Рішення
від 22.01.2025 по справі 515/1224/24
САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1224/24

Провадження № 2/513/212/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до ОСОБА_2 , Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

у с т а н о в и в:

06 серпня 2024 року представник позивача звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом в якому просить визначити позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю в два місяця, початок якого відрахувати з дня набрання рішення законної сили.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 7,1378 га, кадастровий номер 5125080400:01:001:1047, розташованої на території Білоліської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. 15 грудня 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений Сулаковим І.І., приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області, за реєстровим № 2794, згідно якого спадкоємцем земельної ділянки площею 7,1378 га, розташованої на території Білоліської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, призначив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 17 червня 2024 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріально дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. У відведений законом шестимісячний строк позивач не зміг вчасно подати заяву про прийняття спадщини через об`єктивні і непереборні труднощі. Причини пропуску позивачем строку були поважними. Позивач ОСОБА_1 ні на момент заповіту, ні на момент смерті заповідача не було відомо про існування заповіту. Про існування заповіту позивач дізнався в червні 2024 року, після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 12 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2024 року залучено до участі у справі, в якості співвідповідача Татарбунарську міську раду Білгород-Дністровського району Одеської області.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вельчева Н.М. у судове засідання не прибула, просила позов задовольнити та розглядати справу за її відсутності та позивача.

Відповідач ОСОБА_2 надала заяву відповідно до якої позов визнала в повному обсязі, просить справу розглядати без її участі, наслідки ст.206 ЦПК України їй роз`яснені та зрозумілі.

Представник відповідача, Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання до суду не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав повністю.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Частинами 3, 4 ст.200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов`язані із спадковим правом, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 05 вересня 2019 року органом 5144, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві.

15 грудня 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Саратського нотаріального округу Одеськоої області Сулаковим І.І. за реєстровим №2794, згідно якого спадкоємець заповів належну йому земельну ділянку площею 7,1378 гектара, розташованої на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125080400:01:001:1047, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості про складений та зареєстрований заповіт містяться у Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 77335200 від 14 червня 2024 року.

Згідно копії актового запису про смерть № 313 від 03 серпня 2023 року, виданого Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 46 років в с. Білолісся, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до довідки №107 від 01 травня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 132/2024 до майна померлого ОСОБА_3 , відповідно до записів по господарської книги №9 на 2021-2025 роки, об`єкта погосподарського обліку за № 771, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з померлим за даною адресою проживали та були зареєстровані: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та теща ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області від 20 червня 2024 року за № 152/01-16, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. від 17 червня 2024 року позивачу, ОСОБА_1 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 7,1378 га, що розташована на території Білоліської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, встановлений ст.1270 ЦК України.

Судом досліджено спадкову справу № 132/2024 року щодо майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем, оскільки останній після смерті ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем за заповітом, пропустив строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що він не знав про існування вищевказаного заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Застосування принципу змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Як вбачається із дослідженої спадкової справи № 132/2024, нотаріусом не було скеровано повідомлення про відкриття спадщини позивачу. Також, в матеріалах спадкової справи відсутні відомості про виклик позивача шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Доказів того, що позивач був присутній під час складання заповіту, або йому була вручена копія такого заповіту або доведено його зміст іншим чином, як за життя спадкодавця та в межах шестимісячного строку, після його смерті, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає причину пропуску позивачем встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини поважною, оскільки він не був обізнаний про існування заповіту, про заповіт дізнався після спливу шестимісячного строку. Отже наведені позивачем причини є об`єктивними та істотними труднощами, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в межах визначеного законом строку.

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне визначити позивачу додатковий строк два місяці для подачі ним заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він пропустив вказаний строк з поважних причини.

На підставі ст. 1272 ЦК України, керуючись 2, 7, 19, 48, 76-81, 200, 211, 247, 258-259, 263-265, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до ОСОБА_2 , Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , тривалістю в два місяця.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 22 січня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 05 вересня 2019 року органом 5144, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: адвокат Вельчева Наталя Михайлівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №004529 від 27 серпня 2021 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 68100, ЄДРПОУ 37197846, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Суддя К. Ю. Рязанова

СудСаратський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення22.01.2025
Оприлюднено23.01.2025
Номер документу124582901
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом

Судовий реєстр по справі —515/1224/24

Рішення від 22.01.2025

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Рязанова К. Ю.

Ухвала від 16.10.2024

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Рязанова К. Ю.

Ухвала від 12.09.2024

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Рязанова К. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні