Постанова

від 25.12.2007 по справі 8/206-07-6846

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/206-07-6846

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" грудня 2007 р. Справа № 8/206-07-6846

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Шевченко В.В.

                                    Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Новіков К.О.

Від відповідача: В'юн І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Сеса –Трейд „Одеса”

на рішення господарського суду Одеської області

від 14.11.2007 року                    

у справі № 8/206-07-6846                                                                                                                                                                                                                                                                          

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Білицький молочноконсервний комбінат”

до відповідача: Дочірнього підприємства „Сеса –Трейд „Одеса”

про стягнення 27375 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року Закрите акціонерне товариства „Білицький молочноконсервний комбінат” (далі - Комбінат) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства „Сеса –Трейд „Одеса” (далі - Підприємство) про стягнення 27375 грн. збитків, завданих невиконанням зобов'язання щодо проведення остаточного розрахунку за поставлену у січні, березні 2007 року продукцію.

          Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що згідно з двосторонньою домовленістю позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу молоко згущене з цукром, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його вартість. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання відвантаживши на адресу відповідача партію продукції загальною сумою        134334,90 грн., що підтверджується товаросупровідними документами з відміткою про прийняття продукції. В погашення боргу за отриману продукцію відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 106959,90 грн. Заявлену позивачем претензію № 1632 від 27.07.2007 року з вимогою оплатити решти боргу в сумі 27375 грн. відповідач залишив без задоволення. Вказуючи на те, що через несвоєчасну оплату вартості отриманої продукції відповідач завдав позивачеві збитки на вказану суму, останній на підставі ст. ст. 173, 193, 229, ГК України та ст. ст. 530, 612, 623, 625, 629 ЦК України  просив про задоволення позову.          

          Підприємство позов не визнало посилаючись на те, що строки оплати поставленої продукції сторонами встановлені не були, оплата отриманої продукції проводилася відповідачем на добровільних підставах, претензія позивача № 1632 від 27.07.2007 року з вимогою оплатити борг не була отримана відповідачем, отже право вимоги щодо оплати поставленої продукції у позивача на момент пред'явлення даного позову не виникло, а тому, відповідно, у позивача не виникають права щодо стягнення завданих збитків.

В процесі розгляду даної справи Комбінат заявою від 25.10.2007 року уточнив свої позовні вимоги і просив господарський суд на підставі ст. ст. 173,193 ГК України та ст. ст. 530, 625, 629 ЦК України стягнути з Підприємства  на свою користь 27375 грн. боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлену у січні, березні 2007 року продукцію.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2007 року у справі  (суддя –Ататнова Т.О.) уточнений позов Комбінату задоволено з мотивів  обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

          В апеляційній скарзі Підприємство посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та права просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що строки оплати поставленої продукції сторонами не були встановлені, претензія позивача № 1632 від 27.07.2007 року не була отримана відповідачем, надана позивачем поштова квитанція не може розглядатися як належний доказ направлення відповідачу зазначеної претензії, оскільки не відповідає встановленій діючим законодавством формі. Отже, право вимоги щодо оплати поставленої продукції у позивача на момент пред'явлення позову не виникло, а тому відсутні підстави для задоволення даного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Комбінат заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів, оскільки відповідач свідомо ухиляється від сплати визнаного ним боргу, і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до двосторонньої домовленості у січні, березні 2007 року позивач  відвантажив відповідачеві молочну продукцію загальною сумою 134334,90 грн., що підтверджується накладними № 3612, № 3613 від 21.01.2007р., № 4187 від 20.03.2007 р. та не заперечується останнім.

          Оплата отриманої продукції відповідачем була проведена частково у сумі  106 959,90 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку, і на момент вирішення даного спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 27375 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2007 року, підписаним сторонами.

          Претензійним листом № 1632 від 27.07.2007 року позивач повідомив відповідача про існування заборгованості за відвантажену партію молочної продукції та виклав вимогу терміново перерахувати на свою адресу 27375 грн. Доказом надсилання відповідачеві зазначеної претензії є розрахункова квитанція № 113/1822 поштового відділення Білики –1 Полтавської області з відбитком поштового штемпелю. Проте, претензію позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

          Вказані обставини відповідач не спростовував.

          Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Оскільки протягом семиденного терміну від дня пред'явлення позивачем вимоги відповідач не оплатив існуючу заборгованість за отриману молочну продукцію, то позовні вимоги є обґрунтованими і підставно були задоволені місцевим господарським судом.

          Доводи скаржника про те, що позивач на момент пред'явлення даного позову не набув право вимоги щодо оплати поставленої продукції не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевикладеним.

          Твердження скаржника, що претензійний лист позивача № 1632 від 27.07.2007 року він не отримував є голослівним та об'єктивно нічим не підтверджується.

          Посилання відповідача на те, що  надана позивачем поштова квитанція не може розглядатися належним доказом надсилання претензії, оскільки не відповідає встановленій формі, є неспроможним.

          Наявна у справі розрахункова квитанція № 113/1822 видана відділенням поштового зв'язку Білики –1 Полтавської області відповідає встановленій п. 3.1.2.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” від 12.05.2006 року № 211, формі та підтверджує факт відправлення відповідачу рекомендованого листа.

          Згідно з ст. 32 ГПК України така квитанція є доказом.

          Окрім того, факт надсилання відповідачеві рекомендованого листа підтверджується довідкою Полтавської дирекції центру поштового зв'язку № 13 від 11.12.2007 року № 113, доданою позивачем до свого відзиву на апеляційну скаргу.

          Частиною 5 ст. 6 ГПК України встановлено, що претензія підписується   повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

          Отже, встановлений вказаною нормою процесуального закону порядок надсилання боржнику претензії позивачем було дотримано.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2007 року у справі № 8/206-07-6846 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Сеса –Трейд „Одеса” - без задоволення.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                       Мирошниченко М.А.

                                                                                    Шевченко В.В.