Рішення

від 20.12.2024 по справі 308/3981/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3981/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Крон П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Елерон» пропоновлення нароботі тастягнення заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу,

встановив:

ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 07.06.2021 року, він був прийнятий на роботу у Товариство з обмеженою відповідальністю «Елерон», на посаду оператора заправних станцій. 05 лютого 2024 року відповідачем було видано наказ № 22-к/2024, про звільнення його з роботи, у зв`язку з появою на роботі у нетверезому стані (у стані наркотичного чи токсичного сп`яніння) відповідно до п. 7 ст. 40 КзПП України. При цьому, підставою для звільнення за п. 7 ст. 40 КзПП України, відповідач вважав його появу на роботі нібито у стані алкогольного сп`яніння, 03 лютого 2024 року. Зазначає, що 03 лютого 2024 року він заступив на роботу о 8 годину ранку, та повинен був відпрацювати свою зміну - до 8 години ранку наступної доби. Коли прийшов на роботу, там також був присутній оператор іншої зміни, від якого він приймав свою зміну, та адміністратор - ОСОБА_3 . Жодних претензій до його стану з сторони керівництва та інших працівників не було. Він прийняв зміну та почав її відпрацьовувати. Його робочим місцем є приміщення каси, у якому він знаходиться постійно, оскільки безпосередньо приймає оплату за пальне, та з приміщення каси вмикає паливо-роздавальні колонки на відпуск оплаченого обсягу палива. Протягом дня, на заправній станції був присутнім також адміністратор - ОСОБА_3 ( приблизно до 14-15тої години дня), та всю зміну - ОСОБА_4 , помічник оператора заправних станцій. Вказує, що близько 21 год., на автозаправну станцію приїхав директор, який повідомив, що від когось з покупців пального поступив дзвінок на гарячу лінію, з скаргою на незадовільну роботу заправника та його нетверезий стан. До нього були висловлене питання - як він допустив те, що заправник зміг вжити алкогольні напої під час роботи, та чому це вчасно не помітив і чому не замінив його на іншого оператора. Керівництвом станції було повідомлено, що за вказані події його, та заправника - ОСОБА_5 відстороняють від роботи. Пояснює, що жодних претензій щодо його стану та звинувачень у тому, що він є нетверезим, ввечері 03 лютого 2024 року, йому висловлено не було. Письмових пояснень щодо стану сп`яніння в нього не питали, про те що буде складатися Акт про його перебування у стані алкогольного сп`яніння не повідомляли. Про необхідність проходження медичного огляду, та про те, що його будуть звільняти ніхто також не повідомляв. Зазначає, що він передав зміну іншому оператору без будь яких недостач готівки у касі чи помилок у обліку реалізованого пального та коштів. Жодних претензій щодо якості його роботи за зміну 03.02.2024 року не було. В стані алкогольного сп`яніння він не був. Відтак вважає, що відповідач не мав права покладати на нього відповідальність за порушення вчинені іншим працівником, а тим більше звільняти його з роботи. На підставі наведеного, просив суд: визнати звільнення незаконним та поновити його на роботі, у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Елерон» (88007, Україна, м. Ужгород, вул. Проектна, 11, код ЄДРПОУ 22100995), на раніше займаній посаді - оператора заправних станцій; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» (88007, Україна, м. Ужгород, вул. Проектна, 11, код ЄДРПОУ 22100995) на його користь суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.03.2024 від представника відповідача ТОВ «Елерон» надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що факт знаходження позивача на роботі в алкогольному сп`янінні підтверджується актом № 1 від 03.02.2024 року про встановлення факту перебування на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 , наказом №1 про відсторонення від роботи від 03.02.2024, доповідної записки менеджера (управителя) з персоналу від 05.02.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_6 та свідками. Всі вищевказані документи складені відповідно до чинного законодавства України. Думка позивача про те, що такі докази не можуть бути достатніми є безпідставна та нічим не підтверджена.

Зазначив, що після того, як поступили скарги від клієнтів, що працівники перебувають на робочому місці за адресою АДРЕСА_1 в нетверезому стані, прибула комісія у складі: начальника складу паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_7 , заступника директора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які залучили свідків: 1. ОСОБА_10 , 2. ОСОБА_11 та засвідчили факт знаходження позивача на роботі у нетверезому стані, після чого було прийнято рішення про відсторонення від роботи останнього. Під час складання акту позивач, відмовився надати письмові пояснення. Разом з тим позивачу надано право пройти власним коштом медичний огляд з приводу заперечення стану алкогольного сп`яніння, протягом двох годин з моменту відсторонення. 05.02.2024 року позивача було запрошено до центрального офісу менеджером з персоналу для надання пояснень з приводу вищеописаної події. На запитання чи пройшов медичний огляд останній відмовчувався, та надав письмові пояснення.

У зв`язку з наведеним просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

03.04.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що стан сп`яніння повинен бути підтверджений саме проведенням медичного огляду, порядок проведення якого регламентований відповідними діючими правилами. Покази та свідчення інших осіб, які не мають відповідної кваліфікації та знань не може бути єдиним доказом перебування у стані сп`яніння.

