Ухвала

від 21.01.2025 по справі 400/5465/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа №400/5465/22

адміністративне провадження №К/990/51354/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2024 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року

у справі № 400/5465/22

за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки»

до Південного офісу Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування пунктів вимоги про усунення порушень законодавства,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати п. 1 вимоги №151419-14/1799-2022 від 29.10.2022 про усунення порушень законодавства, яким позивача зобов`язано: «Вжити заходів щодо стягнення з Виконавців - надавачів послуг бюджетні кошти, а саме ТОВ «БЕРЕГ-ІНВЕСТ-ГРУП» в сумі 950 000,0 грн, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в сумі 701356,26 грн, та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в сумі 302869,60 грн, та повернути зазначені кошти до місцевого бюджету за невиконання/неналежне виконання ними договірних зобов`язань»;

- визнати протиправними та скасувати п. 3 вимоги №151419-14/1799-2022 від 29.10.2022 про усунення порушень законодавства, яким позивача зобов`язано: «Укласти договір на утримання (про початок самостійного утримання) об`єктів благоустрою, закріплених за КП ММР «Миколаївські парки», як передбачено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2022 №113 «Про внесення змін до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 26.08.2020№ 698 «Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради», на виконання розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 05.11.2021 №243-р «Про закріплення об`єктів благоустрою за КП ММР «Миколаївські парки» провести інвентаризацію та забезпечити облік об`єктів благоустрою, що закріплені за Підприємством».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач повторно звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 27 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 22 жовтня 2024 року П`ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 25 листопада 2024 року (з врахуванням вихідних днів), а скаргу подано вдруге 27 грудня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою при цьому вказує, що з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків. Проте, ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року касаційну скаргу було повернуту скаржнику, що не перешкоджає повторному зверненню. Вказує, що вищезазначена ухвала Верховного Суду надійшла до відповідача 17 грудня 2024 року. Скаржник зазначає, що вдруге касаційна скарга подається в максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов`язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.

Як встановлено судом з відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вперше з касаційною скаргою заявник звернувся 20 листопада 2024 року.

Так, Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2024 року касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 400/5465/22 повернуто скаржнику.

Повертаючи касаційну скаргу Суд виснував, що скаржник визначивши підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України проте, не зазначив конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судами першої та апеляційної інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах та не обґрунтував подібність правовідносин у справах.

З відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що копію ухвали Верховного Суду від 05 грудня 2024 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 05 грудня 2024 року о 14:06.

З цією касаційною скаргою відповідач звернувся лише 27 грудня 2024 року, а клопотання про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.

Згідно абзацом 2 частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Крім того, відповідно до частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення..

Суд звертає увагу, що метою обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд».

Суд звертає увагу скаржника, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.

Так скаржником звертаючись з повторною касаційною скаргою допустив значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та потворного звернення.

При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.

Скаржником не наведено об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротші терміни.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

Колегія суддів також зазначає, що з огляду на перебування у відпустці суддів, що входять до складу Суду для розгляду цієї справи, питання про відкриття чи відмову у відкриття касаційного провадження вирішується за наявності всього складу суду (суддя Мельник-Томенко Ж.М. - із 07 січня 2025 року по 13 січня 2025 року згідно Наказу від 03 січня 2025 року №9/0/5-25, суддя Мартинюк Н.М. - із 08 січня 2025 року по 10 січня 2025 року згідно Наказу від 06 січня 2025 року №9/0/6/25, суддя-доповідач Жук А.В. - із 14 січня 2025 року по 20 січня 2025 року згідно Наказу від 08 січня 2025 року №23/0/6-25).

Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними, зазначені Південним офісом Держаудитслужби, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

2. Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 400/5465/22 - залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:;

- заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду