Постанова

від 21.01.2025 по справі 300/7449/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7449/24 пров. № А/857/29255/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняГладкої С.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Калуської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

суддя (судді) в суді першої інстанції Остап`юк С.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2024 року Управління соціального захисту населення Калуської міської ради звернулось в суд з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18 вересня 2024 року ВП № 68966391,

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 вересня 2024 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманським П.С. у виконавчому провадженні ВП № 68966391 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26 000 грн. Вказує, що оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору прийнято в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі № 300/5465/21, виконання якого забезпечується за рахунок бюджетних коштів, передбачених паспортом бюджетної програми за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду». Зауважує, що державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору в порушення вимог пункту 3 частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення з Управління соціального захисту населення Калуської міської ради виконавчого збору від 18.09.2024 ВП № 6896639.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року виправлено допущену описку в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 в адміністративній справі № 300/7449/24. Ухвалено у резолютивній частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 за № 300/7449/24 номером постанови про стягнення виконавчого збору від 18.09.2024 вважати «№ 68966391».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 300/5465/21 має наслідком зміну складу майна боржника Управління соціального захисту населення Калуської міської ради та зміну складу майна стягувача ОСОБА_1 , а тому така вимога є майновою. Судом першої інстанції встановлено, що виплата стягувачу грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішення суду, а саме недоплаченої частини щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми за КПКВК «Забезпечення виконання рішення суду». Отже, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а не п. 3 ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», що свідчить про її незаконність, відтак вона підлягає скасуванню. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що та обставина, що у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з позивача, встановлена рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року по справі № 300/2714/22, яке набрало законної сили.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Калуської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/5465/21 від 31 березня 2022 року містить вимогу зобов`язального характеру (зобов`язати УСЗН перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми), що за змістом не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як «стягнення» визначеної судом суми за певним видом платежу. Вказує, що зважаючи на це, підстав для несплати (не стягнення) виконавчого збору відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII у цьому випадку немає. Зауважує, що вищезазначений виконавчий лист містить вимогу про зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення. Вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано пункт 3 частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що рішення суду, що перебуває на виконанні у державного виконавця про зобов`язання управління здійснити нарахування та виплату грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, хоча й не містить у резолютивній частині слово «стягнення», однак це не виключає «майновий» характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд необмежений при постановленні рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильними та ефективними при викладенні резолютивної частини. Звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується виконання судового рішення по справі № 300/5465/21 за рахунок бюджетних кошів, жодних належних доказів на підтвердження протилежного скаржником до суду подано не було.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за наслідками розгляду адміністративної справи № 300/5465/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року зобов`язано Управління соціального захисту населення Калуської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми.

31 березня 2022 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 300/5465/21 про «зобов`язання Управління соціального захисту населення Калуської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми».

09 травня 2022 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Боберським Р.П. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 68966391 з примусового виконання виконавчого листа № 300/5465/21, пунктом третім якої постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 26 000 грн.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 травня 2022 року ВП № 68966391 Управління соціального захисту населення Калуської міської ради оскаржило до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі № 300/2714/22, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про відкриття виконавчого провадження ВП № 68966391 від 09.05.2022 щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26 000 грн.

06 вересня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 300/5465/21 у зв`язку з його фактичним виконанням.

18 вересня 2024 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманським П.С. у виконавчому провадженні ВП № 68966391 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 26 000 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII передбачено, що державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Згідно частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частинами п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи слідує, що позивачем оскаржується правомірність постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського П.С., прийнятої в межах виконавчого провадження ВП № 68966391 від 18 вересня 2024 року «Про стягнення виконавчого збору» з тих мотивів, що виконавчий збір не повинен стягуватись, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з частиною першою статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 18 вересня 2024 року у ВП № 68966391 слугував виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/5465/21 від 31 березня 2022 року про «зобов`язання Управління соціального захисту населення Калуської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми», після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901-VI).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Так, згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 300/5465/21 має наслідком зміну складу майна боржника Управління соціального захисту населення Калуської міської ради та зміну складу майна стягувача ОСОБА_1 , внаслідок чого, така вимога є майновою.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 300/5465/21 хоча не містить у резолютивній частині слово «стягнення», однак це не виключає «майновий» характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд не обмежений при постановленні рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильним та ефективним при викладенні резолютивної частини.

Як слідує з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, виплата стягувачу грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішення суду, а саме недоплаченої частини щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми за КПКВК «Забезпечення виконання рішення суду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державного бюджеті для забезпечення виконання рішень суду № 902 (далі Порядок № 902), який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду» (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 5 Порядку № 902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:

1) забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов`язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат, сплати виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження»;

2) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат;

3) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;

4) забезпечення сплати судових витрат, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Із матеріалів справи слідує, що Управління соціального захисту населення Калуської міської ради повідомляло відповідача про те, що на виконання пункту 11 Порядку № 902 подає до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації інформацію про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень, підготовлену відповідно до пріоритетності з дотриманням черговості виконання судових рішень за встановленою Мінсоцполітикою формою, що підтверджується листами, які містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Також на виконання пункту 8 Порядку № 902 Управління соціального захисту населення Калуської міської ради сформовано Список черговості виконання рішень суду, до якого під № 11 внесено виконання судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/5465/21 (а.с.14).

15 серпня 2024 року на рахунок Управління соціального захисту населення Калуської міської ради надійшли кошти, що передбачені у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду відповідно до Постанови № 902 та паспорта бюджетної програми за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» на 2024 рік у розмірі 100 тис. грн. Відтак, за рахунок коштів бюджетної програми за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду», управлінням виконане судове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 300/5465/21 від 20 грудня 2021 року за позовом ОСОБА_1

22 серпня 2024 року здійснено виплату стягувачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю II групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 10246,00 грн, а також відшкодовано витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн (а.с.60).

Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а не п.3 ч.5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах слід застосовувати акт вищої юридичної сили Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, яким чітко передбачено, що виконавчий збір не повинен стягуватись, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад, визначених статтею 2 Закону № 1404-VIII, державний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII), дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII).

Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, органів державної виконавчої служби вимагають від державного виконавця діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

Колегія суддів вважає, що отримавши виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/5465/21 від 31 березня 2022 року про зобов`язання Управління соціального захисту населення Калуської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з врахуванням виплачених сум», державний виконавець повинен був звернути увагу на те, що виконавчий збір у цьому виконавчому провадженні не повинен стягуватись.

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що у виконавчому провадженні ВП № 68966391 виконавчий збір не підлягає стягненню.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що та обставина, що у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з позивача, встановлена рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі № 300/2714/22, яке набрало законної сили, тому така обставина не потребує доказування відповідно до п. 4 ст 78. КАС України, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 18 вересня 2024 року про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 68966391, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята всупереч вимогам пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 300/7449/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін