Ухвала

від 20.01.2025 по справі 177/2929/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2929/24

Провадження № 1-кп/177/108/25

У Х В А Л А

20.01.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022042070000076 від 02.09.2022 за ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

їх захисника, адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника, адвоката ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

Указаний обвинувальний акт 13.12.2024, затверджений прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , із реєстром матеріалів досудового розслідування та цивільним позовом прокурора в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди заподіяної злочином, надійшов до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 16.12.2024 призначено підготовче судове засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Стверджував, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України. Підстави для закриття справи чи внесення подання про визначення підсудності відсутні. Дане кримінальне провадження розглядати у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження.

Також, прокурор вважав за можливе прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням цивільний позов в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди заподіяної злочином.

Потерпіла особа: Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області участі представника у підготовчому судовому засіданні не забезпечила, надавши заяву про судовий розгляд кримінального провадження за відсутності представника.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх захисник, адвокат ОСОБА_7 , а також обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_9 , кожен окремо, не заперечували щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду. Вважали за можливе прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням поданий прокурором цивільний позов.

Суд, заслухавши позицію учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, а також цивільний позов, дійшов до наступного висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Криворізькому районному суду Дніпропетровської області. Підстави для прийняття рішень визначених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України. Судовий розгляд має проводитись у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження.

Щодо прийняття цивільного позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Враховуючи положення ст. 128 КПК України, яким передбачено право потерпілого на позов, ознайомившись з його змістом, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне прийняти цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди заподіяної злочином, до свого провадження та розглядати його спільно з кримінальним провадженням, визнавши відповідно Глеюватьску сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області цивільними позивачами, а обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - цивільними відповідачами в справі.

Окрім того, від прокурора надійшли клопотання про продовження строку дії запобіжного у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , про продовження строку дії обов`язків, передбачених запобіжним заходом у вигляді застави щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також про продовження строку відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_3 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор подані ним до суду клопотання підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у них. При цьому прокурор посилався на продовження існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду); п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення); п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні), щодо кожного з обвинувачених.

Захисники обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_7 , не погоджувався з доводами прокурора щодо наявності зазначених ним ризиків, водночас, не заперечував щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 та щодо продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинувачену ОСОБА_3 , згідно з ухвалою слідчого судді від 26.11.2024. Разом з тим, захисник ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку відсторонення обвинуваченої ОСОБА_3 від посади головного спеціаліста Відділу бухгалтерського обліку звітності Глеюватської сільської ради, як необґрунтованого та безпідставного. Вказував, що доводи прокурора про здійснення обвинуваченою ОСОБА_3 впливу на працівників сільської ради, зокрема на бухгалтера ОСОБА_10 , не доведені належними доказами, окрім того, ОСОБА_10 обіймає вищу посаду, у порівнянні з ОСОБА_3 , що виключає здійснення впливу обвинуваченою на ОСОБА_10 . Окрім того, вся документація, яка стосується вказаного кримінального провадження, вилучена у сільській раді, що виключає можливість її знищення обвинуваченими. Вказаний запобіжний захід безпідставно застосований до ОСОБА_3 та позбавляє її законного права на працю.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримали доводи свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_9 , просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки останнім не доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Як слідує зі змісту ч. 5 ст. 194 КПК України, однією з обов`язкових умов застосування до підозрюваного, обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, є встановлення щодо нього визначених цією статтею одного чи кількох обов`язків, необхідність покладення яких має бути доведена прокурором та які будуть здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно зч.7ст.194КПК України,обов`язки,визначені частиною5цієї статтіКПК,можуть бутипокладені напідозрюваного,обвинуваченого настрок небільше двохмісяців.У разінеобхідності цейстрок можебути продовженийза клопотаннямпрокурора впорядку,передбаченому ст.199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Суд встановив, що у даному кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2024 до ОСОБА_3 , а також ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2024 щодо ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено суму застави ОСОБА_3 у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600,00 грн та ОСОБА_4 у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400,00 грн.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено як на ОСОБА_3 , так і на ОСОБА_4 народження, наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії застосування вказаних обов`язків, у разі внесення застави, визначено ОСОБА_3 до 22.01.2025, а ОСОБА_4 до 25.01.2025.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави, що учасниками кримінального провадження не заперечувалося.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, із моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Отже, щодо останніх діють обов`язки, визначені в ухвалах слідчого судді від 26.11.2024 та від 02.12.2024, строк дії яких спливає 22.01.2025 та 25.01.2025, відповідно.

Однак, з об`єктивних причин, розгляд вказаного кримінального провадження до визначеної дати, не представляється можливим.

Суд вислухавши аргументи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, які перебувають у його розпорядженні, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку діїобов`язків,передбачених ч.5ст.194КПК України,у зв`язкуіз застосуваннязапобіжного заходуу виглядізастави,підлягає до задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування таких обов`язків щодо кожного з цих обвинувачених, не змінилися і продовжують існувати.

На існування вказаних ризиків вказує те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме, за ч. 5 ст. 191 КК України, санкцією якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семидо дванадцятироків ізпозбавленням праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю настрок дотрьох роківта зконфіскацією майна.

Так, однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною.

Суд враховує, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду. Вказане відповідає позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 20.06.2019 у справі № 166/313/17, від 13.08.2020 у справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, свідчить про наявність на даний час ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує їм у разі визнання винуватими, може спонукати на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.

Суд також вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків сторони обвинувачення у кримінальному провадженні, оскільки дані особи не були ще допитані судом, і обвинувачені мають змогу здійснювати незаконний вплив на цих осіб з метою спонукання їх до зміни своїх показань.

Існування інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом не встановлено та прокурором не доведено, про що також зазначено і в ухвалах слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2024 та від 02.12.2024 (справа № 202/16388/23).

Отже, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку із застосуванням до них запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з того, що на даний момент ризики, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні продовжують існувати та не зменшились, а тому саме такі мінімальні обов`язки, які покладено на обвинувачених, можуть запобігти цим ризикам, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

При цьому, належна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі, разом із покладеними на останніх мінімальними додатковими процесуальними обов`язками є таким, що достатньою мірою гарантує їх належну поведінку.

У підготовчому судовому засіданні прокурор також просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 . При цьому, прокурор посилався на продовження існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду); п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення); п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні).

Обвинувачений та його захисник не скористалися своїми правами та будь-яких документів на спростування доводів прокурора суду не надали, проти клопотання прокурора не заперечували.

Згідно зі ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2024 до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 22.01.2025, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за винятком випадків звернення за медичною допомогою, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Отже, строк дії запобіжного заходу спливає 22.01.2025, проте судовий розгляд не завершено.

Вирішуючи питання щодо продовження вказаного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить з того, що завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та скерування обвинувального акта до суду свідчить про наявність достатніх підстав для обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.28, ч. 5 ст. 191 ст. 115 КК України. Також, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Суд враховує, що згідно з усталеної практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 25.07.2001 № 33977/96, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також, у своєму рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд також вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків сторони обвинувачення у кримінальному провадженні, оскільки дані особи не були ще допитані судом, і обвинувачені мають змогу здійснювати незаконний вплив на цих осіб з метою спонукання їх до зміни своїх показань.

Існування інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом не встановлено та прокурором не доведено, про що також зазначено і в ухвалі слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2024 (справа № 202/16388/23).

Отже, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками в справі, приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у судовому засіданні не встановлено. На даний час відсутні підстави вважати, що заявлені прокурором ризики зменшилися, оскільки продовжують існувати обставини, якими вони обумовлені.

