Постанова

від 15.01.2025 по справі 240/14482/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14482/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

15 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання: Човган А. В.,

представника позивача: Отрох А.В.

представника відповідача: Мазур О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вівад 09" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівад 09" (далі ТОВ "Вівад 09") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0107960712 від 01.05.2024.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року позов задоволено:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0107960712 від 01.05.2024.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що платник не надав усіх документів, які є достатніми для реєстрації податкової накладної.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вівад 09» щодо дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 18.04.2023 № 32/23 та від 25.11.2021 № 1/11/2021 (акт перевірки від 10.04.2024 № 7949/06-30-07-12/36311007).

Перевіркою встановлено порушення:

-пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 18.04.2023 №32/23, укладеному з нерезидентом Компанією «К-М-К s.r.o.» (Словаччина), а саме-порушено строки, встановлені Національним банком України по граничному терміну надходження імпортної частини товар на суму 181000,00 євро у строки, встановлені Національним банком України, не надійшов.

Під час перевірки позивачем не було надано документи, що свідчать про звернення до судових органів, міжнародного комерційного арбітражу з позовними заявами про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента. Позивач не отримував у Центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, висновок щодо продовження граничних строків розрахунків, за окремими операціями з експорту та/або імпорту товарів, встановлених Національним банком України;

-пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 25.11.2021 №1/11/2021, укладеному з нерезидентом «NPT Spolka (Польща), а саме: порушено строки, встановлені Національним банком України по граничному терміну надходження імпортної частини товар на суму 473799,06 євро у строки, встановлені Національним банком України, не надійшов.

При цьому, при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 25.11.2021 №1/11/2021 призупинено нарахування пені в межах дії сертифікатів Рівненської Торгово-промислової палати.

Не погодившись з такими висновками, ТОВ «Вівад 09» подало на адресу ГУ ДПС у Житомирській області заперечення (вих. № 228 від 23.04.2024) на Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 7949/06-30-07-12/36311007 від 10.04.202.

03.05.2024 Товариством отримано податкове повідомлення-рішення від 01.05.2024 № 0107960712, яким на підставі п.п.54.3.3. п.54.3. ст.54 ПК України та п.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» до позивача застосовано суму пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1816298,53 грн.

Підставою нарахування пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях є операції по Контракту від 18.04.2023 укладеного з нерезидентомКомпанією К-М-К s.r.o., Словаччина, товар на суму 181000,00 євро, що еквівалентно 7174058,63 грн, не надійшов, що порушує строки, встановлені Національним банком України.

ТОВ «Вівад 09» подало до ДПС України скаргу від 16.05.2024 №278 на податкове повідомлення-рішення від 01.05.2024 № 0107960712, долучивши до скарги копію сертифікату Рівненської Торгово-промислової палати від 15.05.2024 № 5600-24-0990, однак рішенням від 12.07.2024 № 21419/6/99-00-06-01-02-06 скарга залишена без задоволення.

В подальшому, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (далі Закон №2473-VIII), який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону №2473-VIII визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, за змістом частини першої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно із вимогами частини третьої статті 13 вказаного Закону, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Водночас, частиною шостою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Правління Національного банку України (далі НБУ) затвердило постановою від 02 січня 2019 року №5 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі Положення №5).

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

В свою чергу, пункт 23 розділу ІІ Положення №5 передбачає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Між тим, 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: «142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року-цифри 120 замінено цифрами 180 (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року120 календарних днів, з 07 липня 2022 року180 календарних днів. При цьому, змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

З матеріалів справи з`ясовано, що 18.04.2023 між ТОВ «Вівад 09» (Покупець) і Компанією К-М-К, s.r.o., Словаччина (Продавець) укладено Контракт № 32/23, предметом якого згідно з розділом 1 є купівля-продаж круглих лісоматеріалів, порода дуб звичайний (quercus robur), код товару 4403910000. Країна походження лісоматеріалів, та рік походження зазначаються безпосередньо у рахунку-фактурі (інвойс) на умовах FCA Требишів Slovakia (ІНКОТЕРМС 2020). Валюта контракту євро (пункт 2 параграфа 2). Покупець проводить оплату за товар після отримання від Продавця по факсу або електронною поштою рахунок-фактури (інвойс), протягом чотирнадцяти (14) днів (пункт 1 параграфа 4). Товар поставляється транспортом Покупця або Продавця за домовленістю сторін (пункт 1 параграфа 3). Товар за Контрактом поставляється Покупцю партіями в кількості і в терміни узгоджені Сторонами (пункт 3 параграфа 3). Продавець повідомляє Покупця про готовність до відвантаження Товару за п`ять днів (пункт 6 параграфа 3). При появі обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якої зі Сторін зобов`язань за Контрактом, а саме пожежі, стихійні лиха, військові операції будь-якого характеру, блокади, інші незалежні від Сторін обставини, поставка переноситься щодо часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо обставини триватимуть більше трьох місяців, то кожна зі Сторін має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань за Контрактом. Належним доказом наявності зазначених обставин служитимуть довідки, видані Торгово-промисловою палатою країни продавця або Покупця (параграф 7).

28.09.2023 ТОВ «Вівад 09» (Покупець) і Компанія К-М-К, s.r.o. уклали Додаток до Контракту № 32/23 від 18.04.2023, яким параграф 1 виклали в такій редакції: "Продавець продає і Покупець купує: - Круглі лісоматеріали, порода - дуб звичайний (quercus robur), код товару 4403910000. Країна походження лісоматеріалів, та рік походження зазначаються безпосередньо у Рахунку-фактурі (інвойс), далі «Товар», на умовах FCA Острава Czech Republic (ІНКОТЕРМС 2020).

На виконання умов контракту № 32/23 від 18.04.2023 ТОВ «Вівад 09» перерахувало кошти Компанії К-М-К s.r.o. у таких розмірах:

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 3 від 15.05.2023 - 6000,00 євро;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 4 від 19.05.2023 - 5000,00 євро;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 5 від 24.05.2023 - 60000,00 євро;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 6 від 31.05.2023 - 3000,00 євро;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 7 від 15.06.2023 - 15000,00 євро;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 8 від 12.07.2023 - 50000,00 євро;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 9 від 02.08.2023 - 29000,00 євро;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 10 від 26.09.2023 - 32000,00 євро.

07.12.2023 Компанія К-М-К s.r.o. повернула ТОВ «Вівад 09» грошові кошти в сумі 19000,00 євро.

Листами від 01.11.2023 та від 28.12.2023 Компанія К-М-К s.r.o. повідомила ТОВ «Вівад 09», що відповідно до контракту №32/23 від 18.04.2023 товар загальним об`ємом 1192 м3 може бути відвантажений у м. Острава Чеської республіки.

Як стверджує позивач, внаслідок виникнення та дії обставин непереборної сили блокади міжнародних автомобільних пунктів пропуску суб`єкти господарювання були позбавлені можливості виконання умов зовнішньоекономічного договору.

Листом від 19.03.2024 № 140 ТОВ «Вівад 09» повідомило ГУ ДПС у Житомирській області про те, що триває робота над підготовкою документів які підтверджують неможливість ввезення Товару придбаного за Контрактом № 32/23 від 18.04.2023 на територію України через форс-мажорні обставини - блокаду протестувальниками кордонів (пунктів міжнародного пропуску вантажних автомобілів).

З метою підтвердження існування таких обставин представник ТОВ «Вівад 09» звертався з адвокатськими запитами в Державну прикордонну служби України, Державну митну службу України, які листами від 29.02.2024 № 02/3/13349-24-вих та від 08.03.2024 № 17/17-01/8.19/135 відповідно інформували, що підтвердження таких фактів знаходиться поза межами їх компетенції.

Відповіді на адвокатський запит від 27.03.2024 № 175 від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України позивачем до матеріалів справи не долучено.

Сертифікатом Рівненської Торгово-промислової палати від 15.05.2024 № 5600-24-0990 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчено існування протягом періоду від 06.11.2023 до 22.04.2024 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): блокад, що виразилось у блокуваннях протестувальниками пунктів міжнародних пропусків через кордони України, які призвели до ускладнення та до перекриття руху, накопичення черг вантажного автотранспорту на митних пропускних пунктах у напрямку пунктів пропуску як на в`їзд до Польщі, Словаччини, так і на виїзд, а також до порушень транспортних логістичних шляхів для доставки товарів в Україну та за кордон в країни ЄС. Внаслідок чого Покупець, маючи власний автомобільний транспорт, придатний для перевезення даного виду Товару, не зміг вчасно, з дотриманням строків, отримати та доставити в Україну Товар, що призвело до неможливості виконання зобов`язань за Контрактом.

Копію сертифікату Рівненської Торгово-промислової палати від 15.05.2024 № 5600-24-0990 ТОВ «Вівад 09» додано до скарги, яку подано до ДПС України скаргу від 16.05.2024 №278 на податкове повідомлення-рішення від 01.05.2024 № 0107960712, однак скарга залишена без задоволення.

Вирішуючи питання щодо того, які саме обставини слід розглядати як форс-мажорні (обставини непереборної сили), а також щодо документів та доказів, які підтверджують їх настання та припинення, та органу, уповноваженого на таке засвідчення, колегія суддів виходить із наступного.

Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові від 21 липня 2021 року (справа №912/3323/20) Верховний Суд зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Отже, враховуючи визначення, наведене у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», суд касаційної інстанції погоджується із доводом позивача, що введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічні за змістом висновки висловлювались Верховним Судом і в постановах від 21 вересня 2022 року у справі №911/589/21, від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Як вбачається зі змісту Сертифікату від 15.05.2024 № 5600-24-0990 ТОВ «Вівад 09» про форс-мажорні обставини, останній виданий ТОВ «Вівад 09» щодо обов`язку (зобов`язання) отримання на умовах Контракту №32/23 від 18.04.2024 узгоджених партій Товару - круглих лісоматеріалів, порода - дуб звичайний (quercus robur), код товару 4403910000, які були оплачені відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 3 від 15.05.2023, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 4 від 19.05.2023, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 5 від 24.05.2023, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 6 від 31.05.2023, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 7 від 15.06.2023, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 8 від 12.07.2023, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 9 від 02.08.2023, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 10 від 26.09.2023 у встановлені терміни: до 10.11.2023, 14.11.2023, 19.11.2023, 26.11.2023, 11.12.2023, 07.01.2024, 28.01.2024, 23.03.2024.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, сертифікат від 15.05.2024 № 5600-24-0990 безпосередньо стосується виконання умов контракту, за невиконання якого ТОВ "Вівад 09" нараховано пеню за порушення п. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Верховний Суд у Постанові від 06.09.2023 у справі № 910/6234/22 вказав, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що події, які відбулись внаслідок форс-мажорних обставин та які призвели до порушення граничних строків проведення розрахунків, виключають юридичну відповідальність ТОВ «Вівад 09» за статтями ст. 54, 112 ПК України.

Варто звернути увагу і на те, що відповідно до пункту 21 розділу II Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» № 5 від 02.01.2019 (далі Постанова № 5) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

Отже, станом на сьогодні існують дві норми, закріплені актами одного і того самого органу та мають однакову юридичну силу, що встановлюють різні строки.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 КАС України одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Норми про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням закріплено у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, якими визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У рішенні у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 43) ЄСПЛ чітко зазначив, що Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов`язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).

Частиною 1 статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАСУ, суд застосовує принцип Верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду зазначеному у п.63 постанови від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23, у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб`єкта приватного права.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області не дотрималося критеріїв обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, що свідчить про протиправність такого рішення та необхідність його скасування.

Ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що за з`ясованих та встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 січня 2025 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.