Постанова

від 21.01.2025 по справі 946/9660/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/9660/24 Провадження № 3/946/60/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року місто Ізмаїл

Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя Швець В.М.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко І.А.,

прокурора Маріогло О.А.,

особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 ,

захисників Арнаута А.Г., Кобака Р.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл Одеської області справу про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого неповнолітню дитину, працюючого ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 та 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколами про адміністративне правопорушення № 1586/2024, 1587/2024, 1588/2024, 1589/2024, 1590/2024, 1591/2024, 1592/2024, 1593/2024, 1594/2024 та 1595/2024 від 20 листопада 2024 року, складеним старшим оперуповноваженим управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань національної поліції України майором поліції Яковлєвим І.В., ОСОБА_1 притягується до відповідальності за те, що він, будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив безпосереднього керівника - Міністерство освіти і науки України про виникнення у нього реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 10-0 від 23.01.2023, згідно якого дозволено сумісництво на 0,1 ставку професора з 20 лютого до 31 березня 2023 року професору кафедри загальної та практичної психології ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою та близькою особою згідно ст. 1 Закону та з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 10-0 від 23.01.2023, згідно якого дозволено сумісництво на 0,1 ставку професора з 20 лютого до 31 березня 2023 року професору кафедри загальної та практичної психології ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою та близькою особою згідно ст. 1 Закону та з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив безпосереднього керівника - Міністерство освіти і науки України про виникнення у нього реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 39-0 від 11.05.2023, згідно якого дозволено сумісництво на 0,1 ставку професора з 01 червня до 20 червня 2023 року професору кафедри загальної та практичної психології ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою та близькою особою згідно ст. 1 Закону та з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 39-0 від 11.05.2023, згідно якого дозволено сумісництво на 0,1 ставку професора з 01 червня до 20 червня 2023 року професору кафедри загальної та практичної психології ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою та близькою особою згідно ст. 1 Закону та з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив безпосереднього керівника - Міністерство освіти і науки України про виникнення у нього реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 96-0 від 07.09.2023, згідно якого прийнято на посаду професора кафедри дошкільної та початкової освіти та укладено трудовий договір з ОСОБА_3 , з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 96-0 від 07.09.2023, згідно якого прийнято на посаду професора кафедри дошкільної та початкової освіти та укладено трудовий договір з ОСОБА_3 , з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив безпосереднього керівника - Міністерство освіти і науки України про виникнення у нього реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 110-0 від 15.09.2023, згідно якого переведено з 0,4 ставки на 0,55 ставки професора кафедри дошкільної та початкової освіти ОСОБА_3 , з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 110-0 від 15.09.2023, згідно якого переведено з 0,4 ставки на 0,55 ставки професора кафедри дошкільної та початкової освіти ОСОБА_3 , з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, не повідомив безпосереднього керівника - Міністерство освіти і науки України про виникнення у нього реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 174-0 від 07.12.2023, згідно якого продовжено строк трудового договору на посаді професора кафедри загальної та практичної психології на 0,6 ставки з 21.12.2023 до 31.08.2024 ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою та близькою особою згідно ст. 1 Закону та з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи ректором Ізмаїльського державного гуманітарного університету, посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та суб`єктом відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700- VII «Про запобігання корупції» (далі - Закону) і Примітки до ст. 172-7 КУпАП, в порушення ст. 28 Закону, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу № 174-0 від 07.12.2023, згідно якого продовжено строк трудового договору на посаді професора кафедри загальної та практичної психології на 0,6 ставки з 21.12.2023 до 31.08.2024 ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою та близькою особою згідно ст. 1 Закону та з якою у нього інші позаслужбові стосунки, що виникають у зв`язку з членством та діяльністю у Молодіжній громадській організації «Добра воля» (ЄДРПОУ 25932696), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП. Відповідно до ст. 172-7 КУпАП ч.1 - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ч. 2 - вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що він вважає, що адміністративного правопорушення не скоював, надав письмове клопотання про закриття провадження за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, вважає, що жодне з рішень, яке було прийнято в процесі виконання ним його функцій, не мало на меті задоволення його приватних інтересів або інтересів третіх осіб. Зазначені рішення не спричинили особистої вигоди для нього чи для будь-кого з його близьких. Його дії були спрямовані виключно на виконання службових завдань, визначених законодавством, в інтересах ІДГУ, що виключає будь-який приватний інтерес, який би міг вплинути на об`єктивність чи неупередженість рішень. Усі рішення були ухвалені з дотриманням об`єктивності та неупередженості. Ректор діяв виключно в межах своїх службових обов`язків, що підтверджується фактами відсутності будь-яких особистих вигод чи зв`язків, що могли б вплинути на прийняття рішень. Захисники в судовому засіданні підтримали думку ОСОБА_1 .

Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-1 КУпАП та призначити встановлено законом стягнення.

Розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, вислухавши учасників судового засідання, суд дійшов наступного.

Частиною 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» встановлюється, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно. Невиконання зазначеного обов`язку, його неналежне або несвоєчасне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Частиною 2 ст. 172-7 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Невиконання зазначеного обов`язку або його неналежне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно до ч. 1 Примітки до ст. 172-7 КУпАП склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП має спеціального суб`єкта - суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно до диспозиції ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП чинним законодавством передбачено відповідальність за вчинення наступних діянь: 1) неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; 2) вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому відповідно до ч. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП зазначається, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Таким чином, у ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень (реальний конфлікт інтересів), а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах наявності у особи суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень чи вчинення певних дій.

Як вбачається з вищевикладених положень, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, нерозривно пов`язана з таким елементом як приватний інтерес, його суперечністю з службовими повноваженнями, внаслідок чого виникає реальний конфлікт інтересів. На додаток до цього, що реальний конфлікт інтересів має бути чітко вираженим, конкретизованим та простежуватися на основі визначення того, який приватний інтерес переслідує особа у даному випадку та яким чином цей приватний інтерес вступає у суперечність з інтересами службами.

У свою чергу, реальний конфлікт інтересів безпосередньо впливає на рівень об`єктивності та неупередженості особи при прийнятті рішень, вчиненні або невчиненні певних дій, що відносяться до її службових або представницьких повноважень. Тобто, реальний конфлікт інтересів перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятим рішенням, внаслідок чого останнє не може вважатися неупередженим та об`єктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» - приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Наявність приватного інтересу, його вступ у суперечність з службовими повноваженнями, інтересами служби та вплив на об`єктивність і неупередженість рішень, дій та бездіяльності у більшості випадків пов`язується саме з близькими особами осіб, щодо яких поширюються вимоги антикорупційного законодавства. При цьому близькими особами відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» є члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Крім того, ознакою об`єктивної сторони зазначених правопорушень є саме реальний, а не потенційний конфлікт інтересів, тобто саме суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями особами. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто, відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Також, констатація наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є можливою лише у тому випадку, коли реальний конфлікт інтересів впливає на реалізацію посадовою особою своїх дискреційних повноважень.

Право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд передбачає можливість його дискреції, тобто право вибору між декількома діями чи рішеннями, що однаково є правомірними та передбачені чинним законодавством.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 року у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У Постанові КАС ВС від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17 (провадження № К/9901/43891/18) зазначається, що «на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов особа зобов`язана вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».

Наявність дискреції (розсуду) посадової особи є визначальною та необхідною умовою для вирішення питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів, адже у випадку, коли особа у відповідності до імперативних вимог чинного законодавства має діяти у чітко визначений спосіб, чітко визначених межах та формі або повинна утримуватися від певних дій і в неї немає жодного власного розсуду стосовно виду та характеру можливого рішення, дій чи бездіяльності, то в такому випадку реальний конфлікт інтересів не впливає на об`єктивність та неупередженість рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, оскільки остання позбавлена будь-якої можливості діяти в будь-який інший спосіб, ніж написано у законі. Таким чином, наявність дискреційних повноважень є необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діях особи реального конфлікту інтересів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, можливе лише за сукупності умов: 1) факт наявності у правопорушника приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність повноважень на прийняття рішення, яке повинно мати дискреційний характер; 3) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не в праві самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Згідно вищезазначених протоколів про адміністративні правопорушення, особа що їх склала - старший оперуповноважений управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції, Яковлєв Ігор Володимирович дійшов висновку, що: «ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету ОСОБА_1 має право (згідно статуту та контракту) самостійно (на власний розсуд) вирішувати кадрові питання та відповідно має дискреційні повноваження під час вирішення питання (підписання наказу) щодо прийняття на роботу працівників, встановлення їм навантаження та визначення функціональних обов`язків. Так, приймаючи на роботу працівника або встановлюючи довантаження (суміщення) останній реалізує свої дискреційні повноваження. … моментом виникнення у ректора Ізмаїльського державного гуманітарного університету ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, є момент підписання ним наказу».

Суд не може погодитись з таким висновком з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без відповідних обґрунтованих мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. Будь-яке пряме чи непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору є неприпустимим.

Порядок прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Ізмаїльського державного гуманітарного університету (ІДГУ) визначається, зокрема, Положенням про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників ІДГУ, затвердженим рішенням вченої ради університету від 19.06.2015 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2.1 Положення, прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Пункт 4.14 Положення передбачає, що вчена рада університету після розгляду (обговорення) кандидатур претендентів, з оголошенням висновків за результатами попереднього обговорення та рекомендації конкурсної комісії, таємним голосуванням обирає на посади завідувачів кафедр, професорів, доцентів та директора бібліотеки.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Положення, науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору (контракту). Введення в дію рішення вченої ради є підставою для укладення трудового договору (контракту) з обраною особою і видання наказу про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду або продовження трудових стосунків.

З наказу № 96-0 від 07.09.2023 вбачається, що підставою для його видання є заява ОСОБА_3 від 05.09.2023 та витяг з протоколу засідання вченої ради ІДГУ № 1 від 01.09.2023.

Розглядаючи заяву ОСОБА_3 з урахуванням рішення засідання вченої ради ІДГУ № 1 від 01.09.2023, у ректора ОСОБА_1 не було можливості обрати один із кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Підстав для відмови у прийнятті ОСОБА_3 на роботу не було, та у ректора був лише один правомірний варіант поведінки - видати відповідний наказ, що виключає наявність у його діях дискреційних повноважень.

Щодо видання наказів № 39-0 від 11.05.2023, № 10-0 від 23.01.2023 про надання дозволу на сумісництво наголошую на тому, що відповідно до ст. 102-1 КЗпП України та ст. 19 ЗУ «Про оплату праці», сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Тобто, робота за сумісництвом - це виконання працівником іншої роботи, окрім основної, яка виконується на умовах іншого трудового договору.

На порядок прийняття особи на роботу за сумісництвом поширюються гарантії, встановлені ст. 22 КЗпП України, для прийняття на роботу за основним місцем роботи, в тому числі заборони відмови без відповідних обґрунтованих мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.

Також, відповідно до 7.5 Положення, конкурс не оголошується на посади науково-педагогічних (педагогічних) працівників, якщо розмір ставки менший за 1,00 ставки (строком не більше ніж на один навчальний рік).

З наказу № 39-0 від 11.05.2023 вбачається, що підставою для його видання є заява ОСОБА_2 від 21.11.2022, а підставою для видання наказу № 10-0 від 23 січня 2023 року - заява ОСОБА_2 від 21.11.2022.

ОСОБА_2 відповідала кваліфікації та професійним якостям працівника для виконання роботи за сумісництвом на 0,1 ставки професора з 01 червня до 20 червня 2023 року та професора з 20 лютого до 31 березня 2023 року для ОС «Магістр», а тому не було підстав для відмови у прийнятті ОСОБА_2 на роботу за сумісництвом. Тобто, розглядаючи такі заяви ОСОБА_2 , у ректора ОСОБА_1 не було можливості обрати один із кількох варіантів конкретного правомірного рішення, зокрема, у ректора був лише один правомірний варіант поведінки - видати відповідний наказ, що виключає наявність у його діях дискреційних повноважень.

Щодо видання наказу № 174-О від 07.12.2023, на підставі якого продовжено строк трудового договору на посаді професора кафедри загальної та практичної психології на 0,6 ставки з 21.12.2023 до 31.08.2024 ОСОБА_2 слід наголосити, що підставою для його видання є заява ОСОБА_2 від 07.12.2023 року.

Згідно пункту 4 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме чи непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору є неприпустимим.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно до пункту 7.1. Положення, на посади, які вивільняються внаслідок закінчення терміну дії строкового трудового договору (контракту) (у тому числі, у зв`язку зі звільненням працівника, процедура конкурсного заміщення посади якого не була завершена) наказом ректора призначаються науково-педагогічні працівники, які виконують обов`язки відсутнього працівника до заміщення вакантної посади за конкурсом у поточному навчальному році. При цьому, призначення на посади за конкурсом було заплановано вченою радою з 01 вересня 2024 року.

Враховуючи вказані положення, не було підстав для відмови у продовжені строків трудового договору за заявою ОСОБА_2 , а у ректора був лише один правомірний варіант поведінки - видати відповідний наказ, що виключає наявність у його діях дискреційних повноважень.

Щодо наказу № 110-0 від 15 вересня 2023 року, згідно якого переведено з 0,4 ставки на 0,55 ставки (збільшено навчальне навантаження на 83 години) професора кафедри дошкільної та початкової освіти ОСОБА_3 слід наголосити, що підставою для його видання є заява ОСОБА_3 від 15.09.2023 року.

Як вбачається з пункту 4.1. Положення про кафедру ІДГУ, кафедра самостійно вирішує всі питання, що стосуються ii компетенції та визначає обсяг навчального навантаження науково-педагогічних працівників та затверджує його у встановленому порядку.

Враховуючи той факт, що визначення обсягу навчального навантаження науково-педагогічних працівників та його затвердження є повноваженням кафедри, а приймаючи наказ № 110-0 від 15 вересня 2023 року, ОСОБА_1 , як ректор, діяв відповідно до рішення кафедри, у ОСОБА_1 були відсутні дискреційні повноваження, був лише один правомірний варіант поведінки - видати відповідний наказ.

Крім того, жоден із протоколів про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить обґрунтувань наявності інших можливих правомірних варіантів поведінки ОСОБА_2 під час видання відповідних наказів, тобто наявності дискреції у його повноваженнях.

Враховуючи вищевикладене, під час видання вищевказаних наказів, у ОСОБА_1 не було дискреційних повноважень, що виключає в його діях наявність реального конфлікту інтересів.

Також, суд враховує Методичні рекомендації Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» №2 від 12.01.2024 року.

Відповідно до пункту 2.1. вказаних Методичних рекомендацій НАЗК, бажання піклуватися про членів сім`ї, родичів є природним для кожної людини, тому відносини з такими особами є передумовою виникнення приватного інтересу. Тож у випадку спільної роботи з членами сім`ї та родичами слід звертати увагу на наявність, характер та зміст службових чи представницьких повноважень, що можуть бути реалізовані стосовно таких осіб. .. у ситуації, коли в підпорядкуванні керівників чи інших посадових осіб працюють близькі особи, завжди існує потенційний конфлікт інтересів, оскільки у сфері повноважень таких осіб наявний приватний інтерес, зумовлений позаслужбовими стосунками з близькою особою, що може вплинути на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень, вчинення дій під час виконання службових повноважень стосовно близької особи.

Відповідно до пункту 2.3. вказаних Методичних рекомендацій НАЗК, приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових / представницьких повноважень, що є дискреційними.

У пункті 2.5 «Відмінність між потенційним та реальним конфліктом інтересів» вказаних Методичних рекомендацій НАЗК, зазначено, що при потенційному конфлікті інтересів у особи наявний приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої службові/представницькі повноваження. Така ситуація надалі впливатиме на об`єктивність особи під час реалізації повноважень. При реальному конфлікті інтересів особа реалізує (повинна реалізувати) свої повноваження з питання, у якому у неї наявний приватний інтерес. Це викликає суперечність між повноваженнями і приватним інтересом, яка впливає на об`єктивність вчинення дій чи прийняття рішень.

Таким чином, наведені в протоколах про адміністративне правопорушення висновки та доводи особи, що склала протоколи про адміністративне правопорушення, вказують на наявність можливого впливу, тобто наявність потенційного конфлікту інтересів, прийняття рішення в умовах якого, а також неповідомлення про який не утворюють склад адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження реалізації повноважень на прийняття рішення, яке має дискреційний характер, фактів суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення, а також факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення, - в діях ОСОБА_1 був відсутній реальний конфлікт інтересів.

Матеріали справи свідчать про наявність потенційного конфлікту інтересів, який не призвів до реального впливу на об`єктивність або неупередженість рішень. Відсутність таких наслідків унеможливлює визнання ситуацій як реального конфлікту інтересів у розумінні ст. 172-7 КУпАП. Відповідно, склад адміністративного правопорушення відсутній.

Стаття 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При розгляді справ про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Прецедентна практика ЄСПЛ відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за такої обставини, а саме - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом встановлено відсутність складу будь-якого адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , провадження по справі відносно нього має бути закритим.

Керуючись ст. 172-7, 247, 283 - 285 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Повний текст постанови виготовлений 22 січня 2025 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду В.М.Швець