Ухвала

від 21.01.2025 по справі 160/6709/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа № 160/6709/24

адміністративне провадження № К/990/2461/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі №160/6709/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «ОБСІДІАНТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «ОБСІДІАНТ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №10097915/41719670 від 06.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №24 від 28.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №24 від 28.03.2023, складену позивачем днем її подання; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №10106280/41719670 від 07.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 07.04.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 07.04.2023, складену позивачем днем її подання; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №10128674/41719670 від 11.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 10.04.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №11 від 10.04.2023, складену позивачем днем її подання.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.05.2024 адміністративний позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.12.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №160/6709/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області , утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 19.01.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на помилковість прийняття Третім апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Верховним Судом з`ясовано наступні обставини.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.05.2024 (прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи) у справі №160/6709/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «ОБСІДІАНТ» задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України з метою його оскарження 14.06.2024 звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.06.2024 подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2024 відмовив у задоволені клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в справі №160/6709/24, а подану скаржником апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув особі, яка її подала у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 21.06.2024, які слугували підставою для залишення апеляційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).

Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 05.12.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №160/6709/24 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку скаржник зазначив, що первинне подання ним апеляційної скарги в цій справі відбулося з дотриманням визначеного статтею 295 КАС України процесуального строку, однак через несплату судового збору, що на той час було зумовлено неналежним/недостанім бюджетним фінансуванням та відсутністю коштів необхідних для проведення такої сплати, ухвалою суду від 11.07.2024 апеляційну скаргу було повернуто. Зауважив, що контролюючий орган виключно з об`єктивних причин, які повністю не залежали від волі останнього, зокрема, відсутність достатнього бюджетного фінансування в умовах запровадженого на всій території України правового режиму воєнного стану, був позбавлений можливості своєчасно й в повному обсязі сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу до суду з дотриманням строку визначеного статтею 295 КАС України. Як висновок, скаржник просив визнати поважними підстави пропуску строку ним на апеляційне оскарження та поновити пропущений строк.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.12.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, суд апеляційної інстанції запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі суду строк, надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.

Залишаючи подану скаржником апеляційну скаргу без руху, з-поміж іншого, суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних підстав пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів на їх підтвердження.

Суд звернув увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду або оскарження рішення. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до оскарження рішення тощо.

Скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Разом з тим, як зазначив суд апеляційної інстанції, підстави на які посилається скаржник у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне скарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, позаяк суб`єкт правотворчості, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяв на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень та, як наслідок, його сплати впродовж встановленого строку, зокрема, на апеляційне оскарження судових рішень (з наданням до суду платіжного документа у цей строк). А отже, невиконання суб`єктом владних повноважень цих правил, не може бути підставою для надання переваги у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження останньому перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.

Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, суд апеляційної інстанції також зауважив, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Суд також наголосив, що учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такою особою процесуального обов`язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє останню від дотримання вимог процесуального закону.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, а тому, як на переконання суду, повинен неухильно виконувати покладені на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасності її подання та оплати судового збору.

Обставина, що повернення апеляційної скарги скаржнику не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

А тому, факт первинного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд, не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

До того ж, як установив суд апеляційної інстанції, повторно з апеляційною скаргою до суду скаржник звернувся лише 05.12.2024, що є невиправдано тривалим строком для подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, з урахуванням того факту, що вперше подана скаржником апеляційна скарга була повернута останньому ухвалою суду від 11.07.2024, і, як на переконання суду, спростовує твердження відповідача про його сумлінне й добросовісне ставлення до встановлених законом прав і обов`язків визначених нормами КАС України, а також вчинення усіх можливих від контролюючого органу дій для подання апеляційної скарги з дотриманням строку визначеного статтею 295 КАС України.

Оцінивши посилання скаржника на обставини запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, суд апеляційної вказав, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, дія якого триває й до сьогодні.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Тобто, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. При цьому, сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Опубліковані Радою суддів України приписи мають рекомендаційний характер і враховуються судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Разом з тим, як встановив суд апеляційної інстанції, посилаючись на факт запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорну обставину, яка позбавила учасників справи можливості вільно користуватися своїми процесуальними права, обґрунтованих доводів, які б засвідчували вплив воєнного стану на можливість дотримання Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України вимог статті 296 КАС України та процесуальних строків визначених статтею 295 цього ж Кодексу, скаржник не навів; доказів не надав.

Таким чином, за результатом розгляду клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження спірного в цій справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень контролюючого органу щодо наявності достатніх правових підстав для його поновлення.

Тобто, встановивши факт подання скаржником апеляційної скарги оформленої без дотримання вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, а також поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що скаржник дійсно не міг звернутися з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.

Одночасно суд роз`яснив скаржнику наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до інформації в довідці Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, копію ухвали від 11.12.2024 про залишення апеляційної скарги без руху Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України отримало в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 13.12.2024.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.12.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки станом на час спливу визначеного судом апеляційної інстанції в ухвалі від 11.12.2024 процесуального строку, а також на момент постановлення судом цієї ухвали, скаржником не було виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, якщо такі є, з доданням до нього (неї) відповідних доказів на їх підтвердження.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, у випадку неподання на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.12.2024 визначив контролюючому органу достатній строк, впродовж якого особа була наділена правом звернутися до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою (клопотанням) про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням у ній (ньому) інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до нього (неї) відповідних доказів на їх підтвердження, а також усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.

Натомість, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, у визначений в ухвалі від 11.12.2024 про залишення апеляційної скарги без руху строк, не було реалізовано своє право та не надано до суду заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав пропуску такого строку для його поновлення з долученням до неї (нього) доказів на їх підтвердження, зокрема, будь-яких документів на виконання вимог ухвали суду від 11.12.2024 або клопотань про продовження строку виконання вимог зазначеної ухвали суду, від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Таким чином, оскільки скаржником, у встановлений в ухвалі суду від 11.12.2024 про залишення апеляційної скарги без руху строк, а також на момент постановлення судом ухвали від 25.12.2024, заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку з доказами на їх підтвердження не подано, а підстави наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження ухвалою суду від 11.12.2024 визнано неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №160/6709/24.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації скаржником права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Обґрунтованих пояснень (з доказами на їх підтвердження) відносно того, що скаржником вчинялись дії з виконання вимог ухвали від 11.12.2024 про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, щодо надання до Третього апеляційного адміністративного суду обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску з доданням до неї (нього) відповідних доказів на їх підтвердження, подана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга не містить.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі №160/6709/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «ОБСІДІАНТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова