Постанова

від 20.01.2025 по справі 560/71/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/71/24

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

20 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки з 25 вересня 2018 року по 02 грудня 2023 року виплати при звільненні доплати за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 % від посадового окладу за період з 16 травня 2016 року по 04 березня 2018 року;

стягнути з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середній заробіток в розмірі 32707,26 грн (тридцять дві тисячі сімсот сім гривень 26 коп.), за час затримки з 25 вересня 2018 року по 02 грудня 2023 року виплати при звільненні доплати за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 % від посадового окладу за період з 16 травня 2016 року по 04 березня 2018 року з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки з 25 вересня 2018 року по 16 грудня 2023 року часткової виплати при звільненні індексац3ії грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно;

стягнути з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середній заробіток в розмірі 8839,95 грн (вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять гривень 95 коп.) за час затримки з 25 вересня 2018 року по 16 грудня 2023 року часткової виплати при звільненні індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день звільнення (24.09.2018) відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні. Тому з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, згідно з витягом з наказу Департаменту захисту економіки від 12.09.2018 №225о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 24.09.2018.

Відповідно до довідки Управління захисту економіки в Хмельницькій області позивач 24.09.2018 звільнений зі служби в поліції та у день звільнення перебував на робочому місці.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №560/11936/23 зобов`язано ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 16 травня 2016 року по 04 березня 2018 року.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 02.12.2023 виплатив позивачу кошти в сумі 5568,12 грн, що підтверджується банківською випискою, платіжною інструкцією №41 від 01.12.2023.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №560/15214/23 зобов`язано ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 16.12.2023 виплатив позивачу вказані кошти в сумі 1488,23 грн, що підтверджується банківською випискою, платіжною інструкцією №126 від 15.12.2023.

Позивач, вважаючи порушеними його права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів лише частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - "Закон №2352-ІХ") у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.

Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.

Проте, період починаючи з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями, тобто до 18 січня 2023 року.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23.

Колегія суддів звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.

У п.77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц також зазначено, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути розрахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

У даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Так, позивача звільнено зі служби 24.09.2018 та у день звільнення він перебував на робочому місці.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. Тому строк затримки по виплаті слід рахувати з 25.09.2018, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення вказаних виплат.

Також слід врахувати, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що середньоденний заробіток позивача складає 420,97 гривень.

Враховуючи зазначене, середній заробіток за час затримки в період з 25.09.2018 по 02 грудня 2023 року виплати при звільненні доплати за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу, обчислений відповідно до Порядку №1 такий підлягає стягненню з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції від 25.07.2018 року), становить 797 738,15 грн. (середньоденне грошове забезпечення 420,97 грн. х 1895 календарних днів).

При цьому, середній заробіток за час затримки в період з 25 вересня 2018 року по 16 грудня 2023 року часткової виплати при звільненні індексації грошового забезпечення, обчислений відповідно до Порядку № 100, та який підлягає стягненню з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції від 25.07.2018 року), становить 803 631,73 грн. (середньоденне грошове забезпечення 420,97 грн. х 1909 календарних днів).

Необхідно зазначити, що загальний розмір усіх належних позивачу при звільненні виплат становить 135 967,97 грн., з яких:

- нараховане за вересень 2018 року грошове забезпечення в сумі 5 135,31 грн. та після утримання законодавчо встановлених податків і зборів виплачене 27 вересня 2018 року;

- нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 121 940,00 грн. та після утримання законодавчо встановлених податків і зборів виплачена 30 жовтня 2018 року;

- нарахована доплата за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу за період з 16 травня 2016 року по 04 березня 2018 року в сумі 5 568,12 грн. та після утримання законодавчо встановлених податків і зборів виплачена 02 грудня 2023 року;

- нарахована часткова компенсація індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року включно в сумі 1 488,23 грн. та після утримання законодавчо встановлених податків і зборів виплачена 16 грудня 2023 року;

- нарахована, проте невиплачена позивачу часткова компенсація індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року включно в сумі 1836,31 грн., з урахуванням законодавчо встановлених податків і зборів.

Тобто, недоплачена позивачу при звільненні доплата за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу в розмірі 5 568,12 грн. складає 4,1% від загальної суми належної йому при звільненні, а часткова виплата індексації грошового забезпечення в розмірі 1 488,23 грн. складає 1,1%.

За таких обставин, виходячи з принципу пропорційності, враховуючи висновки, що містяться у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, на які посилався апелянт, належним і достатнім способом захисту порушених його прав буде стягнення з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32 707,26 грн. (4,1% від 797 738,15 грн.) за час затримки з 25 вересня 2018 року по 02 грудня 2023 року виплати позивачу при звільненні доплати за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% від посадового окладу, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів та у розмірі 8 839,95 грн. (1,1% від 803 631,73 грн.) за час затримки з 25 вересня 2018 року по 16 грудня 2023 року часткової виплати йому при звільненні індексації грошового забезпечення, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Водночас, колегія суддів враховує, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №560/1921/24, яке набрало законної сили 14.05.2024, стягнуто з ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 843 (десять тисяч вісімсот сорок три) грн 35 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Слід також зазначити, що зі змісту рішення суду у справі №560/1921/24 вбачається, що при визначенні позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні враховано суми, виплачені на виконання рішень суду у справах №560/11936/23 (5568,12 грн) та №560/15214/23 (3324,54 грн, у тому числі 1488,23 грн - виплачена 16.12.2023 та 1836,31 грн - у січні 2024 року).

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Так, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток в розмірі 41547,21 грн., а відтак, з урахування суми, яка присуджена за рішенням суду у справі №560/1921/24, колегія суддів приходить до висновку, що розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який необхідно стягнути з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача, становить 30703,86 грн. ( 41547,21-10843,35).

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанцій про відсутність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку є необґрунтованими і такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки з 25 вересня 2018 року по 02 грудня 2023 року виплати при звільненні доплати за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 % від посадового окладу за період з 16 травня 2016 року по 04 березня 2018 року, а також за час затримки з 25 вересня 2018 року по 16 грудня 2023 року часткової виплати при звільненні індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 30703 (тридцять тисяч сімсот три) грн 86 коп. за час затримки з 25 вересня 2018 року по 02 грудня 2023 року виплати при звільненні доплати за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 % від посадового окладу за період з 16 травня 2016 року по 04 березня 2018 року, а також за час затримки з 25 вересня 2018 року по 16 грудня 2023 року часткової виплати при звільненні індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.