судом першої інстанції, період затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2017 по 18.07.2022, становить 1874 дні. При цьому, позивачу належало до виплати при звільненні 65116,76 гривень, з яких на виконання рішення суду у справі №560/8172/23 виплачено 42399,45 гривень.

Частка коштів, яка не була вчасно виплачена позивачу згідно доказів наданих до суду становить 65,11% (42399,45 / 65116,76 х 100%).

Тобто, сума заборгованості, визначеної відповідно до ст.117 КЗпП України, становитиме: 253,89 гривень (середньоденна зарплата) х 65,11% (частка заборгованості) х 1874 (дні затримки по 18.07.2022) = 309786,78 гривні, враховуючи принципи пропорційності та співмірності сформований Верховним Судом у вищевказаних справах.

При цьому, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.07.2022 по 20.01.2023, який за 186 календарних днів (6 місяців), становитиме 186 (днів) х 253,89 грн (середньоденний заробіток) = 47223,54 гривень.

Отже, щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.06.2017 по 18.07.2022 у розмірі 309786,78 гривень, а за період з 19.07.2022 по 20.01.2023 у розмірі 47223,54 гривень, що разом становитиме 357010,32 гривень. Ця сума (357010,32 гривень), на думку колегії суддів, є співмірною з сумою розрахованої судом за затримку виплати при звільненні позивача - 630662,76 грн за період з 01.06.2017 по 19.03.2024 (2484 дні), адже складає 56,61% (357010,32/ 630662,76 х 100%) від суми розрахованої без обмеження строку визначеного ст.117 КЗпП України.

Доводи відповідача з посиланням на різні практики судів касаційної інстанції щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, при цьому приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 листопада 2023 року справі №380/19103/22 та інших, зокрема у постановах від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, відступаючи від попередніх позицій Верховного Суду щодо можливості зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення після 19.07.2022, зазначила, необхідно враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції невірно визначено істотність частки коштів, які не було виплачено позивачу на виконання рішення суду у справі 560/8172/23 та яка розраховується у співвідношенні до суми середнього заробітку за весь час затримки з 31.05.2017 по 19.03.2024, та становить 06 %.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.