Окрім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії заходів забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_3 . При цьому прокурор посилався, зокрема, на те, що ОСОБА_3 обіймає посаду головного спеціаліста Відділу бухгалтерського обліку та звітності Глеюватської сільської ради, має особисті зв`язки з працівниками сільської ради, а отже, обіймаючи вказану посаду може впливати на свідків із приводу вчиненого кримінального провадження. Перебування ОСОБА_11 на займаній посаді та її службові обов`язки тісно пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій, та в подальшому може негативно вплинути на перебіг судового розгляду (тиск на свідків, підробка або знищення доказів з використанням свого службового становища). Негативні наслідки відсторонення від посади не перевищують необхідність та можливість досягнення завдань у цьому кримінальному провадженні. На теперішній час ОСОБА_3 , зможе чинити тиск на бухгалтера Глеюватської сільської ради ОСОБА_10 , секретаря сільської ради ОСОБА_12 , із метою ненадання показань, або їх зміни задля не викриття діяльності організованої групи. Зазначені обставини свідчать, що відсторонення від посади ОСОБА_11 , це необхідний захід забезпечення кримінального провадження, для досягнення дієвості кримінального провадження.

Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України, відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 156 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що за результатом розгляду клопотань про продовження відсторонення від посади суд встановлює, чи є достатні підстави вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншими діями протиправно перешкоджати кримінальному провадженню.

Із матеріалів справи слідує, що інкримінований ОСОБА_3 злочин вчинено останньою з використанням посади та службового становища, у зв`язку із чим, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста Відділу бухгалтерського обліку та звітності Глеюватської сільської ради, під час судового розгляду кримінального провадження, може використовувати свої службові повноваження та можливості у власних інтересах та інтересах третіх осіб впливати на свідків, потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, суд зазначає, що займана обвинуваченою посада головного спеціаліста Відділу бухгалтерського обліку та звітності Глеюватської сільської ради, свідчить про об`єктивну потребу здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських заходів щодо забезпечення діяльності сільської ради та вимагає від ОСОБА_3 комунікації з працівниками вказаної сільської ради. Однак зміст і характер спілкування вказаних осіб не може бути предметом контролю з боку прокурора або суду. Суд не виключає, що у такий спосіб обвинувачена матиме можливість прямо або опосередковано впливати на позицію свідків та потерпілої особи, здійснювати на них відповідний тиск з метою домогтися вигідних для себе свідчень під час судового розгляду.

Отже, суд дійшов висновку, що ті ризики, які стали підставою для відсторонення від посади, на даний час не зникли та продовжують існувати.

Враховуючи те, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді може продовжити використовувати займану посаду в особистих цілях та в інтересах третіх осіб, відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 128, 156-158, 177, 181-182, 194, 199, 314- 317, 372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акту кримінальномупровадженні№ 42022042070000076 від 02.09.2022 за ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначити до судового розгляду на 30.01.2025,о 10год.00хв., у залі судових засідань № 1 Криворізького районного суду Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, 5А.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження.

Прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням № 42022042070000076 від 02.09.2022 за ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, цивільний позов прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди, завданої злочином, визнавши відповідно Глеюватську сільську раду Дніпропетровської області цивільним позивачем, а обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - цивільними відповідачами в справі.

Визначити цивільним відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву до 30.01.2025. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів цивільний відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує цивільний позов за наявними матеріалами.

Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а також клопотання про відсторонення ОСОБА_3 від займаної посади головного спеціаліста Відділу бухгалтерського обліку та звітності Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яке здійснено на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2024, - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою його постійного місця проживання: АДРЕСА_1 , та продовжити дію застосованих до останнього, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язків, строком на два місяці, тобто до 20.03.2025, включно, а саме: не залишати без дозволу суду місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за винятком випадків звернення за медичною допомогою, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосування запобіжного заходу у вигляді застави, строком на два місяці, до 20.03.2025, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити строк відсторонення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від займаної посади головного спеціаліста Відділу бухгалтерського обліку та звітності Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, строком на два місяці, до 20.03.2025.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосування запобіжного заходу у вигляді застави, строком на два місяці, до 20.03.2025, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 21.01.2025

Суддя: ОСОБА_1