Постанова

від 21.01.2025 по справі 600/5091/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5091/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

21 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Віктор-Ком Імпекс» до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні товарів,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Віктор-Ком Імпекс» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні товарів.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023 р., №UА 408000/2023/000149/2 від 26.04.2023 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000538 від 18.04.2023 р., №408020/2023/000577 від 26.04.2023 р.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 3602,41 грн згідно квитанції №301 від 20.07.2023 р., судовий збір у розмірі 2147,20 грн згідно квитанції № 400 від 11.08.2023 року, витрати, пов`язані з розглядом справи (залученням перекладача) в сумі 3000 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000 гривень.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2023 р. між SEREROM SRL (продавець) та ПП "Віктор-Ком Імпекс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №187 (реєстраційний номер №1694/15.03.2023р.). Предметом вказаного договору є купівля-продаж продуктів, включаючи сіль, в асортименті, кількості, стандартах якості, упаковці тощо, що поставляються на умовах FCA Campia Turzii, Румунія. Згідно п.8.5 Договору документи, що додаються до доставки товару: рахунок-фактура, CRM, митна декларація, сертифікат якості, сертифікат походження. Відповідно до Додатків №1 - №4 до Договору купівлі-продажу №187/15.03.2023 сторони домовились про купівлю-продаж солі в асортименті та по ціні в євро, зазначених в додатках.

На виконання укладеного контракту №187 продавцем складено інвойс: №517 від 12.04.2023 р. на оплату за товар: індустріальна сіль 0-4 мм в біг-бегах за тонну, на суму 2040 євро; №545 від 24.04.2023 р. на оплату за товар: сіль кам`яна для тварин 0-3 мм в біг бегах за тонну, на суму 2040 євро та сіль екстра дрібна нейодована перекристалізована на суму 3360 євро.

13.04.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" на виконання укладеного контракту №187 від 15.03.2023 р. було сплачено кошти в розмірі 6071,40 євро згідно платіжної інструкції №194JBKLN4 та в сумі 5400 євро згідно платіжної інструкції №201JBKLN4.

17.04.2023 р. позивач, подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №23UA408020025950U8, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль для промислового використання 0-4 мм розфасована в біг беги 23400 кг була визначена за ціною договору (контракту), разом з товаросупровідними документами: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1253 від 13.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 517 від 12.04.2023; пакувальний лист б/н від 14.04.2023; автотранспортна накладна від 14.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 13.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 13.04.2023 №23ROCJ1800E0036452; документи на перевезення, довідка про транспортно-експедиторські витрати від 13.04.2023 р. ТОВ «ГС-ТРАНС», рахунок-фактору №8 від 13.04.2023 р.; сертифікат відповідності товару №241/13.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152342.

За результатами розгляду митної декларації №23UA408020025950U8 від 17.04.2023 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості товару 1 за МД №UA408060/2023/152 від 11.03.2023 р. «Сіль кам`яна технічна 0-4 мм, 116000 кг. Вагон 61821955, 63030225 Країна виробництво: ROВироник SC SEREROM SRL.», рівень митної вартості 0,2367 Євро/кг.

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000538 від 18.04.2023 року.

З метою пропуску товару позивачем через свого декларанта було подано для митного оформлення нову ВМД № 23UА408020026068U3, вказавши у графах 12, 45 митну вартість, визначену посадовими особами відповідача.

25.04.2023 р. позивач, подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №23UA408020027659U5, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль кам`яна. Розфасована в Біг-Бегах. 23300 кг була визначена за ціною договору (контракту), разом з товаросупровідними документами: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1309 від 25.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 545 від 24.04.2023; пакувальний лист б/н від 25.04.2023; автотранспортна накладна від 25.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 25.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 25.04.2023 №23ROCJ1800E0039349; декларація про відповідність №354/5.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152345.

За результатами розгляду митної декларації №23UA408020027659U5 від 25.04.2023 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА 408000/2023/000149/2 від 26.04.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості товару 1 за МД №UA305130/2023/10844 від 25.04.2023 р. «Сіль для промислового використання, непридатна для мсоживання людьми хлорид натрію у вигляді кристалічного порошку білого кольору 0-4 мм, в біг-бегах 23175 кг, рівень митної вартості 0,228 Євро/кг.

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000577 від 26.04.2023 року.

З метою пропуску товару позивачем через свого декларанта було подано для митного оформлення нову ВМД № 23UА408020027768U8, вказавши у графах 12, 45 митну вартість, визначену посадовими особами відповідача.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.02.2023 №00000/1226/Ж10/24-13-24-04 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом ч.ч. 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

В силу ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, варто врахувати, що відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України. Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 №187 «ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи», при цьому і платіжного доручення ні рахунку-фактури до митного оформлення не надано, судом встановлено, що разом з митною декларацією №23UA408020025950U8, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль для промислового використання 0-4 мм розфасована в біг беги 23400 кг позивач надав митному органу товаросупровідні документи: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1253 від 13.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 517 від 12.04.2023; пакувальний лист б/н від 14.04.2023; автотранспортна накладна від 14.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 13.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 13.04.2023 №23ROCJ1800E0036452; документи на перевезення, довідка про транспортно-експедиторські витрати від 13.04.2023 р. ТОВ «ГС-ТРАНС», рахунок-фактору №8 від 13.04.2023 р.; сертифікат відповідності товару №241/13.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152342.

Також, матеріали справи містять інвойс: №517 від 12.04.2023 р. на оплату за товар: індустріальна сіль 0-4 мм в біг-бегах за тонну, на суму 2040 євро; №545 від 24.04.2023 р. на оплату за товар: сіль кам`яна для тварин 0-3 мм в біг бегах за тонну, на суму 2040 євро та сіль екстра дрібна нейодована перекристалізована на суму 3360 євро.

13.04.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" на виконання укладеного контракту №187 від 15.03.2023 р. було сплачено кошти в розмірі 6071,40 євро згідно платіжної інструкції №194JBKLN4 та в сумі 5400 євро згідно платіжної інструкції №201JBKLN4.

Таким чином, позивач надав митним органу належні підтверджуючі документи щодо обсягів та оплати товару, вказаного у митній декларації №23UA408020025950U8.

Щодо доводів митного органу, що при митному оформленні митних декларацій, позивачем подано банківський документ (про оплату товару) від 25.04.2023 №201JBKLN4 на суму 5400 євро, у гр. призначення платежу зазначено лише контракт від 15.03.2023 №187, без зазначення реквізитів/інвойсу, у зв`язку з чим на думку відповідача неможливо перевірити та розмежувати оплати даних окремих партій товару, судом враховано, що у вказаному платіжному документі у графі призначення платежу зазначено контракт №187 від 15.03.2023 (CNTR N187 DD 15/03/2023), що в свою чергу відповідає номеру контракту укладеному між Позивачем та компанією "SAREROM", а також Додаткам до вказаного контракту.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону). Частиною першою ст. 14 цього Закону суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до договору купівлі-продажу №187/15.03.2023 р. загальна вартість контракту складається з вартості кожної поставки. Ціна в розбивці за асортиментами товарів є зазначена в додатках до цього договору. Валюта платежу та договору євро. Вартість контракту 1000000,00 євро (розділ 5 договору).

Ціна буде сплачена Покупцем Продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи (п. 6.1 Договору).

Банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі №809/322/17, 17.07.2019 у справі № 809/827/17, 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, який в силу частини п`ятої етапі 242 КАС України має бути врахований судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Тобто, митний орган може витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Варто врахувати, що вартість, тип продукції, вага та місце походження визначені у контракті, відповідають інформації зазначеній у долучених до матеріалів справи інвойсах та інших документів, а отже контролюючим органом безпідставно не враховано платіжний документ від 25.04.2023 р. №201JBKLN4, як такий, що підтверджує факт оплати товару та ціну імпортованого товару.

Також, сума платіжного документу від 25.04.2023 №201JBKLN4 (5400 євро) повністю відповідає сумі передплати (5400 євро) визначеній у рахунку-проформі №545 від 24.04.2023 р.

Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови

Щодо доводів митного органу про невідповідності зазначених сум у складених інвойсах від 13.04.2023 № FESAR 1253 та від 25.04.2023 № FESAR 1309 судом встановлено, що відповідно до Інвойсу 1253 вартість товару в кількості 23400 кг. становить 1989 євро, що відповідає всім доданим документам. Дана сума у євро в переведенні на румунські леї на дату складання Інвойсу становить 9821,88 RON, а у митній декларації країни відправлення зазначена статистична вартість у румунській валюті леях, яка становить 9792,20 RON. Зазначено також курс валют по відношенню румунської леї до євро.

Згідно Інвойсу 1309 вартість товару в кількості 23300 кг. становить 1980,50 євро, що відповідає всім доданим документам. Дана сума у євро в переведенні на румунські леї на дату складання Інвойсу становить 9762,48 RON, а у митній декларації країни відправлення зазначена статистична вартість у румунській валюті леях, яка становить 9750,40 RON. Зазначено також курс валют по відношенню румунської леї до євро.

При заповненні митних декларацій суб`єкт повинен вибрати та проставити в зазначеній декларації середню статистичну вартість, що власне і було зроблено, а тому суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно, не врахував при цьому курсову різницю. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням позивачем ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем.

Курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосуванням декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, тим більше не може впливати на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

Таким чином, митним органом не підтверджено невідповідність зазначених сум у складених інвойсах.

Також митний орган в оскаржуваному рішенні №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023 року вказує про невідповідність у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.04.2023 №8, а саме зазначення, що експедиційні послуги по маршруту м. Кампія Турзій (Румунія) - Чернівці складають 25000 грн. При цьому, у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 13.04.2023 №2 заявлено, що вартість транспортно-експедиційних витрат від м. Кампія Турзій (Румунія) до місця перетину кордону пп Дяково складає 20000 грн. Експедитор надає послуги по всій протяжності маршруту. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 25.05.2012 р. №599. Стосовно зазначених доводів суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на перевезення, було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 13.04.2023 р. та рахунком №8 від 13.04.2023 р. на суму 25000 грн. Перелічені документи пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача. Крім того, матеріали справи містять платіжну інструкцію №290 від 21.04.2023 р. про сплату позивачем на рахунок ТОВ «ГС-ТРАНС» 50000 грн за міжнародні транспортні послуги за маршрутом м. Кампія Турзій (Румунія) Чернівці (Україна) згідно рахунків від 13.04.2023 року.

Згідно з розділом III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі - Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на мигну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Варто зазначити, що положення Правил № 599 не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

В свою чергу МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем довідки про транспортно-експедиторські витрати та рахунки є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14, де вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З зазначеного вбачається, що посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки не є документом, що підтверджує витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є абсолютно безпідставним та відхиляється судом. Здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

У вказаних рішеннях про коригування митної вартості товарів, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість за різними митними деклараціями.

Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, які були задекларовані позивачем раніше. Судом визначено, що ціна по усіх видах товару, який зазначений у митних деклараціях є аналогічною, однак курс євро-гривня у таких деклараціях є різним. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

Суд звертає увагу на те, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №280/1824/19.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Таким чином, встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності. Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Водночас, у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

При цьому, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Отже, враховуючи, що відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару, при цьому, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Таким чином, оскаржувані рішення Чернівецької митниці та картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, а тому наявні підстави для їх скасування.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.