Постанова

від 25.12.2007 по справі 8/210-07-6906

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/210-07-6906

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" грудня 2007 р. Справа № 8/210-07-6906

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін:

від позивача: Колісніченко І.С. –за дорученням    

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика”, с. Болгарка, Роздільнянського району, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від  12 жовтня 2007 року                    

у справі № 8/210-07-6906                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рудіс”, м. Одеса

до Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика”, с. Болгарка, Роздільнянського району, Одеської області

про стягнення 44 632 грн. 21 коп.

     Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 152 від 07.11.2007 року.

В С Т А Н О В И Л А:

   20.08.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Рудіс” (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика” (далі відповідач, ВАТ) про стягнення 44632 грн. 21 коп.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором № 07/06-05 від 07.06.2007 р. щодо своєчасної і повної оплати отриманого товару внаслідок чого має заборгованість перед позивачем в сумі 41178 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 3% річних в сумі 221 грн. 44 коп., збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) в сумі 1592 грн. 41 коп., відсотки у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 590 грн. 51 коп. Крім того, позивач зазнав збитків у вигляді сплачених відсотків за обслуговування банківського кредиту та неможливості погашення основної суми кредиту за рахунок наявних коштів, що знаходиться у причинному зв'язку з невиконання відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач поніс додаткові витрати, позбавивши себе можливості отримати економічну вигоду від використання зазначених коштів, а тому упущена вигода у формі неодержаного прибутку в сумі 1049 грн. 85 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також, відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі: 446 грн. 32 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Заявою від 13.09.2007 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1178 грн. –боргу, 286 грн. 52 коп. –3% річних, 1839 грн. 48 коп. –індекс інфляції, 286 грн. 52 коп. –пені, 1049 грн. 85 коп. –заподіяних збитків, а також понесені судові витрати по справі.

   В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач повністю сплатив позивачеві борг, після чого, останній, заявою від 05.10.2007 р. уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 287 грн. 49 коп. –3% річних, 4145 грн. 44 коп. –індекс інфляції, 287 грн. 49 коп. –пені, 1049 грн. 85 коп. –заподіяних збитків, а також понесені судові витрати по справі.

   У відзиві на позов відповідач уточнені позовні вимоги ТОВ не визнав посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність та просив суд відмовити у стягненні з нього на користь позивача збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), пені та збитків.  

   Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2007 р. (суддя Атанова Т. О.)  позов задоволений частково та з ВАТ на користь ТОВ стягнуто: 287  грн. 49 коп. –3% річних; 4145 грн. 44 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції); 312 грн. 59 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позову –відмовлено.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором № 07/06-05 від 07.06.2007 р. щодо своєчасної оплати отриманого товару внаслідок чого повинний сплатити позивачеві 3% річних в сумі 287  грн. 49 коп. та 4145 грн. 44 коп. –індексу інфляції на підставі ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України.

   Вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 1049 грн. 85 коп. та пені в сумі 287  грн. 49 коп. є необґрунтованими та недоведеними. Крім того, розмір пені, що підлягає стягненню, зроблений позивачем в порушення вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. за № 543/96-ВР, яким передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

   Понесені судові витрати по справі розподілені місцевим судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача стягнуто 312 грн. 59 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду в частині стягнення з нього на користь позивача 4145 грн. 44 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ, в цій частині, у відповідності до діючого законодавства України.

   ВАТ своєчасно та належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

   У відзиві позивач апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, оскільки його збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) складають 4182 грн. 51 коп., а не 4145 грн. 44 коп., як зазначено місцевим судом, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з ВАТ на свою користь 4182 грн. 51 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції). В судовому засіданні представник позивача  доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 07.06.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу за № 07/06-05 за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачеві 42 (+ або –5% за вибором продавця) тони пшениці 4 класу, а останній прийняти товар та оплатити його вартість протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару (дати товарної накладної).

   На підставі довіреності серії ЯНР № 472329 від 07.06.2007 р. та за накладною № 080602  від 08.06.2007 р. відповідач отримав від позивача 41.980 тони пшениці 4 класу загальною вартістю 46178 грн.

   В порушення своїх зобов'язань за укладеним договором відповідач не оплатив вартість отриманого товару протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару, тобто в строк до 14.06.2007 р., що змусило позивача 20.08.2007 р. звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.   

   Платіжними дорученнями № 1046 від 03.07.2007 р. на суму 5000 грн., № 1286 від 03.09.2007 р. на суму 40000 грн. та № 1195 від 21.09.2007 р. відповідач розрахувався за отриманий товар та сплатив позивачеві 46178 грн.

  Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

   Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

   Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що на вимогу кредитора – позивача у справі, ВАТ зобов'язаний сплатити ТОВ суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.  

   3% річних від суми боргу 46178 грн. за період з 14.06.2007 р. по 03.07.2007 р., тобто за 20 днів складають 75 грн. 91 коп.; 3% річних від суми боргу 41178 грн. за період з 04.07.2007 р. по 03.09.2007 р., тобто за 62 дні складають 209 грн. 84 коп.; 3% річних від суми боргу 1178 грн. за період з 04.09.2007 р. по 21.09.2007 р., тобто за 18 днів складають 1 грн. 74 коп., а тому загальна сума 3% річних від прострочених сум складає 287 грн. 49 коп. (75.91 + 209.84 + 1.74 = 287.49), що правильно визначено судом першої інстанції при розгляді справи по суті.

   Офіційний індекс інфляції, що оприлюднений у ІПС „Законодавство” у червні 2007 р. складав –102.2%, у липні 2007 р. –101.4% та у серпні 2007 р. –100.6%.

   Тому, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у червні 2007 р. складає 46178 грн. х 102.2 % : 100 = 47193 грн. 91 коп., внаслідок чого безпосередньо індекс інфляції за цей період складає 1015 грн. 91 коп. (47193.91 –46178 = 1015.91).

   Множенням помісячних індексів за липень та серпень 2007 р. між собою отримується індекс інфляції за цей період який, у даному випадку, складає –102.0084%, у зв'язку з чим сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за липень, серпень 2007 р. складає 42005 грн. 01 коп., виходячи з суми боргу 41178 грн. (41178 х 102.0084) : 100 = 42005.01), внаслідок чого безпосередньо індекс інфляції за цей період складає 827 грн. 01 коп. (41005.01 –41178 = 827.01).

   Таким чином, загальна сума індексу інфляції за період з червня по серпень 2007 р. включно складає 1842 грн. 92 коп. (827.01 + 1015.91 = 1842.92), а тому саме ця сума і підлягала стягненню з ВАТ на користь ТОВ.

   Протилежні висновки суду першої інстанції та доводи ТОВ, викладені у позові та відзиві на апеляційну скаргу, є помилковими та повністю спростовуються вищенаведеним розрахунком.      

   Пункт 9.1 договору сторонами викладений в наступній редакції: „за несвоєчасне перерахування покупцем продавцю грошових коштів в оплату вартості товару, останній має право вимагати сплати пені, а покупець, в такому разі, зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі 3% річних від суми фактичної заборгованості”.

  На думку позивача відповідач повинний сплатити на його користь саме пеню в розмірі 287 грн. 49 коп.  

   Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічне поняття пені міститься і в Законі України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. за № 543/96-ВР.

   Оскільки, умовами укладеного договору сторонами не визначений розмір пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, то суд першої інстанції правильно залишив позовні вимоги ТОВ, в цій частині, без задоволення, оскільки вони суперечать умовам укладеного договору та чинному законодавству України.

   Позивач стверджує, що він зазнав збитки у вигляді сплачених відсотків за обслуговування отриманого банківського кредиту та неможливості погашення основної суми кредиту за рахунок наявних коштів, що знаходиться у причинному зв'язку з невиконання відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач поніс додаткові витрати, позбавивши себе можливості отримати економічну вигоду від використання зазначених коштів, а тому упущена вигода у формі неодержаного прибутку в сумі 1049 грн. 85 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

   Відповідно до вимог ст. 224 ГК України, притягнення учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, до цивільно–правової відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише за наявності певних, передбачених законом умов. їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно –правової відповідальності.

   Одним із елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

   Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що майнову відповідальність несе особа, яка порушила зобов'язання, лише за наявності її вини (умислу або необережності), крім випадків встановлених договором або законом.

   Оскільки, позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування наявності збитків у своїй майновій сфері, протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між такими протиправними діями та збитками, то місцевий суд підставне залишив і ці позовні вимоги ТОВ без задоволення.

   Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд невірно визначив розмір індексу інфляції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то судове рішення в цій частині підлягає зміні.

  З урахуванням погашення відповідачем боргу в сумі 41178 грн. в процесі розгляду справи судом першої інстанції, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 92.247 % (оскільки у стягненні пені в сумі 287 грн. 49 коп. та збитків в сумі 1049 грн. 85 коп. –відмовлено, а індекс інфляції стягнутий у розмірі 1842 грн. 92 коп., а не в розмірі 4145 грн. 44 коп. як просив позивач).

   Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 411 грн. 72 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 108 грн. 85 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Оскільки, місцевий суд невірно здійснив розподіл судових витрат між сторонами у справі, то його рішення в цій частині підлягає частковому скасуванню (в частині розподілу держмита) та зміні (в частині розподілу витрат на інформаційно-технічне забезпечення).

                               Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                           П О С Т А Н О В И Л А:

  Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика”, с. Болгарка, Роздільнянського району, Одеської області –задовольнити частково.

   Пункт другий рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2007 року у справі № 8/210-07-6906 –частково змінити і скасувати та викласти його в наступній редакції:

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Отрадівська птахофабрика”, с. Болгарка, Роздільнянського району, Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рудіс”, м. Одеса: 287 грн. 49 коп. –3%  річних, 1842 грн. 92 коп. – збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 411 грн. 72 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 108 грн. 85 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2007 року у справі № 8/210-07-6906 –залишити без змін.

   Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.   

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 26.12.2007 р.