Рішення

від 21.01.2025 по справі 299/7504/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: державний реєстратор Виноградівської міської ради Закарпатської області, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бровді І.А., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: державний реєстратор Виноградівської міської ради Закарпатської області та просить визнати за ним право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , із надвірними спорудами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що даний житловий будинок позивач придбав на підставі договору договору купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого у Новосільській сільській раді Виноградівського району за № 47 від 11 вересня 1984 року.

У вересні 2024 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора для реєстрації за собою права власності на цей житловий будинок із надвірними спорудами, однак державний реєстратор оглянувши документи на житловий будинок повідомила, що зареєструвати не може через те, що договір купівлі-продажу не зареєстрований у БТІ.

Про необхідність зареєструвати договір купівлі-продажу житлового будинку в бюро технічної інвентаризації позивачу відомо не було, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, однак представник позивача подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа в судове засідання також не з`явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

11 вересня 1984 року відповідно до договору купівлі - продажу, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбав житловий будинок в с. Новоселиця, розташований на присадибній земельній ділянці розміром 40000 кв. метрів, належний продавцю ОСОБА_2 на підставі запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Новосільської сільської Ради депутатів трудящих за № 103 та сплатив за вказане майно грошові кошти в розмірі 10100 карбованців.

Даний договір купівлі-продажу житлового будинку зареєстрований у Новосільській сільській раді в реєстрі за № 47 від 11 вересня 1984 року.

Про необхідність реєстрації договору купівлі продажу в бюро технічної інвентаризації позивач не знав.

Інші зобов`язання за договором купівлі продажу позивач виконав, у тому числі передачу коштів за придбане майно.

Відповідно до виписки із погосподарської книги за №128 від 17 вересня 2024 року, житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до запису із погосподарської книги Новосільської сільської ради за № 1 за 2017- 2021 роки, номер об`єкта погосподарського обліку 01-0309-1, рахується за ОСОБА_1 .

У вересні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Виноградівської міської ради Закарпатської області для реєстрації за собою права власності на житловий будинок із надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 11.09.1984 та виписки із погосподарської книги.

За результатами проведених обмірів, відповідно до технічного паспорта житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , із надвірними спорудами складається із житлового будинку позначеного літерою А загальною площею 122, 6 м2; ґанку позначеного літерою а площею 7,2 м2; літньою кухнею позначеною літерою Б площею 66,5 м2; сарай позначений літерою В площею 30,6 м2; вбиральня позначена літерою Г площею 1,2 м2; хвіртка позначена цифрою 1; ворота позначені цифрою 2; огорожа позначена цифрою 3.

Разом з цим, державний реєстратор оглянувши документи на житловий будинок повідомила, що зареєструвати не може через те, що договір купівлі продажу не зареєстрований у БТІ.

Таким чином позивачка позбавлена можливості оформити право власності на житловий будинок у регламентованому порядку.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ч. 1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а ч.2 даної статті передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі- продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

В ст. 382 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі N 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі N 569/17272/15- ц, від 02 липня 2019 року у справі N 48/340, від 19 травня 2020 року у справі N 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

Таким чином, вказаний вище договір купівлі-продажу укладено його сторонами з певною економічною метою, якої вони мали досягти внаслідок його виконання, дотримуючись принципу добросовісності, розумності і справедливості, визначеного у статтях 3, 509 ЦК України. І такою метою було отримання Позивачем у власність об`єкта нерухомості (пункти 1.1, 1.2 договору, а сторони договору повинні були діяти у відповідності до цієї мети

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачем доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України ст. ст. 16, 328, 373, 392 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 16 лютого 1998 року Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області, КПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , із надвірними спорудами, який відповідно до технічного паспорта складається із житлового будинку позначеного літерою А загальною площею 122,6 м2; ґанку позначеного літерою а площею 7,2 м2; літньою кухнею позначеною літерою Б площею 66,5 м2; сарай позначений літерою В площею 30,6 м2; вбиральня позначена літерою Г площею 1,2 м2; хвіртка позначена цифрою 1; ворота позначені цифрою 2; огорожа позначена цифрою 3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко