Рішення

від 13.01.2025 по справі 335/3164/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3164/24 2/335/97/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., представника позивача - адвоката Александрова О.О., представника третьої особи - Полєшко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, відповідно до якого просить суд:

-позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дітей.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що проживала з відповідачем як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та початку війни позивач разом з дітьми вимушена була евакуюватися з міста Пологи до Ізраїлю. Відповідач залишився у місті Пологи, яке на теперішній час є окупованою територією. На даний час відповідач на зв`язок не виходить, жодним чином не турбується про долю своїх дітей, не забезпечує їх усім необхідним та не приймає участі у їх вихованні.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.04.2024 року дану цивільну справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

30.04.2024 з метою забезпечення можливості участі відповідача у судовому засіданні та його належного повідомлення про судові засідання та про розгляд зазначеної цивільної справи, ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (в розумінні Постанови КМУ № 646 від 22.09.2016) щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді заступника директора Департаменту цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки - начальника відділу адміністрування інформаційних систем та баз даних О. Калініна від 20.05.2024 в ЄІБД ВПО відсутня інформація відносно ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі за вищевказаною справою та призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Александров О.О. позовні вимоги підтримав на зазначених у позові підставах. Вважав висновок комісії щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав необґрунтованим.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, відзив на позовну заяву не надав.

Представник служби у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування Полєшко О.В., у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, в частині позбавлення батьківських прав, посилаючись на факти і норми права, викладені у висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними докази, проаналізувавши відповідні норми матеріального права, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відповідно підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.07.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 10, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.06.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пологівського районного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 93.

До 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мешкали за адресою: АДРЕСА_1 .

З відповіді УДМС України в Запорізької області вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку як внутрішньо-переміщена особа не перебуває, про що свідчить відповідь Міністерства соціальної політики від 20.05.2024.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та початку війни позивач разом з дітьми вимушена була евакуюватися з міста Пологи до Ізраїлю.

На цей час позивач разом з дітьми та своїм чоловіком ОСОБА_6 проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором про незахищену оренду від 01.09.2023, укладеним між орендодавцем ОСОБА_7 та орендарями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Відповідно до характеристики КУ «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Запорізької області від 21.11.2023: « ОСОБА_3 навчається в Пологівському ліцеї «Основа» з 1 класу. За період навчання зарекомендував себе, як дисциплінований учень. Має навчальні досягнення середнього рівня. Загалом виявляє інтерес до навчання, намагається старанно та зосереджено виконувати навчальні завдання. Користується повагою серед однокласників та інших учнів навчального закладу. Добре й у призначений термін виконує будь-яку доручену йому роботу. Навчається не в повну міру своїх сил. Має довільну зорову та слухову пам`ять. Виявляє логічне та образне мислення. З певними труднощами даються предмети математичного та гуманітарного циклів. Має достатній загальний розвиток. Скромний, розсудливий, дисциплінований, самостійний. Тактовний, вихований, чемний. Користується повагою серед вчителів. Батько ОСОБА_2 не цікавився навчанням сина, зв`язок з класним керівником не підтримує. Мати ОСОБА_1 відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, приділяє багато уваги навчанню і вихованню сина. Систематично відвідує батьківські збори, з розумінням ставиться до рекомендацій вчительки, реалізує поради у відносинах з дитиною. На даний час навчання в ліцеї відбувається дистанційно».

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одночасно стаціонарно навчається у класі 7-4 Багатогалузевій школі «Амірім Офакім» місто Офакім, Ізраїль, що підтверджується відповідною довідкою від 20.06.2023.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дистанційно навчається у 4-Б класу комунальної установи «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Запорізької області.

Відповідно до характеристики КУ «Пологівський ліцей «Основа» Пологівської міської ради Запорізької області від 21.11.2023: « ОСОБА_4 навчається в Пологівському ліцеї «Основа» з 1 класу. За період навчання зарекомендувала себе, як дисциплінована учениця. Має навчальні досягнення середнього рівня. Загалом виявляє інтерес до навчання, намагається старанно та зосереджено виконувати навчальні завдання. На заняттях працює достатньо активно, співпрацює з однокласниками, вміє домовлятися. Керує своїми емоціями та може пояснити їх вплив на свою поведінку. Дотримується правил поведінки під час уроків, гри та відпочинку. Навчається не в повну міру своїх сил. Має довільну зорову та слухову пам`ять. Виявляє логічне та образне мислення. З певними труднощами даються предмети математичного та гуманітарного циклів. Має достатній загальний розвиток. Мати ОСОБА_4 відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, приділяє багато уваги навчанню і вихованню доньки. Систематично відвідує батьківські збори, з розумінням ставиться до рекомендацій вчительки, реалізує поради у відносинах з дитиною».

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одночасно стаціонарно навчається у класі четвертому класі Державної школи Га-Гіва, місто Офакім, Ізраїль, що підтверджується відповідною довідкою від 15.11.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки і піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,вбачається, що можливість обстеження органом опіки та піклування умов проживання громадянина ОСОБА_2 відсутня та спілкування з ним неможливе, оскільки його теперішнє місце проживання, ймовірно, на тимчасово окупованій РФ території України.

За відсутності можливості обстеження умов проживання відповідача, з`ясування його думки (чи думки інших осіб) стосовно судової справи, неможливо розцінювати поведінку громадянина ОСОБА_2 , як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що й було зазначено в ході розгляду цього питання 29.10.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області.

Зважаючи на вищезазначене, керуючись статтями 164, 165 Сімейного кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та інтересами дитини, на підставі протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 29.10.2024, виконавчий комітет Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, вважає: недоцільним позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі №357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі №213/2822/21.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що підстав, передбачених пунктом 2 частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, немає. ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач був попереджений органом опіки та піклування щодо невиконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей.

При цьому звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дітей, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суд вважає, що відсутні правові підстави для позбавлення його батьківських прав.

Доводи позивача про те що, маючи докази наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а саме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, не виявлення інтересу до життя дітей, не заслуговує на увагу, оскільки, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, доведення обставин саме свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача, в свою чергу, позивачем належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження вказаних обставин надано не було.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Також представником позивача не наведено обґрунтованих підстав щодо неприйняття до уваги висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд враховує висновок органу опіки та піклування, яка виснувала про відсутність вагомих підстав доцільності позбавлення батька батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач мешкає на тимчасово окупованій території України, а діти в іншій державі, що є безумовним доказом, того, що у нього існують перешкоди щодо безпосередньої участі у вихованні дітей.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивач не надала належних та достатніх доказів умисної й винної поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, які б давали підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

При вирішенні справи в частині вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу (СК) України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За вказаною вище правовою нормою законодавцем передбачено загальне правило про стягнення аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки доходу платника аліментів.

Суд зазначає, що положення ч. 5 ст. 183 СК України вирішує умови стягнення аліментів у наказному провадженні. Інститут наказного провадження спрямований на вирішення справ, що носять безспірний характер, тому слід дійти висновку, що вказана норма містить орієнтир розміру аліментів, який може вважатися безспірним і мінімальним, при цьому в позовному провадженні розмір аліментів визначається судом на підставі поданих сторонами у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, наявність визначеного законом обов`язку обох батьків утримувати власних дітей, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення повноліття.

Положеннями ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно із ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з дня подачі позову до суду, тобто з 21.03.2024 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 1211, 20 гривень.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 13, 28, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст. 180-184 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, з 21.03.2024 року, і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В порядку ст. 430 ЦПК. України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір в дохід держави у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2025 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа:Служба у справах дітей Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 44044859, юридична адреса: 70608, Україна, Пологівський р-н, Запорізька обл., місто Пологи, вулиця Єдності, будинок, 32, фактична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.164.

Суддя Н.І. Рибалко