Рішення

від 13.01.2025 по справі 630/1259/24

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/1259/24

Провадження № 2/630/54/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нерубацької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/1259/24 (провадження № 2/630/54/25) за позовною заявою ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про встановлення додаткового строку у три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 за заповітом, посвідченим 05 липня 2019 року Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області за реєстр. № 4-102,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помела його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сількогосподарського виробництва, кадастровий № 6311200000:71:005:0001, площею 3,5338 га, розташованої в м. Люботин Харківської області. Спадкоємцем на відкриту після смерті ОСОБА_2 спадщину за її заповітом, посвідченим 05 липня 2019 року Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області за реєстр. № 4-102, є лише він, ОСОБА_3 . Але у встановлений законом 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, який тривав до 15 жовтня 2024 року, він не зміг звернутися до нотаріуса з відповідною заявою з поважних причин. Позивач ОСОБА_3 вказав на те, що у зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану, затвердженого Верховною Радою України 24 лютого 2022 року, на всій території України з 05-30 год. 24 лютого 2022 року воєнного стану через початок повномасштабної військової агресії Росії проти України, його роботодавцем ТОВ «АФ «Українське насіння» з 15 квітня 2022 року його робоче місце було перенесено з м. Харків до м. Дніпро. Це змусило його переїхати на проживання до м. Дніпро, де він винаймав житло. Також, з огляду на специфіку його роботи в сільськогосподарському підприємстві, він вимушений був часто перебувати у службових відрядженнях, які відбувались доволі часто саме в період після 15 квітня 2024 року, коли померла його мати. Саме через перебування у закордонному відрядженні в період з 28 вересня 2024 року і до 18 жовтня 2024 року він не зміг вчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Так коли він 05 листопада 2024 року звернувся до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину, то державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини після смерті матері. Тому він вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05 грудня 2024 року було відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження. У визначений судом 15-денний строк відповідач Люботинська міська рада Харківської області відзив не подала.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, але завчасно подав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності та вказував, що позов підтримує повністю та просить суд його задовольнити.

Люботинська міська рада Харківської області до суду подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі її представника за наявними у справі документами та відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданим 17 квітня 2024 року виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка № НОМЕР_1 для ведення товарного сількогосподарського виробництва, кадастровий № 6311200000:71:005:0001, площею 3,5338 га, розташованої в м. Люботин Харківської області, яка належала померлій на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 09 квітня 2013 року, ухваленого в справі № 630/201/13-ц, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45707148 від 15 жовтня 2015 року.

За життя ОСОБА_2 , від її імені державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Радіоновою Т.І. за реєстр. № 4-102, був посвідчений заповіт від 05 липня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_2 , яка на той час мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла усе своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом.

Разом із тим, позивач ОСОБА_1 являється рідним сином ОСОБА_2 , що випливає з актового запису № 340 від 10 вересня 1975 року та виданого на його підставі свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 10 вересня 1975 року.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно із положеннями ст. 1261 ЦК України до першої черги спадкування за законом відносяться діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином позивач ОСОБА_1 отримав право на спадкування ще як спадкоємець за законом першої черги.

У відповідності до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 05 листопада 2024 року, до нотаріальної контори 05 листопада 2024 року звернувся ОСОБА_1 з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку № НОМЕР_1 для ведення товарного сількогосподарського виробництва, кадастровий № 6311200000:71:005:0001, площею 3,5338 га, розташованої в м. Люботин Харківської області, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява спадкоємця ОСОБА_1 була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ та на підставі цієї заяви була заведена спадкова справа № 155П/2024. В постанові також вказано, що на час подання спадкоємцем ОСОБА_1 заяви від 05 листопада 2024 року інших заяв щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , не надходило, і що підставою для відмови у видачі на користь ОСОБА_1 свідоцтва на право на спадщину є та обставина, що на день смерті ОСОБА_2 заявник не був зареєстрований з нею за однією адресою і проживав в АДРЕСА_2 .

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

З наведеного вище випливає, що саме звернення позивача ОСОБА_1 слугувало підставою відкриття спадкової справи, і що інші спадкоємці, які могли б дати письмову згоду на подання позивачами заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, відсутні.

З огляду на це позивачами правильно визначено належним відповідачем у справі саме Люботинську міську раду Харківської області.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку сількогосподарського виробництва, розташовану в м. Люботин Харківської області, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку на звернення з відповідною заявою.

З цього випливає, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки відсутні документи, які б підтверджували факт прийняття спадщини у способи, визначені ст.ст. 1268, 1269 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24 лютого 2022 року, відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан. На території Харківської області, як і в більшості східних і південних областей країни, відбувались активні бойові дії та ракетні обстріли, велика кількість громадян вимушено переїхали у більш безпечні місця, а нотаріальні контори і приватні нотаріуси тимчасово припинили свою роботу.

Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

У справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже останній день шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини припав на 15 квітня 2024 року. Але протягом цього часу позивач не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини суд виходить з того, що в період після введення 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ агрофірма «Українське насіння», був переведений з 15 квітня 2022 року на роботу з м. Харків в іншу місцевість м. Дніпро, та з 21 липня 2022 року проживає в орендованому помешканні в м. Дніпро, чим фактично був поставлений перед вибором збереження робочого місця або припинення трудового договору; а також те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора департаменту продажу групи областей «Схід-Центр», неодноразово був командирований керівником ТОВ агрофірма «Українське насіння» у службові відрядження тривалістю від 5 до 12 днів по території України. Востаннє у службове відрядження ОСОБА_1 був направлений директором ТОВ агрофірма «Українське насіння» до м. Нови Сад, Республіка Сербія, в період з 28 вересня 2024 року і по 18 жовтня 2024 року. Перебування ОСОБА_1 у вказаному закордонному відрядженні підтверджено відповідним посвідченням про відрядження, в якому, зокрема, є відмітка про вибуття з м. Нови Сад Республіки Сербія ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи вказані обставини, які свідчать про перебування ОСОБА_1 в умовах, в яких він був поставлений у залежність відносно потреби виконувати службові обов`язки за місцем роботи, і те, що виконання таких обов`язків у закордонному відрядженні не дало можливості повернутися до України до закінчення строку для прийняття спадщини, і звернення позивача до нотаріуса відбулось після невеликого проміжку часу після спливу строку для прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин.

При цьому, позивач являється наразі єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , а відповідач - територіальна громада в особі Люботинська міська рада Харківської області проти позовних вимог не заперечувала.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Встановивши наведені обставини, керуючись принципом пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивачів в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для встановлення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тому суд задовольняє позов в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 10-13, 77, 206, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Встановити ОСОБА_1 додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Люботинська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 04058717, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Слобожанська, 26.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

21 січня 2025 року.