05.04.2024 представником відповідача ТОВ «Елерон» подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому вказує, що відсутність медичного висновку не свідчить про неналежну фіксацію такого факту. Водночас спростування факту перебування у стані сп`яніння на робочому місці працівника покладається на позивача. Вважає, що вони належним чином зафіксували факт перебування працівника в нетверезому стані, що засвідчується актом, та показами свідками, відеоматеріалами.

Представник позивача адвокат Скляр А.Л., у судовому засіданні позові вимоги підтримав та просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Крон П.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що при звільненні позивача з роботи відповідачем дотримано процедуру звільнення, передбачену трудовим законодавством.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є власником ТОВ «Елерон». 03.02.2024 року йому зателефонували клієнти та повідомили, що працівники АЗС перебувають в нетверезому стані на робочому місці. Він приїхав на АЗС і побачив, що помічник оператора був в брудному одязі, а оператор в приміщенні АЗС сидів із закинутою назад головою та обоє явно були в стані сп`яніння. Він дав розпорядження директору замінити працівників, що і було зроблено. ОСОБА_12 з оператором були відстороненні від роботи. Оператор одразу визнав те, що перебував на робочому місці в нетверезому стані, а ОСОБА_12 не визнавав факт перебування в нетверезому стані. Хоча ОСОБА_12 явно був в нетверезому стані, його поведінка не відповідала обстановці, він не розумів, що відбувається. Відповідно на місці працівниками ТОВ «Елерон» були складені акти та запропоновано ОСОБА_13 пройти медичне обстеження в наркодиспансері на предмет алкогольного сп`яніння, але ОСОБА_14 відмовився.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що працює адміністратором в ТОВ «Елерон». 03.02.2024 року приблизно в 21 годину, йому на роботу викликав керівник, оскільки працівники АЗС були на роботі в нетверезому стані. Коли він приїхав то оператор ОСОБА_16 та помічник оператора були в нетверезому стані. ОСОБА_17 не міг чітко говорити, від нього чутно було запах алкоголю, його поведінка не відповідала обстановці. Він замінив їх на інших працівників і відвіз додому.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до запису трудової книжки ОСОБА_2 , 07.06.2021 року прийнятий на роботу у ТОВ «Елерон», на посаду оператора запраних станцій.

Відповідно до доповідної записки менеджера (управителя) з персоналу від 05.02.2024, було зафіксовано факт знаходження 03.02.2024 близько 21.30 год. на робочому місці в нетверезому стані ОСОБА_12 , оператора заправних станцій.

Згідно з Акту №1 від 03.02.2024 складеним директором ТОВ «Елерон» ОСОБА_18 , заступником директора ОСОБА_19 , начальником складу паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_20 , підписаного свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 03.02.2024 о 21 год. 30 хв., оператор заправних станцій ОСОБА_21 та помічник оператора заправних станцій АЗС ОСОБА_4 , працювали на території АЗС за адресою м. Ужгород, вул. Проектна, 11, у стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода, втрата послідовність мислення, порушення мови, незвичайна говірливість, безглузді або нерозбірливі розмови, порушення моторики, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, зниження відчуття свідомості, швидкості реакції і концентрації уваги, надмірне психічне пожвавлення, агресивні мотиви, послаблення критики до власних дій, втрата почуття міри та такту щодо оточуючих клієнтів.

03.02.2024 наказом директора ТОВ «Елерон», відсторонено ОСОБА_2 , оператора заправних станцій, від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати від робочої зміни з 03.02.2024 по 04.02.2024. Запропоновано пройти медичний огляд для встановлення або спростування протягом наступних двох годин із моменту відсторонення.

Наказом (розпорядженням) № 22-к/2024 керівника ТОВ «Елерон» від 05.02.2024 позивача звільнено з займаної посади оператора заправних станцій, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані (у стані наркотичного або токсичного сп`яніння), на підставі п. 7 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Підстава звільнення Акт відсторонення від 03.02.2024.

У відповідності до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. №9роз`яснено, що вирішуючи справи про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння у будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронни0ми доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 цього ж Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надаючи правову оцінку, щодо підстави звільнення позивача на підставі з`ясування усіх обставин в тому числі з урахуванням письмових доказів, пояснень свідків, які дані в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що відповідач у відповідності до норм трудового законодавства видав Наказ про звільнення ОСОБА_2 , на підставі п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що факт перебування у нетверезому стані не доведений медичним оглядом, оскільки Актом № 1 від 03.02.2024, Наказом від 03.02.2024, доповідною запискою менеджера (управителя) з персоналу від 05.02.2024, поясненнями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в достатній мірі доводиться факт перебування позивача на роботі у нетверезому стані, що не спростовано жодними доказами зі сторони останнього.

Оскільки суд не знаходить підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі, не підлягають задоволенню і вимоги про стягненнясередньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для поновлення його на роботі та оплати за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, cт. ст. 36, 40, 41, 43, 147, 148, 149 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 55, 76-80, 81,82,89,141, 258-259, 263,264,265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕРОН» на раніше займаній посаді - оператора заправних станцій; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕРОН» на користь ОСОБА_2 суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Закарпатськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов